вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 рокуСправа № 912/2230/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кузьміної Б.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Поступайло К.Ю. за правилами загального позовного провадження господарську справу № 912/2230/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67)
до відповідача Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-а)
про стягнення 6 072 363,12 грн,
за участю представників:
від позивача - Руденка Т.В. (посвідчення №259 від 05.03.2018),
від відповідача - Сивця О.І. (виписка з ЄДР, у режимі відеоконференції),
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" з вимогами до Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про стягнення 6 072 363,12 грн, з яких 5 848 553,37 грн - заборгованість за послуги з розподілу природного газу, 152 329,44 грн - пеня, 14 741,55 грн - 3% річних, 56 738,76 грн - інфляційні втрати, з покладенням на відповідача витрат зі сплати судового збору.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору розподілу природного газу в частині оплати наданих послуг з розподілу природного газу.
Ухвалою від 01.09.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/2230/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 07.10.2025 о 11:30, установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
15.09.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про визнання позовних вимог, та заявив клопотання про зменшення розміру пені на 80% та навів обставини, які на його думку є виключними для такого зменшення.
18.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
22.09.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, підготовче засідання 07.10.2025 не відбулося.
Ухвалою від 13.10.2025 підготовче засідання призначено на 21.10.2025 о 12:30.
Протокольною ухвалою від 21.10.2025 суд задовольнив клопотання відповідача від 18.09.2025 та від 22.09.2025 про приєднання доказів до матеріалів справи.
Ухвалою від 21.10.2025 суд закрив підготовче провадження у справі № 912/2230/25 та призначив до судового розгляду по суті на 06.11.2025 на 12:00 год.
У зв'язку з надходженням повідомлення про замінування приміщення Господарського суду Кіровоградської області, судове засідання 06.11.2025 не відбулося.
Ухвалою від 06.11.2025 призначено судове засідання на 13.11.2025 о 09:30.
У судовому засіданні 13.11.2025 представник відповідача визнав позов та підтримав клопотання про зменшення пені.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечив.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив обставини, які є предметом доказування у справі.
Постановою НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, зокрема, в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон).
З 01.01.2023 ТОВ "Газорозподільні мережі України" виконує функції Оператора ГРМ, визначені Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та надає споживачам послуги з розподілу природного газу.
Відокремленим підрозділом позивача є Кропивницька філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України", яка діє від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.
Між Кропивницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради укладено договір розподілу природного газу шляхом надання відповідачем підписаної заяви - приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 7-16).
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1384/27829, затверджено Типовий договір розподілу природного газу.
У пункті 1.1. Типового договору зазначено, що він є публічним і регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.2. Типового договору умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Пунктом 1.4. Типового договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача.
Відповідно до пункту 2.1. Типового договору оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу 6 Кодексу ГРС розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.
Пунктом 6.1. Типового договору передбачено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується, як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" визначено тариф на послуги розподілу природного газу на період з 01 січня 2023 року у розмірі 1,49 грн за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ) (1,79 грн за 1 м3 на місяць з урахуванням ПДВ).
Відповідно до додатку 6 до Типового договору розподілу природного газу відповідачу встановлена річна замовлена потужність на 2025 рік в обсязі 13 084 012 куб.м з місячною вартістю послуги розподілу природного газу 1 949 517,80 грн.
Відповідно до пункту 6.2. Типового договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Положеннями пункту 10 глави 6 розділу VI Кодексу передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 6.6. Типового договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.8. Типового договору передбачено, що надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між Сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.
Згідно з пунктом 8.2. Типового договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На виконання умов договору Кропивницькою філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" забезпечувалось підтримання замовленої річної потужності на об'єктах відповідача та відповідно надано послугу з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами актами про надані послуги з розподілу природного газу, а саме:
- за квітень 2025 року від 30.04.2025 на суму 1 949 517,80 грн;
- за травень 2025 року від 31.05.2025 на суму 1 949 517,80 грн;
- за червень 2025 року від 30.06.2025 на суму 1 949 517,77 грн (а.с. 17-19).
Водночас, відповідачем не було сплачено кошти за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно) в розмірі 5 848 553,37 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом.
Вирішуючи спір, господарський суд враховує таке.
Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу", суб'єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 3 глави 3 розділу І Кодексу передбачено ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб'єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов'язковою умовою є наявність фізичного підключення об'єкта споживача (суміжного суб'єкта ринку природного газу) до ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб'єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:
- присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;
- надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;
- забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).
Суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу (пункт 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ).
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.
Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт.
Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Положеннями пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.
Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно із статею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Суд установив, що позивач у період з 01.04.2025 по 30.06.2025 (включно) надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 5 848 553,37 грн, що підтверджується підписаними актами приймання-передачі природного газу.
Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2025 - 11.07.2025, який підписано сторонами на суму 41 856 292,81 грн (а.с. 23-24).
На порушення пункту 6.6. договору відповідач не здійснив ані попередню оплату, ані остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за звітним.
Строк оплати вартості послуг за договором є таким, що настав.
Доказів оплати за послуги з розподілу природного газу в сумі 5 848 553,37 грн відповідач не надав.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав у повному обсязі.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення 5 848 553,37 грн основної заборгованості за надання послуги з розподілу природного газу є обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 152 329,44 грн пені, 14 741,55 грн 3% річних та 56 738,76 грн інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статі 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Умовами пунктів 8.1., 8.2. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідач щодо правильності здійснених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат не заперечив.
Перевіривши правильність нарахування пені та 3% річних (за періоди: з 12.05.2025 по 11.07.2025 на суму заборгованості 1 949 517,80 грн; з 10.06.2025 по 11.07.2025 на суму заборгованості 1 949 517,80 грн; з 10.07.2025 по 11.07.2025 на суму заборгованості 1 949 517,77 грн) та інфляційних втрат (за періоди: травень-червень 2025 року на суму заборгованості 1 949 517,80 грн; червень 2025 року на суму заборгованості 1 949 517,80 грн, липень 2025 року на суму 1 949 517,77 грн), суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, здійснені позивачем арифметично правильно.
Водночас, господарський суд враховує, що відповідачем подано клопотання про зменшення пені на 80%.
На обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає, що причиною неналежного виконання зобов'язання, зокрема, стали: скрутний майновий стан підприємства, що підтверджується статистичною фінансовою звітністю за 9 місяців 2024 року та довідкою про заборгованість за податками та обов'язковими платежами, відповідно до яких заборгованість по податках станом на 01.02.2025 становить 59155,2 тис. грн, станом на 01.05.2025 становить 60632,1 тис.грн; низький рівень платоспроможності всіх категорій споживачів також істотно впливає на виконання зобов'язань підприємства перед позивачем; дестабілізація, пов'язана з введенням воєнного стану на території країни, погіршила матеріальне становище багатьох мешканців міста, спостерігається тенденція до втрати постійного працевлаштування, що є додатковою вагомою причиною зниження сплати за спожиту теплову енергію від населення; підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають фактично понесеним витратам під час виробництва, транспортування та постачання теплової енергії; в структурі тарифів не передбачено статтю з відшкодування нарахованих штрафних санкцій, тому дані додаткові нарахування призводять до накопичення прямих збитків підприємства і відволіканню коштів, які мали б бути сплачені за погашення кредиторської заборгованості за послуги з розподілу природного газу, на додаткові витрати.
Відповідач повідомляє, що станом на 01.01.2024 заборгованість перед Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради різних категорій споживачів складала 154 756 тис.грн, станом на 01.04.2025 заборгованість складає 169 649,35 тис.грн, тобто спостерігається тенденція до зростання даного показника.
Також заборгованість з абонентської плати різних категорій споживачів на 01.04.2025 становить 8078,5 тис.грн.
Отже, вказує відповідач, несвоєчасна сплата за спожиту теплову енергію та абонентської плати має істотний вплив на накопичення заборгованості підприємства за послуги з розподілу природного газу.
Водночас сума непокритих збитків по підприємству станом 01.01.2023 становила 76 068 тис.грн, станом на 01.01.2024 становила вже 79 076 тис.грн, станом на 30.09.2024 становила 107 783 тис.грн, станом на 01.04.2025 (перший квартал 2025) становить 109 812 тис.грн, що підтверджується даними статистичної фінансової звітності за відповідні періоди.
Відповідач зазначає, що додаткове нарахування штрафних санкцій погіршить і без того його скрутний фінансовий стан.
Додатковою обставиною, що безпосередньо впливає на необхідність зменшення пені є те, що відповідач є підприємством стратегічного значення, від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг з виробництва та транспортування теплової енергії різним категоріям споживачів в місті Олександрія, в тому числі: пологовим будинкам, лікарням, дитячим садкам, школам, державним, адміністративним органам, підприємствам усіх форм власності, громадянам, тощо.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив, оскільки на його думку, розмір пені є співмірним із розміром основного боргу. Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" здійснює суспільно важливу і стратегічну функцію по своєчасному й безперебійному забезпеченню суб'єктів господарювання та соціальної сфери Кіровоградської області природним газом, шляхом його розподілу.
Суд, вирішуючи заявлене відповідачем клопотання, враховує таке.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Одночасно, ані в зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.
Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 18.02.2020 у справі № 920/694/19, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Також, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Суд зазначає, що аналіз наданих відповідачем документів дає суду підстави вважати обґрунтованим твердження відповідача про збитковість його діяльності, що підтверджується даними фінансової звітності за відповідні періоди.
На підтвердження погіршення фінансового стану відповідача, що призвело до прострочення зобов'язань перед позивачем, як вище було зазначено, надано баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.06.2025, а також дебіторську (кредиторську) заборгованість за червень 2024.
Крім того, суд також враховує, що у матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань саме за даним Договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов цього Договору.
Господарський суд бере до уваги заперечення позивача, однак, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом. Крім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні втрати, які компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Суд вважає необхідним вказати на те, що відповідне зменшення пені є проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/13801/19.
Суд урахував, що діяльність Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради має важливе значення щодо своєчасного й безперебійного забезпечення споживачів міста Олександрія тепловою енергією. Урахував майновий стан відповідача та причини виникнення заборгованості за Договором, яка зумовлена значною заборгованістю перед відповідачем як споживачів теплової енергії, так і з різниці в тарифах. Узяв до уваги, що період прострочення у цій справі не є значним, зокрема основна заборгованість в сумі 5 848 553,37 грн утворилася за період квітня-червня 2025 року. Докази понесення позивачем збитків через порушення відповідачем зобов'язання за Договором відсутні.
Водночас суд узяв до уваги інтереси позивача, який здійснює суспільно важливу функцію із своєчасного і безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання та соціальної сфери Кіровоградської області природним газом, шляхом його розподілу, та загальну суму боргу відповідача перед позивачем.
На підставі зазначеного господарський суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 % та її стягнення з відповідача в розмірі 76 164,72 грн. На переконання суду, зменшення пені на 80 %, як просить відповідач, не відповідає балансу інтересів сторін, тоді як зменшення неустойки на 50 % такий баланс забезпечує.
Стаття 13 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, беручи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Кропивницької філії товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України".
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з Державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Згідно із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Також господарський суд звертає увагу на те, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 36 434,18 грн, інші 50 % судового збору у розмірі 36 434,18 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-а, код ЄДРПОУ 00185330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67, код ЄДРПОУ 45068116) заборгованість за послуги з розподілу природного газу в сумі 5 848 553,37 грн, 76 164,72 грн пені, 14 741,55 грн 3% річних та 56 738,76 грн інфляційних втрат, а також судовий збір у розмірі 36 434,18 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 76 164,72 грн пені відмовити.
Повернути із спеціального фонду Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Кропивницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (25006, м. Кропивницький, вул. Арсенія Тарковського, 67, код ЄДРПОУ 45068116) 36 434,18 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією від 25.08.2025 № 8887.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.
Копії рішення надіслати до електронних кабінетів сторін.
Повне рішення складено 19.11.2025.
Суддя Б.М. Кузьміна