Справа № 484/6375/25
Провадження № 3/484/2707/25
19 листопада 2025 року м. Первомайськ
Суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Маржина Т.В., розглянувши матеріали, які надійшли до суду 19.11.2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-20 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької області м. Єнакієве, громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовий квиток НОМЕР_2 , виданий 22.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , старшого такелажника взводу матеріального забезпечення артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 , солдата військовослужбовця військової служби за мобілізацією, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, -
17.11.2025 року о 19:30 годині військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , знаходячись на території військової частини НОМЕР_3 , виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння в період дії воєнного стану, чим вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
ОСОБА_1 надав заяву про розгляд справи у його відсутність, вину у вчиненні адміністративного правопорушення визнав повністю, фактичні обставини справи не оспорював.
Відповідно до ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-20 КУпАП, не є обов'язковою, а тому вважаю за можливе розглянути справу у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Ознайомившись із протоколом про військове адміністративне правопорушення ОДМ/П № 578 від 18.11.2025 року та дослідивши додані до нього письмові докази, приходжу до висновку про те, що викладені у протоколі обставини адміністративного правопорушення знайшли своє повне підтвердження під час судового розгляду.
Статтею 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 на посаді старшого такелажника взводу матеріального забезпечення артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_4 , у військовому званні солдата військовослужбовця військової служби за мобілізацією.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, з 17.03.2014 року по теперішній час в Україні діє особливий період.
Статтею 1 Закону "Про оборону України" визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/320 (затверджений Законом України від 17.03.2014 року за № 1126-У11 "Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізації"), на території України почав діяти особливий період, який триває до теперішнього часу.
Згідно положень п.2 ч.1 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов'язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації, є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ОСОБА_1 як військовослужбовець був зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, визначеними статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до п.1 ч.4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби при перебуванні на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися всіх порядків і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Однак ОСОБА_1 , діючи умисно, всупереч наведеним статутним обов'язкам та інтересам служби вчинив в умовах особливого періоду адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Так, 17.11.2025 року о 19:30 годині військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_1 , знаходячись на території військової частини НОМЕР_3 , виконував обов'язки військової служби в стані алкогольного сп'яніння в період дії воєнного стану.
17.11.2025 o 20.30 солдата ОСОБА_2 було доставлено до КНП «ПЦМБЛ» для проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
17.11.2025 о 20.41 лікарем ОСОБА_3 було проведено тестування солдата ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 6810 N ARBL-0801, тест №1083.
Відповідно медичного огляду лікаря на стан сп'яніння від 17.11.2025 № 351 солдат ОСОБА_4 перебував у стані алкогольного сп'яніння, драгер - 1,27%.
Зазначене підтверджується письмовими поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
ОСОБА_1 не оспорює факту перебування на території військової частини в стані алкогольного сп'яніння, визнає себе винним, про що зазначив у заяві.
Відповідно до ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 2 ст. 251 КУпАП встановлює, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Сукупність встановлених обставин, підтверджених належними і допустимими доказами, переконує суд у тому, що вина ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні знайшла своє повне підтвердження під час розгляду справи.
При накладенні стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, майновий стан, а тому призначає покарання у вигляді мінімального розміру штрафу, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП.
Враховуючи наведене, характер вчиненого правопорушення, наявні дані про особу правопорушника, ставлення його до вчиненого, вважаю за необхідне призначити йому мінімальне стягнення, передбачене ч.3 ст. 172-20 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 грн.
Крім того, на підставі ст. 40-1 КУпАП, п.5 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з ОСОБА_1 на користь держави слід стягнути судовий збір.
Керуючись ст.ст. 33, 283, п.1 ч.1 ст. 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, та призначити йому стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 к.
Постанову може бути оскаржено особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. В порядку примусового виконання відповідно до ст. 308 КУпАП з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу зазначеного у постанові.