65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"18" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3950/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім сервіс» про забезпечення позову /вх. № 2-1784/25 від 17.11.2025/ у справі № 916/3950/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазхім Сервіс» /ЄДРПОУ 38781431, адреса - 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 68-Б, літера А/
до відповідача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі адміністративної колегії /ЄДРПОУ 20992104, адреса - 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32/
про визнання недійсним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача: адвокат Згода О.О. на підставі ордеру;
від відповідача: Мокрова А.В. в порядку самопредставництва юридичної особи
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазхім Сервіс» /позивач, ТОВ “Нафтогазхім Сервіс», Товариство/ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №4056/25 від 26.09.2025/ до Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі адміністративної колегії /відповідач, Південне МТВ АМКУ, Адмінколегія Південного МТВ/ з вимогами про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи 38781431) №65/101-р/к від 24.07.2025 в справі № 65/106-09/2024, яким Адміністративною колегією Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету визнано, що ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» та накладено штраф в розмірі 68 000,00 грн.
Позов пред'явлено на підставі Закону України “Про захист економічної конкуренції», Закону України “Про публічні закупівлі».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 для розгляду цієї справи призначено суддю Петренко Н.Д.
Ухвалою суду від 01.10.2025 суддею Петренко Н.Д. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3950/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2025 на 12:30.
05.11.2025 через систему “Електронний Суд» надійшло клопотання позивача ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» про відкладення підготовчого судового засідання /вх.№ 35014/25 від 05.11.2025/.
У судовому засіданні 05.11.2025 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 18.11.2025 о 14:00 год.
17.11.2025 від позивача судом отримано заяву про забезпечення позову /вх.№2-1784/25 від 17.11.2025/, в якій позивач просить зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/101-р/к від 24.07.2025 року в справі № 65/106-09/2024, яким визнано, що ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та накладено на Товариство штраф в розмірі 68 000 грн, до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі.
В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що дія оскаржуваного рішення Адмінколегії ПМТВ АМКУ фактично позбавляє позивача можливості брати участь в майбутніх тендерах на час розгляду судом справи про визнання недійсним оскаржуваного рішення та ставить під загрозу господарську діяльність Товариства, оскільки Товариство проводить наступні види діяльності: установлення та монтаж машин і устаткування, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, будівництво інших споруд, підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням та інші, тобто види діяльності, пов'язані з виготовленням та продажом певного виду товару або наданням певних послуг, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс».
Представник позивача вказує, що більшу кількість замовлень позивач отримує саме внаслідок участі у процедурах закупівель, що є загальнодоступною інформацією, проте згідно вимог діючого законодавства України в сфері публічних закупівель замовники торгів будуть зобов'язані приймати рішення про відмову Товариству в участі у процедурі закупівель з підстав, визначених пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі». Неможливість участі Товариством в процедурах закупівлі призведе до отримання останнім збитків через брак клієнтської бази, неможливість сплати заробітної плати працівникам Товариства, яких останнє налічує більш 110 осіб, що підтверджується штатним розписом та штатним заміщенням Товариства.
Позивач зазначає, що за таких підстав, враховуючи той факт, що дія оскаржуваного рішення може повністю зупинити діяльність Товариства через неможливість прийняття участі в публічних закупівлях, що є пріоритетним направленням Товариства, та, як результат, отримання Товариством збитків та неможливість виплати заробітної плати його працівникам, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також свідчить про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити подану заяву.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні данної заяви з посиланням на ч. 11 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України щодо тотожності заявлених до вжиття заходів та позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст. 55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).
Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у випадку, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Проаналізувавши доводи позивача, викладені в заяві про забезпечення позову, та висловлені його представником в судовому засіданні, вислухавши заперечення представника відповідача по справі, суд приходить до наступного.
Предметом розгляду у справі № 3950/25 є визнання недійсним та скасування рішення від 24.07.2025 №65/101-р/к у справі № 65/106-09/2024 Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладення на ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» штрафу у розмірі 68 000 грн.
В свою чергу в заяві про забезпечення позову позивач просить про зупинення дії рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/101-р/к від 24.07.2025 року в справі № 65/106-09/2024, яким визнано, що ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та накладено на товариство штраф в розмірі 68 000 грн., до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі.
Рішення органів АМК України приймаються, зокрема, з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Враховуючи, що рішення Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято на підставі пункту 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та стосується спотворення заявником, на думку АМК, результатів торгів; рішенням АМК України внесено Товариство у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що вбачається з відомостей з Державного реєстру суб'єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачено пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів /https://reyestr.amcu.gov.ua/?dateFrom=24.07.2025&dateTo=24.07.2025&number=65%2F101-%D1%80%2F%D0%BA&code=&name=&counter=/, що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій Товариства.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Згідно ч. 3 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
За приписами ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу АМКУ, прийнятого: згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду, зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом АМКУ відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Незалежно від положень частини четвертої цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу АМКУ (ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
Водночас, суд зауважує, що Верховний Суд у своїй постанові від 20.01.2022 у справі № 910/14429/21 дійшов наступних висновків щодо застосування, зокрема, пункту 4 частини першої статті 17, частин першої, четвертої статті 60 Закону України "Про публічні закупівлі", які полягають, зокрема, у тому, що:
- норма пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" застосовується на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу АМКУ, а не на підставі Зведених відомостей;
- рішення органу АМКУ (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України " Про захист економічної конкуренції").
Зазначене також концептуально узгоджується з підходом Верховного Суду у вирішенні питання щодо можливості зупинення судом саме дії рішення органу АМКУ на підставі частини п'ятої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і лише за наявності на те достатніх підстав, який є сталим і неодноразово викладався у постановах, зокрема від 20.07.2021 у справі № 914/312/20 від 22.08.2019 зі справи №916/492/19, від 14.11.2019 зі справи №914/938/19, від 01.04.2020 зі справи №912/2156/19, від 15.06.2020 зі справи №910/13158/19 та від 18.03.2021 зі справи № 910/13451/20 тощо.
Так, Верховний Суд у цих постановах розмежовує поняття (1) зупинення виконання і (2) зупинення дії рішень органів АМКУ, а також зазначає, що оскарження таких рішень зупиняє їх виконання, проте для зупинення їх дії необхідне відповідне судове рішення.
Отже твердження, що внаслідок судового оскарження рішення та відкриття провадження у справі дія рішення АМКУ зупиняється автоматично, є помилковим та таким, що не узгоджується з приписами законодавства та судовою практикою, позаяк оскарження такого рішення зупиняє лише його виконання, а не дію, для чого суд має прийняти окреме рішення.
При цьому, незалежно від положень ч. 4 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (ч. 5 ст. 60 зазначеного Закону).
Зазначена норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судам слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, та у випадку дійсного порушення права заявника, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даному випадку не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні проте тимчасові заходи, спрямовані на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
При цьому варто акцентувати увагу на тому, що на стадії прийняття рішення про забезпечення позову судом не досліджується обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом встановлення судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Наразі на розгляді у суді перебуває справа про визнання недійсним та скасування рішення від 24.07.2025 №65/101-р/к у справі № 65/106-09/2024 Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визнання вчинення ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладення на ТОВ “Нафтогазхім Сервіс» штрафу у розмірі 68 000 грн. Таким чином, правомірність відповідних дій органу Антимонопольного комітету перевіряється судом.
Очевидність обставин впливу вказаного рішення органу адміністративної юрисдикції на ведення господарської діяльності позивача не оспорюється і самим відповідачем, оскільки позивача було внесено у зведені відомості про рішення органів АМК щодо визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що є підставою відмов замовників процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач зазначав, що проводячи господарську діяльність підприємство більшу кількість замовлень товариство отримало саме внаслідок участі у процедурах закупівель, оскільки проводить наступні види діяльності: установлення та монтаж машин і устаткування, виробництво інших машин і устаткування загального призначення, будівництво інших споруд, підготовчі роботи на будівельному майданчику, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування, оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням та інші, тобто види діяльності, пов'язані з виготовленням та продажом певного виду товару або наданням певних послуг, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс». Згідно штатного розкладу та штатного заміщення Товариства штатна кількість його працівників налічує більше 110 осіб.
Також суд зауважує, що інформація щодо діяльності позивача наявна, зокрема, в загальному доступі на інтернет платформі PROZORRO: https://prozorro.gov.ua/uk/search/tender?tenderer=38781431, згідно з якою відмічається участь позивача у 455 закупівлях.
Слід також зазначити, що згідно ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
Однак, позовні вимоги у справі № 916/3950/25 не є тотожними заходу забезпечення позову, про який просить заявник.
Отже, заявником доведено необхідність вжиття заходу забезпечення позову, його пов'язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому негативно відобразиться (у випадку його незастосування) на господарській діяльності підприємства, тому судом встановлено наявність достатніх підстав для зупинення дії оскаржуваного рішення органу АМКУ відповідно до вимог ч. 5 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
При цьому зупинення дії рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24.07.2025 №65/101-р/к є тимчасовим заходом, який застосовується на період розгляду та вирішення судом спору щодо законності оскаржуваного рішення органу АМКУ та діє до набрання судовим рішенням у справі №916/3950/25 законної сили.
Таким чином, обраний ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» захід забезпечення позову відповідає його предмету, його вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті спору.
Застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, та гарантуватиме у майбутньому поновлення порушеного права у разі задоволення позову.
Отже, суд приходить до висновку, що заявником доведено необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову, його пов'язаність із предметом спору та ризик настання несприятливих наслідків, що в цілому матимуть негативний вплив (у випадку його не застосування) на господарську діяльність позивача. Тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про забезпечення позову /вх. № 2-1784/25 від 17.11.2025/ у справі № 916/3950/25 підлягає задоволенню, так як обґрунтована та доведена.
Суд зауважує на тому, що зазначені заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду цієї справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 136, 137, ч. 8 ст. 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазхім Сервіс» про забезпечення позову /вх. № 2-1784/25 від 17.11.2025/ у справі № 916/3950/25 - задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову, а саме зупинити дію рішення Адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 65/101-р/к від 24.07.2025 року в справі № 65/106-09/2024, яким визнано, що ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» та накладено на Товариство штраф в розмірі 68 000 грн., до набрання законної сили рішенням Господарського суду Одеської області у даній справі.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" для виконання судових рішень.
Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазхім Сервіс» /ЄДРПОУ 38781431, адреса - 04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 68-Б, літера А/.
Боржник: Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України в особі адміністративної колегії /ЄДРПОУ 20992104, адреса - 65029, м. Одеса, вул. Мечникова, 32/.
Ухвала дійсна до пред'явлення до виконання згідно положень ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження".
Повна ухвала складена 19.11.2025.
Ухвала набрала законної сили 18.11.2025 та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Петренко Наталія Дмитрівна