12 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 538/1262/22
провадження № 61-9752св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року у складі судів Пікуля В. П., Абрамова П. С.,
Одринської Т. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Перша лохвицька державна нотаріальна контора, про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно (земельні ділянки) в порядку спадкування за законом,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Перша лохвицька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно (земельні ділянки) в порядку спадкування за законом.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна баба - ОСОБА_2 . На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 . Єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 є її онука ОСОБА_1 , яка здійснила поховання баби та вступила у фактичне володіння майном (будинок та присадибна ділянка в с. Старий Хутір), що на день смерті перебувало у власності ОСОБА_2 . Після звернення позивача до Першої лохвицької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, постановою від 12 серпня 2022 року
№ 144/02-31 ОСОБА_1 було відмовлено в зв'язку з тим, що неможливо встановити ступінь її споріднення зі спадкодавцем, а також втрачені правовстановлюючі документи на належне ОСОБА_2 нерухоме майно.
Враховуючи викладене, позивач просила суд встановити факт, що ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322682400:00:002:1233, площею 2,8177 га та земельну ділянку з кадастровим номером 5322682400:00:002:1234, площею 3,8200 га, які розташовані на території Лохвицької міської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є двоюрідною бабою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на: земельну ділянку розміром 2,8177 га, кадастровий номер: 5322682400:00:002:1233 та земельну ділянку розміром 3,8200 га, кадастровий номер: 5322682400:00:002:1234, які розташовані на території Лохвицької міської ради Миргородського (раніше Лохвицького) району Полтавської області, право власності на які було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-ПЛ № 050467, виданого на підставі рішення 5 сесії 23 скликання Гирявоісковецької сільської ради та який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 107.
Із вказаним рішенням не погодився заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор, прокуратура), який діє в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, та оскаржив його в апеляційному порядку, подавши 16 січня 2023 року до Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі прокурор просив поновити строк на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року, скасувати його та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Щодо підстав представництва інтересів відповідача прокурор зазначив, що Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області неналежно виконує свої повноваження щодо повернення спірних земельних ділянок, обґрунтовуючи такі дії відсутністю можливості оплатити судовий збір.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року прокурору поновлений строк на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року, як пропущений з поважних причин та залишено апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено.
Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Перша лохвицька державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на нерухоме майно (земельні ділянки) в порядку спадкування за законом, відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 4465,80 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за законом, апеляційний суд зазначив, що матеріали справи не містять жодного переконливого доказу вступу позивача у фактичне користування майном ОСОБА_2 , отже право на спадкове майно у позивача не виникло, а тому у суду першої інстанції були відсутні підстави для захисту спадкових прав позивача та для задоволення позову про визнання права власності.
Оскільки встановлення факту родинних відносин позивача із спадкодавцем не породжує спадкових прав у позивача, встановлення такого юридичного факту не буде мати юридичного значення, а отже і позовні вимоги в цій частині задоволенню з цих підстав не підлягають.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_2 у передбачений законом строк ніким не була прийнята, заповіт не складався, тому відповідно до вимог статті 524 ЦК Української РСР за правом спадкоємства переходить до держави.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 липня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник
Волторніст С. М. , засобами поштового зв'язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року та залишити в силі рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
19 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на те, що апеляційний суд без поважних на те причин поновив прокурору пропущений строк на оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2022 року. Як вбачається зі змісту ухвали Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року причиною пропуску строку прокурор зазначає те, що орган прокуратури не брав участь у розгляді справи та дізнався про наявність рішення суду з Єдиного державного реєстру судових рішень. Однак таке твердження є необґрунтованим, оскільки орган місцевого самоврядування Лохвицька міська рада, який є відповідачем у справі, своєчасно отримав рішення суду та мав об'єктивну можливість оскаржити його до суду апеляційної інстанції.
В касаційній скарзі позивач посилається на те, що апеляційний суд помилково допустив прокурора до участі у справі, відкривши апеляційне провадження. На думку позивача, залучення органів прокуратури до справи на стороні органу місцевого самоврядування з метою захисту інтересів держави є незаконним, оскільки органи місцевого самоврядування представляють інтереси територіальних громад, а не держави (за винятком випадків, коли органу місцевого самоврядування надаються «делеговані» повноваження держави у розумінні статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Апеляційну скаргу подано особою, яка не має відношення до розгляду цієї справи. Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області не є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а є органом місцевого самоврядування, повноваження якому делеговані територіальною громадою, як первинним суб'єктом місцевого самоврядування.
Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області не оскаржувала рішення Лохвицького районного суду Полтавської області
від 05 жовтня 2022 року, а отже з викладеними у ньому обставинами погодилась.
Спірні земельні ділянки не належать до земель державної чи комунальної власності, а є приватною власністю і правовідносини, які склались у цій справі, направлені виключно на перехід права приватної власності від ОСОБА_2 , яка померла, до заявника.
Подання органом прокуратури апеляційної скарги на рішення суду є очевидним наміром втручання державного органу (яким є прокуратура) в незалежну, автономну та самостійну систему місцевого самоврядування.
Отже, відкриття Полтавським апеляційним судом апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора є грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження родинних відносин з померлою, зокрема письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про них не є доказом у цивільній справі та не може спростувати докази, надані позивачем.
Позиція інших учасників справи
22 вересня 2023 року від заступника керівника Полтавської обласної прокуратури через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (справа «Дія97» проти України», № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (справа «Пономарьов проти України», № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У цій справі 16 січня 2023 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області подав апеляційну скаргу на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня
2022 року та просив визнати причину пропуску строку на апеляційне оскарження поважною, поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження посилався на те, що про оскаржуване судове рішення він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Водночас, про незаконність судового рішення можна стверджувати лише після ознайомлення з матеріалами справи. Лохвицьким районним судом Полтавської області 28 листопада 2022 року відмовлено прокуратурі у наданні для ознайомлення матеріалів цивільної справи № 538/1262/22. Отже, прокурор об'єктивно був позбавлений можливості вирішити питання про наявність визначених законом підстав для представництва інтересів держави у даній справі, а саме: встановити факт порушення вказаним рішенням інтересів держави, обґрунтувати, в чому саме полягають такі порушення, визначитися з органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, встановити факт неналежного виконання (невиконання) таким органом покладених на нього обов'язків щодо захисту інтересів держави. Отже, сама по собі обізнаність прокурора про існування оскаржуваного рішення про існування оскаржуваного рішення за відсутності доказів про наявність підстав для представництва не може бути підставою для висновку про неповажність пропуску строку на оскарження рішення. Позиція Лохвицької міської ради під час розгляду справи, а також неоскарження рішення в апеляційному порядку свідчить, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки. Враховуючи зазначене, подання прокуратурою апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у даному випадку є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави. Наявність підстав для застосування прокуратурою представницьких повноважень встановлено 13 грудня 2022 року після отримання від Лохвицької міської ради копій наявних в неї матеріалів справи.
Крім того, Мирогородською окружною прокуратурою Полтавської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 420221722050000064 від 27 жовтня 2022 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального кодексу України і в межах вказаного кримінального правопорушення 09 грудня 2022 року здійснений виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , письмові пояснення яких покладені в основу встановлення фактів, що мають значення для прийняття рішення.
Полтавський апеляційний суд ухвалою від 16 лютого 2023 року поновив прокурору строк на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року, зважаючи на те, що з матеріалів апеляційної скарги вбачається, що строк на апеляційне оскарження скаржником пропущений із поважних причин.
Верховний Суд вважає наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора безпідставними, а висновки апеляційного суду про те, що строки апеляційного оскарження підлягали поновленню, оскільки вони пропущені прокуратурою з поважних причин, - передчасними, з огляду на таке.
Повноваження прокурора в спірних правовідносинах визначено, зокрема, Конституцією України та Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII«Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
У постанові від 15 жовтня 2019 року в справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сам факт незвернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці ЄСПЛ (пункт 6.43).
У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з апеляційною скаргою відповідно до вимог статті 23 Закону № 1697-VII, частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
Прокурор, обґрунтовуючи підстави для представництва в суді інтересів держави, зазначив, що визнання рішенням суду першої інстанції за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки, розташовані на території Лохвицької міської ради Миргородського (колишнього Лохвицького) району Полтавської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності правових підстав порушує майнові інтереси держави щодо володіння й розпорядження землею. Уповноваженим органом є Лохвицька міська рада Миргородського району Полтавської області, яка не вжила будь-яких заходів до оскарження судового рішення, що свідчить про неналежне здійснення радою своїх повноважень та є підставою для втручання органів прокуратури та здійснення представництва інтересів держави.
Однак такі обставини самі собою не становлять безумовну підставу поновлення прокурору пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 грудня 2020 року в справі № 521/2816/15-ц зазначив, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарження, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції.
У постанові від 25 березня 2020 року в справі № 219/10482/16 Верховний Суд виснував про те, що посилання прокурора, що про ухвалення оскаржуваного рішення суду йому стало відомо лише 06 лютого 2019 року, не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Новолуганської сільської ради Бахмутського району Донецької області (відповідача в справі), яка отримала оскаржуване рішення 03 квітня 2019 року, а тому для прокурора як представника зазначеного органу місцевого самоврядування перебіг строку на апеляційне оскарження рішення суду розпочався з цієї дати, а не з часу виявлення ним оскарженого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29 травня 2024 року в справі № 171/2012/21, від 06 березня 2024 року в справі № 190/1031/22, від 18 серпня 2023 року в справі № 200/15210/18 та в постановах від 17 квітня та 24 грудня 2024 року в справі № 198/236/21.
У постановах Верхового Суду від 19 червня 2020 року в справі № 926/1037-6/15 та від 14 червня 2022 року в справі № 904/3541/15 зазначено, що клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ЦПК України не пов'язує право суду відносити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не врахував указані висновки Верховного Суду, належно не оцінив названі прокуратурою причини пропуску строку на апеляційне оскарження та не мотивував поновлення прокуратурі строку на апеляційне оскарження.
Так, прокурор у своїй апеляційній скарзі зазначив, що про оскаржуване рішення він дізнався з Єдиного реєстру судових рішень. Натомість, згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року було оприлюднено (забезпечено надання загального доступу) 07 жовтня 2022 року. Із заявою про ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 538/1262/22 прокурор звернувся лише
15 листопада 2022 року (а.с. 42). При цьому, листом Лохвицького районного суду Полтавської області від 17 листопада 2022 року № 1/88/2022, наданим у відповідь на вказану заяву, звернення прокурора залишено без задоволення з причин незазначення останнім підстав для ознайомлення зі справою, в якій прокуратура не здійснювала представництво інтересів учасника справи та незазначення ним, які права фізичної, юридичної особи або держави порушені (а.с.43-45). Звернувшись 25 листопада 2022 року до Лохвицької міської ради Миргородського району Полтавської області із листом № 15/1-872вих-22 про надання копій усіх, наявних копій матеріалів справи № 538/1262/22 (а.с.74-79), останньою згідно з листом від 05 грудня 2022 року №03-01/1658 надано такі матеріли 14 грудня
2022 року (а.с. 83), про що свідчить підпис уповноваженої особи Полтавської обласної прокуратури. Тоді як з апеляційною скаргою прокурор звернувся лише 16 січня 2023 року, тобто майже через місяць після отримання матеріалів. Зазначеним обставинам суд апеляційної інстанції оцінки не надав та належним чином не перевірив в межах наданих повноважень причини пропуску прокурором строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку.
Апеляційний суд не мотивував підстави поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, тому як оскаржена постанова Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року, так і ухвала цього суду від 16 лютого 2023 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвала від 06 березня 2023 року про відкриття апеляційного провадження не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Верховний Суд скасовує судові рішення з процесуальних підстав, тому по суті спору справа не переглядається.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 16 лютого 2023 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня 2023 року скасувати, а справа передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Волторніст Сергій Миколайович, задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 16 лютого 2023 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2022 року, ухвалу Полтавського апеляційного суду від 06 березня 2023 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 травня
2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М.Ситнік