18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
28 жовтня 2025 року м. Черкаси справа № 925/1339/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Боровика С.С., за участю:
помічника (за дорученням судді) - Пастухової О.С.,
учасників у справі про банкрутство: не з'явились,
розглянувши заяву ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»,
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія»,
про банкрутство юридичної особи,
Процесуальні дії суду та учасників у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну/
10.12.2024 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою Господарського суду Черкаської області 15.04.2025 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну.
13.06.2025 від ліквідатора банкрута надійшла заява про притягнення до солідарної відповідальності органів управління боржника та стягнення солідарно із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) 6 723 376,63 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.07.2025 заяву ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника прийнято та призначено до розгляду по суті у судове засідання на 28.10.2025.
Участь учасників у справі про банкрутство у судовому засіданні, призначеному на 28.10.2025, обов'язковою не визнавалася.
Судом було належним чином вжито завчасні заходи щодо відповідного повідомлення учасників даної справи як із урахуванням положення статті 6 ГПК України (пункт 6 зокрема), так і статті 120 ГПК України.
Відповідачам, на підставі статті 120 ГПК України, направлено ухвалу суду від 11.07.2025 на офіційні адреси реєстрації та/або проживання, однак повернуті поштою з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Відповідачі правом на подання відзиву на заяву із викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляли, як не заявили і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Відповідно до пункту 5 частини шостої статі 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 29.03.2021 у справі №910/1487/20 та врахована судом, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, яким в даному випадку є суд (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі №910/4430/21).
Отже, відповідачі вважаються такими, що повідомлені про існування спору у справі належним чином.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви ліквідатора банкрута за відсутності учасників у справі про банкрутство.
Дослідивши матеріали справи, суд установив наступне.
Заява ліквідатора банкрута обґрунтована тим,
що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 11.03.2025 затверджено реєстр вимог кредиторів, згідно якого визнано вимоги кредиторів:
- ТОВ «КОМПАНІЯ «НІКО-ТАЙС» на суму загальну суму 2 241 467,82 грн., з яких: 29 068,80 грн до I черги задоволення (судовий збір); 2 212 399,02 грн до IV черги задоволення (основний борг, 3% річних та інфляційні втрати),
- ОСОБА_3 на суму загальну суму 4 455 440,46 грн., з яких: 798 864,98 грн до IV черги задоволення (основний борг, інші нарахування - не санкції); 3 656 576,23 грн до VI черги задоволення (штрафні санкції),
- Головного управління ДПС у Черкаській області на суму загальну суму 26 468,35 грн, з яких: 6 056,00 грн. до I черги задоволення (судовий збір); 20 412,35 грн. до VI черги задоволення (штрафні санкції);
що підставами для існування та виникнення кредиторської заборгованості є підстави наведені в ухвалах суду від 10.12.2024 та 11.03.2025;
що вказані вимоги включені до реєстру вимог кредиторів;
що загальна сума грошових вимог, заявлених та визнаних судом, складає 6 723 376,63 грн, які до цього часу не погашені;
що постановою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2025 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну;
що вказаною постановою припинені повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута; посадовим особам банкрута протягом п'ятнадцяти днів з що дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору;
що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником та іншою компетентною особою із повноваженнями рівнозначними повноваженням керівника ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» станом на дату відкриття ліквідаційної процедури був ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
що відсутні будь-які дії, рішення, вжиті заходи зі сторони власника на виконання обов'язку, направленого на запобігання неплатоспроможності підприємства, і які були спрямовані на погашення грошових вимог в розмірі 6 723 376,63 грн;
що, виходячи з даних фінансової звітності підприємства, збитковість діяльності була відображена ще з 2019 року, однак жодних рішень з вирішення цього питання органами управління боржника прийнято не було;
що, аналізуючи фінансову звітність за період з 2017 по 2024 рік, вбачається, що сума кредиторської заборгованості боржника є незмінною та яка в подальшому лише збільшувалась;
що відсутність у банкрута ліквідних основних засобів та інших ресурсів, за рахунок яких підприємство могло здійснювати свою діяльність;
що наявність єдиного активу транспорту, який з 2016 року перебуває в розшуку та не розшуканий, при загальній сумі грошових вимог 6 723 376,63 грн, документи в підтвердження існування дебіторської заборгованості передано не було, розшифрування відображеної дебіторської заборгованості не надано, що б надавало можливості ліквідатору банкрута вжити достатніх заходів, направлених на її стягнення для часткового задоволення грошових вимог кредитора;
що очевидний, встановлений і підтверджений органами управління банкрута факт припинення господарської діяльності підприємства з початку 2020 року;
що очевидний і встановлений факт заборгованостей перед кредиторами, яка не була оплачена і як наслідок виникнення підстав для висновку про неплатоспроможність підприємства;
що встановлені за результатами проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності неплатоспроможного боржника:
- ознаки доведення до банкрутства ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія»;
- за період з 2017-2020 років виявлена переважна більшість незадовільних показників функціонування підприємства, ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» станом на 31.12.2019 не веде фінансово-господарську діяльність, має збитки; боржник характеризується стійкою фінансовою неплатоспроможністю;
- за період 2017-2020 років наявність поточних зобов'язань у підприємства як на початок так і на кінець періоду з тенденцією до збільшення;
- показники збиткового підприємства з повною відсутністю ділової активності та фінансово-господарської діяльності, факти підтверджують відсутність діяльності та доцільність застосування введеної процедури;
- ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» характеризується, як неплатоспроможне підприємство;
- впродовж 2017-2020 років за встановленими фактами прийняття нераціональних управлінських рішень, які негативно вплинули на статутну діяльність підприємства, призвели до фінансових збитків та втрат;
- економічні результати господарювання станом на 2020 рік, як наслідок економічних процесів, обумовлених необґрунтованими управлінськими рішеннями всупереч нормам чинного законодавства, призвели до неплатоспроможності боржника та завдало істотної матеріальної шкоди кредиторам;
що доводи заяви ліквідатора підтверджені матеріалами даної справи.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при постановленні ухвали
Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства:
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
ч.1,4 ст.4. Виконавчий орган боржника, а щодо державних та комунальних підприємств також орган, уповноважений управляти майном боржника, у межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно виявляти та вживати заходів щодо запобігання та реагування у разі настання неплатоспроможності боржника.
Виконавчий орган боржника, а у випадках, передбачених законом, - засновники (учасники, акціонери) боржника, власники майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, зобов'язані вживати заходів щодо запобігання неплатоспроможності боржника, у тому числі здійснення позасудового врегулювання боргу, ініціювання процедури превентивної реструктуризації боржника, ініціювання процедури реструктуризації відповідно до Закону України "Про фінансову реструктуризацію" або у випадках, передбачених цим Кодексом, прийняти рішення про звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. У разі невиконання або неналежного виконання зазначених заходів особи, зазначені у цій частині, несуть відповідальність у випадках, передбачених законом.
п.3 ч.2 ст.12. Арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію.
ч.6 ст.34. Боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов'язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.
ч.1 ст.59. З дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема: відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.
ч.1 ст.61. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута та функції з управління та розпорядження майном банкрута; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.
Тому, створення для кредиторів в межах справи про банкрутство додаткових гарантій захисту їх прав та законних інтересів, зокрема шляхом упровадження інституту солідарної відповідальності керівника боржника (частина шоста статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства) є винятковим механізмом відновлення порушених прав кредиторів.
Кожен учасник цивільного/господарського обороту, що укладає угоди з певною юридичною особою, має намір отримати відповідний результат, що можливе лише за платоспроможності цієї юридичної особи. Вичерпну інформацію про фінансове (майнове) становище юридичної особи має її керівник як одноосібний виконавчий орган, який повинен діяти розумно і сумлінно, зокрема щодо контрагентів боржника.
Істотна та явна диспропорція між зобов'язаннями та активами по суті неплатоспроможного боржника та непроінформованість про це кредиторів, цілком очевидно порушують права останніх. У зв'язку з цим для захисту майнових інтересів кредиторів боржника запроваджено правове регулювання своєчасного інформування керівником юридичної особи його кредиторів про неплатоспроможність (недостатність майна) боржника.
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі №902/1023/19, від 30.03.2023 у справі №910/13909/20, від 20.07.2023 у справі №924/408/21).
Зазначене дає підстави для висновку про те, що застосуванням «солідарної відповідальності» законодавець стимулює виконання боржником обов'язку з подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності відповідних умов (загрози неплатоспроможності), тоді як для кредитора подання такої заяви є правом, обумовленим лише наявністю у нього незадоволених/ невиконаних боржником зобов'язань за вимогами кредитора (стаття 1, частини перша, друга статті 34, частина шоста статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства).
При цьому, задоволення кредитором або кредиторами своїх вимог за рахунок солідарної відповідальності керівника та/або органів управління боржника, тобто інших осіб, ніж боржник, не призводить до зміни розміру або складу ліквідаційної маси боржника у бік зменшення активів, за рахунок яких підлягають задоволенню кредиторські вимоги, а навпаки, має наслідком зменшення сукупного розміру кредиторських вимог і, як наслідок, більш ефективне задоволення таких кредиторських вимог.
Беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, що діє разом із принципом судового контролю під час здійснення процедур банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника/органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.
У справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
Суд зазначає, що закон визначає суб'єктом правопорушення керівника як одноособовий орган управління підприємства боржника, суб'єктами правопорушення, а отже, і солідарної відповідальності, є органи управління боржника, які можуть бути як одноособовим органом управління, так і колективними.
Визначення керівника боржника суб'єктом солідарної відповідальності узгоджується з положеннями частини першої статті 92 ЦК України, через що саме на керівника (членів органів управління) боржника покладений обов'язок у встановлених законом випадках ініціювати справу про банкрутство, і, відповідно, і нести відповідальність у разі невиконання цього обов'язку.
За змістом положень частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Такими іншими випадками можна б було вважати, зокрема, визначений законом припис частини третьої статті 110 ЦК України - якщо вартості майна юридичної особи недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Загроза неплатоспроможності боржника і визначається недостатньою вартістю майна юридичної особи для задоволення вимог кредиторів. Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника/члена органу управління боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов'язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Момент виникнення такого обов'язку залежить у кожному конкретному випадку від наявності об'єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.
Своєчасне, з дотриманням вимог абзацу першого частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства подання боржником заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є запорукою раціонального та справедливого розподілення активів боржника, якого за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності (звітності) боржника виявилося недостатньо для задоволення вимог кредиторів.
Належне (об'єктивне) визначення загрози неплатоспроможності боржника дає змогу уникнути як необґрунтованого відкриття за заявою боржника провадження у справі про банкрутство (з виключенням відповідного суб'єкта господарювання із звичайного господарського обороту), так і порушення прав кредиторів через несвоєчасне ініціювання боржником такої справи, приховання неплатоспроможності боржника тощо.
Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства) наявність таких юридичних фактів: 1) існування у боржника перед кредитором/ двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо); 2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед кредитором/кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку. При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
Отже, загроза неплатоспроможності боржника розкривається законодавцем через його фінансово-економічний стан, основним визначальним критерієм якого є нездатність боржника відповісти за своїми зобов'язаннями належним йому майном (активами) і тим самим виконати грошові зобов'язання в повному обсязі перед всіма кредиторами.
При цьому, фінансово-економічний стан, що визначається на підставі відповідних показників матеріального, фінансового стану боржника та стану його господарської діяльності (з контрагентами тощо) як загроза неплатоспроможності, має бути не умовно-тимчасовим, а стабільно-незворотним для боржника і наслідки такого стану мають безпосередньо впливати на стан розрахунків з кредиторами. Також доцільно враховувати реальні (доведені належними доказами) майбутні зміни вартості та/або складу активів, з використанням яких можуть бути задоволені вимоги кредиторів, що відбудуться (повинні відбутись) протягом відповідного місяця, тому що керівник має право посилатись на реальні очікування зміни складу та вартості активів, фінансового стану підприємства з огляду на його господарську діяльність.
Якщо звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами) або якщо внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились/не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо), - суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.
За змістом абзацу другого статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства передумовою для звернення кредиторів своїх вимог щодо зобов'язань боржника до суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) є розглянуте та вирішене судом питання порушення керівником/органами управління боржника вимог щодо звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі перебування боржника у стані загрози неплатоспроможності із встановленням судом такого порушення та зазначення про це у відповідній ухвалі.
Такий порядок означає, що і встановлення відповідного порушення, і вирішення спору про покладення солідарної відповідальності на відповідного суб'єкта солідарної відповідальності (керівника/члена органу управління боржника) зі стягненням з нього суми цієї відповідальності здійснюються судом в одному судовому провадженні за відповідним зверненням.
Отже, стягнення коштів із керівника/члена органу управління боржника на підставі частини шостої статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.
При цьому, слід зазначити, що арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. Тому відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
Провадження у даній справі відкрито ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.12.2024 за заявою ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» було створено та/або засновано 30.11.2010, керівником якого був та на сьогодні й залишається ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Судом також встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, особою, яка від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» компетентна вчиняти юридично значимі дії та вчинки, із відповідними правовими наслідками, був та на сьогодні й залишається ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Постановою (п.п. 28 та 36) від 23.03.2021 у справі №910/3191/20 Верховний Суд сформував правову позицію, за якою обов'язок керівника боржника подати заяву про банкрутство існує, та питання про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника розглядається за приписами ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства незалежно від дати виникнення загрози неплатоспроможності, в т.ч. і якщо така загроза виникла до набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства, тобто до 21.10.2019.
Поняття «загроза неплатоспроможності», що його визначено вище, має три можливі варіанти існування за п.3.4 розділу ІІІ Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 №14 (далі Методичні рекомендації), а саме: поточна неплатоспроможність (коштів та високоліквідних активів боржника недостатньо, аби розрахуватися з поточними боргами, строк оплати яких вже настав); критична неплатоспроможність (на початку і наприкінці звітного кварталу присутні ознаки поточної неплатоспроможності, а коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпечення власними засобами наприкінці звітного кварталу менші за їхні нормативні значення - 1,0 та 0,1); надкритична неплатоспроможність (поточна + критична неплатоспроможність + за підсумками року коефіцієнт покриття менший за 1,0 і підприємство не отримало прибутку).
Із дати виникнення невиконаних грошових зобов'язань боржник знаходився у стані надкритичної неплатоспроможності, коли задоволення вимог його кредиторів було можливим тільки у ліквідаційній процедурі.
Фінансовий стан юридичної особи характеризується неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство; в результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності, які полягають в неподанні власником і керівником ОСОБА_1 та особою, яка від імені боржника компетентна вчиняти юридично значимі дії та вчинки, із відповідними правовими наслідками - ОСОБА_2 , в установлений строк до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи у випадках, передбачених законом.
Оскільки бухгалтерську та іншу документацію ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» розпоряднику майна та ліквідатору передано не було, а фінансову звітність юридичною особою востаннє подано за 2019 рік, на підставі даних обліку та звітності боржника подані до 31.12.2019 року арбітражним керуючим встановлено, що розмір чистих активів боржника (перевищення загальної вартості активів над загальним розміром зобов'язань) протягом всього періоду, що досліджувався, не мало позитивного значення.
На день відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (10.12.2024) залишалися непогашеними вимоги кредиторів (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», ОСОБА_3 та ГУ ДПС у Черкаській області) до боржника на загальну суму 6 723 376,63 грн, які виникли протягом попередніх років.
Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №904/76/21 зазначив, що бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов'язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, спричиняє майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб'єктів цивільних правовідносин, так і публічні інтереси держави.
Невиконання керівником вимог абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду в місячний строк за наявності визначених цією нормою підстав із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника свідчить по суті про недобросовісне приховування ним від кредиторів інформації щодо незадовільного майнового становища боржника.
Така поведінка керівника боржника має наслідком нерозумне та недобросовісне прийняття неплатоспроможним боржником додаткових боргових зобов'язань за умов, коли не можуть бути виконані існуючі, свідому неможливість задоволення боржником вимог нових кредиторів від яких були приховані дійсні факти, і як наслідок виникнення збитків в цих кредиторів введених в оману щодо стану платоспроможності боржника.
Загроза неплатоспроможності є одним із передбачуваних майнових станів боржника, що перебуває під контролем керівника боржника, який належно має виконувати свої зобов'язання щодо організації та управління господарською діяльністю юридичної особи.
Тому під час визначення моменту виникнення у керівника боржника обов'язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство належить враховувати, що такий обов'язок виникає в момент, коли керівник, добросовісність та розумність дій якого презюмується, в силу норм статті 92 ЦК України, мав можливість об'єктивно визначити наявність загрози неплатоспроможності боржника, неможливість продовження нормального режиму господарювання боржника без негативних наслідків для останнього та його кредиторів (подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, зазначила, що солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).
Саме у такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про інший вид відповідальності третіх осіб за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство - про субсидіарну відповідальність, а саме частину другу статті 61 КУзПБ в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункти 78-81), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.
Хоча інститути солідарної відповідальності керівника/органів управління боржника та субсидіарної відповідальності мають різну правову природу, проте мають і подібні риси, які полягають в тому, що в обох випадках негативні наслідки правопорушень настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами (див. mutatis mutandis постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21).
Окрім того, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у наведеній вище постанові зазначила, що законодавець не розділяє ні в часі, ні в кількості звернень і судових проваджень вирішення питання про покладення солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство, встановлюючи лише процедуру розгляду та вирішення такого спору: 1) встановлення порушення; 2) з подальшим покладенням за таке порушення солідарної відповідальності та стягнення із суб'єкта відповідної суми.
Такий підхід у вирішенні спору про покладення солідарної відповідальності у справі про банкрутство узгоджується із закріпленим статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом на ефективний засіб правового захисту.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду суд може задовольнити позов саме тоді, коли спосіб захисту, про який просить позивач, є ефективним, тобто може мати наслідком захист права без необхідності повторного звернення до суду, зокрема для вжиття інших, додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).
У контексті наведеного вище, судове рішення про виявлення порушення без притягнення винної особи до відповідальності вочевидь не призводить до захисту будь-чиїх прав і створює потребу в повторному зверненні до суду, що порушує статтю 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та не відповідає усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду (пункт 10.37 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі №908/3236/21).
Крім того, відповідно до висновків палати Касаційного господарського суду з розгляду справ про банкрутство, викладених в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21, арбітражний керуючий, діючи від імені боржника і захищаючи його інтереси, опосередковано діє і в інтересах кредиторів, оскільки кошти, стягнуті на користь боржника, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів.
Отже, відповідно до тлумачення виразу "подальше звернення кредиторів своїх вимог" у частині шостій статті 34 КУзПБ цю норму слід розуміти у тому числі і як звернення боржника з метою подальшого задоволення вимог кредиторів.
Підсумовуючи сформульовані в цій постанові висновки, суд зазначає, що належне телеологічне тлумачення положень частини шостої статті 34 КУзПБ полягає в такому: порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника; належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник; якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається у мотивувальній, а не резолютивній частині рішення; кошти, стягнені із суб'єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.
Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові 04.09.2024 у справі №908/3236/21, щодо необхідності визначення розміру грошової суми солідарної відповідальності відповідача-1 як керівника та власника боржника, та відповідача-2 як відповідальної компетентної особи боржника за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія», ліквідатором правомірно визначено за належне здійснити задоволення вимог даної заяви про притягнення винної особи до відповідальності із одночасним стягненням із таких осіб солідарно 6 723 376,63 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.
Висновки суду за результатами розгляду заяви ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника
Аналізуючи заяву ліквідатора банкрута з доданими до неї документами та норми чинного законодавства, враховуючи,
що постановою Господарського суду Черкаської області від 15.04.2025, зокрема, боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а також посадовим особам банкрута протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору;
що станом на дату відкриття ліквідаційної процедури згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником і засновником ТОВ «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» був ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 як особа, яка від імені боржника компетентна вчиняти юридично значимі дії та вчинки, із відповідними правовими наслідками;
що процедура банкрутства ініційована кредитором, а не боржником у встановленому законом порядку і строки;
що грошові вимоги кредиторів, визнані судом, є безспірними, підтверджені рішеннями судів, не погашені в ліквідаційній процедурі у зв'язку з відсутністю активів банкрута;
що керівником, який є одноособовим засновником підприємства, не надано доказів вжиття заходів направлених на погашення вимог, виконання грошових зобов'язань та/або відновлення платоспроможності банкрута;
що згідно аналізу фінансового стану банкрута наявні ознаки доведення до банкрутства;
що активів у банкрута не виявлено;
що одним із активів банкрута була дебіторська заборгованість, яка не стягнута ні до відкриття провадження про банкрутство, так і в ліквідаційній процедурі через відсутність документального її підтвердження;
що документація в підтвердження суми дебіторської заборгованості ліквідатору банкрута не передано;
що навіть беручи до уваги існуючу дебіторську заборгованість, даного активу було недостатньо для погашення існуючих грошових зобов'язань банкрута;
що грошові зобов'язання виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство;
що господарську діяльність банкрут не здійснював, починаючи з 2019 року, однак за весь період не здійснені жодні заходи направлені на відновлення платоспроможності боржника;
що керівником не спростовано ні поданий аналіз на предмет виявлення ознак платоспроможності, ні доводи, наведені ліквідатором в заяві;
що керівником/засновником не наведені обставини, які б перешкоджали вжити заходи направлені на відновлення платоспроможності боржника, зокрема, звернутись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;
що керівником не подано докази існування інших активів, за рахунок яких можливо погасити грошові вимоги кредитору в порядку ліквідаційної процедури;
що навіть за умови введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства з 21.10.2019 обов'язок звернення до суду боржником із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство з моменту введення в дію Кодексу виконано не було, а провадження у справі про банкрутство ініційоване кредитором боржника;
що наявний причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями органів управління боржником, внаслідок яких фактично і виникли грошові зобов'язання у боржника, перед кредиторами у справі, відсутність вжитих заходів направлених на відновлення платоспроможності боржника, не звернення до суду при очевидній загрозі неплатоспроможності, із банкрутством підприємства;
суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника.
Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву ліквідатора банкрута про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника задовольнити.
2.Покласти на ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі №925/1339/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» (18008, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 122/1, код ЄДРПОУ 37400134).
3.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Черкаська продовольча компанія» (18008, місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 122/1, код ЄДРПОУ 37400134) 6 723 376,63 грн в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів банкрута.
Видати наказ.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 18.11.2025.
Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду.
Суддя С.С. Боровик