ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2405/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф. Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
прокурор - Кривельова Т.М., на підставі посвідчення
від позивача Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області - не з'явився
від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса - Згода О.О., на підставі ордеру
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса
на ухвалу про відмову у заміні заходів забезпечення позову Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року, суддя першої інстанції Бездоля Д.О.
у справі №916/2405/25
за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса
про стягнення 6 460 057 грн 22 коп.
Короткий зміст позовних вимог, заяви про забезпечення позову та заяви про зміну заходів забезпечення позову та ухвали суду першої інстанції.
У провадженні Господарського суду Одеської області перебуває справа за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса про стягнення грошових коштів у розмірі 6460057 грн 22 коп.
Позов прокурора мотивований обставиною несплати відповідачем, як замовником будівництва, на користь місцевого бюджету коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, у зв'язку з будівництвом об'єкта, за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська, земельна ділянка кадастровий №5122783200:02:001:2808 (нове будівництво багатосекційного багатоповерхового жилого будинку).
Разом з позовом прокурором було подано до суду першої інстанції заяву, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м.Одеса, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м.Одеса у межах суми позову 6460057 грн 22 коп. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих коштів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 заяву прокурора судом першої інстанції було задоволено та вжито заходи забезпечення позову у справі № 916/2405/25 шляхом: - накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса в розмірі 6460057 грн 22 коп., які обліковуються на рахунках у банках або інших фінансових установах, виявлених державним або приватним виконавцем під час виконавчого провадження, за виключенням грошових коштів, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом; - шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса на суму в межах різниці між ціною позову - 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності.
01.09.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд замінити заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у справі №916/2405/25 у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м.Одеса на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно на застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - нежитлове приміщення, загальною площею 70,50 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/3, прим. 1Н, вартістю 2148981 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 56,10 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 34-А, прим. 4Н, вартістю 1910318 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 61,00 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/5, прим. 20Н, вартістю 1859406 грн; - приміщення (групи приміщень), загальною площею 153,00 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/2, прим. 13Н, вартістю 4644267 грн.
В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса посилається на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса на суму в межах різниці між ціною позову 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, без конкретного визначення арештованого майна, що не дає можливості відчужити будь-який об'єкт нерухомості, який належить відповідачу, при цьому, як стверджує відповідач, Товариству на праві власності належить майно, вартість якого значно перевищує ціну позову; відповідач вважає, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса у розмірі 6 460 057 грн 22 коп. є надмірним та необґрунтованим, оскільки воно не відповідає принципу співмірності, передбаченому ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, адже вартість наявного у власності Товариства нерухомого майна значно перевищує ціну позову; накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача тягне за собою обмеження у здійсненні ним власної господарської діяльності, унеможливлює виконання договірних зобов'язань, сплату податків та інших обов'язкових платежів, що може призвести до негативних наслідків як для самого підприємства, так і для його контрагентів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса про заміну заходів забезпечення позову у справі № 916/2405/25 відмовлено повністю.
Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса у задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено суду наявності підстав для заміни вжитих заходів забезпечення позову згідно з ухвалою суду від 23.06.2025 у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у справі №916/2405/25 про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса від 01.09.2025 про заміну заходів забезпечення позову. Постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю вiд 01.09.2025 про заміну заходів забезпечення позову у справі №916/2405/25 у повному обсязі, замінивши заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у справі №916/2405/25 у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно, на застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - нежитлове приміщення, загальною площею 70,50 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/3, прим. 1Н, вартістю 2148981 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 56,10 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 34-А, прим. 4Н, вартістю 1910318 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 61,00 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/5, прим. 20Н, вартістю 1859406 грн; - приміщення (групи приміщень), загальною площею 153,00 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/2, прим. 13Н, вартістю 4644267 грн.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Скаржник, зокрема, наголошує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги (в тому числі, обсягом позовних вимог). Апелянт зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Кабінет оцінки «Аврора» проведено оцінку майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса, що підтверджується звітами про оцінку майна від 04.06.2025, від 08.06.2025 та від 16.07.2025, а також довідкою про оцінку майна, зроблено на сайті Фонду Державного майна України від 31.07.2025. Загальна вартість майна (перелік майна зазначається скаржником), яке належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса, у сукупності становить 16 983102 грн 02 коп., що значно перевищує ціну позову, яка становить 6460057 грн 22 коп.
Скаржник стверджує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали не враховано, що фактично в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса на суму в межах різниці між ціною позову 6460057,22 та сумою арештованих грошових коштів, без конкретного визначення арештованого майна, що підтверджується інформаційною довідкою №441589175 від 31.08.2025, та не дає можливості відчужити будь-який об'єкт нерухомості, який належить відповідачу в зв'язку з незазначенням в ухвалі суду та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно об'єктів нерухомості, на які він накладений, що порушує права власника, передбачені ст. 316,317,319,320 Цивільного кодексу України.
Апелянт вважає, що висновки суду про те, що накладено арешт на нерухоме майно відповідача лише виключно в межах різниці між ціною позову - 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності, тобто, нібито судом не було постановлено накладення арешту на все майно відповідача, не відповідають обставинам справи з наступних підстав.
Провести будь-який нотаріальний правочин відносно нерухомого майна відповідача при накладенні вищевказаного арешту фактично неможливо. Нотаріус, в даному випадку, при засвідченні правочину за результатами вивчення наданих відповідачем документів, при наявному в Державному реєстрі речових прав арешті майна відповідача без його індивідуального визначення, повинен відмовити у вчиненні нотаріальної дії відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», у зв'язку з неподанням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, а саме, документу з зазначенням майна, на яке накладено арешт або документу, що майно не перебуває під забороною. Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, не передбачені повноваження нотаріуса встановлювати вартість майна, яке є власністю особи, яка звернулась для вчинення нотаріальних дій та вирішувати замість суду, яке майно підлягає під арешт відповідно до ухвали, а яке не підлягає, при цьому вивчаючи рух коштів на банківських рахунках особи, яка звернулась до нотаріуса. Ухвала суду про арешт майна та грошові кошти, про які зазначено вище, не дає визначеності для подальших можливих дій як відповідача, так і нотаріуса під час відчуження майна, яке знаходиться у власності відповідача.
Враховуючи вищенаведене, можливо дійти висновку, що необхідність у застосуванні заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса в розмірі 6460057 грн 22 грн та накладення арешту без визначення об'єктів нерухомості, на які він накладається, в теперішній час відсутня, в тому числі, у зв'язку з тим, що накладення арешту на вищезазначені об'єкти нерухомого майна є неспівмірним з заявленими позивачем вимогами.
Окрім цього, скаржник зазначає, що господарським судом під час постановлення оскаржуваної ухвали не враховано, що накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача тягне за собою обмеження у здійсненні господарської діяльності, унеможливлює виконання договірних зобов'язань, сплату податків та інших обов'язкових платежів, що може призвести до негативних наслідків як для самого підприємства, так і для його контрагентів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 у справі №916/2405/25, призначено справу до судового розгляду.
18.11.2025 через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Доброславської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який в силу ч.2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією залишається без розгляду, оскільки він поданий з порушенням встановленого у п. 3 резолютивної частини ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року у справі №916/2405/25 строку для надання відзиву без клопотання продовження строку на подання відзиву в силу вимог ч. 2 ст.119 Господарського процесуального кодексу України,.
Відзив від позивача до Південно-західного апеляційного господарського суду не надійшов.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 до свого провадження колегією суддів у новому складі.
В судовому засіданні, представник скаржника підтримав доводи щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово, а прокурор висловив заперечення проти апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду залишити без змін.
Представник позивача в судове засідання не з'явся, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявна у матеріалах справи довідка про доставку до електронного кабінету ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З урахуванням викладеного, оскільки судом апеляційної інстанції було створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явка сторін до суду ухвалами не визнавалася обов'язковою, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, учасники справи мали можливість подати всі необхідні клопотання та заяви, висловити свої позиції щодо суті спору та вимог і доводів апеляційної скарги, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав осіб, що прийняли участь в засіданні суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 4 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Заслухавши присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса про стягнення грошових коштів у розмірі 6460057 грн 22 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем, як замовником будівництва, на користь місцевого бюджету коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, у зв'язку з будівництвом об'єкта, за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська, земельна ділянка кадастровий №5122783200:02:001:2808 (нове будівництво багатосекційного багатоповерхового жилого будинку).
Разом з позовом прокурором було подано до суду першої інстанції заяву, в якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м. Одеса, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах суми позовних вимог на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м .Одеса у межах суми позову 6460057 грн 22 коп. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих коштів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 заяву прокурора судом першої інстанції було задоволено та вжито заходи забезпечення позову у справі № 916/2405/25.
01.09.2025 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса надійшло клопотання, в якому відповідач просить суд замінити заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.06.2025 у справі №916/2405/25 у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмарин", м.Одеса на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно на застосування заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, а саме: - нежитлове приміщення, загальною площею 70,50 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/3, прим. 1Н, вартістю 2148981 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 56,10 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 34-А, прим. 4Н, вартістю 1910318 грн; - нежитлове приміщення, загальною площею 61,00 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/5, прим. 20Н, вартістю 1859406 грн; - приміщення (групи приміщень), загальною площею 153,00 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/2, прим. 13Н, вартістю 4644267 грн.
В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса посилається на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено інформацію про арешт майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса на суму в межах різниці між ціною позову 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, без конкретного визначення арештованого майна, що не дає можливості відчужити будь-який об'єкт нерухомості, який належить відповідачу, при цьому, як стверджує відповідач, товариству на праві власності належить майно, вартість якого значно перевищує ціну позову; відповідач вважає, що застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м.Одеса у розмірі 6 460 057 грн 22 коп. є надмірним та необґрунтованим, оскільки воно не відповідає принципу співмірності, передбаченому ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, адже вартість наявного у власності Товариства нерухомого майна значно перевищує ціну позову; накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках відповідача тягне за собою обмеження у здійсненні ним власної господарської діяльності, унеможливлює виконання договірних зобов'язань, сплату податків та інших обов'язкових платежів, що може призвести до негативних наслідків як для самого підприємства, так і для його контрагентів.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Будмарин», м. Одеса про заміну заходів забезпечення позову у справі № 916/2405/25 відмовлено повністю.
Зі вказаною вище ухвалою відповідач не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою.
Предметом апеляційного перегляду в даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для задоволення клопотання відповідача про заміну заходів забезпечення позову.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Водночас, згідно з частиною 1 статті 143 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим.
За усталеними висновками Верховного Суду у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи.
Тобто, саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже, здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову (зокрема, такі висновки викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 08.05.2025 року у справі № 916/4912/24).
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі суд першої інстанції в ухвалі від 23.06.2025 мотивував існуванням високої ймовірності того, що кошти та нерухоме майно, які належать відповідачу на момент пред'явлення позову до нього, можуть бути витрачені/відчужені відповідачем на інші цілі. Також суд першої інстанції врахував висновки Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22. Дана ухвала набрала законної сили та не була оскаржена сторонами у справі.
У поданій заяві відповідач просить замінити вжиті судом заходи забезпечення позову та зауважує, що йому на праві власності належать об'єкти нерухомого майна, зокрема:
- нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2814777051100), загальною площею 70,50 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/3, прим. 1Н (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, становить 2148981 грн);
- нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2847000351100), загальною площею 56,10 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 34-А, прим. 4Н, (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, 1910318 грн);
- нежитлове приміщення, загальною площею 61,00 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2688587451100), розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/5, прим. 20Н (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, становить 1859406 грн);
- приміщення (групи приміщень) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151922251100), загальною площею 153,00 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/2, прим. 13Н, (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 08.06.2025, становить 4644267 грн).
Саме на вищевказане майно, загальна ринкова вартість якого становить 10562972 грн, відповідач просить суд накласти арешт замість вжитих заходів забезпечення позову згідно з ухвалою суду від 23.06.2025.
Відповідач до клопотання долучив податкову звітність за 6 місяців 2025 року, з якої вбачається, що Товариство сплачує заробітну плату п'ятьом працівникам та відповідні податки. За даними поданих документів, за звітний період працівникам відповідача було нараховано загальну суму доходу у розмірі 72271 грн 42 коп. Крім цього, до матеріалів справи відповідачем долучені договори купівлі-продажу майнових прав, укладені між відповідачем та фізичними особами, за умовами яких відповідач зобов'язався передати майнові права на об'єкти нерухомого майна - новозбудовані квартири.
Судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про заміну вжитих судом заходів забезпечення позову вірним, а доводи апелянта такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони фактично відносяться до оскарження ним вже застосованих судом заходів забезпечення позову ухвалою суду першої інстанції від 23.06.2025 року, що не може бути предметом апеляційного перегляду підстав для можливості застосування заміни заходу забезпечення позову на інший, а ухвала суду про їх застосування не була оскаржена відповідачем у установлений чинним законодавством строк і судом також не розглядалося питання про їх скасування з підстав, визначених законом.
Такими, зокрема, є доводи скаржника, що накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову утруднює або блокує господарську діяльність відповідача.
Доводи апелянта стосовно неможливості ним та нотаріусом вчинити дії з реалізації індивідуально визначеного майна з причини накладення арешту на все його майно та необхідність скасування арешту на грошові кошти також є неспроможними ще й тому, що у цій справі прокурором заявлені в інтересах держави в особі позивача до відповідача вимоги майнового характеру про стягнення грошових коштів, тобто, предметом спору є саме грошові кошти, у зв'язку з чим співмірним і адекватним заходом забезпечення позову для такого позову є накладення арешту саме на грошові кошти, а вжитий судом першої інстанції захід забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно є субсидіарним, тобто таким, що застосовується у випадку недостатності арештованих грошових коштів в межах ціни позову. До того ж, накладення арешту на індивідуально визначене майно можливо тільки у випадках, коли воно є предметом позову.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обрання прокурором заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах ціни позову відповідає вимогам ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, є адекватним, розумним та співмірним із заявленою позовною вимогою.
Крім іншого, господарський судом правильно враховано, що застосований судом захід забезпечення позову носить тимчасовий характер та пов'язаний з необхідністю реально забезпечити задоволення вимог прокурора, у разі задоволення позову.
При цьому, з урахуванням наявних матеріалів, не підтверджуються і доводи скаржника щодо обмеження його господарської діяльності, що унеможливлює виконання договірних зобов'язань, сплату податків та інших обов'язкових платежів останнього, оскільки останнім не надано суду належних доказів невиконаних грошових зобов'язань відповідача перед третіми особами, а також доказів актуального фінансового стану відповідача, зокрема, щодо грошових коштів, які перебувають на рахунках та запланованих надходжень за результатом здійснення господарської діяльності товариством.
Також, апелянтом не зазначено, на який розмір грошових коштів відповідача був фактично накладений арешт в межах виконавчого провадження, а також не враховано, що місцевий господарський суд в ухвалі від 23.06.2025 виключив грошові кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Судова колегія також враховує, що за приписами статей 48, 59 Закону України «Про виконавче провадження» рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
В свою чергу, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. У той час як проведення дій зі зняття арешту з грошових коштів може призвести до витрачання відповідачем коштів не для розрахунків з позивачем, що здатне істотно ускладнити виконання рішення суду та поставити під сумнів ефективний захист прав та інтересів позивача.
З урахуванням цього місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для заміни заходу забезпечення позову із арешту грошових коштів та майна в межах ціни позову виключно на арешт певного, індивідуально визначеного майна, яке не пов'язане із предметом позову.
Також суд наголошує, що у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №15/155б зазначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення. В той же час, у клопотанні відповідачем не обґрунтовано та не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції виникнення будь-яких нових обставин, що є підставою для заміни раніше вжитих заходів до забезпечення позову.
Судова колегія також не приймає до уваги посилання скаржника на те, що вжиті заходи забезпечення позову не дають можливість відповідачу відчужити будь-який об'єкт, з огляду на те, що при вирішенні питання про накладення арешту на майно відповідача суд першої інстанції в ухвалі від 23.06.2025 визначив, що останнє має бути арештоване виключно в межах різниці між ціною позову - 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності, тобто, судом першої інстанції не було постановлено накладення арешту на все майно відповідача. В той же час, у разі незгоди відповідача з діями виконавця при виконанні ухвали суду про забезпечення позову, вказане може бути підставою для оскарження дій виконавця, а не для заміни вжитих судом заходів забезпечення позову.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для заміни застосованих судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача на загальну суму 6460057 грн 22 коп. та накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу на суму в межах різниці між ціною позову - 6460057 грн 22 коп. та сумою арештованих грошових коштів, у разі їх недостатності на інший захід забезпечення позову у вигляді - накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2814777051100), загальною площею 70,50 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/3, прим. 1Н (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, становить 2148981 грн); - нежитлове приміщення (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2847000351100), загальною площею 56,10 кв.м., розташоване за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Педагогічна, буд. 34-А, прим. 4Н, (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, 1910318 грн); - нежитлове приміщення, загальною площею 61,00 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2688587451100), розташоване за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/5, прим. 20Н (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 04.06.2025, становить 1859406 грн); - приміщення (групи приміщень) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3151922251100), загальною площею 153,00 кв.м., розташовані за адресою: Одеська область, Одеський район (Лиманський район), Крижанівська, с. Крижанівка, вул. Марсельська, буд. 33/2, прим. 13Н, (ринкова вартість об'єкта нерухомості згідно зі звітом про оцінку майна, складеним ТОВ “Кабінет оцінки “Аврора», станом на 08.06.2025, становить 4644267 грн).
Колегія суддів вважає, що здійснене судом першої інстанції правозастосування статті 143 Господарського процесуального кодексу України є правильним та не суперечить положенням статті 15 цього Кодексу.
Відхиляючи доводи скаржника, апеляційний господарський суд також враховує висновки, викладені в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Шевельов проти України").
З огляду на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м.Одеса про заміну заходів забезпечення позову не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року про відмову у задоволенні клопотання про заміну заходів забезпечення позову у справі №916/2405/25, з огляду на що вказана ухвала не потребує скасування, оскільки постановлена з дотриманням вимог процесуального закону.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса є такою, що не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 не потребує скасування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 143, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмарин», м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2025 року у справі №916/2405/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.11.2025 року.
Повний текст постанови складено 19.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош