8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" листопада 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3408/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328)
до Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 )
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
19.09.2025 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича, в якій просить суд:
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" заборгованість за спожиту електричну енергію за період липень 2023 року, травень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60660 від 01.01.2019 у сумі 23 595,28 грн.;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" нарахування 3% річних у сумі 1 309,56 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 523,76 грн.;
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60660 від 01.01.2019 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати вартості використаної електричної енергії за період липень 2023 року, травень 2024 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.09.2025 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/3408/25. Вирішено розгляд справи №922/3408/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
В той же день, для надання можливості відповідачу скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст.251, ст.252 та ст.167 Господарського процесуального кодексу України, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на адресу відповідача - Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича, а саме: АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця, вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/3408/25 від 22.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, згідно Акту відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) Господарського суду Харківської області про неможливість відправки кореспонденції від 22.09.2025 вказану судову кореспонденцію не відправлено відповідачу у зв'язку з призупиненням Акціонерним товариством «Укрпошта» приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв'язку у зв'язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 63707.
Разом з цим, згідно відповіді №1800049 від 22.09.2025 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери фактична адреса проживання Костомахи Анатолія Васильовича є АДРЕСА_3 .
В той же день, суд з використанням установи поштового зв'язку АТ "Укрпошта" направив на вище вказану адресу відповідача ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/3408/25 від 22.09.2025 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, вказану судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
30.09.2025 вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження по справі №922/3408/25 від 22.09.2025 було повторно направлено на адресу Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича, а саме: АДРЕСА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначену судову кореспонденцію повернуто на адресу суду з відміткою пошти в довідці ф.20: "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі №904/9904/17).
Додатково, 30.09.2025 секретарем судового засідання було сформовано телефонограму на номер телефону відповідача, вказаний в позовній заяві. Однак відповідну телефонограму відповідачем прийнято не було, оскільки абонент за вказаним номером телефону не може прийняти дзвінок.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на зазначене, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд даної справи.
Проте, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу та інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на 19.11.2025 від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
У зв'язку з відокремлення функції з розподілу електричної енергії від функцій постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, з 01.01.2019 Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.10.2018 №1268.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Частиною 1 статті 63 Закону "Про ринок електричної енергії" встановлено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.
Абзацом 5 пункту 13 розділу XVII Закону "Про ринок електричної енергії" встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.
Також згідно з п. 7 Постанови НКРЕКП від 26.10.2018 №1268, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
У відповідності до п.13 Перехідних положень Закону "Про ринок електричної енергії"передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті ПрАТ "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua.
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" направило оферту (розміщений договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на офіційному сайті Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" zbutenergo.kharkov.ua) та виконувало послуги з постачання електроенергії.
Як стверджує позивач, відповідач не довів, що не користується цими послугами - тобто прийняв оферту. Крім цього, для виникнення правовідносин з постачання електричної енергії на підставі публічної оферти не потрібно інших доказів, ніж публікація публічного договору та відсутність заперечень з іншої сторони.
Ураховуючи наведені вище приписи, та те, що Фізичною особою-підприємцем Костомахою Анатолієм Васильовичем фактично спожито електричну енергію та наявна перша сплата рахунку за спожиту електроенергію у 2019 році, що підтверджується платіжною інструкцією №122 від 03.01.2019, - договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг вважається укладеним на умовах договору №60660 від 01.01.2019 (далі - Договір №60660).
Таким чином, укладений між сторонами шляхом приєднання Договір №60660 у розумінні ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є належною підставою для виникнення у його сторін взаємних прав і обов'язків.
Згідно з пп. 4.12, 4.13 розділу IV "Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - ПРРЕЕ), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
У відповідності до п.4.3 ПРРЕЕ дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 9.1.1 Розділу ІХ Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Таким чином розрахунки за спожиту електроенергію відповідача проведені на підставі переданих у відповідності до наведених вимог показів приладу обліку від оператора системи розподілу - Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленерго").
Фізична особа-підприємець Костомаха Анатолій Васильович приєднався до Договору №60660 за вказаним у заяві-приєднання об'єктом, що приєднаний до електричної мережі оператора системи розподілу АТ "Харківобленерго" на умовах Комерційної пропозиції №1 для малих непобутових споживачів від 01.01.2019 (далі - Комерційна пропозиція №1).
Постачання електричної енергії за Договором №60660 здійснюється за точкою комерційного обліку код ЕІС 62Z1230760106517, що розташована за адресою Харківська обл., м. Куп'янськ, вул. Садова, б. 131.
Порядок розрахунків за Договором №60660 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №1, яка є невід'ємним додатком №3 до Договору.
Згідно з п.2.1 Договору №60660 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п.5.8 Договору №60660 розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 5.9 та п. 5.13 Договору № 60660 передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
Умовами п.3 Комерційної пропозиції №1, передбачено, що оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Відповідно до п.6.2 Договору №60660 споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Разом з цим, керуючись положеннями нормативно-правових актів України, що регулюють порядок постачання електричної енергії, позивачем з Оператором системи розподілу (АТ «Харківобленерго») було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії №19/13979 від 28.11.2018 (далі - Договір №19/13979).
Відповідно до п.2.1 Договору №19/13979 Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії за сукупністю споживачів, які входять до групи постачальника (позивача), згідно з реєстромза ЕІС-кодами споживачів та їх точками вимірювання. Реєстр ведеться Оператором системи в електронному вигляді.
При цьому, за умовами п. 1.3 та п. 1.7 Додатку № 1 до Договору №19/13979 постачальник (позивач) до 24 числа місяця, що передує розрахунковому, надає Оператору системи розподілу в електронному вигляді реєстр споживачів, що входять в балансуючу групу постачальника (позивач), яким забезпечується розподіл електричної енергії мережами Оператора системи; Оператор системи до 7 числа місяця наступного за розрахунковим надає Постачальнику (Позивачу) в електронному вигляді на електронну адресу на узгодження фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії постачальником у розрахунковому місяці, у тому числі з розбивкою по площадках вимірювання групи «а» та групи «б», та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу, за формою Додатку 10 до цього Договору. Оригінал узгодженого Додатку 10, завірений підписом керівника та печаткою, постачальник (позивач) у 2-х примірниках надає Оператору системи для підписання. Один примірник підписаного Додатку 10 Оператор системи повертає постачальнику (позивачу).
На виконання умов Договору №19/13979 АТ «Харківобленерго» щомісяця, протягом періоду постачання ПРАТ «Харківобленерго» електричної енергії, надається позивачеві на узгодження та підписання Додаток 10 до Договору №19/13979 - Фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії Товариством та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії по кожному споживачу (далі - Додаток 10 до Договору №19/13979).
Відповідний Додаток 10 до Договору №19/13979 узгоджується та підписується зі сторони позивача за результатами кожного розрахункового місяця.
Так, на виконання умов Договору №19/13979, позивачем та АТ «Харківобленерго» узгоджено та підписано Додаток 10 до Договору №19/13979 за липень 2023 року та травень 2024 року (у Додатку № 10 відповідач знаходиться за п/п 1063 та п/п 1039 відповідно).
Згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго" відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів, сформовано рахунки за електричну енергію за період липень 2023 року, травень 2024 року:
- за липень 2023 року на суму разом з ПДВ 23 649,22 грн. Відповідачем за липень 2023 року спожито 3 915 кВт*год згідно Додатку 10 до Договору №19/13979 за липень 2023 року. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за липень 2023 року направлено споживачу поштовим зв'язком 07.08.2023. Строк оплати рахунку 14.08.2023. Рахунок не сплачено.
Надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії станом на 01.07.2023 складає суму разом з ПДВ -856,02 грн., згідно з платіжними інструкціями №302 від 17.01.2022 (сума, зарахована як часткова сплата заборгованості за липень 2023 року за даною платіжною інструкцією, становить 228,02 грн.) та №315 від 16.02.2022.
Станом на день подання даної позовної заяви сума заборгованості за спожиту електроенергію за липень 2023 року складає 22 793,20 грн.
- за травень 2024 року на суму разом з ПДВ 802,08 грн. Відповідачем за травень 2024 року спожито 127 кВт*год згідно Додатку 10 до Договору №19/13979 за травень 2024 року. Рахунок та акт приймання-передачі електричної енергії за травень 2024 року направлено споживачу поштовим зв'язком 04.06.2024. Строк оплати рахунку 11.06.2024. Рахунок не сплачено.
Станом на 01.07.2025 сума заборгованості за спожиту електричну енергію по Договору №60660 за період липень 2023 року, травень 2024 року складає 23 595,28 грн.
Рахунки за електричну енергію, акти-приймання передачі електричної енергії за період липень 2023 року, травень 2024 року позивачем направлялися відповідачу.
Як зазначив позивач, дані щодо обсягу розподіленої електричної енергії відповідачу, що надані АТ «Харківобленерго», є верифіковані та достовірні. Ані чинним законодавством України, ані умовами Договору не передбачено право постачальника електричної енергії не враховувати чи ставити під сумнів обсяги спожитої електричної енергії споживачем, які передаються йому оператором системи розподілу.
Відповідно до пп. 4, 5, 7 п. 6.1 Договору №60660 споживач має право:
- безоплатно отримувати інформацію про обсяги та інші параметри власного споживання електричної енергії;
- звертатися до постачальника для вирішення будь-яких питань, пов'язаних з виконанням цього Договору;
- вимагати від постачальника пояснення щодо отриманих рахунків і у випадку незгоди з порядком розрахунків або розрахунковою сумою вимагати організацію та проведення звіряння (за необхідності із залученням постачальника послуг комерційного обліку та/або оператора системи розподілу) розрахункових даних та/або оскаржувати їх в установленому цим Договором та чинним законодавством порядку).
Відповідні права відповідач має й у відносинах з АТ «Харківобленерго».
Як стверджує позивач, відповідач не звертався ні до АТ «Харківобленерго», ні до ПРАТ «Харківенергозбут» із запереченням щодо обсягів розподіленої та спожитої електроенергії за липень 2023 року, травень 2024 року, та відповідно не оспорював їх у судовому порядку.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п.9.1 Договору №60660).
Умовою п.7 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати:
- 3% річних з простроченої суми.
При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Як стверджує позивач, Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" як постачальник, виконало свої зобов'язання по Договору №60660 у повному обсязі, проте Фізичною особою-підприємцем Костомахою Анатолієм Васильовичем порушено погоджені умови Договору в частині сплати вартості спожитої електричної енергії, внаслідок чого відповідачу нараховано 3% річних та інфляційні втрати.
Доказів сплати відповідачем вищевказаної заборгованості матеріали справи не містять.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 714 ЦК України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Частиною 2 статті 714 ЦК України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Факт споживання відповідачем електричної енергії у період липень 2023 року, травень 2024 року на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60660 від 01.01.2019 підтверджується витягом з Реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (оператор системи розподілу АТ "Харківобленерго").
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов'язання, встановлені договором або законом.
Згідно з приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, зміна або розірвання договору допускається тільки за угодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Порядок розрахунків за Договором №60660 визначається відповідно до Комерційної пропозиції №1, яка є невід'ємним додатком №3 до Договору.
Умовами п.3 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що оплата електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати визначеної на основі фактичного обсягу відпущеної електричної енергії за відповідний попередній період. Якщо авансовий платіж розраховується для споживача, фактичний обсяг відпущеної електричної енергії якого за попередній період дорівнює 0 (або для нових споживачів), сума попередньої оплати визначається на основі розрахункових значень обсягу електричної енергії на наступний період.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка споживачу постачальником, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті "Призначення платежу" посилань на період, за який здійснюється оплата, або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Пунктом 4 Комерційної пропозиції №1, встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду.
Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем.
Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відтак, рахунок за спожиту електричну енергію надається споживачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах постачальника. А в разі неотримання споживачем рахунків, постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком і у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Як було встановлено судом, згідно з переданими даними від АТ "Харківобленерго", позивачем було проведено нарахування та за результатами розрахункових періодів сформовано та виставлено відповідачу рахунки за електричну енергію за період липень 2023 року, травень 2024 року.
Однак, відповідачем вищевказані рахунки оплачено не було.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за спожиту електричну енергію за період липень 2023 року, травень 2024 року в сумі у сумі 23 595,28 грн. матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене та те, що заборгованість за електричну енергію відповідача перед позивачем за період липень 2023 року, травень 2024 року на час прийняття цього рішення складає у сумі 23 595,28 грн., яку не погашено, оскільки доказів протилежного відповідачем не надано та факту наявності заборгованості у вказаному розмірі останнім не спростовано, а розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 23 595,28 грн. боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60660 від 01.01.2019 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, у зв'язку із чим підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1 309,56 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 523,76 грн.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовою п.7 Комерційної пропозиції №1 передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, передбачених п.4 комерційної пропозиції постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі №3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
В свою чергу відповідач контррозрахунку 3% річних ті інфляційних втрат суду не надав.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до умов Договору №60660 та вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір" та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Костомахи Анатолія Васильовича ( АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, 10; код ЄДРПОУ: 42206328):
- заборгованість за спожиту електричну енергію за період липень 2023 року, травень 2024 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №60660 від 01.01.2019 у сумі 23 595 (двадцять три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 28 коп. на п/р із спеціальним режимом використання в філії ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_2 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;
- 3% річних у сумі 1 309 (одна тисяча триста дев'ять) грн. 56 коп. та інфляційні втрати у сумі 4 523 (чотири тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 76 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» НОМЕР_3 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328;
- суму витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. на ХОУ АТ «Ощадбанк» п/р НОМЕР_3 , МФО 351823, код ЄДРПОУ 42206328.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "19" листопада 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко