Справа №463/1213/15-ц
Провадження №6/463/40/25
18 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Нора Н.В.
за участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця Андрія Андрійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку та визначення частки боржника у цьому майні,-
встановив:
приватний виконавець звернувся до суду із поданням в якому просить суд Визначити частку боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, а саме у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - у розмірі 1/2. Звернути стягнення на нерухоме майно, право власності, на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на ? частки квартири АДРЕСА_2 .
Подання обгрунтовує тим, що На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №73371646 від 17.11.2023 року з примусового виконання виконавчого листа №463/1213/15-ц від 24.06.2021 року виданого Личаківським районним судом м.Львова про: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних частин квартири у розмірі 198712,65 грн.
17.11.2023 року приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73371646, скеровано боржнику для виконання, стягувачу до відома, що підтверджується списком №584 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Львів 53.
У вказаних постановах, приватним виконавцем були зазначені обов'язки боржника передбачені статтею 19 ЗУ «Про виконавче провадження», зокрема те, що боржник зобов'язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5) своєчасно з'являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Проте, жодні із перелічених обов'язків, боржником не були виконані, що свідчить про його недобросовісність, небажання виконувати вимоги приватного виконавця та дотримуватися приписів Закону.
17.11.2023 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів №73371646, скеровано у АТ КБ "Приватбанк", АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ Банк», АТ «ТАСкомбанк», АТ «Райффайзен Банк», ПАТ АКБ «Індустріалбанк», ПАТ «Банк Восток», АТ «ПроКредит Банк», АТ «АКБ Львів», АТ «КРЕДОБАНК», АТ «ОТП Банк», АТ «Ідея Банк», АТ «Агропросперіс Банк», АТ «Укрссиббанк», АТ «Банк Авангард», АТ «Банк Альянс», АТ «Сенс Банк», АТ «Альтбанк», ПАТ АБ «Південний», АТ «Державний ощадний банк України» для виконання та сторонам до відома.
17.11.2023 року приватним виконавцем з метою забезпечення повного фактичного виконання рішення суду, винесено постанову про арешт майна боржника №73371646.
Згідно відповіді на запит №: 181761558 від 17.11.2023 до Державної податкової служби України про джерела та/або суми доходів, нарахованих податковими агентами на користь боржників - фізичних осіб, та розміри утриманого податку з доходів боржників-фізичних осіб, та/або загальну суму річного доходу, задекларованого боржником - фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, та суму утриманого податку (для фізичних осіб, які є самозайнятими особами), та/або загальну суму доходу та суму податку за звітний період, задекларованих боржником - фізичною особою - підприємцем в податковій декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, вбачається, що інформація відносно боржника відсутня.
Згідно відповіді на запит №: 181760403 від 17.11.2023 до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів - інформація відносно боржника відсутня.
12.06.2024 року ОСОБА_1 було направлено виклик приватного виконавця - з'явитися до приватного виконавця щодо сплати боргу за вищевказаним документом або надання підтверджуючих документів про сплату, а також для надання:-пояснення за фактом невиконання вимог виконавчого документа, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання;-достовірні відомості про доходи та місце роботи, на підтвердження чого надати довідку з місця роботи;-достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності (дорогоцінні метали, ювелірні вироби тощо), у тому числі про кошти на рахунках і вкладах у банках та інших фінансових установах, про рахунки в цінних паперах у депозитарних установах, що знаходяться на території України та за її межами, з зазначенням назви відповідної установи та її адреси, на підтвердження чого надати копії відповідних договорів або інших документів;-достовірні відомості про майно, у тому числі про майно, що перебуває у спільній власності (місцезнаходження, технічна характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право;-достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (місцезнаходження майна, його характеристика тощо) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них;-достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, в тому числі майнові права, що є предметом застави/іпотеки , з наданням копій підтверджуючих документів;-копії паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон;-довідку про склад сім'ї;-документи щодо зареєстрованих осіб в житлових будинках, квартирах, що належать на праві приватної та/або спільної власності.
На виклик приватного виконавця Пиць А.А. ОСОБА_1 не з'явився, причин неявки не повідомив.
18.02.2025 року приватним виконавцем сформовано Інформаційну довідку №413977801 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 . Згідно інформаційної довідки у боржника на праві власності відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.
В той же час постановою постанови №463/1213/15-ц від 18.05.2021 року виданої Львівським апеляційним судом, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Здійснено поділ квартири АДРЕСА_2 таким чином:
Виділено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такі приміщення квартири:- кухня під літ.3-1 площею 7,1 кв.м.,- коридор під літ.3-2 площею 2,2 кв.м.,- санвузол під літ.3-3 площею 2,5 кв.м.,- житлова кімната під літ.3-4 площею 21,4 кв.м. Загальна площа виділених їм приміщень квартири становить 33,2 кв.м.
Виділено ОСОБА_2 , ОСОБА_1 такі приміщення квартири:- коридор під літ.3-5 площею 3,2 кв.м.,- кухня під літ.3-6 площею 3,5 кв.м.,- санвузол під літ.3-7 площею 2,3 кв.м.,- житлова кімнату під літ.3-8 площею 12,2 кв.м. Загальна площа виділених їм приміщень квартири становить 21,2 кв.м. Комору у підвалі площею 8,5 кв.м. залишити у спільній власності сторін.
Згідно висновку №2350-з від 20.07.2022 р. «Про розподіл квартири АДРЕСА_2 на дві самостійні» наданого Львівським обласним комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», здійснено поділ квартири АДРЕСА_2 на дві окремі:
-За квартирою, яку займає ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - в цілому (загальною площею 33,2 кв. м., житловою площею 21,4 кв. м.) залишити квартиру АДРЕСА_2 .
-За квартирою, яку займає ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - в цілому (загальною площею 21,2 кв. м., житловою площею 12,2 кв. м.) присвоїти квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно інформаційної довідки №417540918 від 12.03.2025 р. відомості щодо квартири АДРЕСА_2 (загальною площею 21,2 кв. м., житловою площею 12,2 кв. м.), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - відсутні. У зв'язку з чим, приватний виконавець звернувся до суду з вказаним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
Приватний виконавець на розгляд подання не з'явився, разом з тим скерував заяву про розгляд подання без його участі.
Представник ОСОБА_2 , адвокат, Зошій Ю.П., подав клопотання про розгляд подання без участі боржника та її представника.
Інші учасники справи у судове засідання не з'вились, про час, дату і місце розгляду справи були належним чином повідомлені про причини неявки не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, ознайомившись з матеріалами подання, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Постановою Львівського апеляційного суду від 18.05.2021 постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 вересня 2019 року з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 10 березня 2020 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення таким чином: «Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (які на даний час є повнолітніми) та діє в інтересах ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про поділ квартири - задовольнити частково.
Здійснити поділ квартири АДРЕСА_2 таким чином:
Виділити ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 такі приміщення квартири:
??кухня під літ.3-1 площею - 7,1 кв.м.,
??коридор під літ.3-2 площею - 2,2 кв.м.,
??санвузол під літ.3-3 площею - 2,5 кв.м.,
??житлова кімната під літ.3-4 площею - 21,4 кв.м.
Загальна площа виділених їм приміщень квартири становить 33,2 кв.м.
Виділити ОСОБА_2 , ОСОБА_1 такі приміщення квартири:
??коридор під літ.3-5 площею - 3,2 кв.м.,
??кухня під літ. 3-6 площею - 3,5 кв.м.,
??санвузол під літ.3-7 площею - 2,3 кв.м.,
??житлова кімнату під літ.3-8 площею - 12,2 кв.м.
Загальна площа виділених їм приміщень квартири становить 21,2 кв.м.
Комору у підвалі площею 8,5 кв.м. - залишити у спільній власності сторін.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних частин квартири у розмірі 198712,65 грн.
В задоволенні решти позову - відмовити».
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває виконавче провадження №73371646 від 17.11.2023 року з примусового виконання виконавчого листа №463/1213/15-ц від 24.06.2021 року виданого Личаківським районним судом м.Львова про: стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 грошову компенсацію за відхилення від ідеальних частин квартири у розмірі 198712,65 грн.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини шостої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Порядок розгляду подання про визначення частки майна боржника у спільному майні передбачений статтею 443 ЦПК України, згідно з якою питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Суд у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з повідомленням сторін та заінтересованих осіб. Неявка сторін та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами.
Разом з тим, відповідно до Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (частина друга статті 3); в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8); права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55); обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 9 частини другої статті 129); суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (частини перша, друга статті 129-1).
Конституційний Суд України послідовно наголошує у своїх рішеннях на зобов'язанні держави забезпечувати конституційні права і свободи:
- «конституційні права і свободи є фундаментальною основою існування та розвитку Українського народу, а тому держава зобов'язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для їх реалізації. Відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод, оскільки призводить до того, що вони стають декларативними, а це є неприпустимим у правовій державі» (абзац четвертий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012);
- «держава, виконуючи свій головний обов'язок - утвердження і забезпечення прав і свобод людини (частина друга статті 3 Конституції України) - повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади мають забезпечувати ефективне правове регулювання, яке відповідає конституційним нормам і принципам, та створювати механізми, необхідні для задоволення потреб та інтересів людини» (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).
Обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2018 року № 2-р (ІІ)/2019).
З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов'язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 07 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).
Таким чином, визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Порядок вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, спрямований на розв'язання суто процесуальних суперечок та здійснення судового контролю за ключовими аспектами виконавчого провадження, при цьому спір, що існував між боржником та стягувачем, вже вирішений судовим рішенням, що виконується.
Як встановлено частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В той же час практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів.
На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження.
Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право.
Тому стаття 443 ЦПК України підлягає застосуванню виключно за відсутності спору про право.
Виконавець вправі звернутися до суду з поданням про визначення частки майна боржника в майні, яким він володіє спільно з іншими особами, незалежно від того, чи відсутній спір про право, чи він наявний. Водночас в останньому випадку виконавець звертається з таким позовом в порядку позовного провадження.
За наявності спору щодо визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, його вирішення судом не є вирішенням процесуального питання, а є вирішенням матеріального спору. Такий спір може виникати, зокрема тоді, коли відповідно до частини першої статті 368 ЦК України майно належить двом або більше особам на праві спільної власності без визначення часток кожного з них у праві власності (право спільної сумісної власності).
В разі, якщо наявний спір щодо визначення частки боржника у спільному майні, звернення виконавця до суду завжди за своєю суттю має характер позовної заяви (незалежно від її назви), оскільки вона звернена до суду з метою вирішення матеріального спору. При цьому позовна заява має подаватися в порядку позовного провадження, а не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. В останньому випадку суд має або закрити провадження (якщо порушені правила про юрисдикцію спору - див. пункт 73 цієї постанови), або залишити заяву (подання) без розгляду (якщо правила про юрисдикцію спору не порушені - див. пункти 74 - 75 цієї постанови).
Саме таківисновки викладеніу постановіВеликої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №2-591/11, які відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Вказане узгоджується і з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 травня 2023 року у справі № 204/5654/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 639/3282/20.
В ході розгляду подання встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір щодо розміру частки на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Якщо виник спір щодо визначення частки майна боржника у майні, яке належить боржнику та іншим особам на праві спільної сумісної власності, то судове рішення у разі задоволення позову має наслідком зміну матеріального правовідношення - право спільної сумісної власності припиняється, натомість виникає право спільної часткової власності (див mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20, пункт 8.74).
При цьому відбувається припинення права власності одного виду і виникнення права власності іншого виду не тільки боржника, а й іншої особи (співвласника), яка могла взагалі не брати участі у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Відсутність згоди такої особи на визначення частки майна боржника у спільному майні, у тому числі заперечення самого існування права спільного з боржником права власності (як у справі, що переглядається), свідчить про наявність матеріального спору, який не вирішувався і не міг бути вирішений у справі, в якій ухвалене судове рішення проти боржника. Це новий матеріальний спір, який не може розглядатися як процесуальне питання, а тому не може вирішуватися за правилами розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України. Такий спір має бути вирішений судом у порядку позовного провадження. Тому заява про визначення частки майна боржника у спільному майні за наявності спору, подана до суду виконавцем, незалежно від її назви (позовна заява, подання) за своєю суттю є саме позовною заявою. Особа, яка є стверджуваним співвласником майна боржника у такому спорі, є стороною у спорі, якій має бути забезпечена можливість користуватися всіма правами, якими наділений відповідач відповідно до закону. Лише в цьому разі буде забезпечене право такої особи на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи вищенаведене, оскільки у цій справі наявний спір про право, який підлягає вирішенню в позовному провадженні, а не в межах справи, в якій вирішено інший спір між боржником і стягувачем, тобто не в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця в частині визначення частки боржника ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у нерухомому майні, а саме у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - у розмірі слід залишити без розгляду.
Крім цього, оскільки вимоги подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності, на яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: на ? частки квартири АДРЕСА_2 , нерозривно пов'язані із вищевказаними вимогами, суд приходить до висновку, що в цій частині подання приватного виконавця також підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ст.247, 438 ЦПК України, ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», -
постановив:
Подання приватного виконавця приватного виконавця Пиця Андрія Андрійовича про звернення стягнення на нерухоме майно боржника не зареєстроване в установленому законом порядку та визначення частки боржника у цьому майні залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня складення повного тексту ухвали до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Нор Н.В.