19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 646/8648/18
провадження № 61-14384ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставнозбережених коштіву розміріорендної плати,
встановив:
05 листопада 2025 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області від 01 травня 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 15 вересня 2025 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
За приписами пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Касаційна скарга хоч і містить посилання на пункти 2, 3 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, як на підстави касаційного оскарження, проте Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на таке.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, заявник має заначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з обґрунтуванням наявності таких підстав.
Процесуальний закон покладає на заявника обов'язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що ОСОБА_1 повною мірою не обґрунтовуєпередбачених частиною другою статті 389 ЦПК підстав касаційного оскарження судових рішень.
Так, укасаційній скарзі заявник однією з підстав касаційного оскарженнязазначає, зокрема, пункт 2 частини другої статті 389ЦПК України (необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованогосудом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні). Поряд з цим, вказуючи, що посилання Харківського апеляційного суду у своїй постанові на постанову Верховного Суду від 27 липня 2022 року в справі № 644/3932/18 є безпідставним, чітко не конкретизує, що саме від указаного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, необхідно відступити Верховному Суду.
Крім того, ще однією підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд зауважує, що у випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми права для правильного вирішення справи.
Проте заявник не наводить конкретної (конкретних) норми (норм) права, щодо застосування якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду, та не обґрунтовуєнеобхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо відповідної (відповідних) норми (норм) права.
Також у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судові рішення оскаржуються на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України, проте не зазначає певний пункт (пункти) частини першої та/або третьої статті 411 ЦПК України з обґрунтуванням відповідної (відповідних) підстави (підстав).
Визначення підстав касаційного оскарження, встановлених процесуальним законом, має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Верховний Суд також звертає увагу заявника на те, що належним зазначенням підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень є посилання у касаційній скарзі на відповідний (відповідні) пункт (пункти)(1-4) частини другої статті 389 ЦПК України з наведенням його (їхнього) змісту та з викладенням належного обґрунтування відповідної (відповідних) підстави (підстав) касаційного оскарження.
Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги з доказами надсилання її копії та копій доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України (шляхом надсилання до електронних кабінетів інших учасників справи, а у разі відсутності в інших учасників справи електронних кабінетів чи відсутності відомостей про наявність в інших учасників справи електронних кабінетів - у паперовій формі листом з описом вкладення) (у випадку якщо касаційна скарга в новій редакції буде подана через підсистему «Електронний суд») або нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи (у випадку подання нової редакції касаційної скарги у паперовій формі), оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали, із уточненням підстав касаційного оскарження та зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга, з обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї (цих) підстави (підстав).
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 21 березня 2025 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов