Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/2082/25
Провадження № 2/945/1716/25
19 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Павленко І.В.,
за участю секретаря судових засідань Сербіної К.Ю.,
представника відповідача адвоката Давидової О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
12 вересня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до Миколаївського районного суду Миколаївської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 25057,50 грн та судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953701, відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн (п. 1.2 договору). Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. 10.08.2023 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «КредитКапітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №ККЛУ10082023. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2953701 від 17.02.2022 року. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25057,5 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 5000 грн; заборгованість за процентами 20057,5 грн. З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором і судові витрати (сплата судового збору у розмірі 2 422,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу, що становить 8 000,00 грн). Подано клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 29 вересня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті та зобов'язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надати суду інформацію, яка надійшла на адресу суду 14.10.2025.
30.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Давидової О.Ю. надійшов відзив на позовну заяву, де заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Відповідач наголошує, що строк звернення до суду кредитодавцем по договору № 2953701 від 17.02.2022 року закінчився 18 березня 2025 року. Розмір процентів за користування кредитом є явно завищеним. Вказує, що згідно із ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом. Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги. Право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування. Отже нарахування позивачем відсотків після 18.02.2023 року є таким, що не відповідає нормам закону, а позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Крім зазначеного вище, відповідач хоче пояснити суду, що кошти за кредитом №2953701 від 17.02.2022 року бралися нею по необхідності лікування дитини так як останній страждає на поганий зір. Лікарем було прописано для дитини окуляри та ліки. Другий прийом до лікаря був назначений на 26 лютого 2022 року. 22 лютого 2022 року відбулося вторгнення рф на Україну, що змусило відповідача негайно евакуюватися за кордон. На утриманні у відповідача перебуває двоє дітей, які народжені по ст. 135 СК України, вона мама одинак. На теперішній час відповідач продовжує мешкати за кордоном. Вона не відмовляється сплатити кошти за тілом кредиту і навіть проценти але ж не в такій сумі, які у чотири рази перевищує первісну суму кредитування. Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у даній справі і відмовити позивачу у позові. Якщо судом не буде застосовано позовну давність до вимог ТОВ ФК «КредитКапітал», відповідач просить суд задовольнити вимоги позивача частково, так як в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми кредитної заборгованості, а саме тіла кредиту в розмірі 5000,00 грн, підтверджено письмовими доказами і є таким, що підлягають задоволенню в цій частині. Щодо вимог позивача про стягнення суми процентів за користування кредитом, відповідач вбачає обґрунтованим загальний розмір суми процентів за користування кредитом в розмірі не більше 50% від тілу кредиту. Позиція відповідача стосовно стягнення коштів за надання правової допомоги: По-перше Позивачем не надано до суду квитанції про сплату суми гонорару в розмірі 8 000.00 гривень. По-друге 8000.00 гривень це занадто велика сума за надані послуги. Тому відповідач просить суд відмовити позивачу у цій вимозі. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи зазначене, відповідач просить суду стягнути з неї 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору.
05.11.2025 від представника відповідача адвоката Усенко М.І. надійшла відповідь на відзив, де вказано, що у п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України зазначається що у період дії воєнного стану в Україні перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Пункт 19 розділу виключено на підставі Закону «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 року. Відповідно, на момент подачі позовної заяви до суду через електронну базу ЄСІТС п. 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України був чинним і підлягає застосуванню для обчислення строку позовної давності щодо цієї конкретної справи. З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду. Щодо нарахування відсотків: 17.02.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (надалі - Товариство) та ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2953701 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 5000 грн. (п. 1.2 договору). Відповідно до п.1.3 Договору, строк кредиту - 360 днів. Згідно п. 1.4. Договору, стандартна процентра ставка становить 1.99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3. Цього договору. Тобто у період з 24.06.2022 року по 24.10.2022 року відсотки нараховувались за стандартною процентною ставкою. Відповідно п.1.4.1 кредитного договору, знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Клієнт до 17.02.2022 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації і введенням на території України військового стану з метою зменшення фінансового тиску на Позичальника у період з 25.02.2022 по 25.04.2022 року нарахування процентів не здійснювалося. Відповідно до п. 3.5 кредитного договору нарахування Процентів за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов'язком. Товариство, без погодження з Клієнтом, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом. Нарахування відсотків за Договорами здійснювались відповідно до Додатку №1, що є невід'ємною частиною Кредитного договору. Детальні нарахування за Договором № 2953701 містяться в Розрахунку заборгованості до кредитного договору № 2953701 від 17.02.2022 року, і згідно з ним заборгованість за відсотками в сумі 20057,5 грн та за тілом в сумі 5000 грн нарахована в період з 17.02.2022 року (момент укладання договору) по 12.02.2023 року. Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №2953701. Щодо витрат на правову допомогу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Зазначені витрати не є завищеними чи необґрунтованими, оскільки відповідають середньоринковим тарифам на юридичні послуги, враховують обсяг роботи, що фактично була виконана, а також рівень кваліфікації залученого спеціаліста. Просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі.
Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд». Водночас представник позивача адвокат Усенко М.І. через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення.
У судовому засіданні представник надала пояснення, які за змістом відповідають відзиву на позовну заяву і додатково повідомила, що відповідач просить застосувати позовну давність, і якщо вона не буде застосована, визнає позовні вимоги в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5000 грн, заборгованість за відсотками в розмірі не більше 50% від тілу кредиту. Однак не послалась на норму права, яка визначає можливість стягнення відсотків саме в такому розмірі, при вирішенні цього питання просила врахувати причини з яких відповідачка брала кредит - необхідність лікування дитини яка страждає на поганий зір та той факт, що запис про батьків дітей зроблено на підставі ст. 135 СК України, тобто ОСОБА_1 одна виховує дітей. У стягненні коштів за надання правової допомоги просила відмовити, стягнути з неї 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору.
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію позивача, відповідача, висловлену письмово, заслухавши представника відповідача, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 17.02.2022 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2953701 (далі Кредитний договір).
Відповідно до п. 1.1-1.8. Кредитного договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ITC Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ITC Товариства.
1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5 000,00 гривень.
1.3. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
1.3.1. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, продовженню не підлягають.
1.3.2. Рекомендовані дати внесення Клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у Графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».
1.4. Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:
1.4.1. Стандартна процента ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.
1.4.2. Знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах. Якщо Клієнт до 19.03.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядкуїї обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Якщо до Клієнта не застосовується знижена процента ставка відповідно до Програми лояльності, то цей пункт Договору не діє по відношенню до Клієнта.
1.4.3. Протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Клієнта у випадку та на умовах визначених в пп. 1.4.2 Договору, зокрема у випадку отримання Клієнтом знижки на стандартну процентну ставку.
1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою за весь строк кредиту 29 653,85% річних.
1.5.2. за стандартною процентною ставкою З зниженої процентної ставки 6 961,93% річних. урахуванням періоду
1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:
1.6.1. за стандартною ставкою 40 820,00 грн. застосування.
1.6.2. за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 37 850,00 грн.
1.7. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Клієнт виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою та зниженою ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Клієнтом зобов'язань за Договором. Крім того, при обчисленні вказаних показників не враховуються витрати Клієнта, обов'язковість сплати яких не передбачена цим Договором та/або законодавством України та/або оплата яких здійснюється незалежно від походження коштів (власні, кредитні), в тому числі, але не виключно: витрати пов'язані з технічними, програмними і комунікаційними ресурсами, що необхідні Клієнту для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ITC Товариства, здійснені переказу коштів через третіх осіб в погашення заборгованості за Договором, з отриманням від третіх осіб інформаційних послуг (підбір кредитної пропозиції) та інше.
1.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Відповідно до п. 2.1.-2.2. Кредитного договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки Клієнта, реквізити якої надані Клієнтом Товариству з метою отримання кредиту. Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 17.02.2022 або 18.02.2022.
Відповідно до п. 3.1.-3.2., 3.5. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Роз'яснення щодо процентів: економічна сутність процентів: плата за користування кредитом; база для розрахунку процентів: залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту; - порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Проценти = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2 Договору» помножити на процентну ставку вказану в п.1.4, цього Договору, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору. До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день.
Нарахування Процентів за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов'язком. Товариство, без погодження з Клієнтом, може на свій розсуд зменшити нарахування встановлених Договором процентів за користування кредитом.
З листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 № 5727-0403 та інформації АТ КБ «ПриватБанк» від 04.10.2025 № 20.1.0.0.0/7 суд встановив, що на карту № НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_1 здійснено 17.02.2022 переказ коштів у сумі 5000 грн.
Факт отримання коштів не заперечує відповідач у відзиві на позовну заяву та визнає позовні вимоги в цій частині.
В результаті дослідження відомостей, які містяться в розрахунку заборгованості за договором № 2953701 від 17.02.2022 станом на 10.08.2023, суд встановив порядок та розмір нарахованих відсотків первинним кредитодавцем позичальнику та визначив, що розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором становить 25057,50 грн, з яких 5000 грн заборгованість за тілом кредиту та 20057,50 грн заборгованість за відсотками, які нараховані відповідно до умов договору.
Відповідач та її представник не надали суду контррозрахунку, але зазначили, що розмір відсотків є завищеним та таким, що суперечить ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Просили зменшити їх розмір до 50% від тілу кредиту без посилання на норму права, яка визначає саме такий розмір відсотків, з урахуванням особистих обставин відповідача.
Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 встановив, що між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено означений правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.
Із витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 25057,50 грн, з яких 5000 грн заборгованість за тілом кредиту та 20057,50 грн заборгованість за відсотками.
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону № 675).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2953701 від 17.02.2022 на підставі договору факторингу № ККЛУ-10082023 від 10.08.2023.
Частина 1, 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошових коштів в сумі 5000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.
Водночас матеріалами справи підтверджується той юридичний факт, що сума кредиту, що обумовлена між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок. Відповідач визнав у відзиві на позовну заяву факт отримання грошових коштів у визначеній сумі від первісного кредитора.
Отже, зважаючи на те, що відповідач не виконав грошове зобов'язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», так і його правонаступнику у спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 5000 грн підлягає задоволенню.
Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 20057,50 грн, то суд зазначає про таке.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Встановивши зазначені обставини у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений Кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався повернути кредит, а також сплатити проценти за надання кредиту.
Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру відсотків за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст. 627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.
Суд, врахувавши доводи відповідача та її представника не знайшов правових підстав для зменшення розміру заборгованості за відсотками, які нараховані позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами договору, який, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення тіла кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками є обґрунтованою, а тому такою, що підлягає задоволенню. Порушень вимог Закону України «Про споживче кредитування» судом не встановлено. Відповідач погодилась з умовами кредитного договору та підписала його без зауважень.
Що стосується прохання позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об'єднання «Апологет»; 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет»; 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025; 4) акт № 507 наданих послуг від 05.09.2025; 5) детальний опис наданих послуг від 05.09.2025.
Щодо відсутності доказів сплати суми гонорару в розмірі 8 000.00 гривень, на що посилається представник відповідача, то Суд вважає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, у додатковій постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 922/2822/23.
У зв'язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за кредитним договором з відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження витрат.
Відповідач заперечує щодо розміру витрат на правничу допомогу, покликаючись на те, що це занадто велика сума за надані послуги.
З огляду на ціну позову та складність справи, яка є типовою та не потребує значних зусиль для підготовки позовної заяви, на думку суду задоволенню підлягає сума у розмірі 2000 гривень витрат на професійну правничу допомогу (з урахуванням ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із дослідженої платіжної інструкції судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору, із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки, в сумі 2422,40 грн, які, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Суд вважає, що часткове визнання позову не є правовою підставою для застосування положень ст. 142 ЦПК України.
Щодо позовної давності, то Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Набрання чинності відбулось 04.09.2025. Однак, з 17.03.2022 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України мав таку редакцію: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії», а з 30.01.2024 таку: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». За таких обставин суд констатує, що станом на день подання позову та розгляду справи судом позовна давність не спливла.
Керуючись ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2953701 від 17.02.2022 в розмірі 25057,50 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Сторони в справі:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення - 19.11.2025 року.
Суддя І.В. Павленко