адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
13.11.2025 Справа № 917/1581/25
за позовною заявою Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру, вул.Соборності, 36, м.Полтава, 36000
до Публічного акціонерного товариства "Полтавський дослідний механічний завод", вул. Панянка, 26, мПолтава, 36000
про стягнення грошових коштів
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтавський дослідний механічний завод" про стягнення 4 100 670,00грн. безпідставно збережених коштів за період з 19.02.2019 до 31.07.2025
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.08.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.09.2025.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 18.09.2025, від 30.09.2025, від 21.10.2025 відкладав підготовчі засіданні.
Відповідач у визначеному господарським процесуальним законодавством порядку на позов не відреагував.
Копії ухвал, що направлялась на адресу відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була повернута до суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що ухвали суду направлялась на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, він вважається таким, що повідомлений належним чином про судовий розгляд даної справи. Крім того, ухвали суду були своєчасно розміщені судом у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, вважається, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи судом, про покладені на нього обов'язки та його процесуальні права.
Згідно із ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 13.11.2025.
Розглянувши матеріали справи суд, встановив:
Рішенням позачергової тридцять шостої сесії п'ятого скликання від 29.01.2009 року Полтавська міська рада передала ВАТ «Полтавський дослідний механічний завод» в оренду строком на 5 років земельну ділянку по вул. Панянка, 26 у м. Полтаві, площею 25049 кв.м, та зобов'язано в місячний термін укласти з міською радою через Полтавське міське управління земельних ресурсів та земельного кадастру договір оренди землі.
Кадастровий номер земельної ділянки: 5310136700:16:003:0054.
Договір оренди сторонами був укладений з 29.01.2009 року по 29.01.2014 року.
Рішенням двадцять першої сесії сьомого скликання від 19.02.2019 року Полтавська міська рада продовжила право користування земельною ділянкою ПАТ «Полтавський дослідний механічний завод» оренду земельної ділянки по вул. Панянка, 26 у м. Полтаві, площею 25049 кв.м, та зобов'язано в місячний термін укласти договір оренди землі.
Проте, ПАТ «Полтавський дослідний механічний завод» з питання укладення договору оренди не зверталося, хоча вищезазначеною ділянкою землі користується, на ній розміщено нерухоме майно відповідача.
Так, позивач зазначає, що в період з 19.02.2019 до 31.07.2025 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував. Хоча земельною ділянкою відповідач користувався для експлуатації та обслуговування адмінбудівлі та виробничих приміщень за адресою: Україна, Полтавська область, м. Полтава, вул. Панянка, 26, що призвело до неотримання Полтавською міською радою в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.
Враховуючи вищезазначене, відповідачем безпідставно збережено коштів за період з 19.02.2019 до 31.07.2025 у розмірі 4 100 670,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до статей 271, 277 Податкового кодексу України, базою оподаткування земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, є нормативна грошова оцінка земельної ділянки.
Згідно довідки Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради від 03.06.2025 року №01-04-02.1-15/505, нормативна грошова оцінка кв.м земельної ділянки становить 847,73грн.
Розрахунок проведено у відповідності з грошовою оцінкою земель міста Полтави, затвердженою рішенням позачергової тридцять п'ятої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 30 грудня 2008 року "Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави» та рішенням позачергової тридцять шостої сесії Полтавської міської ради п'ятого скликання від 29 січня 2009 року «Про внесення змін до рішення позачергової тридцять п'ятої сесії міської ради п'ятого скликання від 30.12.08р. «Про нормативну грошову оцінку земель м. Полтави».
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до статей 122,123.124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.
Як убачається з положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного» користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і ка якій розташоване це нерухоме майно.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Так, відповідач використовує земельну ділянку по вул. Панянка, 26 у м. Полтаві для експлуатації та обслуговування адмінбудівлі та виробничих приміщень без належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди.
Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володігіня цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Відповідач у період з 19.02.2019 року до 31.07.2025 року не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Згідно довідки Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради від 03.06.2025 року №01-04-02.1-15/505, нормативна грошова оцінка кв.м земельної ділянки становить 847,73грн., площа земельної ділянки по вул. Панянка, 26 у м. Полтаві - 25049,00 кв.м. Визначення функціонального використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Отже, відповідачем безпідставно збережено коштів за період з 19.02.2019 до 31.07.2025 у розмірі 4 100 670,00 грн., що правомірно розраховані позивачем на підставі відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зазначених у довідці від 03.06.2025 року №01 -04-02.1-15/505.
Зазначений документ відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, від 27.03.2024 у справі № 909/507/23 є належним доказом в обґрунтування нормативної грошової оцінки землі.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 4 100 670,00 грн за користування земельною ділянкою к.н. 5310136700:16:003:0054, площею 25049,00 кв.м. за період з 19.02.2019 до 31.07.2025 підлягає задоволенню.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 20 000грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
За приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та співмірності заявлених позовних вимог з ціною позову.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копії договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025, ордеру серія ВІ № 1090008 від 08.08.2025 року, розрахунок суми гонорару від 31.07.2025 до договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025 на суму 20 000,00грн., акт про надання послуг від 31.07.2025 до договору про надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва № 2 від 20.01.2025 на суму 20 000,00грн., рахунок № 31/07 від 31.07.2025 на суму 20 000,00грн.
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, відповідач будь-яких заперечень стосовно розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не заявляв, відповідних доказів суду не надав, в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не звертався до суду з клопотанням про їх зменшення, заявлена до стягнення сума є адекватною до розміру заявлених до стягнення та задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський дослідний механічний завод" ( вул. Панянка, 26, м.Полтава, 36000, Код ЄДРПОУ 01412396) на користь Полтавської міської ради в особі Департаменту земельних і водних ресурсів та земельного кадастру (36000, м. Полтава, вулиця Соборності, будинок, 36, код ЄДРПОУ 25165593) 4 100 670,00грн. безпідставно збережених коштів за період з 19.02.2019 до 31.07.2025, судовий збір у розмірі 61 510,05грн. та 20 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.11.2025
Суддя Кльопов І.Г.