Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5391/25
Провадження №: 2/332/3272/25
19 листопада 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді - Завіновської А.П., при секретарі судового засідання - Літвіновій Т.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження, в підготовчому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою поданою адвокатом Усенком Антоном Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
09.10.2025 року адвокат Усенко А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з наведеним позовом, в обґрунтування якого зазначав наступне.
15.04.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 21214221.
11.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., було вчинено виконавчий напис № 21482, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 21214221 від 15.04.2013 на загальну суму 133 943, 16 грн.
26.09.2019 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., на підставі вищевказаного виконавчого напису, відкрито виконавче провадження № 60162871.
Посилаючись на те, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема у відсутність даних про безспірність вимог, представник позивача просив визнати спірний виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Ухвалою судді від 10.10.2025 року у справі відкрито провадження і її призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 09 год. 00 хв. 30.10.2025 року, яке в подальшому було відкладено на 14 год. 40 хв. 19.11.2025 року.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2025 року за заявою поданою адвокатом Усенком А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у справі вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 60162871, що здійснюється на підставі виконавчого напису № 21482, вчиненого 11.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший український міжнародний банк» заборгованості у розмірі 133 943, 16 гривень, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л., до розгляду справи по суті.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи. Крім того, представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності та позивача, в якій додатково зазначив, що позовні вимоги підтримують.
Представник відповідача, будучи повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про визнання позовних вимог, в якій просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає задоволенню.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, в судове засідання не з'явились, були сповіщені про час та місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи у відсутність учасників справи та прийняти рішення на підставі наявних матеріалів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та надавши оцінку доказам наявним у ній, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Водночас за приписами ч. ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ст. 200 ч. 3 ЦПК України).
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
15.04.2013 між ОСОБА_1 та ПАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» було укладено кредитний договір № 21214221.
11.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., було вчинено виконавчий напис № 21482, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № 21214221 від 15.04.2013 на загальну суму 133 943, 16 грн.
При цьому, у виконавчому написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 03.09.2018 по 03.09.2019, з якої заборгованість за сумою кредиту становить 41 562, 07 грн., заборгованість за несплаченими відсотками становить 91 881, 09 грн. За вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати зі стягувача - АТ «ПУМБ» в розмірі 500, 00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред'явлений до примусового виконання протягом року з дня його вчинення.
З постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. про відкриття виконавчого провадження № 60162871 від 26.09.2019 вбачається, що виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого напису № 21482 вчиненого 11.09.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., за вимогою про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 133 943 грн. 16 грн.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 р. № 662 було внесено зміни до цього Переліку.
Зокрема, вказаний Перелік був доповнений після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин:
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, розділу:
Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин:
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. вказану постанову КААС від 22.02.2017 р. залишено без змін.
Отже, на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису законодавством не було передбачено кредитних договорів, які вчинені у простій письмовій формі, серед документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, законодавство покладає на нотаріуса обов'язок перевірити такі підстави.
Так, згідно з п. 3.5 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях висловлював правову позицію стосовно виконавчих написів, які вчинені нотаріусами після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Згідно з цією правовою позицією, якщо укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Такі висновки Верховного Суду містяться, зокрема, у постановах від 21.10.2020 р. у справі №172/1652/18, від 12.03.2020 р. у справі № 757/24703/18-ц.
Зазначеним Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України встановлено наступні умови вчинення нотаріусами виконавчого напису.
Згідно з п. 3.1 Глави 16 Розділу ІІ нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 3.2 Глави 16 Розділу ІІ цього Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.
Крім того, як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2021 р. у справі № 750/3781/20, учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19). У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов'язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).
Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів:
- перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса;
- другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).
Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Подібні правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17 (провадження № 61-48504св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-19494св18).
В той же час, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.
Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення стягувачем боржника про порушення кредитних зобов'язань, а також неможливо встановити чи стягувач взагалі надсилав боржнику вимогу про усунення порушень умов кредитного договору.
Отже, аналізуючи наявні докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи було підтверджено ті обставини, на які представник позивача посилається в обґрунтування позовних вимог, а тому оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас виходячи з положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, у зв'язку із визнанням відповідачем АТ «ПУМБ» позову до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог до нього, з останнього підлягає стягненню на користь позивача 50 % від половини судового збору сплаченого при зверненні з позовом до суду, а саме у розмірі 605, 60 грн., та за заявою про забезпечення позову у розмірі 302, 80 грн., а інші 50 % судового збору повертаються позивачеві з державного бюджету.
Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 600 грн., то суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.
Частиною 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Представник позивача просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 600, 00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат представником позивача надані наступні докази: копія ордеру на надання правничої допомоги між Мягким М.М. та Усенком А.В. від 03.10.2025 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжна інструкція № 9Т1Х-67Х2-9Е22-562Т від 01.09.2025 року на суму 8 600, 00 грн., копія договору про надання правничої допомоги від 31.08.2025, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатським об'єднанням «Усенко Лоер та Партнери», акт здачі-прийняття наданих послуг від 01.09.2025 року на суму 8 600, 00 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справах № 810/3806/18 від 17.09.2019, № 320/11366/20 від 13.05.2022.
З урахуванням складності справи, обсягу виконаних робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що достатньою та співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу буде 3 000, 00 грн., які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч. 7 ст. 158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 10.10.2025 року, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 200, 206, 211, 259, 263-265 ЦПК України, суд
позовну заяву подану адвокатом Усенком Антоном Володимировичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 21482 від 11.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», заборгованості за кредитним договором № 21214221 від 15.04.2013 на суму 133 943, 16 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову в розмірі 605, 60 грн., та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 302, 80 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168) повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого на рахунок UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач: ГУК у Зап.обл./м.Зап. Заводс./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, при поданні даного позову, згідно квитанції ID: 6379-9748-9248-1490 від 07 жовтня 2025 року, про сплату судового збору на суму 1 211, 20 гривень, у розмірі 605, 60 гривень.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (місцезнаходження: 69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 168) повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого на рахунок UA 348999980313191206000008510, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), отримувач: ГУК у Зап.обл./м.Зап. Заводс./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, при поданні заяви про забезпечення позову, згідно квитанції ID: 4508-5319-5655-8523 від 07 жовтня 2025 року, про сплату судового збору на суму 605, 60 гривень, у розмірі 302, 80 гривень.
Заходи забезпечення позову у даній справі, вжиті на підставі ухвали Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10.10.2025 року у справі ЄУН 332/5391/25, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 60162871, що здійснюється на підставі виконавчого напису № 21482, вчиненого 11.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Юхименко Ольгою Леонідівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», заборгованості за кредитним договором № 21214221 від 15.04.2013 р., діють відповідно до вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Усенко Антон Володимирович, адреса: м. Запоріжжя, рнокпп НОМЕР_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», адреса місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна, адреса місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, буд. 4-А, офіс 35-Б.
Суддя: А.П. Завіновська