справа № 462/9680/23
19 листопада 2025 року м. Львів
Залізничний районний суд м. Львова у складі
судді ОСОБА_1
секретаря ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12015140150002318 щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Соснівка, Львівської області, громадянина України, одруженого, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , проживаючого АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженеця міста Сокаль, Львівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_3 , раніше судимого,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Шептицький, Львівської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_4 , військовослужбовця, раніше судимого,
які обвинувачуються у чиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, -
26.04.2016р. близько 18:00 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , умисно, за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь розподіливши між собою ролі, незаконно проникли у житло потерпілого ОСОБА_10 , що розташоване за адресою АДРЕСА_5 , де викрали майно потерпілого на загальну суму 2000 грн., чим порушили недоторканість житла за наступних обставин.
Так, упевнившись, що у квартирі відсутні мешканці, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , шляхом підбору ключа, проникли до квартири АДРЕСА_6 , в той час як ОСОБА_5 знаходився у дворі будинку, спостерігаючи чи не заходять у під'їзд особи, які могли б завадити вчиненню крадіжки. В певний момент, коли ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 перебували у приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_5 також проник у дану квартиру, звідки вони разом таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон марки Нокіа 5530 білого кольору вартістю 1000 грн із навушниками вартістю 200 грн, чоловічі парфуми марки Zara underwood вартістю 400 грн та чоловічі парфуми Hugo Boss вартістю 400 грн, після чого з місця злочину втекли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.
Такі дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України.
Крім того, 17.05.2016 р. близько 10:00, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , який діючи повторно, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у житло, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою групою осіб, заздалегідь розподіливши між собою ролі, таємно викрали майно із квартири АДРЕСА_7 за наступних обставин.
Упевнившись, що мешканці у вказаній квартирі відсутні, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , шляхом підбору ключа до вхідних дверей проникли в приміщення даної квартири, звідки повторно, таємно викрали ноутбук марки Emachines E727 вартістю 2000 грн, пару золотих сережок вагою 1,5 грама вартістю 1500 грн, одну золоту сережку вагою 1,5 грама вартістю 1500 грн, срібний браслет із камінцями круглої форми вагою 6,64 грама вартістю 400 грн, жіночий браслет (біжутерія) жовтого кольору вартістю 70 грн, грошові кошти в сумі 50 євро, що згідно курсу НБУ станом на 17.05.2016р. становило 1437,84 грн, після чого з місця події втекли. Своїми діями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заподіяли потерпілій ОСОБА_11 матеріальну шкоду в розмірі 6907,84 грн.
Такі дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні не визнав та пояснив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 він знає, так як вони проживають в одному місті, однак жодних справ з ними він ніколи не мав. 26.04.2016р. він був на тренуванні у спортзалі у м. Червонограді. В травні 2016р. його затримали працівники поліції. Він повністю заперечив свою причетність до подій у квартирі потерпілого ОСОБА_10 , вказав, що його затримали, щоб працівники поліції мали показники роботи, на досудового розслідуванні на нього поліцейські чинили тиск з метою отримання від нього зізнавальних показів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав частково та пояснив, що він знайомий з ОСОБА_6 , так я вони проживають в одному місті. У 2016р. він зустрівся разом із ОСОБА_6 , вдвох вони вирішили обікрасти квартиру, в якій проживала потерпіла ОСОБА_11 . Так, вони підійшли до вхідних дверей квартири потерпілої, відкрили їх, зайшли всередину квартири, у вітальні та тумбочці ОСОБА_5 взяв ювелірні вироби (срібний браслет, золотий кульчик ) та 50 євро. В цій квартирі вони з ОСОБА_6 пробули близько 3 хв, після чого відразу вийшли. Як повідомив ОСОБА_5 , кульчик вони здали в ломбард, а срібний браслет у нього пізніше вилучили під час обшуку. Щодо подій у квартирі потерпілого ОСОБА_10 , то ОСОБА_5 заперечив свою вину, вказав, що в цю квартиру він не заходив, нічого звідти не брав, з даного приводу йому нічого не відомо. Крім того, вказав, що з ОСОБА_4 він раніше не був знайомий, вони не спілкувались, а познайомились з ним в суді.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_12 свою вину визнав частково та підтвердив факт крадіжки у квартирі потерпілої ОСОБА_11 .. Вказав, що у 2016р. вони зустрілись із ОСОБА_5 , знали заздалегідь, що ОСОБА_11 не було вдома, підійшли до дверей її квартири, відкрили їх відмичкою, зайшли всередину. Там вони шукали цінні речі, знайшли 50 євро, золотий кульчик, браслет та ноутбук. В подальшому ОСОБА_6 здав в ломбард у м. Львові кульчик, а ноутбук продав невідомим людям. По епізоду у потерпілого ОСОБА_10 , то ОСОБА_6 повністю заперечив свою вину, вказав, що працівники поліції заставили його визнати цей епізод та свої зізнання на досудовому розслідування він писав під диктування слідчого. Обвинувачений підтвердив факт крадіжки у потерпілої ОСОБА_11 в групі з ОСОБА_5 та заперечив причетність до цього епізоду ОСОБА_4 .. Вказав, що з ОСОБА_4 вони раніше не були знайомі, а знає його лише візуально.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 суд оцінює критично, оскільки такі є суперечливими, нічим не підтверджені, такі спростовані дослідженими в процесі судового розгляду доказами. Суд визнає покази обвинуваченого ОСОБА_4 надуманими та такими, що спрямовані на уникнення ним кримінальної відповідальності.
Покази обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не зважаючи на часткове визнання своєї вини, суд визнає суперечливими, спростованими дослідженими доказами у справі, такі є надуманими та також спрямовані на уникнення ними кримінальної відповідальності.
Вина обвинувачених за викладених вище обставин підтверджується усією сукупністю досліджених під час судового розгляду інших доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 повідомила, що в травні 2016р., точної дати не пригадує, повернулась разом із донькою додому по АДРЕСА_8 . При цьому вхідні двері були зламані, так як ключ у замку не повертався. Перебуваючи вдома, приблизно через 15 хв., вони з донькою помітили відсутність ноутбука. Після цього передивились свої речі та помітили, що ще пропали гроші приблизно 50 євро, дитячі золоті сережки, 1 золота сережка, срібний браслет на загальну суму 7000 грн, які потерпіла зберігала в шкатулці у шафі. Після цього потерпіла відразу викликала поліцію, після чого у неї у квартирі провели огляд та відібрали заяву про вчинення кримінального правопорушення. В подальшому з потерпілою проводили слідчі дії, а саме впізнання речей, де серед інших схожих браслетів вона впізнала свій срібний браслет вагою 4 гр по зовнішньому вигляді, так як він був оздоблений камінцями.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_10 повідомив, що приблизно у 2016р. (точної дати не пригадує) йому подзвонили сусіди та сказали, що вхідні двері та замок у дверях у його квартирі АДРЕСА_9 зламані. Вони також викликали поліцію. На той час потерпілий у цій квартирі уже не проживав. Того ж дня потерпілий приїхав у квартиру та виявив, що звідти пропали дві банки парфумів, які стояли в коридорі на поличці, мобільний телефон та навушники до нього. Після цього він написав заяву у поліцію. Так як замок у дверях був зламаний, потерпілий його замінив, а через деякий час продав цю квартиру.
Оцінюючи покази потерпілих суд визнає їх належними та допустимими в частині підтвердження місця, часу, способу вчинення кримінального правопорушення, такі є логічними та послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема із допитаними свідками, протоколами слідчих дій та проведеними негласними слідчими розшуковими діями.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що на момент подій працював на посаді оперуповноваженого у Червоноградському ВП, проводив документування злочинної діяльності, а саме проводив прослуховування розмов в автомобілі Ауді стосовно готування та вчинення злочинів, після чого за результатами оформляв протоколи НСРД. Свідок вказав, що викрадені ювелірні вироби обвинувачені збували ОСОБА_14 . Пригадує, що 25-26 квітня 2016р. приблизно о 18:00 год в ході спілкування в автомобілі між обвинуваченими відбулась розмова про можливість вчинити крадіжку по вул. Стуса у м. Червонограді. На той час обвинувачений ОСОБА_5 мав кличку «Куня».
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомив, що на момент подій працював на посаді заступника начальника сектору кримінальної поліції у Червоноградському ВП та проводив документування квартирних крадіжок у м. Червонограді на підставі доручення слідчого та ухвал апеляційного суду. Загалом було задокументовано приблизно 8 епізодів крадіжок групою осіб, до якої входили ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та інші особи. Під час документування злочинної діяльності проводилось візуальне спостереження, аудіоконтроль осіб, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Зокрема, свідком проводилось візуальне спостереження за вказаними особами по вул. Стуса у м. Червонограді, яке в подальшому ним було відображено у відповідних протоколах НСРД.
Покази цих свідків суд визнає належними та допустимими, оскільки такі повністю узгоджуються із дослідженими в судовому засіданні протоколами НСРД, такі підтверджують місце, час, спосіб та суб'єктів вчинення кримінального правопорушення.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 повідомив, що брав участь в якості понятого при проведенні обшуку у квартирі по АДРЕСА_10 . Під час обшуку було влучено ланцюжки, хрестики та ще якісь речі. За результатами обшуку слідчим був складений протокол обшуку, який він підписав, будь-яких заперечень щодо обшуку чи складення протоколу у нього не було. Крім того, свідок брав участь в якості понятого при затриманні когось із обвинувачених по вул. Бандери у м. Червонограді. Однак, за спливом часу не пригадує ні марки машини, ні особи затриманого.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 повідомив, що приблизно у 2016р. , точної дати не пригадує, був запрошений працівниками поліції в якості понятого при проведенні впізнання речей, які були викрадені у потерпілої. Впізнання проводилось у відділі поліції, при цьому на столі перед потерпілою лежали 4 браслети, серед яких потерпіла впізнала срібний браслет з камінцями. Після впізнання слідчий склав протокол, в кому підписались поняті. Покази цього свідка суд визнає належними та допустимим, оскільки такі повністю збігаються із показами потерпілої ОСОБА_11 та протоколом впізнання від 27.05.2016р.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21 повідомив, що знайомий з ОСОБА_4 , мають дружні відносини. У 2016р. свідок навчався, та йому не відомо чи збував ОСОБА_4 чи інші особи на той час ювелірні вироби. Вказав, що жодного разу не вів телефонних розмов з ОСОБА_4 чи іншими особами про збут ювелірних виробів. Не пригадує, який мав номер мобільного зв'язку у 2016р., їх у нього було багато.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 повідомив, що обвинувачених знає так як вони проживають в одному місті. У 2016р. свідок займався торгівлею на ринку. Пригадує, що у 2016р. до нього приходили слідчі з обшуком, вилучали ювелірні вироби, які досі йому не повернули. Зі слів свідка ці ювелірні вироби він отримав або в ломбарді, або в інших осіб, зараз більше точно не пригадує за спливом часу. Не пам'ятає, чи обвинувачені надавали йому якісь ювелірні прикраси.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23 повідомив, що знає ОСОБА_4 з 2015р., в них склались товариські відносини, вони разом проводили тренування у спортзалі у АДРЕСА_11 . Свідок ствердив, що ймовірно 26.04.2026р. близько 18:00 год ОСОБА_4 був на тренуванні. Вказану дату він чітко запам'ятав, так як в той час вони разом тренувались 5 разів на тиждень. Їхні тренування починались близько 16:00 та тривали 2-2,5 год. Пригадує, як через деякий час ОСОБА_4 затримали. Свідок повідомив, що свідчення дає добровільно, без жодного тиску чи прохання, однак самостійно не звертався до правоохоронних органів після затримання ОСОБА_4 з метою забезпечення йому «алібі».
Покази свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 суд до уваги не бере, оскільки такі не стосуються обставин справи, а покази свідка ОСОБА_23 суд відхиляє, вважає такі надуманими, нелогічними, оскільки такі суперечать доказам у справі та ними спростовані. При цьому, хоча цей свідок вказав на присутність ОСОБА_4 26.04.2016р. о 18:00 разом зі свідком на тренуванні, однак на уточнюючі питання, з врахуванням максимальної деталізації не зміг відповісти про інші обставини того дня.
Інші свідки сторони захисту, яка заявляла клопотання про їх виклик, яке судом було задоволено, не допитувалась, явка свідків в судове засідання забезпечена не була. Судом вживались заходи щодо виклику свідків, однак такі до суду не з'явились, ухвали про привід виконані не було, про що свідчать відповідні рапорти (а.с. 73-80, 109-116, 136, 202 т.3) В подальшому сторона захисту, з цього приводу, не наполягала на допиті цих свідків та відмовилась в їхнього виклику.
В свою чергу, з досліджених у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні оригіналів документів, копії яких належним чином завірені та виділені в дане кримінальне провадження, судом встановлено наступне.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 02.05.2016 року встановлено, що 02.05.2016 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернувся до Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області із заявою, з якої вбачається, що 26.04.2016 року близько 18 год. 00 хв. невстановлена особа шляхом підбору ключа проникла в квартиру АДРЕСА_6 (на даний час - Шептицький), звідки таємно викрала мобільний телефон «Nokia 5530» білого кольору, вартістю 1000 грн., чоловічі парфуми «Zara underwood», вартістю 400 грн., чоловічі парфуми «Hugo Boss» вартістю 400 грн, навушники «Nokia», вартістю 200 грн./т. 1 а.с.1/.
Згідно із запитами від 15 липня 2016 року та довідками про вартість товару від тієї ж дати, встановлено, що станом на 26 квітня 2016 року мобільний телефон марки «Nokia 5530» має вартість 500 грн., а навушники марки «Nokia» - 50 грн./т. 1 а.с.2-3, 4-5/.
З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 17.05.2016 року встановлено, що 17.05.2016 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулась до Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області із заявою, з якої вбачається, що 17.05.2016 року в період з 09 год. 30 хв. до 16 год. 00 хв. невідома особа шляхом підбору ключа викрала особисті речі, а саме ноутбук марки «Емасін» вартістю у 2011 році 2000 грн., одна пара золотих сережок, одна сережка 1,5 грама, гроші в суми 50 євро, наручний срібний жіночий браслет з візерунком круглої форми та біжутерний жовтий браслет /т. 1 а.с.6/.
Відповідно до рапорту слідчого Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області під час виїзду СОГ за фактом крадіжки із квартири ОСОБА_24 за адресою АДРЕСА_12 було проведено розвідку щодо опрацювання даних прив'язки мобільного термінала до базових станцій (LAC/CID) та адреси розташування базових станцій співрозмовників на момент з'єднання (абонент А і Б) відповідно до інформації операторів мобільного зв'язку /т. 1 а.с.7/.
Із протоколу огляду місця події від 17.05.2016 року та фототаблиці до нього вбачається, що об'єктом огляду була квартира у АДРЕСА_12 , у зафіксовано планування квартири, місце розташування меблів та речей. При обробці дактилоскопічним порошком місць можливих дотиків злочинців виявлено два сліди рук на візитній карточці із спальної кімнати та один слід рук на мильничці із серванту спальної кімнати. Виявлені речі з місця події вилучено. ( а.с. 7-9 т. 1).
Тобто даними доказами підтверджується місце вчинення кримінальних правопорушень.
Відповідно до повідомлення Товариства «Ломбард Роял Кредит «ТОВ «Дом Україна» і «Компанія» від 26.05.2016 року, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являвся клієнтом ВП «Відділення № 24 ПТ «Ломбард Роял Кредит «ТОВ «Дом Україна» і «К». 17.06.2016 року ОСОБА_6 заклав три золоті сережки та отримав за них 1 695,00 грн., але за закладеним майном не повернувся. Оскільки термін на заставне майно ОСОБА_6 вийшов, у зв'язку з умовами договору золото було інкасовано на відділення № 24 (вул. Шпитальна, 9/1) /т. 1 а.с.10/. Тобто, даним доказом підтверджується суб'єкт вчинення кримінального правопорушення.
Із протоколу обшуку від 26.05.2016 року вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді 24.05.2016 року в період з 06 год. 30 хв. до 07 год. 10 хв. у квартирі АДРЕСА_13 , де проживає ОСОБА_5 проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено: сім-карту оператора мобільного зв'язку «Life» № НОМЕР_1 , металева відмичка довжиною близько 5 см, балаклава чорного кольору, сережки з візерунком білих кульок, срібний ланцюжок з медальйоном Божої матері, срібний браслет, срібне кільце жіноче, сережки біло-жовті, сім-карти оператора мобільного зв'язку «Life» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , жіноче срібне кільце, сім-карта оператора мобільного зв'язку «Life» НОМЕР_4 , мобільний телефон «Nokia 6233» IMEI НОМЕР_5 , сім-карта «Life» обрізана без спеціального номеру, мобільний телефон марки «Samsung SS222R», IMEI НОМЕР_6 , НОМЕР_7 (не вилучався) /т. 1 а.с. 11/. Оскільки під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , було виявлений срібний браслет, який був викрадений у квартирі потерпілої ОСОБА_11 та який вона в подальшому впізнала, відтак, даним доказом підтверджується факт крадіжки ОСОБА_5 та ОСОБА_25 майна у помешканні потерпілої.
Відповідно до протоколу огляду предметів від 26.05.2016 року слідчим Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області оглянуто: сім картку оператора «Лайф», металеву відмичку довжиною близько 5 см, балаклаву чорного кольору, сережки з візерунком білих кульок, срібний ланцюжок із медальйоном Божої Матері, срібне кільце жіноче, сережки біло-жовті, сім картку оператора «Лайф», сім картку оператора «Лайф», жіноче срібне кільце, сім картку оператора «Лайф», моб. тел. марки «Нокіа» 6233, сім картку оператора «Лайф», вказані речі не мають відношення до вказаного кримінального провадження. /т. 1 а.с.12/.
Згідно протоколу пред'явлення речей для впізнання від 27.05.2016 року та фототаблиці до нього потерпіла ОСОБА_11 зазначила, що білий браслет № 2 (браслет з візерунком камінців круглої форми) це саме той браслет, який викрадено /т. 1 а.с.13-14/.
Постановою слідчого Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_26 від 27.05.2016 року срібний наручний браслет, вилучений під час обшуку у ОСОБА_5 , визнано речовими доказами в межах даного кримінального провадження, оглянуто повернуто власнику на зберігання. Указана обставина підтверджується також розпискою від 27.05.2016 року від ОСОБА_11 /т. 1 /а.с.15, 16/.
Тобто даними доказами підтверджується предмет злочинного посягання, а також суб'єкт вчинення кримінального правопорушення.
З протоколу обшуку від 26.05.2016 року встановлено, що на підставі ухвали слідчого судді від 26.04.2016 року 26.05.2016 року в період з 06 год. 30 хв. до 07 год. 30 хв. у квартирі АДРЕСА_14 , де проживає ОСОБА_6 , проведено обшук, в ході якого виявлено: ланцюжок із підвіскою металу жовтого кольору, хрестик із розп'яттям із білого металу, ланцюжок на руку із металу жовтого кольору, ланцюжок на шию із металу жовтого кольору, хрестик із жовтого металу, хрестик із білого металу, маленькі сережки із камінцями білого кольору, брошка з білими камінцями, сережка у вигляді листочка з білого металу, тоненький ланцюжок з жовтого металу, з кулоном у вигляді сердечка з жовтого металу з камінцями /т. 1 а.с. 17/.
Відповідно до протоколу огляду предметів від 26.05.2016 року слідчим Червоноградського (на даний час - Шептицького) ВП ГУ НП у Львівській області оглянуто виявлені в ході обшуку від 26.05.2016 року у квартирі АДРЕСА_14 , однак вказані речі не мають відношення до кримінального провадження /т. 1 а.с.18/.
Як вбачається з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 05.05.2016 року, 05 травня 2016 року о 15 год. 30 хв., по вулиці Бандери поряд з будинком № 47 затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України /т. 1 а.с.22-24/.
Зі змісту протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 03.06.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 14.03.2016 року № 0697 т., встановлено розмову між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 26.04.2016 року, у якій кілька осіб обговорюють обстановку біля певного житлового будинку. Один із учасників повідомляє, що чув рух у коридорі та бачив сусідів, після чого покинув місце, не перевіряючи двері. У подальшій частині розмови обговорюються тип дверей до квартири, можливість наявності всередині цінних речей, а також згадуються попередні випадки вчинення аналогічних дій. Потім розмова знову переходить до обговорення мешканців будинку, їхнього розпорядку дня, часу повернення з роботи та можливих дій щодо приміщення, зокрема обговорення мешканців конкретної квартири, оскільки у розмові зазначають приблизний час повернення жінки з роботи, а також обговорюють варіанти спостереження за нею. Наприкінці розмови співрозмовники домовляються про подальші дії, час зустрічі та використовують побутові висловлювання, не пов'язані зі змістом основної теми /т. 1 а.с.25-35/. Тобто даним доказом підтверджується місце та особи вчинення кримінального правопорушення, оскільки дата та час фіксації цих розмов збігаються із часом вчинення крадіжки у потерпілого ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу візуального спостереження від 16.05.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 16.03.2016 року № 0708 т., починаючи з 16.03.2016 року здійснювалось візуальне спостереження за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 . Зокрема, із змісту вказаного протоколу вбачається, що 26.04.2016 року близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували в дворі будинків АДРЕСА_15 та АДРЕСА_16 . Після зустрічі вказаних осіб у даному дворі, ОСОБА_6 спільно ОСОБА_4 зайшли в другий під'їзд будинку АДРЕСА_15 , ОСОБА_5 залишився на вулиці ближче до буд. АДРЕСА_17 став під кроною дерева і постійно не відривав свого погляду від під'їзду, куди зайшли ОСОБА_4 , і ОСОБА_6 тримаючи біля вуха правою рукою мобільний телефон. Через деякий час близько 5-8 хв. ОСОБА_5 підійшов ближче до під'їзду № 2 буд. АДРЕСА_15 , поклавши мобільний телефон в кишеню та витягнувши з іншої кишені полотняні рукавиці одів їх на руки і зайшов у вищевказаний під'їзд, де перебували ОСОБА_4 , і ОСОБА_6 . Вхідні двері в під'їзд йому відчинив з виду ОСОБА_6 . Після цього, приблизно за 10-15 хвилин із під'їзду № 2 будинку АДРЕСА_15 майже одночасно вийшли ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і розійшлися в різні сторони. ОСОБА_27 , зайшовши в під'їзд № 2 у будинку АДРЕСА_15 , перевіривши у під'їзді всі квартири на предмет виявлення вчинення квартирної крадіжки, встановив, що всі двері в квартирах даного під'їзду зачинені, окрім квартири АДРЕСА_18 /т. 1 а.с.38-39/. Тобто даним докази підтверджують всі обставини, які підлягають доказування у кримінальному провадженні, а саме місце, час, спосіб та суб'єкти вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 року, а саме аудіо контролю невстановленої особи, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 14.03.2016 року № 0702 т., встановлено, що абонентським номером НОМЕР_8 користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що у період з 08.04.2016 року по 05.05.2016 року зафіксовано розмови ОСОБА_4 з різними особами, зокрема на а.с.79 зафіксовано розмову ОСОБА_4 з особою на ім'я ОСОБА_28 з приводу наявності завіс на дверях. Вказана розмова по часу та даті збігається із датою на часом крадіжки у квартирі потерпілого ОСОБА_10 тобто, даним доказом також підтверджується місце, час та суб'єкт вчинення кримінального правопорушення. /т. 1 а.с. 61-97/.
Зі змісту протоколу про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 30.05.2016 року, а саме аудіо контролю невстановленої особи, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Львівського апеляційного суду від 14.03.2016 року № 0797 т., встановлено, що абонентським номером НОМЕР_9 користується ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_19 . 26.04.2016 року зафіксовано розмови невстановленої особи розмови невстановленої особи, де один із співрозмовників повідомляє про необхідність «спихнути залізо», на що інший запитує, чим може допомогти, та отримує відповідь, що мова йде про продаж металу («заліза»), частково у вигляді лому, а решту у вигляді готових виробів без дорогоцінного каміння. Обговорюються можливі варіанти збуту та посередники, зокрема пропозиція організувати зустріч із «другом», який «може помогти» у продажі. У подальшому з розмови вбачається, що особа на ім'я ОСОБА_28 перебуває вдома; співрозмовники обговорюють наявність зарядних пристроїв та стан пристроїв («вони заряджені?», «в мене зарядок нема»), після чого домовляються про подальший зв'язок /т. 1 а.с. 131-174/.
Ці ж дані випливають із відтворених в судовому засіданні оригіналів аудіозаписів, копії яких виділено в дане кримінальне провадження.
Стороною захисту подано клопотання про недопустимість протоколів НСРД на тій підставі, що в матеріалах справи відсутні ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення вказаних негласних слідчих розшукових дій, відсутні доручення слідчого чи прокурора оперативному працівнику на проведення негласних слідчих розшукових дій.
Оцінюючи такі доводи сторони захисту, суд їх відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов'язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом'якшенню покарання.
Таким чином, законодавець встановив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.
Для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті не тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), оскільки змістом цих документів сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно негласних слідчих (розшукових) дій.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Обов'язковим елементом порядку отримання доказів в результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб'єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення.
Відповідно до висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року та 16 жовтня 2019 року для доведення допустимості результатів НСРД мають бути відкриті документи, які стали правовою підставою їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді).
Такі документи, якщо вони не були відкриті стороні захисту в порядку, передбаченому статтею 290 КПК, оскільки їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення, можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором всіх необхідних заходів для їх отримання.
З матеріалів справи вбачається, що при відкритті матеріалів стороні захисту, така не заявляла клопотання про надання для ознайомлення ухвал слідчих суддів апеляційного суду, на підставі яких здійснювались НСРД. Таке клопотання стороно захисту було подано в суді. На виконання вимог суду щодо представлення відповідних судових рішення щодо НСРД, прокурором було вжито всіх необхідних заходів щодо отримання ухвал слідчих суддів. З долученого прокурором під час судового розгляду листа Львівського апеляційного суду від 26.08.2025р. №04680т (а.с. 38 т. 4) вбачається, що клопотання про скасування грифів секретності з ухвал слідчих суддів у кримінальному провадженні №12015140150002318 від 02.12.2015р. повернуто без розгляду у зв'язку із знищенням матеріальних носіїв секретної інформації за 2016р.
Згідно позиції Великої палати ККС від 16.10.2019р. у справі №640/6847/15 якщо сторона обвинувачення своєчасно вжила всі необхідні та залежні від неї заходи, спрямовані на розсекречення процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, однак такі документи не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
Щодо твердження захисника ОСОБА_7 , що в матеріалах кримінального провадження відсутні письмові доручення прокурора слідчому та оперативним підрозділам на здійснення контролю за вчиненням злочину та інших процесуальних рішень і на відсутність у матеріалах кримінального провадження доручень, що визначали б конкретних оперативних працівників для проведення НСРД.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 36 КПК України передбачено повноваження прокурора доручати проведення слідчих (розшукових) дій та НСРД відповідним оперативним підрозділам. Згідно зі ст. 41 КПК України оперативні підрозділи здійснюють слідчі (розшукові) дії та НСРД в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, дізнавача, прокурора.
Відповідно до підпунктів 1.7.1, 1.7.2 Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 року № 114/1042/516/1199/936/1687/5, уповноважений оперативний підрозділ це оперативний підрозділ, який входить до складу державного органу, визначеного у ст. 246 КПК України, залучений за рішенням керівництва органу до здійснення або участі у проведенні НСРД; уповноважена особа - співробітник (працівник) уповноваженого оперативного підрозділу, залучений за рішенням керівника до проведення або участі у проведенні НСРД, інші особи, залучені за рішенням слідчого, прокурора, оперативного підрозділу. Конкретний виконавець щодо складання протоколу про проведення НСРД визначається керівником уповноваженого оперативного підрозділу, який проводив такі дії на підставі доручення слідчого, прокурора.
У постанові від 07.12.2020р. у справі № 385/619/16 ВС ККС зробив висновок, що прокурор, доручаючи оперативному підрозділу відповідно до ст. 36 КПК України проведення НСРД, не уповноважений визначати конкретного працівника оперативного підрозділу, оскільки це є виключною компетенцією керівника уповноваженого оперативного підрозділу, який проводить такі дії на підставі відповідного доручення.
Таким чином, враховуючи зазначені приписи, суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість протоколів НСРД, оскільки такі були проведені в порядку, визначеному КПК України.
Крім того, додатково сторона захисту вказала на недопустимість протоколів НСРД на тій підставі, що такі протоколи були складені з порушенням вимог ст. 252 КПК України, оскільки такі були складені пізніше ніж 24 години з моменту припинення НСРД.
Як зазначено у Постанові ВС від 05.08.2025 (справа №740/2968/16к) визначені кримінальним процесуальним законом строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов'язку. Недотримання цих строків тягне за собою різні правові наслідки. Так, закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Водночас закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Оскільки складання протоколу щодо результатів проведення НСРД та направлення його прокурору є обов'язком слідчого чи працівника оперативного підрозділу, то пропуск ними цього строку не спричиняє його припинення. Недотримання строків складання протоколу після проведення НСРД не впливає на їх результати, а отже пропуск цього строку не є істотним порушенням, яке тягне за собою визнання вказаних доказів недопустимими.
Разом з тим, відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
З постанови старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові про від 30.09.2025р. вбачається, що в ході досудового розслідування, внесеного на підставі ухвали судді Залізничного районного суду м. Львова від 04.07.2025р. щодо доручення розгляду повідомлення під час судового засіданні ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про неправомірні дії працівників Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області щодо застосування до них недозволених заходів психологічного та фізичного впливу шляхом побиття з метою отримання зізнання вбачається, що повідомлення обвинувачених не знайшли свого підтвердження в ході проведення досудового розслідування, а тому кримінальне провадження за ч. 2 ст. 365 КК України було закрите.
Таким чином, жодних доказів щодо істотного порушення прав та свобод людини справі не здобуто, що, в свою чергу, спростовує твердження сторони захисту щодо недопустимості вищезазначених доказів.
Постановою слідчого ВСУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_30 від 31.08.2016 року в межах кримінального провадження № 12015140150002318 від 02.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України призначено експертизу дорогоцінних металів, вилучених у ОСОБА_22 , а саме: чоловічу печатку з металу жовтого кольору із камінцем і лицевій стороні чорного кольору та камінцем сірого кольору візуально схожий золото, жіноче колечко з металу жовтого кольору, на лицевій стороні якого наявний ювелірний виріб у вигляді листочків, візуально схоже на золото, жіноче колечко металу жовтого кольору на лицевій стороні якого наявний ювелірний виріб камінців сірого кольору, візуально схоже на золото, жіноче колечко з металу сірого кольору із ювелірними виробами на лицевій стороні та двома камінцями, один більшої форми у вигляді трикутника, другий маленький у вигляді круга, візуально схоже на срібло, дві маленьких сережки із металу сірого кольору та камінцем сірого кольору у вигляді круга, ланцюжок плетений наручний з металу жовтого кольору довжиною приблизно 18 см., візуально схожий на золото, маленький хрестик металу жовтого кольору висотою приблизно 2,5 см., візуально схожий на золото; у підозрюваного ОСОБА_4 : жіноче кільце хвилястого типу із візерунками в три ряди (верхній та нижній ряд із металу сірого кольору, посередині ряд із металу жовтого кольору, на верхньому та нижньому металевому полотні наявні візерунки із багатьох маленьких каменів; у підозрюваного ОСОБА_5 наручний плетений браслет із металу сірого кольору, візуально схожий на срібло /т. 1 а.с.178/.
Відповідно до Акту експертизи № 5 від 08.09.2016 року та Квитанції № 019 наявний перелік з вказаних у постанові від 31.08.2016 року дев'яти найменувань ювелірних виробів, що складають загалом десять одиниць. Сукупна маса всіх виробів, згідно з підсумку, становить 30,07 грамів. Крім того, в переліку присутній срібний браслет, вилучений у ОСОБА_5 , в ході обшуку /т. 1 а.с.179-181/.
Постановою слідчого ВСУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_30 від 31.08.2016 року в межах кримінального провадження № 12015140150002318 від 02.12.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України призначено товарознавчу експертизу /т. 1 а.с.183/.
Згідно з висновком експерта № 9/462 від 30.09.2016 року ринкова вартість представленого на експертизу жіночого перстня ажурного у вигляді листочка масою 1,59 г. з урахуванням їх експлуатаційного зносу, станом на 30.09.2016 року, становить 1 502,50 грн. Ринкова вартість представленого на експертизу браслета, виготовленого з дорогоцінного металу (золото 585 проби) масою 2,85 г, з урахуванням його експлуатаційного зносу, станом на 30.09.2016 року, становить 2 821,50 грн. Ринкова вартість представленого на експертизу хрестика , виготовленого з дорогоцінного металу (золото 585 проби) масою 1,23 г, з урахуванням його експлуатаційного зносу, станом на 30.09.2016 року становить 1 162,35 грн. Ринкова вартість представлених на експертизу сережок, з білими прозорими камінцями виготовлених з металу сірого кольору, з урахуванням їх експлуатаційного зносу, станом на 30.09.2016 року, становить: 42,00 грн. Визначити ринкову вартість представлених на дослідження; перстня з чорним каменем з білою накладкою та білим прозорим каменем масою 6,19 г., перстня ажурного з білими прозорими камінцями масою 4,7 г., перстня хвилястого типу з камінцями масою 3,58 г., виготовленого із срібла та золота 925, 375 проби, а також перстня жіночого з двома білими прозорими камінцями масою 3,42 г., браслет з камінцями масою 6,64 г., виготовленого з металу із срібла 925 проби не виявилось можливим /т. 1 а.с.185-191/.
Таким чином, суд дійшов висновку, що фактичні дані, що містяться у досліджених судом доказах узгоджуються між собою, з показами потерпілих, свідків, протоколами слідчих дій та іншими доказами, зібраними в ході досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до обсягу обвинувачення органом досудового розслідування дії обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по епізоду 26.04.2016р. кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України як вчинення крадіжки повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднану із проникнення у житло, а фактичні обставини справи викладені наступним чином: 26.04.2016р. близько 18:00, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднане із проникненням у житло, з метою протиправного збагачення, заздалегідь розподіливши між собою ролі, упевнившись, що у квартирі відсутні мешканці, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , шляхом підбору ключа, проникли до квартири АДРЕСА_6 , в той час як ОСОБА_5 знаходився у дворі будинку, спостерігаючи чи не заходять у під'їзд особи, які могли б завадити вчиненню крадіжки. В певний момент, коли ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 перебували у приміщенні вказаної квартири, ОСОБА_5 також проник у дану квартиру, звідки вони разом таємно викрали майно потерпілого ОСОБА_10 , а саме: мобільний телефон марки Нокіа 5530 білого кольору вартістю 1000 грн із навушниками вартістю 200 грн, чоловічі парфуми марки Zara underwood вартістю 400 грн та чоловічі парфуми Hugo Boss вартістю 400 грн, після чого з місця злочину втекли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спричинили потерпілому ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 2000 грн.
Проте оцінюючи обсяг цього обвинувачення, суд враховує таке.
Верховна Рада України 18.07.2024 прийняла Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна», який набув чинності 09.08.2024.
Порівняно з попередньою редакцією ст. 51 КУпАП зазначені зміни передбачають, зокрема, збільшення мінімального порогу відмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за вчинення крадіжки, шахрайства, привласнення або розтрати з 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною. Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК.
Зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України). За частиною 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Фактична декриміналізація викрадення майна, вартість якого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, має зворотну дію в часі, оскільки поліпшує становище особи (постанова Великої Палати ВС від 13.01.2021 справа №0306/7567/12; постанова ВС від 29.08.2024 справа №278/1566/21; постанова ВС від 16.02.2021 справа №345/83522/18).
Неоподатковуваний мінімум доходів громадян грошова сума розміром у 17 гривень, встановлена п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV ПК для відповідного року. Підпунктом 169.1.1 ст. 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Згідно обставин кримінального провадження, яке є предметом розгляду, вартість викраденого майна, що встановлена за цим вироком, становить 2000 гривень. Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили інкриміноване їм кримінальне правопорушення 26.04.2016р.
Для кваліфікації правопорушення як адміністративного чи кримінального, необхідно виходити з того, що прожитковий мінімум станом на 01.01.2016р. становив 1330 грн, у зв'язку з чим нижня межа кримінальної караності крадіжки, вчиненої у 2016 році, настає, якщо вартість предмета становить 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто 2 660 гривні.
З урахуванням положень ст. 5 КК України, а також тієї обставини, що вартість викраденого майна на час вчинення кримінального правопорушення не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 вчинили дрібну крадіжку, за що передбачено відповідальність ст. 51 КУпАП.
Між тим, зважаючи на спосіб вчинення крадіжки, а саме вчинення її з проникненням в житло особи, за попередньою змовою групою осіб, суд вважає, що дії ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 підлягають кваліфікації за ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 162 КК України, враховуючи наступне.
Частиною 3 ст. 337 КПК України встановлено, що з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі (ч. 2 ст. 12 КК). Відповідні положення містились у КК України станом на момент вчинення кримінальних правопорушень, та станом на 2016р. відносились до злочинів невеликої тяжкості.
З огляду на зміст ч. 1 ст. 162 КК України, дії, кваліфіковані за цією нормою, на відміну від кваліфікованих за ч. 3 ст. 185 КК України, є кримінальним проступком або злочином невеликої тяжкості (станом на момент вчинення діяння), а тому їх перекваліфікація покращує становище ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (відповідна правова позиція викладена в постанові ВС від 21.08.2024 справа №127/26638/23).
Об'єктивна сторона ст. 162 КК України полягає, зокрема, в незаконному проникненні до житла чи іншого володіння особи, під якими потрібно розуміти будь-яке вторгнення, здійснене всупереч волі законного володільця, за відсутності визначених законом підстав чи з порушенням у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2ст.28 КК України, кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Згідно встановлених судом фактичних обставин справи, 26.04.2016р. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_25 проникнули в квартиру потерпілого ОСОБА_10 з метою заволодіння майном, інакше кажучи, усвідомлювали, що квартира, до якої вони проникли, перебуває у користуванні чужої особи, а тому їх дії з огляду на часткову декриміналізацію крадіжки, містять склад іншого кримінального правопорушення, підлягають кваліфікації саме за ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 162 КК України, що жодним чином не погіршує становище обвинувачених.
На підставі наведеного, враховуючи положення ч.3 ст.337 КПК України, суд уважає за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_25 по епізоду за 26.04.2016р. з ч.3 ст.185 КК України на ч.1 ст.162 КК України.
Також аналогічна позиція викладена в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21.08.2024 року (справа №127/26638/23).
Разом з тим, органом досудового розслідування діяння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кваліфіковано за ознакою повторності за епізодом від 26.04.2016р. у зв'язку із вчиненням ОСОБА_4 інших епізодів крадіжок в межах іншого кримінального провадження, а ОСОБА_5 - у зв'язку із наявністю судимості за корисливі злочини.
З приводу зазначеного, суд вважає за необхідне таку кваліфікуючу ознаку як повторність із обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по епізоду від 26.04.2016р. слід виключити у зв'язку із перекваліфікацією їх діянь. Поруч з тим, п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставина «вчинення злочину повторно» є обставиною, що обтяжує покарання, а тому згідно вимог ст. 65 КК України враховується при його призначенні. Однак, у зв'язку із тим, що стороною обвинувачення не було вмінено даної обтяжуючої покарання обставини та від такої обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в суді не захищались, відтак, суд не враховує таку при призначені покарання, оскільки це призведе до порушення прав обвинувачених.
Таким чином, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 в тому, що він своїми умисними діями незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_31 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 і такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України.
Також, суд вважає доведеною вину ОСОБА_25 в тому, що він своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_31 і такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України. Крім того, суд вважає, доведеною вину ОСОБА_25 в тому, що він своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану із проникненням до житла потерпілої ОСОБА_11 та такі його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України. Також суд вважає, що ознака повторності у діях ОСОБА_6 за епізодом 26.04.2016р. заяво вмінена, оскільки матеріалами справи не доведено наявності в діях ОСОБА_6 за цим епізодом ознак повторності. Разом з тим, у зв'язку із перекваліфікацією діяння ОСОБА_6 за епізодом за 26.04.2016р. та виключенням із його діянь ознак повторності, суд також виключає цю кваліфікуючу ознаку по епізоду за 17.05.2016р.
Також, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в тому, що він своїми умисними діями, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 незаконно проник до житла потерпілого ОСОБА_31 і такі його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України. Крім того, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 в тому, що він своїми умисними діями повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_6 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану із проникненням до житла потерпілої ОСОБА_11 та такі його дії суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушення, які є умисними, корисливими, особи винуватих, обставини, які пом'якшують чи обтяжують покарання, у справі відсутні.
Так, в якості характеризуючих даних особи обвинуваченого ОСОБА_4 судом досліджені наступні письмові докази:
- копію паспорта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого останній є громадянином України, уродженець міста Соснівки Львівської області /т. 1 а.с.192/;
- вимогу про судимість, відповідно до якої ОСОБА_4 (станом на 2016) до кримінальної відповідальності раніше не притягався /т. 1 а.с.193-195/;
- довідки наркологічного кабінету Червоноградської (на даний час Шептицької) ЦМЛ від 06.05.2016 року та Червоноградського (на даний час Шептицького) психоневрологічного відділення від 06.05.2016 року № 271, згідно з якими ОСОБА_4 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває /т. 1 а.с.196, 201/;
- характеристику з місця проживання від 06.05.2016 року за змістом якої скарг стосовно ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_20 від сусідів на погану поведінку та порушень громадського порядку в ЖЕД - 4 не поступало /т. 1 а.с.197/;
- копію свідоцтва про шлюб серії від 31.10.2009 року, актовий запис № 452, відповідно до якого ОСОБА_4 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_32 /т. 1 а.с.199/;
- копію свідоцтва про народження від 05.11.2014 року, актовий запис № 698, згідно якого ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_7 /т. 1 а.с.199 зворот/;
- характеристику, видану ПАТ «Шахта «Надія» від 07.05.2024 року, у якій зазначено, що ОСОБА_34 працював на підприємстві учнем електрослюсаря підземного з 28 листопада 2022 року, а з 21 квітня 2023 року по 29 серпня 2023 року працював на посаді електрослюсаря підземного 4 розряду дільниці підіймальних машин. За час роботи зарекомендував себе як дисциплінований та відповідальний працівник, дисциплінарних стягнень не мав /т. 3 а.с.119/;
- копію Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 30.08.2023 року № 747829, видану Червоноградською (на даний час Шептицькою) міжрайонною МСЕК, згідно якої ОСОБА_4 встановлена третя група інвалідності (загальне захворювання), строком до 01 вересня 2026 року /т. 3 а.с.120/;
- копію пенсійного посвідчення від 20.09.2023 року № НОМЕР_10, з якого вбачається, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю III групи /т. 3 а.с.120/;
- копію характеристики, видану ПП «Будівельна фірма Форум-Буд» від 06.05.2024 року № 1, згідно з якою ОСОБА_4 з 14.05.2019 року по 14.11.2022 року працював на посаді заступника директора підприємства. На посаді заступника директора керував господарсько-фінансовою діяльністю підприємства, контролював роботу підзвітних підрозділів, виконання договорів та залучення клієнтів і постачальників. Додатково виконував обов'язки керівника під час його відсутності та пропонував заходи щодо покращення роботи підприємства. Жодних зауважень до роботи працівника не виникало, зарекомендував себе як компетентна та відповідальна особа /т. 3 а.с.121/;
- копію наказу (розпорядження) ПП «Добувна компанія «Двірцівська» від 02.05.2024 року № 8-К про прийняття на роботу, з якого вбачається, що 03.05.2024 року ОСОБА_4 прийнято на саду заступника директора указаного підприємства /т. 3 а.с.122/;
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким, особу обвинуваченого, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, обмежень для призначення якого не вбачається, що відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України ( в редакції станом на момент вчинення злочину), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку (злочину невеликої тяжкості) і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Оскільки обвинуваченого ОСОБА_4 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, що мали місце 26.04.2016р. по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_10 , враховуючи те, що обвинувачений від слідства та суду за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України не ухилявся, суд вважає що обвинуваченого ОСОБА_4 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
В якості характеризуючих даних на особу обвинуваченого ОСОБА_6 судом досліджені наступні письмові докази:
- копію паспортного документу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого останній є громадянином України, уродженець міста Сокаль, Львівської області, проживаючий за адресою АДРЕСА_3 /т. 1 а.с.203/;
- характеристику з місця проживання від 18.07.2016 року відповідно до якої скарг та нарікань від сусідів стосовно ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 від ЖЕД-1 не поступало /т. 1 а.с.205/;
- довідки наркологічного кабінету Червоноградської ЦМЛ від 13.07.2016 року та Червоноградського психоневрологічного відділення від 14.07.2016 року № 346, згідно з якими ОСОБА_6 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває /т. 1 а.с.207, 209/;
- вимогу про судимість, відповідно до якої ОСОБА_6 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України /т. 1 а.с.210-212/;
- копію вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 19.05.2011 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання із встановленням іспитового строку на два роки шість місяців /т. 1 а.с.213-214/.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким, особу винуватого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності , обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, що відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України ( в редакції станом на момент вчинення злочину), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку (злочину невеликої тяжкості) і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Оскільки обвинуваченого ОСОБА_6 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, що мали місце 26.04.2016р. по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_10 , враховуючи те, що обвинувачений від слідства та суду за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України не ухилявся, суд вважає що обвинуваченого ОСОБА_6 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Як характеризуючі дані на особу обвинуваченого ОСОБА_5 судом досліджені наступні письмові докази:
- копію паспортного документу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно якого останній є громадянином України, уродженець міста Червоноград, Львівської області, проживаючий за адресою АДРЕСА_4 /т. 1 а.с.215/;
- вимогу про судимість, відповідно до якої ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України /т. 1 а.с.217-219/;
- довідки наркологічного кабінету Червоноградської ЦМЛ від 13.07.2016 року та Червоноградського психоневрологічного відділення від 14.07.2016 року № 345, згідно з якими ОСОБА_5 на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває /т. 1 а.с.221, 223/;
- характеристику з місця проживання від 18.07.2016 року відповідно до якої скарг та нарікань від сусідів стосовно ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_4 від ЖЕД-1 не поступало /т. 1 а.с.225/;
- копію вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 26.01.2011 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України та призначено покарання: за ч. 3 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі; за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглиненням менш суворого покарання більш суворим покаранням і остаточно призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України останнього звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік шість місяців /т. 1 а.с.228-229/.
- копію вироку Червоноградського міського суду Львівської області від 24.01.2013 року, яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом частково складання покарання за даним вироком та невідбутого покарання за вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 26.01.2011 року, остаточно призначено покарання строком чотири роки три місяці /т. 1 а.с.230-232/.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, які є нетяжким та тяжким, особу винуватого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, злочин вчинив під час наявної судимості, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та належних висновків для своєї поведінки не зробив та знов вчинив корисливий злочин, обставини справи та наведені вище дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України, що відповідатиме принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.
Разом з тим, згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України ( в редакції станом на момент вчинення злочину), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку (злочину невеликої тяжкості) і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Оскільки обвинуваченого ОСОБА_35 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, що мали місце 26.04.2016р. по епізоду відносно потерпілого ОСОБА_10 , враховуючи те, що обвинувачений від слідства та суду за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України не ухилявся, суд вважає що обвинуваченого ОСОБА_35 слід звільнити від призначеного покарання за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII), зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, здійснюється з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
З 21.06.2017 року набрали чинності зміни до згаданої норми КК України, внесені законом «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18.05.2017 року № 2046-VIII, відповідно до яких термін попереднього ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі з розрахунку день за день або за правилами, передбаченими в ч. 1 ст. 72 КК України.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.08.2018 року (справа № 663/537/17), якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 року до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
Якщо особа вчинила злочин в період до 23.12.2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).
Таким чином, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Враховуючи наведене правове регулювання та виходячи з такого правового висновку Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року слід зарахувати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, при цьому ОСОБА_5 підлягає зарахуванню за вказаним правилом період з 05.12.2016р. по 11.06.2018р. (запобіжний захід, який застосовувався в межах кримінальної справи №439/1429/16 до виділення даного кримінального провадження), а також з 05.09.2023р. по 28.08.2024р. (запобіжний захід, який застосувався в межах даного кримінального провадження), а ОСОБА_6 - період з 05.12.2016р. по 15.11.2017р. (запобіжний захід, який застосовувався в межах кримінальної справи №439/1429/16 до виділення даного кримінального провадження).
Поруч з цим, 28.03.2024р. набрав чинності Закон України від 28.03.2023 № 3342-IX «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань», яким ст.72 КК України було доповнено частиною сьомою, згідно з якою цілодобовий домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення: три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до ч.1ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання.
Враховуючи наведене вище, ОСОБА_5 слід зарахувати у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 11.06.2018р. до 03.10.2018р. включно з розрахунку: три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Разом з тим, судом встановлено, що 15.11.2017р. ОСОБА_6 , а 28.08.2024р. ОСОБА_5 були звільнені із Львівської установи виконання покарань у зв'язку із сплатою застави. Оскільки після звільнення їх з-під варти обвинувачені не ухилялись від явки до суду та в цілому виконували покладені на них обов'язки, відтак, відповідно до вимог ст. 182 КПК України запобіжний захід, обраний ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у виді застави до набрання вироком законної сили слід залишити без змін, після чого заставу слід повернути заставодавцям.
Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід в межах даного кримінального провадження судом не вирішуються, оскільки такий продовжує свою дію в межах кримінальної справи №439/1429/16.
Крім того, з обвинувачених в дохід держави підлягає стягненню документально підтверджені витрати за проведення товарознавчої експертизи розмірі 703,68 грн.
Керуючись ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_4 від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст.ст. 49, 74 КК України.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_6 від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст.ст. 49, 74 КК України.
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_6 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 05.12.2016р. по 15.11.2017р.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з приведенням вироку до фактичного виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після чого заставу в розмірі 48 000 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_36 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Звільнити ОСОБА_5 від покарання та його відбування за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 162 КК України у зв'язку з закінченням строків давності на підставі ст.ст. 49, 74 КК України.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років 2 (два) місяці позбавлення волі.
Зарахувати ОСОБА_5 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року у строк покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі за період з 05.12.2016р. по 11.06.2018р. та період з 05.09.2023р. по 28.08.2024р.
Зарахувати ОСОБА_5 , у строк покарання строк цілодобового домашнього арешту з 11.06.2018р. до 03.10.2018р. включно з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають три дні домашнього арешту.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з приведенням вироку до фактичного виконання.
Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після чого заставу в розмірі 60 560 грн. повернути заставодавцю ОСОБА_37 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 703, 68 грн витрат за проведення товарознавчої експертизи.
Речові докази - срібний наручний браслет, повернутий на зберігання потерпілої ОСОБА_11 - їй залишити.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Залізничний районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захисникам та прокурору.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно. Оригінал вироку міститься в матеріалах справи № 462/9680/23. Вирок не набрав законної сили.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Копія виготовлена
Суддя: ОСОБА_1