19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 761/11951/22
провадження № 61-9125 св 25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі:державна наукова установа «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України», комунальне некомерційне підприємство «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги»,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду
м. Києва від 10 жовтня 2024 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 рокуу складі колегії суддів: Болотова Є. В., Музичко С. Г., Сушко Л. П.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до державної наукової установи «Центр інноваційних медичних технологій Національної академії наук України» (далі - ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України»), комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», в якому, з уточненням позовних вимог, просила суд відшкодувати за рахунок відповідачів на її користь майнову шкоду у розмірі 174 445,00 грн, моральну шкоду у розмірі 450 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що на початку 2019 року вона звернулася у поліклініку ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» зі скаргами на біль у лівому коліні. 17 квітня 2019 року лікар ОСОБА_4 повідомив про необхідність операції із заміни колінного суглобу.
Вказувала, що на той час відбувався ремонт у ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», 22 квітня 2019 року її було госпіталізовано до
КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», так як саме там на той час оперував лікар ОСОБА_4
23 квітня 2019 року вона сплатила за ендопротез 81 000,00 грн та за ліки -
15 332,00 грн.
24 квітня 2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 провели їй операцію з тотального цементного ендопротезування лівого колінного суглоба.
Згідно з рекомендацій до протезу з наступного за оперативним втручанням дня мало розпочатись реабілітаційне лікування. Однак впродовж наступних днів після операції реабілітолог не з'являвся.
Упродовж усіх днів перебування у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» жодної спроби зігнути їй коліно під наглядом фахівця не було і, на її думку, відсутність ранньої післяопераційної реабілітації призвела до непоправних наслідків.
07 травня 2019 року вона поступила до ортопедичного відділення ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України», але реабілітаційне відділення у Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року зв'язку з ремонтом не працювало, а лікар ОСОБА_4 ігнорував її.
Позивач указувала, що 10 днів її мучила сильна біль та підвищена температура, але лікар жодних призначень не здійснював. Після скарг на лікаря ОСОБА_4 їй намагався допомогти лікар ОСОБА_5 та особисто пробував відновити рухомість колінного суглобу, але внаслідок проходження незворотних процесів та втраченого часу коліно не згиналось.
Після санаторного лікування покращення не відбулось, коліно не згиналось. Лікар санаторію рекомендувала провести редресацію, а саме насильницьке згинання коліна під наркозом.
02 липня 2019 року лікар ОСОБА_2 у травматологічному відділенні
№ 2 КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» в умовах операційної провів редресацію колінного суглобу, після чого вона була виписана додому під нагляд лікаря-травматолога, так як вона мала нестерпний біль три тижні й високу температуру.
Після проведеної процедури редресації, рухомість колінного суглобу відновилась, але біль та набряк у коліні не зникли, температура була підвищена. Після проведеного лікування відчуття запалення в коліні залишилось, температура періодично піднімалась, а сильний біль переслідував постійно.
У вересні 2019 року після пункції коліна було виявлено стрептокок гемолітичний. Після лікування відбулось нетривале покращення стану, однак воно тривало недовго.
19 червня 2020 року лікарями 7-ї Київської міської клінічної лікарні було видалено інфікований протез та встановлено тимчасові компоненти з антибіотиками,
а 29 січня 2021 року проведено ревізійне ендопротезування лівого колінного суглобу. Перебування інфікованого колінного суглобу протягом 14 місяців в нозі спричинило руйнівні наслідки, все ще турбують болі в оперованій нозі, її судомить, коліно набуло деформованого вигляду, вся ліва нога періодично набрякає.
На думку позивача, своїми діями та бездіяльністю лікарі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 грубо порушили її права на отримання медичної допомоги. За їхні неправомірні дії повинні відповідати роботодавці.
Ураховуючи викладене,ОСОБА_1 просила суд її позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року задоволено клопотання КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» і залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 28 травня
2025 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що відсутній однозначний висновок щодо інфікування позивача стрептококом гемолітичним під час ендопротезування колінного суглобу 24 квітня 2019 року було через неналежні дії лікарів. Зазначене убачається із висновку експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження).
Суд апеляційної інстанції вказав, що через невстановлення причинно-наслідкового зв'язку між діями лікарів та інфікуванням позивача стрептококом гемолітичним апеляційним судом було запропоновано призначення у справі повторної чи додаткової судово-медичної експертизи, проте позивач відмовилась від проведення такої експертизи. Отже, позивач не довела, з вини якого саме лікаря відбулося її інфікування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва
від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким її позов задовольнити.
Касаційна скарга містить мотиви, які вказують на те, що справа має значення для позивачки, яка втратила здоров'я через неякісне лікування, має 2 групу інвалідності.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено й поновлено цей строк,відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу
№ 761/11951/22 із Шевченківського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, викладених у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18), що стосуються відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я внаслідок неякісного лікування.
Вказує, що завдана їй шкода внаслідок проведення хірургічної операції лікарями - працівниками обох відповідачів встановлено висновком експерта № 032-12-2022, так як на друге поставлене експертам питання надано відповідь про прямий причинно-наслідковий зв'язок між оперативним втручанням, проведеним у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги та наступним інфікуванням ендопротезу з сіновіальною рідиною, що є дефектом в наданні медичної допомоги, проте суди дійшли помилкових висновків, не взявши до уваги висновок експерта та надані докази.
Вважає, що експертна комісія у складі чотирьох експертів Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи однозначно й беззаперечно встановила, що саме внаслідок дій медичного персоналу відповідачів відбулося інфікування колінного суглобу, оскільки вбачає прямий причинно-наслідковий зв'язок між проведеним оперативним втручанням (проведеним в умовах Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги) та наступним інфікуванням протезу з синовіальною рідиною, а тілесне ушкодження, спричинене їй, може розцінюватися як тілесне ушкодження середньої тяжкості.
Щодо питання про призначення інших експертиз, вказує, що жодні додаткова чи повторна експертиза не надали б конкретної відповіді на питання про одну причину й одного винуватця.
Також звертає увагу на аналогічний спір, який стосувався неякісних медичних послуг і незастосування українськими судами стандарту доказування «вірогідності доказів», який був предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України», заява № 22750/02, від 15 листопада 2007 року.
Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів «д» і «е» частини першої статті 6, частини другої статті 34, пункту «а» частини першої статті 78 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» у спорах щодо відшкодування майнової і матеріальної шкоди внаслідок неякісного лікування.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У серпні 2025 року до Верховного Суду надійшли відзиви від ДНУ «Центр інноваційних медичних технологій НАН України» та КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» на касаційну скаргу, які подібні за змістом,
в яких зазначається, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими, ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх наявних доказів, якими не доведено протиправності поведінки відповідачів та наявності причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та станом здоров'я позивачки, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 листопада 2022 року
у справі призначено судово-медичну експертизу.
На вирішення експертизи поставлено запитання: нa основі вивчення рентгенівських знімків та матеріалів дослідження магнітно-резонансної томографії чи необхідне було ОСОБА_1 оперативне втручання саме таке і чи було це лікування повним і достатнім з огляду на усі виявлені ушкодження лівого колінного суглобу; чи існує зв'язок між оперативним втручанням у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги»і інфікуванням
ОСОБА_1 двома штамами шкідливих мікроорганізмів; які ускладнення здоров'я виникли від дій та бездіяльності лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і чи спричинили вони фізичні та моральні страждання; який ступінь тяжкості спричинених ОСОБА_1 ушкоджень; чи простежується причинно-наслідковий зв'язок між станом здоров'я
ОСОБА_1 і діями та бездіяльністю лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
До матеріалів справи долучено висновок експерта № 032-12-2022 (експертиза за матеріалами кримінального провадження), згідно з якого убачається, що вибір оперативного лікування - «тотальне ендопротезування лівого колінного суглобу» є цілком обґрунтованим та достатнім з огляду на всі виявлені ушкодження, що і було проведено 24 квітня 2019 року. Експертна комісія не вбачає дефектів в наданні медичної допомоги на даному етапі лікування ОСОБА_1 у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» (пункт 1).
У пункті 2 висновку експерта вказано, що, враховуючи відсутність даних про інфікування лівого колінного суглобу до оперативного втручання 24 квітня
2019 року та наявність при подальшому лікуванні інфікуванні ендопротезу, експертна комісія вбачає прямий причинно-наслідковий зв'язок між вказаним оперативним втручанням (проведеним в умовах КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги») та наступним інфікуванням ендопротезу з сіновіальною рідиною, що є дефектом в наданні медичної допомоги - дія, яка показана, але виконана невірно (через порушення умов асептики/антисептики або недотримання умов стерильності операційного інструментарію/самого ендопротезу) (т. 1, а. с. 57-149).
Заперечуючи щодо висновку експерта № 032-12-2022, представник КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» зазначив, що експертом не було витребувано: робочий журнал мікробіологічних досліджень змивів в лікувально-профілактичних закладах, затверджених наказом МОЗ України 11 липня 2000 року № 160, журнал мікробіологічних досліджень повітря та змивів з навколишнього середовища в операційній відділення травматології, робочий журнал досліджень на стерильність затверджений наказом МОЗ України 11 липня 2001 №1, журнал генеральних прибирань в операційній відділення травматології
№ 7 та № 8.
Вказав, що експертами Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи визначено фактично три причини інфікування, дві з яких пов'язані з операційним процесом (порушення умов асептики/антисептики або недотримання умов стерильності операційного інструментарію). З чиєї саме вини відбулось інфікування ОСОБА_1 стрептококом гемолітичним однозначного висновку не зроблено. Відсутня інформація про те, на підставі якої медичної документації зроблено висновок щодо наявності у позивача в лівому коліні глибокого інфекційного процесу.
Допитані в суді першої інстанції експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не надали інших роз'яснень щодо результатів проведеної експертизи та її висновку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті касаційної скарги, зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
1) застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 3) судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3,
4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скаргаОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Згідно з положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої, другої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Апеляційний суд, вказуючи, що позивач не довела протипоравності дій лікарів і те,
з вини якого саме лікаря відбулося її інфікування, не врахував, що у спорах про відшкодування шкоди відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див.: постанова Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 522/8849/19, провадження № 61-2132св23).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Позивач вважала, що саме недбалість та халатність лікарів призвело до погіршення її самопочуття.
Судами встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва
від 16 листопада 2022 року у справі призначено судово-медичну експертизу.
На вирішення експертизи поставлено запитання: нa основі вивчення рентгенівських знімків та матеріалів дослідження магнітно-резонансної томографії, чи необхідне було ОСОБА_1 оперативне втручання саме таке і чи було це лікування повним і достатнім з огляду на усі виявлені ушкодження лівого колінного суглобу; чи існує зв'язок між оперативним втручанням у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги»і інфікуванням
ОСОБА_1 двома штамами шкідливих мікроорганізмів; які ускладнення здоров'я виникли від дій та бездіяльності лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 і чи спричинили вони фізичні та моральні страждання; який ступінь тяжкості спричинених ОСОБА_1 ушкоджень; чи простежується причинно-наслідковий зв'язок між станом здоров'я
ОСОБА_1 і діями та бездіяльністю лікарів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
До матеріалів справи долучено висновок експерта № 032-12-2022, згідно з яким вибір оперативного лікування - «тотальне ендопротезування лівого колінного суглобу» є цілком обґрунтованим та достатнім, з огляду на всі виявлені ушкодження, що і було проведено в даному випадку 24 квітня 2019 року. Експертна комісія не вбачає дефектів в наданні медичної допомоги на даному етапі лікування
ОСОБА_1 у КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
Згідно з пунктом 2 висновку експерта, ураховуючи відсутність даних про інфікування лівого колінного суглобу до оперативного втручання 24 квітня 2019 року та наявність при подальшому лікуванні інфікуванні ендопротезу, експертна комісія вбачає прямий причинно-наслідковий зв'язок між вказаним оперативним втручанням (проведеним в умовах КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги») та наступним інфікуванням ендопротезу з сіновіальною рідиною, що є дефектом в наданні медичної допомоги - дія, яка показана, але виконана невірно (через порушення умов асептики/антисептики або недотримання умов стерильності операційного інструментарію/самого ендопротезу).
З урахуванням викладеного, висновок апеляційного суду про те, що позивач не довела своїх позовних вимог є передчасним.
Більше того, з урахуванням перерозподілу тягаря доказування у позовах про відшкодування шкоди, про що зазначалося вище, саме відповідач, а не позивач, як помилково вказав апеляційний суд, повинен був просити про призначення повторної чи додаткової експертизи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої
статті 389 цього Кодексу.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта
статті 411 ЦПК України).
За наведених обставин постанова апеляційного суду не може вважатися законною і обґрунтованою, а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, оскільки усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням меж касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України) є неможливим.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції,
то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 травня 2025 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк