18 листопада 2025 року
м. Харків
справа № 643/8278/25
провадження № 22-ц/818/4634/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальний заклад охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення надміру виплаченої пенсії, -
за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року, постановлене суддею Довготько Т.М.,
У квітні 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, звернулося до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просило стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачену пенсію у розмірі 41978,52 грн
Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити. Вирішити питання щодо судових витрат.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 31.03.2023, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV . Виплата пенсії припинена на підставі довідки Харківської обласної адміністрації Департаменту охорони здоров'я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання ОСОБА_2 особою з інвалідністю з 31.03.2023. Листом від відповідача повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням II групи інвалідності. У зв'язку зі скасуванням довідки відповідачу запропоновано внести надміру виплачені кошти на рахунок Пенсійного фонду України. Проте відповідач добровільно не відшкодував вказані кошти.
Відповідно до частин 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт надмірної виплати пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача. Тому виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 31.03.2023, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі Закон №1058) на підставі заяви від 24.04.2024 за №4220, виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №699096 від 31.03.2023, виданої міжрайонною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Рішенням від 01.05.2023 за №203040016163 було призначено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності II групи.
З метою дослідження обґрунтованості та законності встановлення міжрайонною Слобідською МСЕК комунального закладу охорони здоров'я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ОСОБА_1 другої групи інвалідності на 2 роки, на підставі Постанови Слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області, керуючись положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, а саме п. 12 "Положення про медико-соціальну експертизу" затвердженого цією постановою (яка діяла до 31.12.2024), в якому сказано, що обласні, центральні міські комісії здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх, а також "Положенням про клінікоекспертну комісію Міністерства охорони здоров'я України", затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 05.02.2016 №69 "Про організацію клінікоекспертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування", була призначена медико-соціальна експертиза, проведений заочний розгляд справи за наданими на період проведення експертизи Слідчим відділом медичними документами. В ході роботи розширеної експертної комісії, створеної на підставі Постанови Слідчого відділу, проведений аналіз медико-експертної справи ОСОБА_1 і виявлені документи з ознаками фальсифікації, а вказаний діагноз не відповідав критеріям встановлення другої групи згідно "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, та "Інструкції про встановлення груп інвалідності", затвердженої Наказом МОЗ України № 561 від 05.09.2011 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності".
Згідно вищезазначеного, рішення міжрайонної Слобідської МСЕК від 31.03.2023 було визнане таким, що прийняте необґрунтовано і скасоване.
За результатом заочного огляду "Довідка про невизнання інвалідом" (форма первинної облікової документації №167/о) від 25.10.2024 № 17 заповнена в 2-х примірниках: один - надісланий до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а інший - долучений до матеріалів слідства.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №203040016163 від 06.11.2024 припинено виплату пенсії та скасоване рішення про призначення пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 підпунктів 1, 5 статті 49 Закону №1058 на підставі довідки виданої Харківською обласною адміністрацією Департаментом охорони здоров'я Обласний центр медико-соціальної експертизи № 17 про невизнання відповідача особою з інвалідністю з 31.03.2023.
Листом від 08.11.2024 №2000-0308-8/196160 відповідач повідомлявся про те, що виплату пенсії призупинено у зв'язку зі скасуванням II групи інвалідності з дати встановлення. У зв'язку зі скасуванням довідки відповідачу було зайво виплачено пенсію та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачена пенсія.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.
В силу вимог ч.2ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4Закону №1058).
Відповідно до ст. 9 Закону №1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров'я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б)загального захворювання ( втому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1).
У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1).
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до ч.2 ст.35 Закону №1058-ІV у разі якщо особа не з'явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Ч.3 ст.35 Закону №1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю.
Згідно з ч. 1ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18).
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25.11.2014).
Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до ч. 1ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини 1статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, з 31.03.2023 ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі особистої заяви від 24.04.2024 року та виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №699096 від 31.03.2024, виданого міжрайонною Слобідською медико- соціальною експертною комісією м. Харкова.
Даних про те, що надміру виплачена пенсія була виплачена відповідачеві у зв'язку із його недобросовісною поведінкою, матеріали справи не містять.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню.
Доводи апеляційної скарги зазначеного висновку суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, -
Постановив
Апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області- залишити без задоволення.
Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 15 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова