ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.11.2025Справа № 910/7352/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бренд Лізинг" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва - Гненний Дмитро Анатолійович про визнання права власності та зняття з арешту, без виклику представників сторін,
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про визнання права власності на вантажний автомобіль та зняття з цього автомобілю арешту за Договором фінансового лізингу ФЛТ № 011 від 04.05.2018 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, як вказує позивач, незважаючи на виконання лізингоодержувачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу ФЛТ № 011 від 04.05.2018 року, до нього не перейшло право власності на предмет лізингу, оскільки, лізингодавець не підписав акт про перехід права власності на предмет лізингу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року закрито провадження у справі № 910/7352/25 у зв'язку з відмовою позивача від позову та повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору у розмірі 2 631,61 грн. сплаченого на підставі платіжної інструкції № 53569 від 11.06.2025 року на суму 5 263,23 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи № 910/7352/25.
17.11.2025 року відповідачем-2 до суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просив стягнути з позивача 25 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
17.11.2025 року позивачем до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу відповідача-2.
Розглянувши заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Суд зазначає, що закриття провадження у зв'язку з відмовою позивача від позову є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення відповідачем витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак, в подальшому фактична необхідність цього була нівельована, знову ж таки, за наслідками диспозитивної реалізації позивачем своїх прав щодо відмови позивача від позову та закриття провадження у справі, на що, за будь-яких обставин, відповідач-2 не міг вплинути.
Враховуючи, що понесені в межах даної справи витрати сторін могли б бути розподілені між сторонами за наслідками розгляду даної справи, однак, така можливість залежить виключно від волі позивача (чого не відбулось), а тому є неприпустимим обмеження можливості отримання відповідачем-2 законного відшкодування понесених витрат волею іншої особи, за рахунок якої і підлягає компенсація таких витрат.
Таким чином, необґрунтованість дій позивача виражається у непослідовності дій останнього, а саме, звернення з позовом до суду, а в подальшому подання заяви про відмову від позову та закриття провадження у справі, що, по суті, є діями, які суперечать одна одній.
Таким чином, поведінка позивача розцінюється судом, як необґрунтовані дії у розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає, що в даному випадку відповідач-2 наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.
Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону та враховуючи, що підлягає ухваленню додаткове рішення про судові витрати, суд вбачає за можливе здійснити розгляд заяви відповідача-2 про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем-2 надано до суду Договір № 06-11-2024 про надання правової допомоги від 06.11.2024 року, Додаткову угоду № 7 від 01.07.2025 року, за якою вартість правової допомоги становить 25 000,00 грн., Акт наданих послуг № 68 від 13.11.2025 року на суму 25 000,00 грн.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 року справа № 159/5837/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу-2 професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні статті 123 Господарського процесуального кодексу України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява № 19336/04, пункт 269).
При цьому, судом враховано, що згідно положень частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача-2.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26.09.2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 року у справі № 910/3929/18 та інших.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).
З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених відповідачем-2 витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 25 000,00 грн. відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати співрозмірні з виконаною роботою у суді, а отже їх розмір є обґрунтованими, а їх стягнення з позивача не становитиме надмірний тягар для останнього, що узгоджується із принципом розподілу таких витрат.
За таких обставин, враховуючи що провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову, суд приходить до висновку про стягнення з позивача на користь відповідача-2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн., а вказані витрати - покладаються на позивача відповідно до частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 86, 126, 129, 130, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Полтава" (03194, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок 14-Д, офіс 610; ЄДРПОУ: 43439316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбуд" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 7/15, квартира 104; ЄДРПОУ: 32705018) 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Після вступу додаткового рішення в законну силу видати наказ.
Додаткове рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, які визначені статтею 241 та розділом ІV ГПК України.
Суддя С.О. Чебикіна