вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5192/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, в інтересах держави в особі
позивача: Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 489 909,12 грн.
Криворізька центральна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли (далі - відповідач) на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі 489 909,12 грн. за користування земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В.
Разом із позовною заявою Прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить Карімову Фейрузу (код РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- комплекс будівель та споруд автозаправочної станції з газозаправним пунктом, який в цілому складається з: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. ІІ, резервуар підземний № 2 літ. ІІІ, резервуар підземний № 3 літ. ІV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VІ, резервуар підземний № 6 літ. VІІ, резервуар підземний № 7 літ. VІІІ, резервуар підземний № 8 літ. ІХ, газозаправний пункт літ. Х/, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1260410612110;
- земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:01:016:0243 площею 0,12 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2795684246103.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 задоволено заяву Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову та накладено арешт в межах ціни позову (489 909,12 грн) на нерухоме майно, що належить Карімову Фейрузу огли (код РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- комплекс будівель та споруд автозаправочної станції з газозаправним пунктом, який в цілому складається з: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. ІІ, резервуар підземний № 2 літ. ІІІ, резервуар підземний № 3 літ. ІV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VІ, резервуар підземний № 6 літ. VІІ, резервуар підземний № 7 літ. VІІІ, резервуар підземний № 8 літ. ІХ, газозаправний пункт літ. Х/, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1260410612110;
- земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:01:016:0243 площею 0,12 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2795684246103.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
06.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
10.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
24.10.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.
Докази наявні у матеріалах справи є достатніми для винесення судового рішення без виклику сторін.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов'язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.
Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція /прокурора/позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 489 909,12 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 у період з 28.06.2023 по 30.06.2025.
Правовою підставою зазначає частину першу статті 1212 ЦК України.
Прокуратура зазначила, що відповідач, як власник нерухомого майна, що знаходиться на земельній ділянці 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, повинен вносити плату за землю із врахуванням, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії “землі транспорту», тобто за ставкою 3%, однак цього не робить та вносить плату за землю з цільовим призначенням “ 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», тобто за ставкою 0,9% на даний час.
Позиція відповідача
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові в повному обсязі.
В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивачем (прокуратурою) неправильно визначено період нарахування безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.
Відповідач набув право власності на нерухоме майно (комплекс будівель та споруд) 28.06.2023 року на підставі договору дарування від 28.06.2023 укладеного з ТОВ “Кенексі Ультра» (далі - Договір дарування). Зазначений комплекс нерухомості розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Попередній власник (ТОВ “Кенексі Ультра») користувався цією земельною ділянкою на підставі договору оренди землі №2021641 від 16.12.2021 (далі - Договір оренди).
Як новим власником нерухомості, після переходу права власності до Відповідача, 07.01.2024 між Криворізькою міською радою та Відповідачем була укладена додаткова угода до цього договору оренди, згідно з якою Відповідач визначено новим орендарем земельної ділянки (далі - додаткова угода).
Відповідач зазначив, що належно виконував обов'язки орендаря - сплачував орендну плату за землю у встановлених розмірах і строках, що підтверджується листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області та платіжними документами. За 2024 рік було сплачено 92 272,56 грн, за перше півріччя 2025 року - 56 049,28 грн.
На момент укладення договору дарування та подальшої додаткової угоди з Криворізькою міською радою Відповідачу не було відомо про судові спори, у яких вирішувалося питання щодо законності укладеного у 2021 році договору оренди землі № 2021641 від 16.12.2021 між Криворізькою міською радою та ТОВ “Кенексі Ультра», на момент укладення додаткової угоди рішення суду не набрало законної сили (набрало 09.10.2024). Лише зараз Відповідачу стало відомо, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі № 904/205/23 (залишеним без змін постановою Верховного Суду від 09.10.2024) визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021 та скасовано відповідне рішення Криворізької міської ради.
Так, Відповідач діяв виключно в межах чинного законодавства, сплачував платежі до бюджету, використовував землю відповідно до укладених документів, не вчиняв дій, спрямованих на ухилення від сплати коштів.
Крім того лист Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4- 0.110,4-2126/299-25-0.110,4 від 07.08.2025 не є ні витягом із Державного земельного кадастру, ні довідкою із Державного земельного кадастру та не може підтверджувати відомості щодо нормативної грошової оцінки одного квадратного метра земель міста Кривого Рогу з урахуванням категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 28.06.2023 по теперішній час ФОП Карімов Фейруз Раміз огли на праві приватної власності володіє нерухомим майном (комплексом будівель та споруд) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В.
Право власності до відповідача перейшло на підставі договору дарування комплексу будівель та споруд від 28.06.2023, укладений між ТОВ “Кенексі Ультра» та Карімовим Фейрузом.
Згідно з описом, зазначеному у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до складу майна входить: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. II, резервуар підземний № 2 літ. III, резервуар підземний № 3 літ. IV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VI, резервуар підземний № 6 літ. VII, резервуар підземний № 7 літ. VIII, резервуар підземний № 8 літ. IX, газозаправний пункт літ. X.
Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Попередній власник вказаного нерухомого майна - ТОВ “Кенексі ультра» користувалося вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021.
Після передачі нерухомого майна у власність відповідача між Криворізькою міською радою та ФОП Карімовим Фейрузом Раміз огли укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди від 07.01.2024, якою внесено зміни щодо орендаря, зокрема зазначено, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 є ФОП Карімов Фейруз Раміз огли.
Разом з тим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23, яке набрало законної сили 09.10.2024, визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради №673 від 28.07.2021 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лозуватській, 116В для розміщення існуючого комплексу будівель та споруд (будівля заправочної А-1, навіс, резервуар підземний №1 II, резервуар підземний №2 III, резервуар підземний №3 IV, резервуар підземний №4 V, резервуар підземний №5 VI, резервуар підземний №6 VII, резервуар підземний №7 VIII, резервуар підземний №8 IX) зі зміною цільового призначення, категорії, виду використання земельної ділянки та надання її в оренду».
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021, укладений між Криворізькою міською радою (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1, код ЄДРПОУ 33874388) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕНЕКСІ УЛЬТРА» (Україна, 50045, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Лозуватська, будинок 116В, код ЄДРПОУ 42185649) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №904/205/23 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23 залишено в силі.
Так вказаним рішенням господарського суду встановлено, що зазначене рішення міської ради та договір оренди земельної ділянки, якими цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як 03.07 “Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» з одночасним зазначенням про її передачу в оренду для розміщення автозаправної станції не відповідає вимогам ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України та призводить до заниження орендної плати за земельну ділянку шляхом зменшення ставки орендної плати з 3% до 1,2% (на даний час до 0,9%).
Водночас, додаткова угода є правочином, що вносить зміни до існуючого договору, тому як самостійний правочин не існує. Тож, враховуючи, що договір оренди визнано недійсним, то і вказана додаткова угода є недійсною.
Згідно ч.2 ст.120 ЗК України, ч.4 ст.377 ЦК України, ч.З ст.7 Закону України “Про оренду землі» особа, яка набула права власності на майно, фактично (автоматично) стає й користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Отже, після визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021 ФОП Карімов Фейруз користується вказаною земельною ділянкою без відповідної правової підстави.
При цьому Верховний Суд від 09.10.2024 у справі №904/205/23 (п. 5.22) зазначив, що належний ТОВ “Кенексі Ультра» комплекс будівель та споруд у законний спосіб не може бути розміщений на земельній ділянці з будь-яким іншим цільовим призначенням, ніж землі автомобільного транспорту, зокрема і з визначеним оспорюваним рішенням Міської ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі категорії "землі житлової та громадської забудови".
Висновок Верховного Суду щодо категорії вказаної земельної ділянки є преюдиційним та не підлягає доказуванню в силу вимог ст. 75 ГПК України.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії “землі транспорту».
Таким чином, ФОП Карімов Фейруз Раміз огли на праві приватної власності належить нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, а також відповідач користується земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га без правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32077/5/04-36-04-16-13 від 02.07.2025 ФОП Карімов Фейруз Раміз огли реально сплатив коштів за користування вказаною земельною ділянкою за 2024 - 92272,56 грн., за 2025 рік (станом на 27.06.2025) - 56049,28 грн.
Таким чином, ФОП Карімов Фейруз Раміз огли, як фактичний користувач земельною ділянкою, користується земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га з 28.06.2023 до цього часу, використовує земельну ділянку без укладеного договору оренди та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, виходячи із дійсної категорії земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.
Встановлено, що за період з 28.06.2023 по 30.06.2025 відповідачем безпідставно збережено грошові кошти у сумі 489909,12 грн. Розрахунок безпідставно збережених коштів наведено нижче.
Подання прокурором зазначеного позову спрямоване на усунення виявлених порушень, адже особливу актуальність набуває відновлення законності при вирішенні суспільно значимого стратегічного питання - наповнення місцевого бюджету дохідної частини, що в умовах сьогодення та збройної агресії російської федерації має значний суспільний інтерес.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Незаконне та безоплатне використання землі ослаблює економічні основи органів місцевого самоврядування, що потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.
Як зазначалося, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23, яке набрало законної сили 09.10.2024, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Частинами 1 і 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов'язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.
Відтак, недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов'язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Через визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та не внесення плати за землю в повному обсязі з моменту укладання недійсного правочину ФОП Карімов Фейруз Раміз огли безпідставно зберіг грошові кошти за користування земельною ділянкою у період з 28.06.2023 по 30.06.2025 на загальну суму 489 909,12 грн.
Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення глави 83 “Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» Цивільного кодексу України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повхязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (стаття 152 Земельного кодексу України).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.
У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Частиною 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об" єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об" єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до пункту "є" статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі" у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта на праві оренди, до набувача такого об'єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об"єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною четвертою цією статті, а також з урахуванням вимог частини шістнадцятої статті 120 Земельного кодексу України. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника), набувача такого об'єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.
Отже, до нового власника об'єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати орендної плати за землю, на якій розташоване набуте ним майно.
Таким чином, положення глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України, статті 1212 Цивільного кодексу України дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об'єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об'єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Крім цього, відповідно до пункту “в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Статтею 201 ЗК України передбачено, що грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 206 ЗК України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У силу вимог підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
При цьому власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).
За змістом статей 182 та 334 ЦК України та положень частини другої статті 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.ч. 1, 2 ст.15 Цивільного кодексу України).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном, (ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ст.373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, (ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України (надалі ЗК України), суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Для цих цілей Податковий кодекс України (надалі - ПК України) визначає, що платою за землю є обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Стаття 96 ЗК України також визначає імперативний обов'язок землекористувачів зі сплати земельного податку або орендної плати (пункт в), де:
- земельний податок - справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 ст. 14 ПК України);
- орендна плата - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп, 14.1.136 ст.14 ПК України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Отже, єдино можливою назвою плати за землю для орендаря законодавець призначає орендну плату (незалежно від правових підстав користування землею, зокрема, наявності договору) (п.287.1. статті 287 ПК України),
Відтак, розмір коштів, які підлягають стягненню розраховано на рівні орендної плати за відрахуванням фактично внесених коштів за користування земельною ділянкою.
Згідно з пунктом 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Базою оподаткування землі в Україні є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Податковим кодексом України, та площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.пп. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 ПК України).
Підпунктом 14.1.125 пункту 14.1 статті 14 ПК України унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід Із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Як зазначалося, ФОП Карімов Фейруз Раміз огли на праві приватної власності належить нерухоме майно (комплекс будівель та споруд) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, а також ФОП користується земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га без правовстановлюючих документів.
При цьому згідно з положеннями статті 236 ЦК України моментом недійсності правочину є момент його вчинення, у зв'язку з чим відповідач користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів з моменту придбання нерухомого майна.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №6672/5/04-36-04-05-11 від 12.02.2025 ФОП Карімов Фейруз Раміз огли задекларував податкові зобов'язання за 2024 на суму 101128,41 грн., а попередній власник (ТОВ “Кенексі ультра») задекларувало податкових зобов'язань з плати за землю - 134 818,47 грн.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32077/5/04-36-04-16-13 від 02.07.2025 ФОП Карімов Фейруз Раміз огли реально сплатив коштів за користування вказаною земельною ділянкою за 2024 - 92272,56 грн., за 2025 рік (станом на 27.06.2025) - 56049,28 грн.
Листом Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №912/299-25 від 10.04.2025 надано витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок щодо вказаної ділянки зокрема за 2023 та 2025 роки.
Відповідно до положень Методики Нормативна грошова оцінка земельної ділянки затвердженої постановою КМУ від 03.11.2021 №1147 при розрахунку НГО спірної земельної ділянки як за землі житлової та громадської забудови та як за землі транспорту буде змінюватись виключно категорія землі та її цільове призначення в межах відповідної категорії землі, оскільки інші показники (площа, норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі, коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст, коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки та інші) залежать від площі земельної ділянки та місця її розташування, тому такі показники будуть рівними для земельної ділянки незалежно від категорії землі та її цільового призначення.
Згідно з додатком 8 Методики коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки, для земель із кодом цільового призначення 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) складає 2,5.
Коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки, для земель із кодом цільового призначення 12.11 (для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу) складає 2,5.
Аналогічні коефіцієнти цільового призначення встановлені Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель м. Кривого Рогу затвердженої рішенням Криворізької міської ради №523 від 26.05.2021.
Таким чином, розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з цільовим призначенням 03.07 (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) буде дорівнювати розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки земельної ділянки до цільового призначення із кодом 12.11.
Також листом Відділу №4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-0.110,4-2126/299-25-0.110,4 від 07.08.2025 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок з цільовим призначенням 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» та з цільовим призначенням “ 12.11. “Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу» є однаковою.
Відповідно до витягу від 06.02.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки 1211000000:08:081:0008 складала 11 234 872,42 грн.
Згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.04.2025 нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки складає 13 225 179,51 грн.
Відповідно до рішення Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021 “Про встановлення ставок плати за землю та пільг щодо земельного податку на території м. Кривого Рогу», яке діє і на сьогоднішній день, ставка орендної плати за користування землями з цільовим призначенням “ 12.11. “Для розміщення та експлуатації об'єктів дорожнього сервісу» становить 3,0%.
Розмір річної орендної плати за земельні ділянки вираховується на підставі даних витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, помножених на значення ставки орендної плати, розмір якої визначається відповідним рішенням Криворізької міської ради. Місячний розмір орендної плати визначається шляхом ділення річної орендної плати на 12, що відповідає кількості місяців у році.
Денний розмір орендної плати визначається шляхом ділення місячного розміру на кількість днів у місяці.
За користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008, яка знаходиться на вулиці Лозуватська, 116В, м. Кривого Рогу з 28.06.2023 по 31.12.2023 ТОВ “Кенексі ультра» фактично сплатило 68532,73 грн., виходячи з наступного розрахунку: (134 818,47 грн./12міс./30 днів*Здні)+( 134 818,47 грн./12міс.*6 міс.)= 68532,73 грн., де:
134 818,47 грн. - сума, яку сплатило ТОВ “Кенексі ультра» за користування земельною ділянкою у 2023 році;
12 міс. - кількість місяців у році;
30 днів - кількість днів у червні, за які сплачено кошти;
6 міс. - кількість місяців у 2023 році, за які сплачено кошти.
За користування земельною ділянкою відповідачем у червні 2023 року розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3739 га, з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008, яка знаходиться на вулиці Лозуватська, 116В, м. Кривого Рогу становить 2 808,71грн., виходячи з наступного розрахунку: 11 234 872,42 грн. х 3% /12 міс. / 30 днів * 3 дні = 2 808,71 грн., де:
11 234 872,42 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.02.2023;
3% - річний розмір ставки орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021;
12 міс. - кількість місяців у році;
30 день - кількість днів у червні;
3 дні - кількість днів, протягом яких відповідач користувався земельною ділянкою у червні 2023 року.
За користування земельною ділянкою відповідачем з 01.07.2023 по 31.12.2023 розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3739 га, з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008, яка знаходиться на вулиці Лозуватська, 116В, м. Кривого Рогу становить 168 523,08 грн., виходячи з наступного розрахунку: 11 234 872,42 грн. х 3% /12 міс. * 6 місяців = 168 523,08 грн., де:
11 234 872,42 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.02.2023;
3% - річний розмір ставки орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021;
12 міс. - кількість місяців у році;
6 місяців - кількість місяців, протягом яких відповідач користувався земельною ділянкою у 2023 році.
Всього за період з 28.06.2023 по 31.12.2023 відповідач повинен був сплатити грошові кошти у розмірі 171 331,79 грн. (2 808,71 + 168 523,08=171 331,79 грн.).
Таким чином, за період з 28.06.2023 по 31.12.2023 відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти у сумі 102 799,06 грн. (171 331,79-68532,73=102 799,06)
За користування земельною ділянкою відповідачем у 2024 році розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3739 га, з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008, яка знаходиться на вулиці Лозуватська, 116В, м. Кривого Рогу становить 244 773,61 грн., виходячи з наступного розрахунку: 11 234 872,42 грн. х 3%-92272,56 грн. = 244 773,61 грн., де:
11 234 872,42 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2023 рік згідно з витягом з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.02.2023, у зв'язку з відсутністю в органах Держгеокадастру витягу за 2024 рік, то нормативна грошова оцінка земельної ділянки обраховується згідно з витягом від 06.02.2023;
3% - річний розмір ставки орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021;
92272,56 грн. - сума, коштів реально сплачена за користування земельною ділянкою у 2024 році відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32077/5/04-36-04-16-13 від 02.07.2025.
За користування земельною ділянкою відповідачем з 01.01.2025 по 30.06.2025 розмір орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,3739 га, з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008, яка знаходиться на вулиці Лозуватська, 116В, м. Кривого Рогу становить 142 336,51 грн., виходячи з наступного розрахунку: 13 225 179,51 грн. х 3% / 12 міс. * 6 міс-56049,28 грн. = 142 336,51 грн., Де:
13 225 179,51 грн. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки за 2025 рік згідно з витягом із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10.04.2025;
3% - річний розмір ставки орендної плати за землю від нормативної грошової оцінки земель міста згідно з рішенням Криворізької міської ради №506 від 26.05.2021;
12 міс. - кількість місяців у році;
6 місяців - кількість місяців, протягом яких відповідач користувався земельною ділянкою у 2025 році;
56049,28 грн. - сума, коштів реально сплачена за користування земельною ділянкою у 2025 році відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32077/5/04-36-04-16-13 від 02.07.2025.
При цьому Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі №910/8770/19 (п. 55) зазначив, що наданий прокурором розрахунок розміру безпідставно набутих коштів з урахуванням інформації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої органом Держгеокадастру згідно з листом від 21.09.2018 є належним та допустимим доказом, а суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли такий доказ до уваги.
Отже, загальна сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у період з 24.12.2022 по 31.06.2025 складає 489 909,12 грн. (102 799,06 грн.-І- 244 773,61 грн.-І- 142 336,51 грн.= 489 909,12 грн.).
Щодо наявності підстав представництва прокурором інтересів держави під час розгляду даного спору суд зазначає наступне.
Згідно з п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).
За положеннями ч. З ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Так, першим із вказаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В 95 основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з п. 2 Рекомендації Rес (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі “Менчинська проти Росії», заява № 42454/02, п. 35).
Безкоштовне користування земельною ділянкою комунальної форми власності явно порушує інтереси держави в особі Криворізької територіальної громади, оскільки міський бюджет за період з 28.06.2023 по 30.06.2025 недоотримав понад 400 тис. гривень.
Так, орендна плата за землю є вагомим джерелом доходів місцевих бюджетів та є другим за обсягом джерелом надходжень доходів після податку на доходи фізичних осіб.
На сьогоднішній день велика увага приділяється питанням фінансової децентралізації та важливості збільшення фінансової достатності місцевих бюджетів для розширення їх можливостей щодо фінансування покладених на них функцій та задач.
Як відомо, економічна природа земельного оподаткування реалізується у разі виконання таких функцій: стимулювання раціонального використання землі (стимулююча функція); вирівнювання умов господарювання для підприємств, що функціонують у різних умовах (регулююча функція); акумулювання коштів на фінансування землеохоронних потреб і розвитку соціальної інфраструктури територіальних громад.
Плата за землю та орендна плата як його складова в Україні є важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів. При цьому недостатні обсяги надходження плати за землю до місцевих бюджетів не дозволяють фінансувати з місцевих бюджетів важливі видатки, у тому числі землеохоронні заходи.
В умовах військової агресії проти України вказані факти мають особливо важливе значення оскільки складається ситуація, за якої відповідач продовжує отримувати прибуток від використання земельної ділянки без оформлення речових прав на неї та не сплачувати орендну плату за її користування.
За приписами Конституції України земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу.
Від імені Українського народу, відповідно до ч. 1 ст. 13 Основного Закону, права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України та законами України.
Ураховуючи те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування реалізують права власника від імені народу, в тому числі тоді, коли приймають рішення про розпорядження землями державної чи комунальної власності, правовідносини, пов'язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес.
Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і, як наслідок, до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Ненадходження до місцевих бюджетів орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби держави, суспільства, територіальних громад, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи держави, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних бюджетних видатків.
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.
Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Кривого Рогу, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Територіальна громада міста Кривого Рогу відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а безкоштовне користування спірною земельною ділянкою призводить до втраченої можливості отримати плату за землю, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.
Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про стягнення безпідставно збережених коштів у якості орендної плати, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.
Згідно із ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Таким чином, з огляду на зазначену норму закону, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15 липня 1997 року № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст.ст. 3, 8).
Крім того, з урахуванням ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (ст. 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Положення статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в України» встановлюють, що територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин згідно зі ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Ураховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Криворізька міська рада як розпорядник земельних ділянок комунальної власності на території міста Кривого Рогу, суб'єкт, уповноважений на здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території міста Кривого Рогу, та зобов'язана здійснювати захист комунальних майнових прав.
Доводи щодо бездіяльності уповноваженого органу. Додержання вимог ст. 23 Закону України “Про прокуратуру».
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом ]ига поуіі. сигіа (“суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 викладено правову позицію про те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.
З огляду на викладене у прокурора виникло не тільки право, але й обов'язок відреагувати на існуючий факт порушення інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із цим позовом.
Про виявлені порушення, наявність підстав для вжиття заходів, направлених на стягнення безпідставно збережених коштів з ФОП Карімова Фейруза Раміз огли за користування земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В Криворізькою центральною окружною прокуратурою повідомлено Криворізьку міську раду листами №59-3884вих-25 від 28.04.2025, №59-5693вих-25 від 20.06.2025.
У відповідь юридичне управління Виконкому Криворізької міської ради листом №12/-54681/21/538 від 09.05.2025 повідомило, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23 Криворізьку міську раду не зобов'язано стягувати безпідставно збережені кошти, а відповідачем сплачено грошові кошти за користування земельною ділянкою згідно з цільовим призначенням 03.07 “Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».
Тобто Криворізька міська рада була повідомлена факт безпідставного збереження коштів у вигляді плати за землю ФОП Карімовим Фейрузом, однак не вживає ніяких заходів.
Таким чином, Криворізька центральна окружна прокуратура звертається із цим позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради як власника землі та отримувача плати за користування земельними ділянками комунальної форми власності на території м. Кривого Рогу.
Відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інші доводи відповідача спростовуються встановленими вище судом обставинами та наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.09.2025, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, оскільки позовні вимоги Дніпровської міської ради в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 878,91 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровської обл., м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1; код ЄДРПОУ 33874388) безпідставно збережені кошти у розмірі 489 909,12 грн.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли ( АДРЕСА_2 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, буд. 38, код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 878,91 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1211,20 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 19.11.2025.
Суддя В.Г. Бєлік