Справа № 595/1455/25
Провадження № 2/595/554/2025
18.11.2025
Бучацький районний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Тхорик І.І.,
з участю секретаря Єдинак Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє представник, адвокат Усенко М.І., звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024 в загальному розмірі 13192,00 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що 28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 103644051 від 28.05.2024. Кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в сумі 3000,00 грн строком на 345 днів, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, відповідач, в свою чергу не виконав умов кредитного договору у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду з позовною заявою в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13192,00 грн з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків - 4549,44 грн, прострочена заборгованість за комісією - 483 грн, сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5159,56 грн. ТОВ «Мілоан» та ТОВ ФК «Кредит-Капітал» 24.09.2024 уклали Договір відступлення прав вимоги 110-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, в тому числі і до ОСОБА_2 за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024.Зважаючи на викладене, просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» не з'явився, у прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал».
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористалася.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом установлено, що 28 травня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 103644051 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п.1.2 Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн.
Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 28.05.2024 (п.1.3 Договору).
Згідно п. 1.4 Договору повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку № 1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 08 травня 2025 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Комісія за надання кредиту становить 483,00 грн, яка нараховується за ставкою 16.10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Сума комісії може складати менш ніж 16.10. відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом (п.1.5.1 Договору).
Згідно п.1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 357,70 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.
П.1.5.3 Договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів.
Тип процентної ставки за цим Договором - фіксована.
Згідно п.2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Анкета-заява на кредит № 103644051 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем.
У додатку № 1 до договору про споживчий кредит № 103644051 від 28.05.2024, відображено графік платежів, який визначає порядок повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту, включно із кількістю платежів.
Згідно довідки № б/н ТОВ «Мілоан» договір підписаний позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора 831654, який надісланий 28.05.2024 об 11:38:04 на номер телефону НОМЕР_2 .
Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення здійсненої ТОВ «Мілоан» та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20.08.2025 становить 13192,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 4549,44 грн, прострочена заборгованість за комісіями - 483 грн, залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5159,56 грн.
ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 24.09.2024 уклали договір про відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступає (передає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором та боржниками.
Згідно з копією платіжної інструкції № 5899 від 24.09.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило ТОВ «Мілоан» грошові кошти в сумі 1739982,75 грн за відступлення права вимоги згідно з договором № 112-МЛ/Т від 24.09.2024.
Як вбачається з копії Акту приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 112-МЛ/Т від 24.09.2024, ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» прийняло Реєстр Боржників від 24.09.2024, складений за формою згідно з Додатком № 1 до Договору.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимог № 112-МЛ/Т від 24.09.2024 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 103644051 від 28.05.2024, позичальником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 13192,00 грн.
Як вбачається із долученої до матеріалів справи претензії вих. 23930207/6569 від 12.08.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомив відповідачку ОСОБА_1 про відступлення права вимоги та направив вимогу про сплату боргу в сумі 13192,00 грн.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був направлений йому у смс-повідомленні на його мобільний номер телефону.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем договору із дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію».
Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Зазначений договір є чинними та підлягає виконанню сторонами.
Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Отже, до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача.
Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить із такого.
Згідно із відомістю про щоденні нарахування та погашення здійсненої ТОВ «Мілоан» та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 20.08.2025 становить 13192,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 4549,44 грн, прострочена заборгованість за комісіями - 483 грн, залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов'язання - 5159,56 грн.
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, окрім іншого, просив стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 483 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору про надання споживчого кредиту № 103644051 від 28.05.2024 свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 483 грн, встановлена в п. 1.5.1 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 103644051 від 28.05.2024 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 483,00 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 483,00 грн.
Щодо стягнення з відповідача неустойки суд зазначає таке.
Так, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 затвердженого Законом України № 4643-IX від 21.10.2025.
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи те, що заборгованість за неустойкою у відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024 виникла у період дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що вказана заборгованість у розмірі 5159,56 грн стягненню з відповідача не підлягає, а тому, в цій частині позову слід відмовити.
Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором № 103644051 від 28.05.2024,яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» становить 7549,44 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 3000,00 грн та заборгованість за відсотками - 4549,44 грн.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася та доказів на спростування доводів позивача не надала.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
З аналізу ч. 3 ст. 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі № 357/380/20 (провадження № 14-20цс22)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
За загальним правилом, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони в разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, за власної ініціативи.
Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21.
Водночас у ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Наведені висновки сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23.
У постановах від 19 лютого 2022 року в справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року в справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з урахуванням конкретних обставин справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
В позовній заяві представник позивача - адвокат Усенко М.І. просив стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн, які пов'язані з розглядом справи в суді.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничої допомоги у суді було надано: копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, копію акту наданих послуг № Д/2478 від 20.08.2025; детальний опис наданих послуг до акту № Д/2478 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; ордер серії ВС № 1381377 від 02.07.2025.
Із копії акту наданих послуг № Д/2478 від 20.08.2025 вбачається, що підписанням цього акту адвокатське об'єднання «Апологет», в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в особі Ломідзе Д.В., підтверджують факт надання адвокатських послуг у справі, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума наданих послуг складає 8000 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тому справа є малозначною в силу вимог закону.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу позивача за розгляд справи в суді у розмірі 8000 грн є завищеними та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Дослідивши докази щодо розміру понесених витрат позивачем на правничу допомогу, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000 грн.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1386,28 грн (2422,40 грн х 7549,44 грн : 13192,00 грн).
На підставі ст. ст. 207, 526, 530, 551, 610, 612, 616, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України та керуючись ст. ст. 7, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-268, 273, 274, 279, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236 НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за Кредитним договором № 103644051 від 28 травня 2024 року в розмірі 7549 (сім тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн 44 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в розмірі 1386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн 28 коп, а також судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
В решті витрат на правничу допомогу відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення суду складено 18 листопада 2025 року.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівської області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя: І. І. Тхорик