ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" листопада 2025 р. Справа № 902/152/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Петухов М.Г.
суддя Гудак А.В.
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали"
про забезпечення позову вх. № 4993/25 від 17.11.2025
при апеляційному провадженні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025
(ухвалене о 14:34 год. у м. Вінниці, повний текст складено 15.09.2025)
у справі № 902/152/25 (суддя Міліціанов Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали"
до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної служби геології та надр України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державного підприємства "Мурафський кар'єр"
про встановлення сервітуту
за участю представників сторін:
від позивача - Богуцький О.Ю.;
від відповідача - Антощук В.Д.;
від третіх осіб - не з'явилися;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" звернулося до Господарського суду Вінниької області із позовом до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136 із площею сервітуту 29,8166 га (місце розташування: Вінницька область, Жмеринський район, Мурафська сільська рада, за межами села Клекотина) та земельну ділянку з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638 із площею сервітуту 17,4282 га, (місце розташування; Вінницька область, Жмеринський район, Мурафська сільська рада, за межами села Мурафа) цільове призначення яких, згідно до відомостей Державного земельного кадастру - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на які поширюється право сервітуту виготовленого ФОП Жуковим Андрієм Михайловичем на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами №4934 від 05.03.2009 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 3 % від нормативної грошової оцінки частин земельних ділянок щодо яких встановлено сервітут за рік, з урахуванням особливостей оподаткування плати за землю, визначених пунктом 4 статті 284 Податкового кодексу У країни.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 03.09.2025 у справі №902/152/25 відмовив повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136 із площею сервітуту 29,8166 га (місце розташування: Вінницька область, Жмеринський район, Мурафська сільська рада, за межами села Клекотина), цільове призначення згідно до відомостей Державного земельного кадастру - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на які поширюється право сервітуту виготовленого ФОП Жуковим Андрієм Михайловичем на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами №4934 від 05.03.2009 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 3% від нормативної грошової оцінки частин земельних ділянок щодо яких встановлено сервітут за рік, з урахуванням особливостей оподаткування плати за землю, визначених пунктом 4 статті 284 Податкового кодексу У країни.
Відмовив повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" до Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про встановлення з моменту набрання рішенням суду законної сили, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" строкового оплатного земельного сервітуту на земельну ділянку з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638 із площею сервітуту 17,4282 га, (місце розташування; Вінницька область, Жмеринський район, Мурафська сільська рада, за межами села Мурафа), цільове призначення згідно до відомостей Державного земельного кадастру - землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) на які поширюється право сервітуту виготовленого ФОП Жуковим Андрієм Михайловичем на строк дії Спеціального дозволу на користування надрами №4934 від 05.03.2009 із автоматичним продовженням строку дії сервітуту в разі продовження строку дії відповідного спеціального дозволу на користування надрами (строк дії сервітуту), з оплатою 3% від нормативної грошової оцінки частин земельних ділянок щодо яких встановлено сервітут за рік, з урахуванням особливостей оподаткування плати за землю, визначених пунктом 4 статті 284 Податкового кодексу У країни.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали", у якій просить рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 у справі № 902/152/25 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.10.2025 у цій справі відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" на рішення Господарського суду Вінницької області від 03.09.2025 у справі № 902/152/25. Розгляд апеляційної скарги призначив на 18.11.2025 о 10:00 год.
21.10.2025 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить:
- заборонити Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області, її виконавчому органу, посадовим особам, а також будь-яким іншим особам за її дорученням, вчиняти будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638, а також замовляти розроблення та затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі цих земельних ділянок;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Державного земельного кадастру будь-яких відомостей щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638.
Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.10.2025 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" про забезпечення позову вх. № 4557/25 від 21.10.2025 відмовив.
17.11.2025 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просить:
- заборонити Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області, її виконавчому органу, посадовим особам, а також будь-яким іншим особам за її дорученням, вчиняти будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638, а також замовляти розроблення та затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі цих земельних ділянок;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Державного земельного кадастру будь-яких відомостей щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638.
Така заява обґрунтована тим, що позивачу стало відомо про те, що згідно з порядком денним 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка відбулася 13.10.2025 оприлюдненим на офіційному веб-сайті Мурафської громади: https://murafskagromada.gov.ua/news/1760441388 (оприлюднено 14.10.2025), на розгляд ради серед інших були винесені питання:
- про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої за межами с. Клекотина Жмеринського району Вінницької області;
- про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої за межами с. Мурафа Жмеринського району Вінницької області.
Звертає увагу, що:
рішенням 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2112 надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136, площею 29,8166 га, що розташована за межами населеного пункту с. Клекотина Жмеринського району на дві ділянки орієнтовними площами 8,0 га та 21,8166 га;
рішенням 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2113 надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638, площею 17,4282 га, що розташована за межами населеного пункту с. Мурафа Жмеринського району на дві ділянки орієнтовними площами 5,0 га та 12,4282 га.
Вказує, що у випадку поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 останні як об'єкт цивільного права припинять своє існування. Тобто у разі прийняття Відповідачем наведених рішень і проведення поділу земельних ділянок з кадастровими номерами: 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 відбудеться зміна кадастрових номерів, конфігурації, меж, площі та правового статусу. Це призведе до того, що предмет спору у справі № 902/152/25 зникне.
На думку заявника це унеможливить виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення Північно-західним апеляційний господарським судом апеляційної скарги та прийняття рішення про встановлення сервітутів, оскільки в разі поділу відповідних ділянок утворяться нові земельні ділянки з іншими кадастровими номерами, а земельні ділянки з кадастровими номерами: 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 відповідно перестануть існувати.
Доводить, що в цьому випадку невжиття таких заходів може істотно унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки при поділі відповідачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 такі земельні ділянки перестануть існувати як об'єкти цивільних прав і встановити на них сервітути вже буде неможливо.
Це створює реальну загрозу неможливості виконання майбутнього рішення суду у випадку задоволення апеляційної скарги, оскільки предмет сервітуту - конкретні земельні ділянки з конкретними межами і кадастровими номерами - будуть фактично змінені та зникнуть.
Позивач вважає, що найбільш ефективним видом забезпечення позову буде заборона відповідачу, його виконавчому органу, посадовим особам, а також будь-яким іншим особам за його дорученням, вчиняти будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638, а також замовляти розроблення та затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо їх поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі.
Крім того, враховуючи те, що розгляд господарської справи № 902/152/25 в суді апеляційної інстанції може бути тривалим, заявник вважає, що необхідно також заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Державного земельного кадастру будь-яких відомостей щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі спірних земельних ділянок.
До заяви про забезпечення позову додано: роздруківку із веб-сайту Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області; копії рішень 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2112, №2113.
В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 18.11.2025 представник заявника підтримав подану заяву, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Інші учасники справи не забезпечили явку своїх уповноважених представників в судове засідання суду апеляційної інстанції, хоча були належним чином та своєчасно повідомленні про дату, час та місце розгляду справи (т. 3, а. с. 26), що не перешкоджає розгляду заяви позивача про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" про забезпечення позову, апеляційний господарський суд враховує таке.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (ч. 1 ст. 270 ГПК України).
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі №910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Тим часом, обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Колегія суддів зазначає, що в цій справі позивач звернувся до суду із позовними вимогами немайнового характеру, а саме про встановлення сервітуту щодо двох земельних ділянок.
А відтак, в цьому випадку слід досліджувати чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує, що йому із веб-сайту відповідача стало відомо про те, що згідно з порядком денним 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, яка відбулася 13.10.2025, оприлюдненим на офіційному веб-сайті Мурафської громади: https://murafskagromada.gov.ua/news/1760441388 (оприлюднено 14.10.2025), на розгляд ради серед інших були винесені питання:
- про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої за межами с. Клекотина Жмеринського району Вінницької області;
- про надання дозволу на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638 та розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої за межами с. Мурафа Жмеринського району Вінницької області.
Крім того, до заяви про забезпечення позову, заявник також додані копії рішень 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2112, № 2113, відповідно до яких:
надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525383000:01:002:0136, площею 29,8166 га, що розташована за межами населеного пункту с. Клекотина Жмеринського району на дві ділянки орієнтовними площами 8,0 га та 21,8166 га (рішення 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2112 );
надано дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 0525381800:01:001:0638, площею 17,4282 га, що розташована за межами населеного пункту с. Мурафа Жмеринського району на дві ділянки орієнтовними площами 5,0 га та 12,4282 га (рішенням 57-ї сесії 8-го скликання Мурафської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 13.10.2025 № 2113).
Згідно з ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, зокрема, щодо заявлених в цій справі вимог, вчинення дій направлених на відчуження спірної земельної ділянки або її поділу.
Апеляційний господарський суд бере до уваги, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Земельна ділянка припиняє своє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема у разі поділу або об'єднання земельних ділянок (ч. 13 ст. 79-1 ЗК України.
Колегія суддів, враховує, що згідно з положеннями ЗК України способами формування земельної ділянки, є: у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок) або шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже ч. 2 ст. 79 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема поділу чи об'єднання земельних ділянок.
Згідно з пп. 1 п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання.
Згідно п. 136 Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об'єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:
1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об'єднання, згідно з пунктами 107-111 і 113 цього Порядку;
При цьому, у відповідності до п. 29 Порядку у разі поділу чи об'єднання земельній ділянці присвоюється новий кадастровий номер.
Апеляційний господарський суд зважає на те, що до заяви про забезпечення позову долучено рішення відповідача, якими надано дозвіл на поділ спірних земельних ділянок.
Отже, у випадку поділу спірних земельних ділянок, земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 припинять своє існування, як об'єкти цивільного права, а дії, спрямовані на вчинення реєстраційних змін щодо спірних земельних ділянок можуть привести до утворення нових земельних ділянок та неможливості зміни позовних вимог під час розгляду справи в апеляційному господарському суді, що в результаті призведе до незабезпечення судового захисту порушених прав та законних інтересів позивача.
Вжиття в цьому випадку заходів забезпечення позову унеможливить зникнення предмета спору у цій справі, буде співмірним та відповідати вимогам, встановленим процесуальним законом. Заборона Відповідачу та державним кадастровим реєстраторам вчиняти вищезазначені дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 є співмірною із заявленими позовними вимогами, оскільки спрямована на збереження предмета спору (земельних ділянок у межах, на які заявлено сервітути) та необхідною, так як саме поділ чи зміна меж або площі земельних ділянок призведе до втрати ідентифікації таких ділянок (зміниться кадастровий номер, межі, площа), і тим самим стане неможливим виконання рішення суду про встановлення земельних сервітутів.
Визначаючись із переліком заходів забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказує про відсутність підстав для заборони Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області, її виконавчому органу, посадовим особам, а також будь-яким іншим особам за її дорученням замовляти розроблення технічної документації із землеустрою, оскільки саме лише замовлення такої документації, без її подальшого затвердження не призведе до негативних наслідків, про які вказано вище.
Таким чином з урахуванням предмету поданого до суду позову, що полягає у встановленні сервітутів на земельні ділянки з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638 всі інші обрані позивачем способи забезпечення позову щодо заборони відповідачу та державним кадастровим реєстраторам вчиняти відповідні дії з цими земельними ділянками співвідноситься з предметом позову.
Враховуючи зазначені вище положення чинного законодавства, суд звертає увагу сторін, що інститут забезпечення позову впроваджений з метою запобігти негативним наслідкам.
У цьому випадку метою є запобігти поділу земельних ділянок щодо котрих позивач просить встановити сервітут, наслідком чого буде припинення сформованих земельних ділянок, що є предметом цього спору.
Щодо збереження балансу інтересів, на думку суду, заходи забезпечення позову, які спрямовані на забезпечення існування предмету спору в цій справі до її вирішення по суті, як тимчасовий захід, не порушують права відповідача й не потребують зустрічного забезпечення, про що було зазначено позивачем.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 136-140, 234, 235, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" про забезпечення позову вх. № 4993/25 від 17.11.2025 задовольнити частково.
Заборонити Мурафській сільській раді Жмеринського району Вінницької області, її виконавчому органу, посадовим особам, а також будь-яким іншим особам за її дорученням, вчиняти будь-які дії щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638, а також затверджувати технічну документацію із землеустрою щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі цих земельних ділянок.
Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його територіальним органам вчиняти будь-які дії щодо внесення до Державного земельного кадастру будь-яких відомостей щодо поділу, об'єднання, зміни меж, конфігурації або площі земельних ділянок з кадастровими номерами 0525383000:01:002:0136 та 0525381800:01:001:0638.
Стягувачем за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Нові мінерали" (23530, Україна, Жмеринський р-н, Вінницька обл., село Мурафа, вулиця Зарічна, будинок 1а, код 43274357).
Боржником за цією ухвалою є Мурафська сільська рада Жмеринського району Вінницької області (23530, Україна, Жмеринський р-н, Вінницька обл., село Мурафа, вулиця Коцюбинського, будинок 23, код 04325495).
2. Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову є виконавчим документом, набирає законної сили негайно після її оголошення - 18.11.2025, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку до 18.11.2028.
3. Ухвалу надіслати всім учасникам справи.
4. Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складений "18" листопада 2025 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Мельник О.В.