Дата документу 18.11.2025
Справа № 334/5906/25
Провадження № 2/334/3304/25
18 листопада 2025 року м.Запоріжжя
Дніпровський районний суд м. Запоріжжя
в складі головуючого судді Коломаренко К.А.
при секретарі Цілінко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Дніпровського районного суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
встановив:
23 липня 2025 року до Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, в обґрунтування якого посилалась на те, що позивачка ОСОБА_1 передала відповідачу ОСОБА_3 в борг один мільйон гривень - суму, обумовлену у договорі позики коштів, яку відповідач, згідно укладеного між ними договору, зобов'язувався повернути до 31.12.2024 року включно. В підтвердження отримання коштів, відповідач дав розписку, проте у зазначений термін відповідач боргу не повернув. До сьогоднішнього часу відповідач ухиляється від повернення суми боргу, чим порушив взяті на себе зобов'язання. У зв'язку з чим, позивачка просить стягнути з відповідача на її користь борг в сумі один мільйон гривень та сплачений судовий збір в розмірі 10 000,00 грн.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
29.07.2025 року до суду надійшла інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 30.07.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, визначено сторонам строк для подання заяв по суті спору.
Ухвалою суду від 22.09.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, 25.08.2025 року подала до суду заяву про розгляд справи без її участі на підставі наданих до суду документів, позовні вимоги просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки рекомендованою поштою згідно ч. 3 ст. 128 ЦПК, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст.280,287,288 ЦПК України - заочно.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2021 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики (а.с. 5-6). В підтвердження отримання грошових коштів в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, та зобов'язався повернути їх в повному обсязі не пізніше 31.12.2024 року, що підтверджується власноруч написаною ОСОБА_2 розпискою від 30.09.2021 року (а.с.7).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як десять разів перевищує встановлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником у борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.
Судом встановлено, що розписка від 30.09.2021 року містить дату отримання коштів та дату зобов'язання їх повернути.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є фактом не лише укладення договору, але й факту передачі грошової суми позивальнику. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З матеріалів справи вбачається, що строк повернення грошового боргу згідно умов договору позики, укладеного між сторонами, та розписки від 30.09.2021 року визначено до 31.12.2024 року.
Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Після закінчення строку повернення суми боргу, відповідач борг не повернув, чим порушив умови договору.
На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики від 30.09.2021 року з відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК з відповідача на користь позивачки підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн., сплачений останньою при подачі позовної заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.2-5,76-81,141,263-265,274-279 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу в розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана в порядку і строки, визначені ст. 284 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ст.ст. 354-355 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Суддя: Коломаренко К. А.