05.11.2025 року м. Дніпро Справа № 904/5730/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
секретар судового засідання Солодова І.М.
за участю:
від позивача: Якімлюк Н.О. (поза межами суду) - адвокат;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 (повне рішення складено 18.04.2025, суддя Ліпинський О.В.) у справі № 904/5730/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР"
про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 3 184 343, 25 грн.,
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 3 184 343,25 грн., з яких: 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 469 042,16 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару. Крім того, Позивач просить суд застосувати ч. 10 ст. 238 ГПК України, зокрема, зазначити в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором поставки № 42143237/2024 від 01.03.2024 року.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “НВП ЗЕРНОДАР» (42143, Дніпропетровська область, Новомосковський район, село Василівка, провул. Тихий, будинок 6, код ЄДРПОУ 42143237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АДАМА УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс № 4А/41, код ЄДРПОУ 36138418) 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 100 000,00 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару, 38 212,12 грн. витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, через систему “Електронний суд», представник Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі №904/5730/24 - скасувати; ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідач не погоджується з прийнятим рішенням господарського суду від 10.04.2025 в частині задоволених вимог.
Судом стягнуто 93 295,83 грн. - 26 % відповідно до п.6.5 Договору. Згідно п. 6.5. Договору встановлено, що відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 % річних від простроченої суми коштів. Разом із тим, судом не враховано, що згідно п.4.3. Договору при формуванні ціни товару вже враховано відсоток надбавки до ціни товару за продаж на умовах товарного кредиту. Тобто, з відповідача одночасно стягнуто суму боргу за товар, ціна за який вже містить відсоток надбавки до ціни товару за продаж на умовах товарного кредиту (ст. 694 ЦКУ) та 26 % згідно ст. 625 ЦКУ. Скаржник вважає, що ці проценти не можуть стягуватись одночасно. За правовим змістом проценти за ст. 694 ЦКУ та ст. 625 ЦКУ є процентами за користування чужими грошовими коштами. Тому, відповідач вважає, що одночасне стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами є взаємовиключним, неправомірним та недопустимим.
Відповідач не погоджується з тим, що стягнення курсової різниці здійснюється з нарахуванням ПДВ, що не відповідає ПК України та умовам договору. З специфікацій до договору вбачається, що курсова різниця визначена на ціну товару без ПДВ. Таким чином, за умовами договору сторони погодили, що курсова різниця застосовується до ціни товару без ПДВ. Відповідно, розрахунок курсової різниці до стягнення здійснюється на ціну товару без ПДВ. Скаржник також зазначає, що ПДВ нараховується за фактом оплати, про що свідчить п.187.1 ст. 187 ПК України та Порядку № 1307, а не за фактом стягнення.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи.
30.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА» до ЦАГС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП ЗЕРНОДАР» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 року у справі № 904/5730/24 відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін; судові витрати покласти на Відповідача.
Відзив обґрунтований наступним.
ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 року у справі № 904/5730/24 законним, обґрунтованим та таким, що відповідає Конституції України, вимогам ст. 236 ГПК України і завданням господарського судочинства, тому відсутні підстави для його скасування.
Позивач зазначає, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 Цивільного кодексу України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання. Так, відсотки за користування товарним кредитом, які погоджені сторонами у ціні товару, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов'язань, ні штрафною санкцією.
У зв'язку з відсутністю ознак подібності правовідносин у справах № 910/1238/17 та № 904/5730/24, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, на які посилається апелянт.
Враховуючи, що курсові різниці, у відповідності до п. 4.2 Договору, є складовою вартості товару, то вказані курсові різниці підлягають стягненню з Відповідача з урахуванням ПДВ. Якщо Позивач в порушення норми п. 194.1.1. ПК України не включить ПДВ до різниці в ціні товару та отримає оплату без врахування ПДВ, цим самим вчинить податкове правопорушення. При цьому питання щодо коригування податкових накладних є окремим питанням, яке не впливає на обов'язок Позивача включити до різниці в ціні товару ПДВ. Разом з тим, складання розрахунку коригування до податкових накладних не відноситься до предмету позову. Отже, на дату, що передує даті оплати раніше відвантаженого товару, унаслідок дії валютного застереження змінюється ціна товару, а тому на змінену ціну нараховується ПДВ, що повністю узгоджується з положеннями ПК України.
Позивач зазначив, що попередній розрахунок суми судових витрат становить суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 30 000,00 грн. Користуючись правами, передбаченими ч. 8 ст. 129 ГПК України, Позивач надасть докази, які підтверджують факт надання йому професійної правничої допомоги адвоката у справі та розмір витрат на таку допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі, оскільки акт про надання правничої допомоги буде підписано сторонами після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/5730/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи № 904/5730/24.
19.05.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі № 904/5730/24; розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 05.11.2025 о 10 год. 00 хв.
У судове засідання 05.11.2025 з'явився представник позивача. Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (т. 2, а.с. 48).
Ураховуючи, що неявка відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду справи не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні.
У судовому засіданні 05.11.2025 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступна та резолютивна частини постанови) по справі.
Встановлені судом обставини справи.
01.03.2024 року між Позивачем (Постачальником) та Відповідачем (Покупцем) укладено Договір поставки №42143237/2024 (надалі - Договір).
Згідно п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадуються як “Специфікація») до Договору (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити такий Товар.
Відповідно до п. 1.2. Договору, найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.
Сторони погодили, що Товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень Покупця, оформлених в довільній формі (надалі - Замовлення) (п. 2.1. Договору).
Відповідно до п. 3.2. Договору, ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США) зазначається у Додатках (Специфікаціях) до Договору.
Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили, що ціна Товару в національній валюті України є попередньою та остаточно визначається в порядку, передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.
Згідно п. 4.1. Договору, розрахунок за Товар здійснюється у безготівковій формі в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.
Відповідно до п. 4.2. Договору, попередня ціна Товару в гривнях, яка вказується в Рахунку на оплату Товару, визначається відповідно до положень п. 4.3.1. Договору, виходячи із курсу продажу долара США, який склався на міжбанківському валютному ринку України на момент закриття торгів на ньому, і який публікується на сайті www.kurs.com.ua у робочий день, що передує даті виставлення відповідного Рахунку на оплату Товару.
Згідно п. 4.10. Договору, здійснюючи оплату Товару, Покупець зобов'язаний зазначити у платіжному доручення, за яким саме Додатком (Специфікацією) та/або рахунком на оплату Товару, а також у разі необхідності, за який саме Товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення Покупцем грошових зобов'язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується Постачальником на власний розсуд.
Відповідно до п. 5.3. Договору, Товар вважається прийнятим за якістю та кількістю (видимі дефекти) на підставі та з дати, вказаної у відповідній видатковій накладній.
Пунктом 8.1. Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2024 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами їх обов'язків, які виникли з Договору протягом строку його дії.
Специфікаціями від 14.03.2024 року, 04.04.2024 року, 10.04.2024 року, 10.04.2024 року сторони погодили найменування, кількість та ціну Товару, що постачається на виконання Договору. Крім того, умовами Специфікацій сторони визначили строк та порядок оплати товару, а також, строк та умови його поставки.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору та Специфікацій Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 2 345 210,82 грн., що підтверджується: видатковими накладними: №1579 від 14.03.2024 року на суму 309 894,34 грн., №1911 від 15.03.2024 року на суму 269 783,18 грн., №1581 від 14.03.2024 року на суму 607 928,90 грн., №3293 від 05.04.2024 року на суму 164 671,27 грн., №3848 від 11.04.2024 року на суму 245 890,94 грн., №3926 від 11.04.2024 року на суму 536 462,78 грн., №3927 від 11.04.2024 року на суму 210 579,41 грн.
Як зазначає Позивач, Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 2 345 210,82 грн.
Відповідно до п. 4.3.1. попередня ціна товару в гривнях (надалі в формулі - “Р» без ПДВ), за якою Покупець купує Товар, визначається на дату рахунку на оплату товару, виставленого Постачальником, за наступною формулою:
P = S*A*(1+(N-D)/100), де
S - еквівалент ціни Товару, який оплачується на умовах 100% попередньої оплати, в доларах США без ПДВ, який зазначений у відповідній Специфікації до Договору;
A - Курс у робочий день, що передує даті рахунку-фактури;
N - відсоток надбавки до ціни Товару за продаж Товару на умовах товарного кредиту (відстрочки платежу), який розраховується в порядку, передбаченому умовами пунктів 4.3.4.1. - 4.3.4.4. Договору;
D - відсоток знижки, що надається у рахунку-фактурі на оплату Товару згідно умов Договору.
Пунктом 4.3.2. Договору передбачено, якщо з дати Рахунку на оплату Товару до дня фактичної оплати Товару (враховуючи відстрочення платежу згідно умов оплати, передбачених відповідною Специфікацією або Договором), Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару, змінюється більше, ніж на 2% у бік збільшення або зменшення, порівняно до Курсу, який було встановлено у робочий день, що передує даті Рахунку на оплату Товару, то різниця в ціні розраховується в доларовому еквіваленті (без ПДВ), (надалі в формулі - S1) за наступною формулою:
S1 = S*(1+(N-D)/100)-P/А1, де,
A1 - Курс у робочий день, що передує даті оплати Товару;
S1 - різниця в ціні Товару в доларовому еквіваленті.
У разі порушення Покупцем строків оплати Товару, зазначених у Специфікації, та неоплати Товару до моменту пред'явлення Постачальником позову про стягнення заборгованості з Покупця, то для визначення різниці в ціні Товару в доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується Курс на дату, що передує даті пред'явлення позову (п. 4.3.2.1. Договору)
Окрім суми основного боргу, Позивач просить суд стягнути з Відповідача курсову різницю в ціні Товару в розмірі 183 498,61 грн.
Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов'язаний, у такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмежень тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.
Відповідно до п. 6.4. Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару у гривнях з ПДВ, зазначеної у Специфікації на поставку Товару, строки оплати якого порушені.
Згідно наведених умов Договору, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 93 295,83 грн., яка розрахована за період прострочення оплати Товару з 02.11.2024 року по 27.12.2024 року (а.с.16-17) по кожній поставці окремо.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача штраф в сумі 469 042,16 грн.
Згідно п. 6.5. Договору, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 26 процентів річних від простроченої суми коштів.
На підставі наведеного пункту договору, враховуючи прострочення Відповідачем виконання грошового зобов'язання, Позивач розрахував та просить стягнути з Відповідача 93 295,83 грн. - 26% річних за період з 02.11.2024 року по 27.12.2024 року.
З огляду на викладене, у зв'язку з порушенням строків оплати поставленого товару, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів за порушення виконання умов Договору, 469 042,16 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні Товару.
За наслідками розгляду позову, місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення від 10.04.2025 у даній справі, яким виснувано, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з Відповідача 2 345 210,82 грн. сума основної заборгованості, 93 295,83 грн. пеня, 93 295,83 грн. проценти річні, 100 000,00 грн. штраф, 183 498,61 грн. курсова різниці в ціні товару. Суд першої інстанції, керуючись ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, визнав за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу до 100 000,00 грн.
За змістом позовної заяви, Позивач також просив суд зазначити в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України. Однак, господарський суд, ураховуючи, що наведена частина статті 238 ГПК України передбачає право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про нарахування відсотків до моменту його виконання, а позовна заява не містить обґрунтування необхідності такого зазначення, враховуючи обставини справи, не вбачає достатніх підстав для застосування по даній справі положень ч. 10 ст. 238 ГПК України.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язковими наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
У даній справі правовідносини сторін врегульовані договором, який за правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов Договору поставки №42143237/2024 від 01.03.2024 та Специфікацій, Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 2 345 210,82 грн., що підтверджується: видатковими накладними: №1579 від 14.03.2024 року на суму 309 894,34 грн., №1911 від 15.03.2024 року на суму 269 783,18 грн., №1581 від 14.03.2024 року на суму 607 928,90 грн., №3293 від 05.04.2024 року на суму 164 671,27 грн., №3848 від 11.04.2024 року на суму 245 890,94 грн., №3926 від 11.04.2024 року на суму 536 462,78 грн., №3927 від 11.04.2024 року на суму 210 579,41 грн.
Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в зв'язку з чим, в останнього виникла заборгованість перед Позивачем у розмірі 2 345 210,82 грн.
З урахуванням встановлених обставин справи, підтвердження належними доказами факту поставки Позивачем товару на суму 2 345 210,82 грн., невиконання Відповідачем умов договору в частині повної та своєчасної оплати товару та ненадання ним доказів, які б спростували таке порушення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у цій частині та стягнення з Відповідача 2 345 210,82 грн. основної заборгованості.
Апеляційна скарга Відповідача не містить заперечень стосовно наявності та розміру основного боргу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами договору поставки №42143237/2024 від 01.03.2024, встановлена наступна відповідальність покупця:
- у разі порушення Покупцем строків оплати Товару, зазначених у Специфікації, та неоплати Товару до моменту пред'явлення Постачальником позову про стягнення заборгованості з Покупця, то для визначення різниці в ціні Товару в доларовому еквіваленті та гривневого еквіваленту відповідної різниці в ціні використовується Курс на дату, що передує даті пред'явлення позову (п. 4.3.2.1. Договору);
- у випадку прострочення оплати Товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов'язаний, у такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмежень тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу (п. 6.3. Договору);
- у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості Товару у гривнях з ПДВ, зазначеної у Специфікації на поставку Товару, строки оплати якого порушені (п. 6.4. Договору);
- відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо Покупець прострочить оплату Товару, то на прострочену суму Постачальник може нарахувати, а Покупець на вимогу Постачальника повинен сплатити 26 процентів річних від простроченої суми коштів (п. 6.5. Договору).
Аргументи скаржника про те, що за правовим змістом проценти за ст. 694 ЦК України та за ст. 625 ЦК України є процентами за користування чужими грошовими коштами, тому, таке одночасне стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами є взаємовиключним та неправомірним, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що ґрунтуються на власному помилковому тлумаченні Відповідачем норм права.
Статтею 536 ЦК України унормовано, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Центральний апеляційний господарський суд враховує, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України).
Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Застосування пені також не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України), зокрема, процентів на прострочену суму оплати товару, проданого в кредит (частина п'ята статті 694 цього Кодексу), оскільки стягнення відповідних процентів не є ані видом забезпечення виконання зобов'язань, ані штрафною санкцією.
З огляду на викладене, право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З урахуванням викладеного, колегія суддів висновує про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення як процентів за користування товарним кредитом, так і процентів річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
За приписами ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Отже, курсова різниця є недоотриманою Позивачем вартістю послуг в зв'язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина друга статті 533 ЦК України).
Позивачем нараховано курсову різницю в ціні Товару в розмірі 183 498,61 грн.
При цьому, як слушно зазначив Позивач, враховуючи, що курсові різниці є складовою вартості товару, то такі курсові різниці підлягають стягненню з Відповідача з урахуванням ПДВ. На дату, що передує даті оплати раніше відвантаженого товару, унаслідок дії валютного застереження, змінюється ціна товару, а тому на змінену ціну нараховується ПДВ, що повністю узгоджується з положеннями ПК України.
Вищезазначене спростовує доводи Скаржника щодо розміру курсової різниці.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача 2 345 210,82 грн. основної заборгованості, 93 295,83 грн. пені, 93 295,83 грн. процентів річних, 100 000,00 грн. штрафу, 183 498,61 грн. курсової різниці в ціні товару.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, водночас не доводячи його незаконності та необґрунтованості в оскаржуваній частині, а тому не можуть бути підставами для його зміни чи скасування.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевказане, колегія суддів відхиляє аргументи апелянта як необґрунтовані та такі, що не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Порушень або неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Доводи заявника апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 277 ГПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП ЗЕРНОДАР" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі № 904/5730/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2025 у справі № 904/5730/24 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.11.2025
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв