Справа № 351/1496/25
Провадження № 33/4808/747/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції МАРТИНЮК В. І.
Суддя-доповідач Кукурудз
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Кукурудз Б.І., розглянувши адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Снятинського районного суду від 17 жовтня 2025 року щодо нього за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП, -
З матеріалів справи, слідує, що 27.09.2025 року о 10 год 50 хв. у АДРЕСА_1 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки "Renault Trafic" д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , не врахував дорожньої обстановки не впорався з керуванням та внаслідок чого допустив зіткнення із огорожою. При ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п.12.1 ПДР водій повинен врахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Також, 27.09.2025 о 10 год 50 хв у с. Балинці по вул. Шевченка, 48 Заболотівської ТГ Коломийського району Івано-Франківської області водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився відповідно до встановленого порядку на місці зупинки із використанням газоаналізатора Алкофор 507, результат 1.96 проміле, чим порушив п.2.9.а ПДР.
Постановою Снятинського районного суду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ст.124, КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення в межах санкції , встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_1 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 605 гривень 60 копійок.
Оскаржуючи вказану постанову ОСОБА_1 вважає її незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм права а також з неповним дослідженням обставин справи, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Стверджує, що судом недоведено факт керування ним транспортним засобом.
Вказує, що суд спрощено підійшов до розгляду справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, що призвело до винесення незаконної постанови суду.
Під час складання протоколів не дотримано вимог чинного законодавства щодо належності та допустимості доказів, працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано жодних належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт скоєння ним правопорушення за ч.1 ст.130, ст.124, а факт вчинення правопорушень не зафіксовано належним чином, як того вимагає КУпАП.
Просить постанову суду щодо нього за ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
До початку апеляційного розгляду справи, ОСОБА_1 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі просить її задовольнити.
Таким чином, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності за наявними матеріалами справи.
Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункти 2.9а, 12.1, Правил дорожнього руху України за, що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130, ст.124 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
П. 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України), передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Такий висновок судді відповідає фактичним обставинам справи підтверджується дослідженими у судовому засіданні та викладеними у постанові суду доказами, яким суддя дав належний аналіз та оцінив їх у сукупності, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №466513, ЕПР №466533, від 27.09.2025 року, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеоматеріалами, рапортами поліцейських, роздруківкою приладу алкофор результат позитивний 1,96 проміле, інформаційною довідкою про наявність посвідчення водія, зобов'язання до протоколу про адміністративне правопорушення, розпискою до протоколу, письмовими поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , схемою місця ДТП від 23.08.2025 року,
Наведені докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та встановленими законом способами, будь які сумніви їх достовірності відсутні.
Суддя, розглядаючи справу, дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 містять ознаки правопорушень передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП.
Що стосується апеляційних доводів, що судом не доведено факту керування ним транспортним засобом то вони є недоведеними, та спростовуються наступним.
Працівники поліції, які безпосередньо були на місці дорожньо-транспортної пригоди достовірно встановили, що транспортним засобом "Renault Trafic" д.н.з. НОМЕР_1 керував ОСОБА_1 про, що зазначено в протоколах про адміністративні правопорушення та схемі місця ДТП.
Отже, обставини, на які покликається апелянт, не можуть бути взяті до уваги.
Таким чином, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.124 КУпАП повністю доведена дослідженими судом доказами.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції, та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст. 33 КУпАП у межах, установлених КУпАП, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, даних про особу порушника, які зазначені у адміністративних протоколах, ступеня вини, відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З урахуванням вищевикладеного, під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційним судом не встановлено неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Інші підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказані й під час перевірки справи в апеляційному суді не встановлені, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених районним судом обставин події.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.
Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 17.10.2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП - без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду Б.І. Кукурудз