Справа № 635/12409/24 (1-кп/635/590/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/2210/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: продовження строків тримання під вартою
04 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Харківського районного суду від 26.09.2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою., -
Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено.
Продовжено відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 408 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів до 24 листопада 2025 року включно, без визначення розміру застави.
В обґрунтування прийнятого рішення судом констатовано продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, на які посилається прокурор в обґрунтування клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та наявність яких була встановлена слідчим суддею при обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 .
Крім того, судом зазначено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України,за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та за ч. 4 ст. 408 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що існує ризик можливості переховування від суду.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт чи особисте зобов'язання.
Вказує, що не має намір вчиняти кримінальні правопорушення, повернутися до Збройних Сил України та виконувати усі зобов'язання, які на нього покладе суд.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи обвинуваченої та її захисника, дослідивши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків, передбачених 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України.
оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти, «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, колегія суддів бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, може вдатися до відповідних дій.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та за ч. 4 ст. 408 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що існує ризик можливості переховування від суду.
Також, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Також суд першої інстанції правильно оцінив ту обставину, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Отже як правильно констатував суд першої інстанції наявність зазначених ризиків у їх сукупності, за час тримання обвинуваченого під вартою не зменшились та не втратили своєї актуальності, враховуючи обставини, встановлені судом та ту обставину, що на території України продовжено дію воєнного стану, виправдовує тримання обвинуваченого під вартою та свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до ч.8 ст.176 КПК України, згідно яких під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Доводи, на які посилається ОСОБА_6 в апеляційній скарзі стосовно не доведення ризиків, заявлених в клопотанні прокурора, є такими, що спростовуються відомостями, наявними в кримінальному провадженні, що свідчить про постановлення судом першої інстанції обґрунтованого та вмотивованого рішення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку обвинуваченої є підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На думку колегії суддів, в апеляційній скарзі не наведено беззаперечних та достатніх доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо необхідності продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 та не вбачається підстав для зміни раніше обраного останньому запобіжного заходу на більш м'який.
Керуючись ч.6 ст.9, ст.ст.7, ст.ст. 176-206, 392, 393, 404, 405, ч.1 ст.407, 418, 419, 423, 424-426 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського районного суду від 26.09.2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: