Постанова від 12.11.2025 по справі 21-32-2/44-10-2632

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 21-32-2/44-10-2632

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 (повний текст складено та підписано 13.06.2025, суддя Адаховська В.С.)

по справі №21-32-2/44-10-2632

за заявою гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4

до Кредитної спілки "Україна"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Миколаївської області перебуває справа №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна" на стадії ліквідаційної процедури.

До Господарського суду Миколаївської області від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання додаткових кредиторських вимог в якій заявниця просила суд визнати її грошові вимоги до Кредитної спілки "Україна" та зобов'язати ліквідатора Вудуда Г.І. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Кредитної спілки "Україна".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 по справі №21-32-2/44-10-2632 відхилено додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 232200,21 грн.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив про те, що усі законодавчі акти, які регулювали процедуру банкрутства починаючи з 2010 року і до моменту звернення заявниці з заявою про додаткові вимоги до банкрута містять норми щодо мораторію на задоволення конкурсних грошових вимог та заборону нарахування будь-яких штрафних санкцій та інших заходів за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань. Тобто, встановлюють загальну заборону на нарахування, зокрема, інфляційних, 3% річних, тощо упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому вищевказані нарахування не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Як зауважено місцевим господарським судом, з огляду на кінцевий строк повернення грошових коштів за договором внеску на депозитний рахунок, на підставі якого у боржника виникла заборгованість перед кредитором, грошові вимоги кредитора виникли до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, отже є конкурсними, на які розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Крім того, згідно з наданими заявником розрахунками, нарахування 3% річних та інфляційних витрат здійснено за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що суперечить приписам КУзПБ та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Не погодившись із вказаними рішеннями до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулась ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09 червня 2025 року в справі № 21-32-2/44-10-2632 скасувати, постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_5 задовольнити, визнати додаткові кредиторські вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Україна» в сумі 232200,21 грн, з яких: 208 154,60 грн. інфляційні витрати; 24045,41 грн. - три відсотки річних та зобов'язати ліквідатора Вудуда Г.І. включити до реєстру вимог кредиторів кредитної спілки «Україна» додаткові кредиторські вимоги ОСОБА_1 в сумі 232200,21 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

- рішенням суду стягнуто з Кредитної спілки «Україна» на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за депозитним договором у розмірі 57453,47 грн;

- в зв'язку з тим, що грошові кошти не виплачувались ОСОБА_1 тривалий час, вона звернулась до суду із заявою про визнання додаткових грошових вимог до боржника, які складаються з інфляційних збитків та трьох процентів річних;

- відмовляючи у задоволенні заяви про визнання додаткових грошових вимог до боржника місцевий господарський суд не врахував того, що боргові зобов'язання Кредитної спілки "Україна" перед ОСОБА_1 виникли ще до відкриття провадження в справі про банкрутство, а тому на них не розповсюджується мораторій.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справи та призначено справу до розгляду на 08.10.2025.

У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Принцевської Н.М. у відпустці з 09.09.2025 по 10.10.2025, судове засідання по справі №21-32-2/44-10-2632 призначене на 08.10.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 13.10.2025 повідомлено учасників справи №21-32-2/44-10-2632 про те, що наступне судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 відбудеться - 12.11.2025.

11.11.2025 до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 в якій останній просив суд провести судове засідання за відсутності кредитора та його представника.

Інші представники учасників справи у судове засідання не з'явились.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 порушено провадження у справі №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою підготовчого засідання суду від 07.09.2010 введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядника майном боржника; зобов'язано кредитора подати оголошення про порушення справи про банкрутство з метою виявлення усіх кредиторів та можливих санаторів (інвесторів).

Оголошення про порушення провадження по справі про банкрутство Кредитної спілки "Україна" опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" №168 від 11.09.2010.

01.12.2011 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання кредиторських вимог до Кредитної спілки "Україна" в сумі 57453,47 грн.

Кредиторські вимоги ОСОБА_1 ґрунтувалися на заочному рішенні Приморського районного суду м. Одеси від 25.05.2011 у справі №2-6549/11, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 , та стягнуто з Кредитної спілки "Україна" на її користь заборгованість за депозитним договором у розмірі 57453,47 грн, що складають з суми депозитного вкладу у розмірі 46000,00 грн, процентів у розмірі 8568,67 грн та 3% річних у розмірі 2865,80 грн.

Постановою Господарського суду Одеської області від 18.09.2013 у даній справі Кредитну спілку "Україна" було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у даній справі заяву арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича задоволено, призначено його ліквідатором Кредитної спілки "Україна".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 справу №21-32-2/44-10-2632 за заявою ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 про визнання Кредитної спілки "Україна" банкрутом передано на розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.06.2021 визнано грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 57453,47 грн (2-а черга задоволення вимог кредиторів) та зобов'язано ліквідатора Вудуда Г.І. включити ці вимоги до реєстру вимог кредиторів Кредитної спілки "Україна".

16.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області заяву про визнання додаткових кредиторських вимог до Кредитної спілки "Україна", в якій, з урахуванням заяви від 06.05.2025, просила визнати додаткові кредиторські вимоги в сумі 232 200,21 грн, з якої: 208154,60 грн - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2011 року по травень 2025 року та 24045,41 грн - 3% річних, нарахованих за період з 25 травня 2011 року по 06 травня 2025 року.

Заява мотивована тим, що боржник не виконав свого зобов'язання щодо повернення на користь ОСОБА_1 грошових коштів, а тому зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Ліквідатор банкрута не визнав додаткові грошові вимоги кредитора, оскільки вважає, що з дня визнання боржника банкрутом, у останнього не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог заявниці та відмовив у задоволення заяви про визнання додаткових вимог до боржника.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши вимоги та доводи учасників справи дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), яким встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи та відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратив чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

У відповідності до п.п. 4 п. 14 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Кодексу установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, розгляд справи №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна" відбувається за правилами, що передбачені КУзПБ.

Статтею 1 КУзПБ визначено, що сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут); учасники у справі про банкрутство (неплатоспроможність) - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, Фонд державного майна України, Національний банк України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника.

Відповідно до абз. 11 ч. 1 ст. 1 КУзПБ кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Грошове зобов'язання (борг) згідно абз. 5 ч. 1 ст. 1 КУзПБ - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів, за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та місцезнаходженням його майна.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла станом на порушення провадження у справі про банкрутство Кредитної спілки "Україна", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції, що діяла з 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно, як приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так й КУзПБ передбачають введення мораторію на задоволення конкурсних грошових вимог та заборону нарахування будь-яких штрафних санкцій та інших заходів за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Тобто наведені норми встановлюють загальну заборону на нарахування, зокрема, інфляційних, 3% річних, тощо упродовж часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому вищевказані нарахування не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

Як вже зазначено вище, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 порушено провадження у справі №21-32-2/44-10-2632 про банкрутство Кредитної спілки "Україна", а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

З умов укладеного між кредитором та боржником договору внеску на депозитний рахунок №МЛ-300508П від 30.05.2008 вбачається, що кінцевим строком повернення грошових коштів є 30.05.2009.

Відповідно, грошові вимоги кредитора виникли до порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство, отже є конкурсними, на які розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Згідно з наданими ОСОБА_1 розрахунками, останньою здійснено нарахування 3% річних та інфляційних витрат за сукупний період з травня 2011 року по травень 2025 року, тобто за період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який був запроваджений ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2010 у цій справі, що суперечить приписам як приписам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так й КУзПБ.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Аналогічні положення містила ст. 37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, нарахування 3% річних та інфляційних витрат на конкурсні вимоги після визнання боржника банкрутом не передбачено КУзПБ, як і не передбачалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заявлені додаткові грошові вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Україна" у сумі 232200,21 грн мають бути відхиленні.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржниці на те, що боргові зобов'язання Кредитної спілки "Україна" перед ОСОБА_1 виникли ще до відкриття провадження в справі про банкрутство, а тому на них не розповсюджується мораторій, з огляду на таке.

Як вже було вказано вище, у даному випадку предметом додаткових вимог кредитора до боржника є не основний борг, а нараховані на нього 3% річних та інфляційні витрати за період з травня 2011 року по травень 2025 року, тобто у за той час коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а також діяла пряма законодавча заборона про нарахування 3% річних та інфляційних витрат на конкурсні вимоги з огляду на визнання боржника банкрутом.

З огляду на таке, порушення наведені апелянтом не знайшли свого підтвердження, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2025 по справі №21-32-2/44-10-2632 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.11.2025.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Савицький Я.Ф.