65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3273/25
Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/3273/25
за позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афіна» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 68, код ЄДРПОУ 40633083)
до відповідача: Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691)
в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919),
Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
про стягнення 106 698, 37 грн
обставини справи:
14.08.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афіна» до Одеської міської ради, у якій воно просить суд стягнути з відповідача, який є власником:
- нежитлового приміщення першого поверху №109, що знаходиться у місті Одесі по вулиці Космонавтів в будинку 68 в період з 01.05.2019 по 30.06.2025 суму заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 34 862,14 грн, інфляційні втрати - 7 764,44 грн., 3% річних - 2 144,33 грн., а всього 44 770,91 грн.
- нежитлового приміщення першого поверху №146, що знаходиться у місті Одесі по вулиці Космонавтів в будинку 68 в період з 01.05.2019 по 30.06.2025 суму заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 12 983,30 грн, інфляційні втрати - 2 894,41 грн., 3% річних - 798,93 грн., а всього 16 676,64 грн.
- нежитлового приміщення першого поверху №33, що знаходиться у місті Одесі по вулиці Космонавтів в будинку 68 в період з 01.05.2019 по 30.06.2025 суму заборгованості зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у розмірі 35 235,84 грн, інфляційні втрати - 7 847,65 грн., 3% річних - 2 167,33 грн., а всього 45 250,82 грн.
шляхом стягнення грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач як власник нежитлових приміщень має своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, однак має заборгованість зі сплати внесків на витрати на управління багатоквартирним будинком у вказаній сумі.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 19.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/3273/25, справу постановив розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, залучив у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Виконавчий комітет Одеської міської ради та Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
05.09.2025 за вх.№ 27588/25 до суду від Одеської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказує, що усупереч вимогам чинного законодавства, позивачем не надав доказів належного повідомлення відповідача - Одеської міської ради як власника нежитлових приміщень першого поверху №№ 33, 109, 146, що знаходиться у м. Одеса по вулиці Космонавтів в буд. 68 про проведення установчих зборів, загальних зборів ОСББ «АФІНА», на яких вирішувались питання встановлення переліку, розміру та порядку сплати внесків співвласників зазначеного будинку на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, через що відповідач був протиправно позбавлений права на участь в них.
Крім цього, Одеська міська рада вважає, що будь-яких підтверджуючих документів щодо надання/отримання послуг, витрати на які обов'язково включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку, позивачем не надані. Так, до позовної заяви позивачем додано лише витяг з протоколу загальних зборів від 22.04.2019 ОСББ «АФІНА», яким, серед іншого затверджено розмір внеску на управління багатоквартирними будинками на 2019 рік, тоді як період заборгованості за поданим ОСББ позовом 2019-2025 рік.
Відповідач вважає, що питання здійснення належного обслуговування нежитлових приміщень першого поверху № 33 загальною площею 104,2 кв.м, № 109 загальною площею 102, що знаходяться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, зокрема, питання сплати внесків на управління багатоквартирним будинком, в якому знаходяться відповідні нежитлові приміщення комунальної форми власності, не відноситься до повноважень Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних рада відмічає, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений. Однак, з витягу протоколу загальних зборів ОСББ «АФІНА» 2019 року неможливо визначити момент, з якого Одеська міська рада, на переконання Об'єднання прострочила зобов'язання.
Відповідач також просить суд застосувати строки позовної давності, адже з урахуванням моменту звернення Об'єднання з 14.08.2025 та періоду заборгованості з 01.05.2019 по 30.06.2025 строк позовної давності пропущено позивачем частково за період стягнення заборгованості з травня 2019 по квітень 2022.
Щодо строку розгляду справи суд зауважує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст.ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
установив:
Відповідач є співвласником багатоквартирного будинку, в якому створене в 06.07.2016 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АФІНА" (код ЄДРПОУ 40633083).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців №15561020000059117 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "АФІНА" зареєстровано 06.07.2016.
Відповідно до Статуту ОСББ в редакціях від 25.06.2016 та 22.04.2019 метою діяльності ОСББ є: забезпечення і захист прав співвласників квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених чинним законодавством України та цим Статутом.
Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між членами об'єднання. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, значених Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається чинним законодавством України.
Основними завданнями та предметом діяльності Об'єднання є здійснення функцій, що забезпечують: реалізацію прав співвласників квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку на володіння та користування їх спільним майном; належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; сприяння співвласникам квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Відповідно до п. 3.22 розділу III Статутів ОСББ в редакціях від 25.06.2016 та 22.04.2019 до компетенції правління належить: здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.
Відповідно до п. 10.1, 10.3, 10.5 розділу X Статуту ОСББ в редакції від 22.04.2019 особи винні та несуть відповідальність за невиконання рішень статутних органів об'єднання, в тому числі рішень щодо сплати обов'язкових платежів. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника. В разі, якщо співвласник квартир та/або нежитлових приміщень має перед Об'єднанням заборгованість щодо сплати комунальних та інших обов'язкових платежів, Об'єднання має право звернутися до суду з вимогою про стягнення такої заборгованості. Якщо співвласник самостійно не виконає обов'язок щодо погашення заборгованості, Об'єднання має право звернутися до органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду про стягнення заборгованості. В такому випадку, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, в тому числі на нерухоме майно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.1,2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно до ст.15 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Згідно з ст. 20 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Частка участі співвласника квартири та/або нежитлового приміщення визначається відповідно до його частки як співвласника квартири та/або нежитлового приміщення.
Статтею 16 ЗУ “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Для фінансування самозабезпечення об'єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об'єднання. Внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів (ст. 22, 23 Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належать на праві комунальної власності наступні нежитлові приміщення, що знаходяться у місті Одесі по вулиці Космонавтів в будинку 68: приміщення першого поверху №109, площею 102,8 кв.м., приміщення першого поверху №146, площею 20,9 кв.м., приміщення першого поверху №33, площею 104,2 кв.м. Отже, відповідач є співвласником багатоквартирного будинку у місті Одесі по вулиці Космонавтів в будинку 68.
Відповідно до п. 8.4 розділу VIII Статутів ОСББ в редакціях від 25.06.2016 та 22.04.2019 співвласник зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені статутними документами обов'язки перед об'єднанням.
На загальних зборах ОСББ "АФІНА", які відбулися 22.04.2019, оформлене Протоколом від 22.04.2019, прийнято про залишення членських внесків затверджених загальними зборами від 01.07.2017 та підтвердженими без змін загальними зборами від 09.09.2018, а саме: СДПТ - 3,61 грн. за кв.м. щомісячно та 100,00 грн. ремонтний фонд з особового рахунку щомісячно.
При цьому, як встановлено судом, відповідачем у період з 01.05.2019 по 30.06.2025 не сплачувалися внески на обслуговування/утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, за обрахунком суду заборгованість відповідача перед позивачем по членським внескам за нежитлове приміщення першого поверху №109 становить 34 862,14 грн, за нежитлове приміщення першого поверху №146 становить 12 983,30 грн, за нежитлове приміщення першого поверху №33 становить 16 676,64 грн.
Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Наявність вказаної заборгованості відповідач не спростував, докази, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем спожитого природнього газу в матеріалах справи відсутні.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 83 081,28грн по членським внескам підлягає судом задоволенню.
Щодо заперечень відповідача викладених у відзиві на позовну заяву, слід відмітити таке.
У цій справі будь-яких вимог щодо оскарження рішень загальних зборів ОСББ "АФІНА" не заявлено, про наявність судових рішень або існуючих судових спорів з приводу таких рішень сторони суду не повідомляли та відповідних доказів не надавали. Відтак, надання правової оцінки щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними рішень загальних зборів позивача виходить за межі предмету спору по справі №916/2736/25.
Відповідно до підп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI, Рішення суду про стягнення (арешт) коштів держаного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України виключно для виконання.
Згідно абз.1 пп. 2 п. 9 та абз. 2 п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року № 845, органи казначейства змушені повертати виконавчі документи у разі, якщо боржником зазначено не розпорядника бюджетних коштів.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Відповідно до ч.ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
У відповідності до ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Згідно з ч. 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські, районі в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Підпунктом 27 п. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: як прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.
Статтею 2 Бюджетного Кодексу України визначено, що головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.
Згідно з ст. 22 Бюджетного Кодексу України Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: 1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників; 2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
Відповідно до п. 1.1. Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради (далі Положення), затвердженого рішенням Одеської міської ради від 15.09.2021 № 535-VІІ “Про затвердження Положення про Виконавчий комітет Одеської міської ради у новій редакції», Виконком ОМР є виконавчим органом ОМР, який створюється ОМР на період її повноважень відповідно до Закону 280/97-ВР, Статуту територіальної громади міста Одеси та Регламенту ради. Після закінчення повноважень ради Виконком ОМР здійснює свої повноваження до формування його нового складу.
Згідно з п. 1.3. Положення Виконком ОМР є юридичною особою, має гербову печатку, бланки та штампи, має рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, набуває від свого імені майнові та особисті немайнові права, несе обов'язки, може бути позивачем і відповідачем в судах, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. Фінансування видатків Виконкому ОМР здійснюється за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади (п. 1.4. Положення).
Отже, Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, відтак господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення грошових коштів з Одеської міської ради з рахунків розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Одеської міської ради. Вказаний висновок суду узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17.
За таких обставин та правового регулювання суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про здійснення стягнення грошових коштів з Одеської міської ради з рахунків розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Одеської міської ради.
Крім цього, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних та інфляційні втрат за загальний період з 01.05.2019 по 30.06.2025.
Згідно з ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду, виходячи із загальної суми стягнення - 83 081,28грн, інфляційні втрати за загальний період з 01.05.2019 по 30.06.2025 склали 18 506,50грн та три проценти річних за загальний період з 01.05.2019 по 30.06.2025 склали 5 110,59 грн, які судом і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі позовні вимоги про стягнення з Відповідача 83 081,28грн. - суми основного боргу, 18 506,50грн. - інфляційних втрат, 5 110,59грн. - 3 % річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСББ «Афіна».
Стосовно заявленої позивачем суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн суд зауважує таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом із тим, згідно ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно умовам договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно умовам договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Судом встановлено, що представництво ОСББ “АФІНА» у Господарському суді Одеської області здійснювалось адвокатом Бороган В.В. на підставі ордеру серія ВН № 1551344 від 12.08.2025. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 24.03.2025 та акт приймання-передачі від 01.08.2025 виконаної роботи до договору про надання правничої допомоги від 24.03.2025 із визначенням винагороди адвоката у розмірі 40 000,00грн.
Враховуючи вищевказані докази, суд зазначає про доведеність позивачем факту отримання правової допомоги.
Між тим, відповідач у відзиві заперечував заявленій позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн, оскільки вважає, що вона не відповідає критерію розумності та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Ураховуючи викладене, з урахуванням заперечень відповідача, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи підлягають задоволенню судом частково загалом у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн, які можуть вважатись розумними, співмірними та пропорційними розміру задоволених судом позовних вимог ОСББ “АФІНА».
На підставі ст.129 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афіна» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 68, код ЄДРПОУ 40633083) до Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691), в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919), Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) про стягнення 106 698, 37 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Одеської міської ради (пл. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Афіна» (65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 68, код ЄДРПОУ 40633083) заборгованість у розмірі - 83 081 (вісімдесят три тисячі вісімдесят одну) грн. 28 коп, 3% річних у розмірі - 5 110 (п'ять тисяч сто десять) грн. 59 коп., інфляційні втрати у розмірі - 18 506 (вісімнадцять тисяч п'ятсот шість) грн. 50 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 5 000 (п'ять тисяч) грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. шляхом стягнення грошових коштів за рахунок місцевого бюджету з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026, Одеська обл., м. Одеса, пл. Думська, буд. 1; код ЄДРПОУ 04056919).
Згідно з ч.ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя Т.І. Демченко