ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 915/1568/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.
за участю представників учасників справи:
від Миколаївської міської ради, м.Миколаїв - Кравченка О.А., в порядку самопредставництва;
від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв - Іванцов І.А., на підставі ордеру.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м.Миколаїв
на ухвалу Господарського суду Миколаївської області про призначення експертизи та зупинення провадження у справі від 20.08.2025 року, суддя першої інстанції Мавродієва М.В.
у справі №915/1568/24
за позовом Миколаївської міської ради, м. Миколаїв
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м. Миколаїв
про: зобов'язання повернути земельну ділянку шляхом знесення будівель та споруд, скасування державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна
Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.
У грудні 2024 року Миколаївська міська рада, м. Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м. Миколаїв, в якій просила суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд: муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів, загальною площею 1619,8 кв.м, автостоянки І, огорожі №1, 2; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2В, який складається з літ.“І-1» - магазинів, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазинів, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазину, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і, який складається з літ.“Е-1» - магазинів, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазинів, загальною площею 87,2 кв.м; літ.“З-1» - магазинів, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення;
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: торгівельні комплекси, автостоянка І, огорожа №1, 2, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2в/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101, державна реєстрація від 13.03.2014);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“І-1» - магазини, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазини, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазин, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м .Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101, державна реєстрація від 15.10.2019);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“Е-1» - магазини, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазини, загальною площею 87,2 кв.м; літ. “З-1» - магазини, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В/7і (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101, державна реєстрація від 15.10.2019).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1568/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2025 року відкладено підготовче судове засідання на 20.08.2025 року.
21.04.2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв надійшло клопотання, в якому останнє просило суд призначити у даній справі судову земельну-технічну експертизу, на вирішення якої просило поставити таке питання: Яка площа та конфігурація частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Кристмас» та розташованого на вказаній земельній ділянці, з врахуванням цільового призначення вказаного нерухомого майна - торгові площі (ринок) та визначених обмежень землекористування?
02.05.2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення (вх. №6674/25), в якому останній заперечує проти задоволення клопотання відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі №915/1568/24 (суддя Мавродієва М.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС» задоволено; поновлено відповідачу строк на подання клопотання про призначення експертизи; призначено у справі №915/1568/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено таке питання: - яка площа та конфігурація частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС.» та розташованого на вказаній земельній ділянці, з врахуванням цільового призначення вказаного нерухомого майна - торгові площі (ринок) та визначених обмежень землекористування?; направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) матеріали господарської справи №915/1568/24.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Миколаївська міська ради, м. Миколаїв з ухвалою суду щодо призначення експертизи не погодилась, тому звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просила суд ухвалу від 20.08.2025 року у справі № 915/1568/24 скасувати повністю, справу №915/1568/24 направити до Господарського суду Миколаївської області для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з'ясуванням всіх обставин справи.
Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, наголосив, що відсутня необхідність призначення в справі земельно-технічної експертизи, з огляду на те, що:
площа земельної ділянки, яка безпосередньо зайнята об'єктом нерухомого майна, є меншою, ніж площа всієї земельної ділянки, тому правового значення не має, оскільки відповідач прийняв у користування та не повернув міськраді саме земельну ділянку загальною площею 40000 кв.м. (кадастровий 4810136900:02:009:0003);
відповідач не надав жодних доказів у розумінні вимог статей 73 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження формування за згаданою адресою земельної ділянки меншої площі для експлуатації та обслуговування належного йому майна, а тому, доводи про необхідність визначення площі частини земельної ділянки є безпідставними та не мають жодного правового значення у даній справі.
посилання суду першої інстанції на п.10.1.1 умов договору суперфіцію, за яким сторони досягли домовленості про те, що суперфіціарій є власником зведених об?єктів нерухомості (будівель та споруд) першої, другої, третьої та четвертої черги згідно з затвердженим проектом, та позицію відповідача про те, що поверненню не може підлягати та частина земельної ділянки з кадастровим №4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування розташованого на ній нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», є безпідставним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано до суду затвердженого проекту будівництва першої, другої, третьої та четвертої черги муніципального торгового комплексу;
визначення площі та конфігурації земельної ділянки, яку займає об?єкт нерухомості, належний відповідачу, не є предметом дослідження у даній справі;
??наявність права власності відповідача на об?єкти нерухомого майна, які розташовані на спірній земельній ділянці, не позбавляють Миколаївську міську раду права вимагати повернення всієї земельної ділянки з огляду на умови договору суперфіцію та положення ст. 417 Цивільного кодексу України.
посилання на положення умов договору суперфіцію щодо можливості повернення лише частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, з урахуванням наявності прав власності відповідача на забудовами ним об?єкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці, та, як наслідок, необхідності призначення судової земельно-технічної експертизи з метою визначення частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного відповідачу, та предмету і підстави позову, є безпідставними та необґрунтованими.
питання, яке поставлене судом першої інстанції до експерта, не пов?язане з предметом доказування у даній справі та не спрямоване на з'ясування обставин, що мають значення для справи та вирішення спору по суті, оскільки експертний висновок із зазначеного питання ніяк не впливає на подальший розгляд справи, що відповідно свідчить про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку не є належним мотивуванням поновлення строку. Безпідставне поновлення строку, зокрема, у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі № 915/1568/24, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2025 року прийнято апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі № 915/1568/24 до свого провадження колегією суддів у новому складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Ярош А.І., Савицький Я.Ф.
27.10.2025 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від відповідача у справі надійшов відзив (вх. №3652/25/Д2), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв просило суд апеляційної інстанції залишити ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі № 915/1568/24 без змін, а апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв без задоволення. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.
Зокрема, у відзиві відповідач наголосив на тому, що:
відповідно до п. 7.3. договору суперфіцію від 06.03.2014 - суперфіціарій протягом 20 робочих днів з дати введення в експлуатацію відповідного об'єкта нерухомості повертає суперфіціару за актом приймання-передачі земельні ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому суперфіціарій одержав його в користування, з урахуванням змін, що сталися внаслідок будівництва об'єкта нерухомості;
вказаним пунктом договору сторони дійшли згоди щодо користування відповідачем відповідною частиною земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, після спливу строку дії договору суперфіцію, що унормовано ст. 417 Цивільним кодексом України, яка визначає, що у разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення;
згідно з п. 7.9 договору суперфіцію - у разі припинення дії цього договору суперфіціарій (Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС») зберігає право власності на споруджені ним на земельній ділянці об'єкти нерухомості першої, другої, третьої та четвертої черги згідно з затвердженим проектом реконструкції.
відповідно до п.10.1.1. договору сторони договору досягли домовленості про те, що суперфіціарій (Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС») є власником зведених об'єктів нерухомості (будівель та споруд) першої, другої, третьої та четвертої черги згідно з затвердженим проектом.
відповідно до ч. 2 ст. 415 Цивільного кодексу України, землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови;
чинне земельне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди;
питання, поставленні оскаржуваною ухвалою на вирішення судової земельно-технічної експертизи, відносяться до предмету доказування по справі №915/1568/24;
з 30.06.2025 в господарському суді Миколаївської області розглядається справа №915/1005/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС» до Миколаївської міської ради та Комунального підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м. Миколаїв про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування запису про реєстрацію речового права на земельну ділянку, надання дозволу на укладення договору з виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки. Підстави позову по даній справі - це наявність права власності на зазначені об'єкти нерухомості, які розташовані на земельній ділянці кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 та не надання відповіді щодо погодження поділу останньої, з метою отримання в оренду чи у власність частини вказаної земельної ділянки для розміщення та обслуговування вказаних об'єктів нерухомості на ній;
мотивувальна частина оскаржуваної ухвали має чітке обґрунтування необхідності призначення судової земельно-технічної експертизи, з посиланнями на обставини справи, в тому числі, на пункти договору суперфіцію;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надала, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В судовому засіданні в режимі відіоконференції, представник скаржника підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача просив суд апеляційної інстанції ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з мотивів викладених письмово.
Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м. Миколаїв в судове засідання не з'явилося, про причини неявки в судове засідання не повідомило, будь-яких заяв чи клопотань суду не надавало, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлено належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку до його електронного кабінету ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду.
Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Разом із тим право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за свою природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України").
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Так, відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень, ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України «Про доступ до судових рішень», у відповідності до ст. 2, 4 якого скаржник (інші учасники справи), проявивши належну обачність, оскільки є апелянтом по даній справі, міг дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи, ініціатором перегляду якої в апеляційному порядку він є.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з'явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025року про призначення експертизи у справі № 915/1568/24 не потребує скасування, з огляду на наступне.
Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
У грудні 2024 року Миколаївська міська рада, м. Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м.Миколаїв в якій просила суд:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС»,м.Миколаїв повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд: муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів, загальною площею 1619,8 кв.м, автостоянки І, огорожі №1, 2; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2В, який складається з літ.“І-1» - магазинів, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазинів, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазину, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і, який складається з літ.“Е-1» - магазинів, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазинів, загальною площею 87,2 кв.м; літ.“З-1» - магазинів, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення;
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: торгівельні комплекси, автостоянка І, огорожа №1, 2, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2в/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101, державна реєстрація від 13.03.2014);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“І-1» - магазини, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазини, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазин, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101, державна реєстрація від 15.10.2019);
- скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“Е-1» - магазини, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазини, загальною площею 87,2 кв.м; літ. “З-1» - магазини, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В/7і (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101, державна реєстрація від 15.10.2019).
В обґрунтування вимог позивач, посилаючись на приписи ст.417 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідач порушив умови укладеного 06.03.2014 між ними договору суперфіцію №321, оскільки не повернув територіальній громаді міста Миколаєва в особі позивача земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) після закінчення 06.03.2024 строку дії такого договору.
На підтвердження своєї правової позиції до позовної заяви позивачем було додано наступні документи:
копія договору суперфіцію від 06.03.2024 № 321;
??копія договору про внесення змін №1 від 01.12.2024 до договору суперфіцію від 06.03.2024 № 321;
??копія витягу №HB-4800392272024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 06.06.2024;
??копія акту визначення меж земельної ділянки, на яку поширюється право суперфіцію в натурі (на місцевості) від 21.02.2014;
??копія акту приймання-передачі об?єкта суперфіцію від 06.03.2014;
??копія креслення перенесення меж земельної ділянки в натурі (маштаб 1:1000);
??копія експлікації земельних угідь (ф 6-3EМ);
??копія плану обмежень земельної ділянки;
??копія листа управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 11.07.2024 №23963/11.02-02/24-2;
??копія листа управління комунального майна Миколаївської міської ради від 27.05.2024 №15779/10.01-08/24-2;
??копія акту обстеження земельної ділянки від 29.05.2024;
??копія інвестиційного договору від 10.06.2012;
??копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.11.2011;
??копія свідоцтва про право власності від 06.04.2006;
??копія листа Миколаївської міської ради від 05.07.2024 вих.№10672/02.02.01-40/02/3/24 із доказами його відправлення на адресу відповідача;
- копія розпорядження управління з використання та розвитку комунальної власності ММР від 17.10.2011 № 431р з додатками;
- копія листа департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 31.05.2024 №16509/12.01- 24/24-2;
копія Державного акту на право постійного користування серії ЯЯ № 193867 від 27.09.2012;
??витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 № 1127;
??витяг з рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.10.2011 № 1122;
??колія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.11.2013;
??копія клопотання Відповідача від 16.12.2013 №12303/02.02.01-18/14/13р;
??копія ситуаційного плану 1:10000;
??копія схеми генерального плану 1:500;
??витяг з рішення Миколаївської міської ради від 04.02.2014 №37/43;
??витяг з рішення Миколаївської міської ради від 21.08.2012 №19/42;
??копія рішення Миколаївської міської ради від 19.10.2018 від 42/299;
??інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 315036648101;
??інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1938740748101;
??інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1938982048101;
??інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно об?єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 229312548101 та 35165332;
??копія листа КП ММР «ММБТІ» від 28.11.2024 №2548 з копіями останньої технічної інвентаризації об?єктів нерухомого майна;
??копія листа ГУ НП в Миколаївській області віл 22.11.2024 №CЕП-1885-2024 в додатком.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1568/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2025 року відкладено підготовче судове засідання на 20.08.2025 року.
21.04.2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», м. Миколаїв надійшло клопотання, в якому останнє просило суд призначити у даній справі судову земельну-технічну експертизу, на вирішення якої просило поставити таке питання: Яка площа та конфігурація частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «Кристмас» та розташованого на вказаній земельній ділянці, з врахуванням цільового призначення вказаного нерухомого майна - торгові площі (ринок) та визначених обмежень землекористування?
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що на певній частині спірної земельної ділянки загальною площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) розташоване нерухоме майно, яке належить відповідачу на праві власності та було збудовано при виконанні договору суперфіцію. Чинне земельне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Відповідно, позиція відповідача ґрунтується на тому, що та частина земельної ділянки, яка необхідна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС», не може бути повернута позивачу. Зважаючи на викладене і враховуючи умови п.7.3 договору суперфіцію, при розгляді даної справи з визначеним в ній предметом позову, відповідач наполягає на необхідності встановлення фактичного розміру частини земельної ділянки з кадастровим №4810136900:02:009:0003, на якій розташоване належне Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС» на праві власності нерухоме майно та частини вказаної земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, оскільки позивач вказаного питання не вирішив, посилаючись на те, що, на його думку, територіальній громаді міста Миколаєва слід повернути всю земельну ділянку з кадастровим №4810136900:02:009:0003, тобто 40000 кв.м.
02.05.2025 року до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло заперечення (вх. №6674/25), якими останній заперечує проти задоволення клопотання відповідача, посилаючись на те, що одним із основних обґрунтувань позову є факт закінчення терміну користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 внаслідок припинення дії договору суперціфію №321 у зв'язку із закінченням строку його дії з 06.03.2024. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема, спливу строку права користування (ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України). Тобто, відповідно до п.7.1 договору суперціфію від 06.03.2014, відповідач був зобов'язаний повернути Миколаївській міській раді всю земельну ділянку з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 за актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому суперфіціарій одержав її у користування, а не частину земельної ділянки. За таких обставин, позивач вважає призначення експертизи недоцільним. Крім того, позивач зазначає, що зміст питання, яке відповідач бажає поставити на розгляд земельно-технічної експертизи, не узгоджується із п. 6.1 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертних та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту від 08.10.1998 №53/5.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі №915/1568/24 (суддя Мавродієва М.В.) клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв задоволено; поновлено відповідачу строк на подання клопотання про призначення експертизи; призначено у справі №915/1568/24 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України; на вирішення судової земельно-технічної експертизи поставлено таке питання: - яка площа та конфігурація частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна зареєстрованого за Товариством з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС» та розташованого на вказаній земельній ділянці, з врахуванням цільового призначення вказаного нерухомого майна - торгові площі (ринок) та визначених обмежень землекористування?; направлено до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд.8) матеріали господарської справи №915/1568/24.
Постановляючи ухвалу про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи, судом першої інстанції взято до уваги, що предметом позову у даній справі є вимоги про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м.Миколаїв повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд, а також скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул.Поздовжня восьма, буд.2в/7 (реєстраційні номери об'єктів нерухомого майна: 315036648101 (державна реєстрація від 13.03.2014), 1938740748101 (державна реєстрація від 15.10.2019), 1938982048101 (державна реєстрація від 15.10.2019, а тому, з метою повного та всебічного розгляду справи, з урахуванням необхідності встановлення обставин, що мають істотне значення при розгляді даної справи, та враховуючи відсутність у суду спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, суд першої інстанції визнав за необхідне призначити у справі № 915/1568/24 судову земельно-технічну експертизу за клопотанням відповідача. Крім того, суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача та оцінивши наведені ним обставини, дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску відповідачем строку, визначеного ч.3 ст.80, ч.1 ст.161, ч.6 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для призначення у справі №916/3949/24 судової земельно-технічної експертизи та зупинення провадження у справі.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржниками в апеляційній скарзі та погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Тобто, експертиза призначається, за сукупності декількох умов, а саме для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дульський проти України» (Заява № 61679/00) від 01.06.2006 року, зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
Отже, призначення судом судової експертизи має місце у випадку необхідності у спеціальних знаннях, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення та є правом, а не обов'язком суду.
Порядок призначення судових експертиз та експертних досліджень судовим експертам науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України та атестованим судовим експертам, що не працюють у державних спеціалізованих установах, їх обов'язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів визначаються, зокрема Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 N144/5), з урахуванням науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.
Відповідно до п. п. 1.2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (далі - Інструкція) та п. 6.1. розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, одним з основних видів (підвидів) експертизи, зокрема, є земельно-технічна експертиза.
Основними завданнями земельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об'єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації; визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
За визначенням частини 1 статті 2 Земельного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до ч. 2 ст. 415 Цивільного кодексу України, землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови.
Частиною 13 ст. 120 Земельного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначає, що у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об'єкт зобов'язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об'єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із заявою про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об'єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.
Так, як вже зазначалось за текстом постанови вище, Миколаївська міська рада, м.Миколаїв звернулась до Господарського суду Миколаївської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Міське ринкове господарство», м. Миколаїв про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС»,м.Миколаїв повернути Миколаївській міській територіальній громаді в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) шляхом знесення будівель та споруд: муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7, який складається з торгівельних комплексів, загальною площею 1619,8 кв.м, автостоянки І, огорожі №1, 2; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2В, який складається з літ.“І-1» - магазинів, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазинів, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазину, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; муніципального торгового комплексу по вулиці Поздовжній вісім, 2в/7і, який складається з літ.“Е-1» - магазинів, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазинів, загальною площею 87,2 кв.м; літ.“З-1» - магазинів, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожі; №І - замощення; скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м.Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: торгівельні комплекси, автостоянка І, огорожа №1, 2, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2в/7 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 315036648101, державна реєстрація від 13.03.2014); скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“І-1» - магазини, загальною площею 337,0 кв.м; літ.“Ї-1» - магазини, загальною площею 338,0 кв.м; літ.“Я-1» - магазин, загальною площею 595,4 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м.Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938740748101, державна реєстрація від 15.10.2019); скасувати державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м.Миколаїв на муніципальний торговий комплекс, опис: літ.“Е-1» - магазини, загальною площею 188,8 кв.м; літ.“Ж-1» - магазини, загальною площею 87,2 кв.м; літ. “З-1» - магазини, загальною площею 151,2 кв.м; №1, 2 - огорожа; №І - замощення, що знаходяться за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вулиця Поздовжня восьма, будинок 2В/7і (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1938982048101, державна реєстрація від 15.10.2019).
В обґрунтування вимог позивач, посилаючись на приписи ст.417 Цивільного кодексу України зазначає, що відповідач порушив умови укладеного 06.03.2014 між ними договору суперфіцію №321, оскільки не повернув територіальній громаді міста Миколаєва в особі позивача земельну ділянку площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) після закінчення 06.03.2024 строку дії такого договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв звернулось до суду першої інстанції із клопотанням про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої просив поставити таке питання: Яка площа та конфігурація частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна належного Товариству з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», м. Миколаїв та розташованого на вказаній земельній ділянці, з врахуванням цільового призначення вказаного нерухомого майна - торгові площі (ринок) та визначених обмежень землекористування?
В обґрунтування свого клопотання відповідач зазначає, що на певній частині спірної земельної ділянки загальною площею 40000 кв.м (кадастровий №4810136900:02:009:0003) розташоване нерухоме майно та споруди, які належить відповідачу на праві власності та були збудовані при виконанні договору суперфіцію. Чинне земельне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Відповідно, позиція відповідача ґрунтується на тому, що та частина земельної ділянки, яка необхідна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС», не може бути повернута позивачу. Зважаючи на викладене і враховуючи умови п.7.3 договору суперфіцію, при розгляді даної справи з визначеним в ній предметом позову, відповідач наполягає на необхідності встановлення фактичного розміру частини земельної ділянки з кадастровим №4810136900:02:009:0003, на якій розташоване належне Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС» на праві власності нерухоме майно та частини вказаної земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування такого нерухомого майна, оскільки позивач вказаного питання не вирішив, посилаючись на те, що, на його думку, територіальній громаді міста Миколаєва слід повернути всю земельну ділянку з кадастровим №4810136900:02:009:0003, тобто 40000 кв.м.
Позивач, заперечуючи проти призначення експертизи, вважає, що у даному випадку немає необхідності призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки одним із основних обґрунтувань позову є факт закінчення терміну користування відповідачем земельною ділянкою з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003 внаслідок припинення дії договору суперціфію №321 у зв'язку із закінченням строку його дії з 06.03.2024. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема, спливу строку права користування (ч.1 ст.416 Цивільного кодексу України).
Разом, з тим судова колегія звертає увагу на наступне.
Згідно з п. 7.9 договору суперфіцію від 06.03.2014 року - у разі припинення дії цього договору суперфіціарій (Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС») зберігає право власності на споруджені ним на земельній ділянці об'єкти нерухомості першої, другої, третьої та четвертої черги згідно з затвердженим проектом реконструкції.
Також, відповідно до п.10.1.1. договору, сторони договору досягли домовленості про те, що суперфіціарій (Товариство з обмеженою відповідальністю “КРИСТМАС») є власником зведених об'єктів нерухомості (будівель та споруд) першої, другої, третьої та четвертої черги згідно з затвердженим проектом.
Право власності відповідача на збудовані об'єкти нерухомості зареєстровані у встановленому порядку і позивач, звертаючись за даним позовом до суду, предметом його визначив також і вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідача на збудовані об'єкти нерухомого майна. Отже, предметом та підставами позову, визначеними позивачем самостійно, обставинами, які слід встановити суду для повного та всебічного розгляду даної справи, є, крім умов договору суперфіцію, і питання, які стосуються правомірності державної реєстрації права власності відповідача на об'єкти нерухомості з огляду на належність йому права користування на той час спірною земельною ділянкою.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 29.05.2019 у справі №916/989/18, вирішення питання про призначення судової експертизи є дискрецією судів першої та апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи та за умови наявності визначених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України сукупності передумов для такого призначення.
Дискрецією встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази, надавати їм оцінку для виконання завдання господарського судочинства наділені суди першої та апеляційної інстанції, як суди факту (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №522/7636/14-ц).
Правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі №522/763614-ц про те, що встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку уповноважений саме суд факту (перша та апеляційна інстанція) є вже усталеною судовою практикою (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справі №912/3192/18, від 07.10.2020 у справі №922/3780/19, від 28.10.2020 у справі №904/3667/19 тощо).
Європейський суд з прав людини зауважив, що компетенцією національних судів є вирішення того, чи необхідно звертатися за зовнішньою порадою (див. рішення Суду у справі Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013).
Суд апеляційної інстанції зважає на те, що призначення судом експертизи має на меті повне, всебічне встановлення обставин, шляхом отримання відповідей на питання, відповіді на які не можуть бути надані судом з огляду на необхідність спеціальних (специфічних) знань, і котрі є необхідними для правильного вирішення спору.
Відтак, призначення судом першої інстанції судової експертизи має на меті ухвалення законного та обґрунтованого рішення за результатом вирішення спору.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
У відповідності до ст. ст. 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом системного аналізу приписів ст. 86, 236, 277 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
Так, необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Отже, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
При цьому, зважаючи на те, що експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті, в силу приписів ст. 99 Господарського процесуального кодексу України господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі №922/2751/17 суд касаційної інстанції дійшов наступних висновків: «Виходячи з повноважень, наданих суду згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та принципу диспозитивності дослідження доказів, суд вважає, що місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. Отже, якщо суд доходить висновку, що для того, щоб надати оцінку певним обставинам справи і для цього йому не вистачає певних знань, суд вправі призначити судову експертизу, поставивши перед експертом конкретні запитання, незалежно від волевиявлення сторін. Апеляційний суд не вправі втручатися у виключну компетенцію суду першої інстанції та надавати йому якісь вказівки щодо збирання чи оцінки доказів, оскільки він наділений власною компетенцією на предмет оцінки (переоцінки) обставин справи (доказів) і, реалізуючи свою власну компетенцію, він може виправити помилки суду першої інстанції».
Судова колегія зазначає, що у даному випадку є дійсно необхідним для повного дослідження обставин справи призначення у ній судової земельно-технічної експертизи, оскільки з характеру заявлених позивачем позовних вимог та заперечень відповідача вбачається наявність спору щодо повернення земельної ділянки саме площею 40 000 кв.м (№4810136900:02:009:0003), при цьому, шляхом знесення об'єктів нерухомості та споруд відповідача із скасуванням державної реєстрації його права власності, а для встановлення обставин, яка земельна ділянка перебувала у користуванні відповідача під належними йому будовами та спорудами та якими є її межі, площа та конфігурація на місцевості та чи має місце порушення прав позивача відповідачем здійсненням державної реєстрації права власності, можливості захисту порушеного права позивача щодо звільнення останнім спірної земельної ділянки тощо, мають бути належні та допустимі докази у справі.
Судова колегія, переглянувши оскаржувану ухвалу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, враховуючи зміст заявлених позовних вимог, обставини, на які посилається позивач та заперечення, які надає відповідач, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи належних та достовірних доказів на підтвердження відповідних обставин, адже вони не можуть бути доведені чи спростовані сторонами за допомогою інших засобів доказування, окрім як висновком експерта, оскільки вирішення питання про їх наявність чи відсутність належить до сфери спеціальних знань та кола питань, що вирішуються земельно-технічною експертизою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
Таким чином, істотним питанням під час розгляду даної справи є дослідження обґрунтованості підстав повернення земельної ділянки, що належить до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Колегія суддів ще раз зазначає, що суд першої інстанції правомірно встановив, що фактично з метою дотримання принципів судочинства в господарському процесі, а також забезпечення повного та всебічного розгляду справи по суті, у даній справі існує необхідність документального підтвердження площі та конфігурації частини земельної ділянки з кадастровим номером 4810136900:02:009:0003, яка потрібна для розміщення та обслуговування нерухомого майна, належного Товариству з обмеженою відповідальністю «КРИСТМАС» та розташованого на вказаній земельній ділянці, оскільки такі дії виключають можливість суду здійснити відповідну перевірку простими арифметичними діями та потребують спеціальних знань та залучення відповідних фахівців.
Не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що відсутня необхідність призначення у справі земельно-технічної експертизи, оскільки відповідач прийняв у користування та не повернув міськраді саме земельну ділянку загальною площею (кадастровий 4810136900:02:009:0003) 40 000 кв.м., яка передавалась відповідачу на підставі договору суперфіцію, строк якого закінчився, а у разі спливу строку права користування на земельну ділянку припиняються, так як, сам факт існування договору суперфіцію та спливу його строку не усуває необхідності встановлення спеціальних фактичних даних, для з'ясування яких і призначається земельно-технічна експертиза. Зокрема, для правильного вирішення спору підлягають встановленню, зокрема: фактичні межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні відповідача; відповідність цих меж відомостям ДЗК та умовам договору; наявність чи відсутність самовільного зайняття землі поза межами ділянки, переданої за суперфіцієм; обсяг земельної ділянки, яка фактично не повернута після припинення права користування. Зазначені обставини неможливо встановити виключно на підставі договору суперфіцію чи посилань скаржника. Вони потребують спеціальних знань у сфері землеустрою та геодезії, що прямо відповідає предмету земельно-технічної експертизи. Відповідно до вимог процесуального законодавства, експертиза призначається у випадках, коли для встановлення істотних обставин необхідні спеціальні знання, яких суд не має. Наявність кадастрового номера або площі земельної ділянки сама по собі не виключає необхідності в експертному дослідженні для встановлення меж її фактичного користування та реальних меж ділянки на місцевості тощо, враховуючи ще й те, що, як зазначалося вище за текстом постанови, предметом та підставами позову позивачем ще й визначено вимоги про знесення будівель та споруд, які належать відповідачу на праві власності, та скасування державної реєстрації такого права.
Таким чином, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості та доцільності призначення судом першої інстанції земельно-технічної експертизи, а навпаки, свідчать про наявність спірних обставин щодо користування землею за договором, що й зумовлює потребу у проведенні такої експертизи.
Також не заслуговують на увагу доводи скаржника про те, що питання, яке поставлене судом першої інстанції до експерта, не пов?язане з предметом доказування у даній справі та не спрямоване на з'ясування обставин, що мають значення для справи та вирішення спору по суті, виходячи з вищевикладеного за текстом цієї постанови. Вони не спростовують значущість цих питань для встановлення фактичних обставин, необхідних для правильного вирішення спору та не підтверджують допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено строк на подачу клопотання про призначення експертизи колегією суддів відхиляються, оскільки помилковий розгляд питання про поновлення строку на подання клопотання за нормами статті 80 Господарського процесуального кодексу України (таке клопотання не є доказом, який повинен був поданий відповідачем одночасно з відзивом на позовну заяву, таким доказом є саме висновок експерта) не призвело до прийняття судом першої інстанції невірного судового рішення і не є підставою для скасування ухвали суду в розумінні норм ст.277 Господарського процесуального кодексу України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вказане, колегія суддів, дослідивши обставини справи у їх сукупності та з огляду на предмет доказування у даній справі, враховуючи правову природу та тривалість спірних правовідносин, які виникли між сторонами, вважає, що клопотання відповідача про призначення експертизи обґрунтовано задоволено місцевим господарським судом, а доводи апеляційної скарги є такими, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали та зводяться лише до незгоди з прийнятим судом першої інстанції судовим рішенням.
Ураховуючи, що оскарженою ухвалою суду призначено судову експертизу, а для проведення експертизи матеріали справи направляються до судово-експертної установи і у цей період неможливо проводити відповідні процесуальні дії, суд першої інстанції, скориставшись наданим йому правом згідно зі ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, правомірно зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи.
Слід зазначити, що призначення експертизи у даній справі не є затягуванням судового процесу, оскільки вимогу щодо повноти та всебічності встановлення обставин справи спрямовано на дотримання положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Миколаївської міської ради, м. Миколаїв не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року про призначення експертизи та зупинення провадження у справі № 915/1568/24 відповідає вимогам процесуального законодавства і відсутні достатні правові підстави для її скасування.
Згідно вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення у даному випадку покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 43. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради, м. Миколаїв на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року в частині призначення експертизи у справі № 915/1568/24 залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 20.08.2025 року у справі № 915/1568/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 18.11.2025 року.
Повний текст постанови складено 19.11.2025 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Я.Ф. Савицький
А.І. Ярош