Справа № 463/8644/25
Провадження № 2/463/2399/25
19 листопада 2025 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води,
позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 8391,09 гривень за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року, а також 24,44 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами з 01.07.2014 року існували фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері централізованого постачання гарячої води, шляхом відкриття особового рахунку за № НОМЕР_1 для проведення розрахунків. З 01.12.2021 року між позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» та відповідачами укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води. Позивач надає послуги з постачання гарячої води у багатоквартирний житловий будинок з інженерним обладнанням та приладами централізованого обладнання, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому знаходиться квартира АДРЕСА_2 . Нарахування кількості та вартості наданих послуг з постачання гарячої води за даною адресою проводилися згідно показів загальнобудинкового приладу обліку гарячої води, Правил надання послуги з постачання гарячої воли, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1023, та відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315. У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у встановлені договором або законом строки. Згідно з п.п.3.1, 4.2 договору приєднання, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком. Споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установленому договором строки. Однак, передбачених нормами обов'язків відповідачі не виконують, внаслідок чого заборгували позивачу за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року суму у розмірі 8391,09 гривень, а також 24,44 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості. Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких в силу вимог ч.1 ст.174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору не надходило.
Позовна заява поступила до суду 11.09.2025 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 17.09.2025 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання за наявними у ній матеріалами. Визначено сторонам строк та черговість подання заяв по суті справи.
Разом з ухвалою про відкриття провадження суд надіслав сторонам інформаційне повідомлення про права та обов'язки.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року, розгляд справи було відкладено у зв'язку із поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення від відповідачів про неможливість вручення поштового відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Суд у відповідності до вимог ч.5 ст.12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Разом з тим, у відповідності до вимог ч.7 ст.81 ЦПК України суд розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов'язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів, якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (ч.3 ст.367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст.264 ЦПК України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що між ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ОСОБА_1 існують фактичні договірні правовідносини, передбачені ст.11 ЦК України з приводу надання послуг у сфері теплопостачання, шляхом відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 для проведення розрахунків (а.с.9).
Позивачем ЛМКП «Львівтеплоенерго» укладено та оприлюднено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води від 01.12.2021 року. Отже, ЛМКП «Львівтеплоенерго» будучи наділеним повноваженнями виконавця послуг за договором приєднання про надання послуг, надавало послуги з централізованого постачання гарячої води (а.с.5-7).
Квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою № 1 з місця проживання про склад сім'ї і реєстрації від 02.09.2025 року. За вказаною адресою також зареєстровані повнолітні члени сім'ї власника - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.8).
Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачів за надані послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року становить 8391,09 гривень; заборгованість по штрафним санкціям (пені) - 24,44 гривень (а.с.9).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачі користуються послугами, які надаються ЛМКП «Львівтеплоенерго», оскільки із вищевказаного розрахунку заборгованості за надані послуги з постачання гарячої води вбачається, що останні періодично, в тому числі протягом спірного періоду здійснюють оплату за надані послуги.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 28.11.2024 року, скасовано судовий наказ, виданий за заявою ЛМКП «Львівтеплоенерго» про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за житлово-комунальні послуги (а.с.10).
Згідно з ч.1 ст.4, ч.1 ст.5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями частини першої ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією - суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно зі ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб'єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Питання надання житлово-комунальних послуг регулюються спеціальним законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин, а саме: Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (Закон України № 1875-ІV), Закону України «Про теплопостачання» та постановою Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року (далі - Правила).
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить: 1) житлові послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком, що включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні» обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов'язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до п.п.35, 36, 37 постанови Кабінету Міністрів України № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 року розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця в порядку та строки, визначені договором. Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору. Споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.
Частиною 6 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика).
Пунктами 5, 7-8 розділу V Методики передбачено, що у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи ГВП, обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), за наявності циркуляції, може бути визначений спрощено - як частка від обсягу теплової енергії, витраченої на приготування гарячої води (Qгвпприг), спожитої будівлею/будинком Qгвпф.с = 20%.
За рішенням співвласників будівлі/будинку для визначення обсягу споживання теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП застосовуються результати енергетичного аудиту. Про таке рішення співвласники будівлі/будинку письмово повідомляють виконавця розподілу комунальної послуги.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи ГВП (Qгвпф.с), розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень у будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) незалежно від обсягу спожитої гарячої води у кожному розрахунковому періоді в опалювальний та міжопалювальний період пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачання організацією на постачання теплової енергії.
Абзацом 1 пунктом 5 Індустріального Договору «Про надання послуг з постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 01.12.2021 року передбачено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу та відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно зі ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572.
А відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
В цілому об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок, в який надходить гаряча вода для забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання усіх приміщень будинку: і житлових, і нежитлових. Гаряча вода поширюється всередині будинку від усіх елементів системи гарячого водопостачання, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи гарячого постачання води. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення функціонування системи як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи гарячого водопостачання в приміщенні не свідчить про те, що гаряча вода не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалюване приміщення.
Проте, відповідачами не надано доказів відсутності у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому, співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 311/3489/18.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.
Тобто, усі співвласники багатоквартирного будинку зобов'язані проводити оплату за загально будинкові потреби на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.
Разом з тим, відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачі отримували надані послуги з постачання гарячої води для забезпечення функціонування внутрішьнобудинкової системи гарячого водопостачання, проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконували та не сплачували їх рахунки.
Відповідно до частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Аналіз положень статті 614 ЦК України дає підстави для висновку про те, що, установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року по справі № 717/1323/16-ц (провадження №61-22244св18).
Проте, відповідачі не довели належними та допустимими доказами відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання з оплати вартості послуг з постачання гарячої води, наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_3 .
Разом з тим, заперечень чи спростувань (у формі відповідних розрахунків) розрахунку заборгованості відповідачі не подали, іншого розрахунку суду не представлено, як і не доведено те, що невиконання зобов'язань по сплаті вартості отриманих послуг сталося не з їх вини.
Натомість оцінюючи подані позивачем розрахунки заборгованості з точки зору допустимості та належності, суд враховує, що такі було належним чином обґрунтовано та мотивовано. У свою чергу, в процесі розгляду справи не здобуто жодних доказів, які ставлять під сумнів математичні розрахунки наведені позивачем.
Оскільки позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу відповідних послуг, а саме надавав послугу з постачання гарячої води для забезпечення функціонування внутрішьнобудинкової системи гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_3 , відповідачі її споживали, від отримання не відмовлялися, тобто, між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надаються ці послуги, та те, що відповідачі не надали належних доказів неправильності проведених позивачем розрахунків існуючої заборгованості за надані послуги, слід дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.
Станом на 19.11.2025 року у суду відсутні відомості про погашення відповідачами заборгованості перед позивачем.
Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачі, отримавши за спірний період послуги з централізованого постачання гарячої води належної якості, зобов'язані були оплатити їх вартість у повному розмірі, розрахованому на підставі діючих тарифів. А тому, позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідачів заборгованості у вказаному розмірі.
У відповідності до вимог статті 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.
Керуючись ст.ст.76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-
позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01.01.2024 року по 31.07.2025 року у розмірі 8391,09 гривень (вісім тисяч триста дев'яносто одну гривню 09 копійок) та 24,44 гривень пені, нарахованих на суму заборгованості.
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3028,0 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплонерго», місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Данила Апостола,1, код ЄДРПОУ 0556460.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .
Суддя Грицко Р.Р.