Справа № 638/16703/25 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.
Провадження № 33/818/1687/25 Суддя доповідач Грошева О.Ю.
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
29 жовтня 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Грошева О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП України,-
Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 184 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі пятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Як установив суд 14.08.2025 року ОСОБА_2 приблизно о 18:05 годині ухилилась від покладених на останню батьківських обов'язків згідно ст. 150 СК України відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , який за адресою: м. Харків, вул.. Динамівська 15-а, разом із друзями заліз на територію недобудови ЖК «Люксембург», що загрожувало його життю та здоров'ю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі закрити.
Зазначає, що адміністративний протокол, що був незаконно складений на неї за ч. 1 ст. 184 КУпАП їй не зрозуміло, на чому відділ поліції зробив ґрунтування щодо ухилення нею від батьківських обов'язків, щодо забезпечення необхідних умов життя,навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Зазначає, що 14.09.2025 приблизно об 19 годині у відділу поліції, вона дізналася від працівника поліції про обставини, з причин яких її син опинився у поліції.
На запитання, у чому саме порушення, який склад адміністративного порушення, мені відповідь працівником поліції дана не була.
У подальшому працівник поліції вирішила скласти адміністративний протокол, я відмовилась підписувати, так як це виходило взагалі за будь які правові норми.
Вказує також , що в постанові суду, опис обставин взагалі відсутній.
Автор апеляційної скарги вказує, що із названої постанови незрозуміло у чому саме полягає її провина.
В ній (постанові) зазначено, що її син заліз з друзями на територію недобудови ЖК «Люксембург», що загрожувало його життю та здоров'ю, та що є матеріали справи у яких встановлено все те, про що не захотів зазначати у постанові суд І інстанції.
Проте, судом І інстанції не наведено чому факт знаходження її сина на території недобудови становило загрозу його життю та здоров'ю. та чому сам факт перебування на будівельному майданчику несе загрозу життю та здоров'ю.
Відповідальність за частиною 1 статті 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Положення вказаної статті є банкетною, тобто не встановлює певних правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний стан.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначені права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини, зокрема на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
В своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20, постанову Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/4847/20, постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18).
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не приділила належної уваги вихованню неповнолітнього ОСОБА_3 , який за адресою: м. Харків, вул.. Динамівська 15-а, разом із друзями заліз на територію недобудови ЖК «Люксембург», що загрожувало його життю та здоров'ю.
Апеляційний суд приходить до висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративних правопорушень.
Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом І інстанції не наведено чому факт знаходження її сина на території недобудови становило загрозу його життю та здоров'ю. та чому сам факт перебування на будівельному майданчику несе загрозу життю та здоров'ю є безпідставними, оскільки недобудова не є публічним місцем, вхід до неї стороннім особам заборонено.
Крім того, перебування неповнолітніх на території недобудови є очевидно небезпечним для їхнього життя та здоров'я, оскільки такі об'єкти не відповідають вимогам безпеки, можуть мати аварійні, нестійкі конструкції, відкриті люки, шахти, незакріплені матеріали та інші технічні елементи, що становлять підвищений ризик травмування.
Є загальновідомою інформацією, що ці території не призначені для перебування сторонніх осіб, там може бути відсутнє освітлення, охорона, контроль, а також вони нерідко є місцями зібрання асоціальних груп, що може створити додаткові загрози.
Неповнолітні, через вікові особливості, не завжди здатні оцінити небезпеку, тому ймовірність нещасних випадків у таких місцях значно зростає.
Тобто у подібних ситуаціях має місце неналежне виконання батьками своїх обов'язків (ухилення), адже відповідно до законодавства саме вони зобов'язані забезпечувати життя, здоров'я, безпеку та належний нагляд за дитиною.
Таким чином потрапляння неповнолітнього ОСОБА_3 на територію недобудову свідчить про те, що ОСОБА_1 здійснила належний контролю за місцеперебуванням і дозвіллям дитини, не вжила достатніх заходів для запобігання небезпечним ситуаціям, що входить в перелік обов'язків батьків, передбачених 150 СК України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 за частиною 1 за статті 184 КУпАП кваліфіковані правильно, її винуватість у вчиненні даного правопорушення повністю підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги захисника зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин події.
У зв'язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Керуючись статтями 7, 23, 36, 184, 245, 247, 251, 252, 256, 269, 278-280, 284, 294, 295 КУпАП,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2025 року у відношенні ОСОБА_1 за ч.1 ст. 184 КУпАП України - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя