Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2524/25
Провадження № 2-о/945/121/25
про залишення заяви без руху
19 листопада 2025 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., перевіривши матеріали справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, в якій просив, зокрема, встановити факт, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповнена 11 липня 1982 року російською мовою на « ОСОБА_2 », належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2025 року цивільна справа розподілена та передана головуючому судді (судді-доповідачу) Павленко І.В.
Згідно ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ч. 3-4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати у тому числі і загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви.
Так, заява про встановлення фактів, що мають юридичне значення подається до суду у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV ЦПК України та повинна відповідати як загальним вимогам, передбаченим у ст. 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним, які передбачені ст. 315, 318 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, суддя встановив, що заява, подана ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Абз. 2 ч. 5 ст. 14 ЦПК України визначено, що електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Однак, у заяві не зазначено про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), учасників справи, у зв'язку з чим заявнику слід вказати у заяві чи окремому документі про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку, учасників справи: заявника та заінтересованих осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 року з 01 січня встановлений у розмірі 3 028,00 гривень.
Згідно з положеннями п. п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою встановлюється у розмірі: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Відповідно до п. 13 ст. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
У заяві заявник просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є учасником бойових дій, на підтвердження зазначеного до матеріалів цієї заяви долучає копію посвідчення серії НОМЕР_2 .
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Однак, вимоги ОСОБА_1 стосуються встановлення факту належності правовстановлюючого документу, а саме того, що трудова книжка серії НОМЕР_1 , заповнена 11 липня 1982 року російською мовою на « ОСОБА_2 », належить заявнику, а тому не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З огляду на викладене, вимога заявника ОСОБА_1 не пов'язана з порушенням його права саме як учасника бойових дій, а відтак у судді відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI викладено, з-поміж інших, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.
Тож, заявником до заяви про встановлення факту належності правовстановлюючого документу не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Таким чином, ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, зазначає, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , однак доказів цьому до матеріалів справи не надає.
Згідно відповіді Надбузько-Киркяівського старостинського округу Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 19 листопада 2025 року за № 97/2-09.07-25 слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Даними про місце реєстрації та проживання сільська рада не володіє.
Отже, заявнику ОСОБА_1 необхідно надати суду докази проживання за вказаною вище адресою, оскільки суддя має вирішити питання щодо підсудності вказаної справи Миколаївському районному суду Миколаївської області.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження, тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення позовної заяви без руху.
Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.
Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до положень ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, звертаючись до суду з відповідною заявою, з метою ефективного захисту своїх законних інтересів, заявник зобов'язаний оформити її у відповідності до вимог ЦПК України, що сприятиме своєчасному розгляду справи.
При цьому, суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2019 року (провадження № 11-490сап19), згідно з яким відкриття провадження у справі за заявою, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, є свідченням надання заявнику привілеїв, не передбачених законом.
За таких обставин, оскільки заяву подано без додержання вимог п. 2 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України, заяву належить залишити без руху і надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України, суддя
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу - залишити без руху, надавши заявнику десятиденний строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині ухвали, який рахується з дня вручення заявнику копії ухвали про залишення заяви без руху.
Усуваючи недоліки заяви, заявнику ОСОБА_1 , окрім іншого, слід сплатити судовий збір у розмірі 605 гривень 60 копійок за такими реквізитами: отримувач коштів - Миколаїв.ГУК/Миколаївськ.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37992030; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA868999980313151206000014230; код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Документ, що підтверджує сплату судового збору, заявнику необхідно подати до суду.
Роз'яснити, що якщо заявник, відповідно до ухвали суду у встановлений строк, виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, заява вважатиметься поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Павленко