Справа № 473/4103/25
Провадження № 2/486/1250/2025
(заочне)
13 листопада 2025 року м. Південноукраїнськ
Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Волощук О.О.,
за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2025 року ТОВ «Ум Факторинг» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1277289 в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов зазначеного кредитного договору ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредит в сумі 4000,00 грн., строком на 360 днів з процентною ставкою за користування коштами - 2,5% від суми кредиту за кожний день протягом терміну дії договору, зарахувавши останньому на його банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. 18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» уклав договір факторингу №18/12/24 з ТОВ «Ум Факторинг», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1277289 від 02.02.2024 в сумі 40000 грн. Протягом дії договору нараховані відсотки за користування кредитом відповідачем не погашені. Станом на дату звернення до суду, відповідач борг та нараховані відсотки не погашав, наявне прострочення за вказаним договором в розмірі 40000 грн., яка складається з: 4000 грн. заборгованості по тілу кредиту; 36000 грн. заборгованості по несплаченим відсотків за користування кредитом. Посилаючись на викладене позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Ум Факторинг» заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 40000 грн., судові витрати пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.08.2025 справу направлено за підсудністю до Південноукраїнського міського суду Миколаївської області.
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Крім того, ухвалою суду від 10.09.2025 за клопотанням представника позивача витребувано з АТ КБ «Приватбанк» виписку по рахунку за карткою № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1
06.10.2025 від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшли витребувані докази.
14.10.2025 до суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення у справі в яких останній підтримав доводи позовної заяви та просив суд здійснювати розгляд справи без його участі, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявили.
Відзив на позов не надходив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, відповідачка не з'явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач не надав до суду відзив, не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, та те, що представник позивача надав згоду на проведення судового засідання у відсутність відповідача, то суд вважає за необхідне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані докази у справі в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №1277289 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» в електронній формі в особистому кабінеті позичальника на сайті ТОВ «Селфі Кредит» /а.с.15-19/.
Відповідач прийняв пропозицію укласти кредитний договір з ТОВ «Селфі Кредит», підписавши його одноразовим ідентифікатором «Т187» - 02.02.2024 о 12:17:20.
Відповідно до умов цього договору, ТОВ «Селфі Кредит» зобов'язалося надати відповідачу кредитні кошти, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався одержати та повернути їх, сплативши проценти за користування, а також виконати інші зобов'язання, передбачені кредитним договором. Факт укладення кредитного договору, а також згода відповідача з інформаційним повідомленням від споживача фінансових послуг, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів, підтверджується його підписанням за допомогою одноразового ідентифікатора Т187.
За умовами наданого кредитного договору, ТОВ «Селфі Кредит» надав відповідачу кредит у сумі 4000,00 грн. на строк 360 днів, з 02.02.2024 до 27.01.2025. Відповідач зобов'язаний був сплачувати проценти з періодичністю платежів кожні 30 днів, відповідно до графіку, що визначений у кредитному договорі /а.с.18 зворотна сторона/. Фіксована стандартна процентна ставка за користування кредитом складає 2,5% в день. Загальні витрати за кредитом за весь строк користування становлять 36000,00 грн., що відповідає реальній річній процентній ставці у розмірі 90465,53% /а.с. 24-25/. Також, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань щодо сплати суми кредиту та/або процентів, пунктом 6.4. наданого кредитного договору передбачено сплату штрафу /а.с.16 зворотна сторона/.
ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кредитні кошти у сумі 4000,00 грн. шляхом перерахування 02.02.2024 о 12:18:49 грошових коштів на картковий рахунок з маскою картки № НОМЕР_1 , що підтверджується копією інформаційної довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» /а.с.20/.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується витребуваними від АТ КБ «Приватбанк» доказами, а саме випискою за договором № б/н за період 02.02.2024- 05.02.2024, з якої вбачається, що 02.02.2024 на банківську карту з номером № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , було перераховано 4000,00 грн /а.с.58-59/.
Отже, ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі.
18.12.2024 ТОВ «Селфі Кредит» уклало договір факторингу №18/12/24 з ТОВ «Ум Факторинг», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №1277289 від 02.02.2024 /а.с.8-13/.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором №1277289 від 02.02.2024 належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 40000,00 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 36000,00 грн., що підтверджується копією витягу із акта приймання-передачі реєстру боржників від 18.12.2024 до договору факторингу №18/12/24 від 18.12.2024 та копією детального розрахунку заборгованості за вищезазначеним договором /а.с.23, 27-31/. Зазначена сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Відповідно до вимог ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
При цьому, в ч.1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором.
Положенням ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правовідносини, встановлені договором, або законом.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань відповідно до умов кредитного договору №1277289 від 02.02.2024, порушив умови договору щодо строків сплати кредиту та відсотків за користування ним, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в загальному розмірі 40000,00 грн.
На день розгляду справи зобов'язання відповідачем не виконане, заборгованість не сплачена, доказів протилежного відповідачем не надано.
З урахуванням вищевикладеного позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно з ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц та від 15.04.2020 року у справі № 199/3939/18-ц аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Окрім цього, в згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Тому суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
На підтвердження вказаних витрат позивачем суду надано копію Договору №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, копію додаткової угоди №1 до договору №141 про надання правової допомоги від 29.01.2025, копію акту виконаних робіт від 16.03.2025 та копію платіжної інструкції №370 від 17.03.2025 АТ «УКРСИББАНК» на суму 6000,00 грн. /а.с.21, 26, 33, 34/.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, ціну позову, тривалість витраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням вимог ч.3 ст. 141 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286; юридична адреса: 04060, м.Київ, вул.Ризька, буд.73-Г, офіс 7/1) заборгованість за договором споживчого кредиту №1277289 від 02.02.2024 в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, яка складається з: заборгованість за тілом кредиту в сумі 4000,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 36000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ум Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286; юридична адреса: 04060, м.Київ, вул.Ризька, буд.73-Г, офіс 7/1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 (три тисячі) 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя О.О. Волощук