Справа № 469/1229/25
Провадження 1-кп/945/622/25
Іменем України
19 листопада 2025 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді ОСОБА_1 , за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ;
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Миколаєві, обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024152150000144 від 06.09.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Маложенівка, Єланського району Миколаївської області, громадянина України, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, офіційно не працюючого, військовослужбовця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Лугове Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Н-Албота Тараклійського району, Республіка Молдова, офіційно не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця с. Лугове, Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, офіційно не працюючого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України,
встановив:
14 жовтня 2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024152150000144 від 06.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 вказане кримінальне провадження розподілено та передано головуючій судді ОСОБА_1 . Справу призначено до підготовчого засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити обвинувальний акт до розгляду по суті.
Обвинувачені проти призначення кримінального провадження до судового розгляду не заперечували.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
За змістом п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченими у ст. 291 цього Кодексу.
За частиною 1 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.
Відповідно ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен містити у тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
У п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов'язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК.
Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні 9 окремих кримінальних правопорушень, та зазначено, що «таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що заподіяло істотну шкоду, вчинена організованою групою, повторно та ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст.246 КК України - незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, що спричинило тяжкі наслідки, вчинена організованою групою, повторно». При цьому, як саме кваліфіковано кожний окремий епізод інкримінованого кримінального правопорушення не вказано.
Слід звернути увагу на те, що у розділі правова кваліфікація кримінального правопорушення, після викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, перевезення, зберігання незаконно зрубаних дерев, що спричинило тяжкі наслідки, вчинене повторно, організованою групою, що відрізняється від тих кваліфікуючих ознак кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_4 .
Аналогічні порушення при складенні обвинувального акту допущено при викладені правової кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та кваліфікації за формулюванням обвинувачення. Жоден з інкримінованих епізодів обвинувачених окремо не кваліфіковано.
Отже, з обвинувального акту не можливо встановити як кваліфіковані дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за кожним епізодом, який їм інкримінований, що у свою чергу порушує їх право на захист, так як не зрозуміло від чого їм слід захищатись.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Згідно з чинним кримінальним процесуальним законом, обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом. Кожна особа повинна розуміти від чого їй захищатись (ст. 42 КПК України).
У рішеннях Європейського суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні, по справі Арамян проти Росії, Камасінскі проти Австрії, Матточіа проти Італії, зазначено, що відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно приділяти особливу увагу роз'ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відіграти вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Надання повної та детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правову кваліфікацію, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо. Визначення обсягу обвинувачення під час направлення обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Проте, у даному випадку постало питання не до обсягу висунутого обвинувачення, а у необхідності приведення у відповідність висунутого (сформульованого) обвинувачення відповідній правовій кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність, в іншому ж випадку, будуть порушенні права обвинувачених на захист та справедливий судовий розгляд.
За викладених вище обставин, суд вважає що невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України перешкоджає призначенню судового розгляду, а тому обвинувальний акт з додатками слід повернути прокурору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 110, 291, 314-316, 369, 372 КПК України,
постановив:
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12024152150000144 від 06.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 246, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України - повернути прокурору у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_8
19.11.2025