Справа № 338/863/25
Провадження № 22-ц/4808/1518/25
Головуючий у 1 інстанції Куценко О. О.
Суддя-доповідач Луганська
18 листопада 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Луганської В.М.
суддів - Бойчука І.В., Мальцевої Є.Є.,
учасники справи
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал»»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України)
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал»
на заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Куценка О.О.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал»» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказало, що 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100585166, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти у розмірі 12 000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.
ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит.
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до відповідача за кредитним договором №100585166 від 22 грудня 2023 року.
Позивач зазначив, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 36915,12 грн, з яких 10320,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25395,12 грн - заборгованість за відсотками, 1200,00 грн - заборгованість за комісією.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №100585166 від 22 грудня 2023 року у розмірі 36915,12 грн, сум сплаченого судового збору 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.
Заочним рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №100585166 від 22 грудня 2023 року в розмірі 23 088, 00 грн, витрати по сплаті судового збору 1 510,96 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал»» звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал»» задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми Закону України від 22.11.2023 року №3498-XI «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», та дійшов помилкового висновку, що з 24.12.2023 року має нараховуватись процентна ставка у відповідності у розмірі 1 %.
Скаржник вважає, що після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024 року, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Зазначає, що договір про споживчий кредит №100585166 був укладений сторонами 22.12.2023 року, враховуючи пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки та роз'яснення Національного банку України до 22.04.2024 року (включно) застосовується відсоткова ставка, яка становить не більше 2,5 %.
Пунктом 1.5.2 кредитного договору встановлено, що в пільговий період денна процентна ставка становить 1,70%, а в поточний період 2,30%. На момент укладання кредитного договору максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %, а в договорі визначена максимальна денна процентна ставка становила 2,3%, що відповідає вимогам законодавства.
Суд першої інстанції не врахував поетапного зменшення розміру денної процентної ставки, внаслідок чого, наведений судом першої інстанції розрахунок заборгованості, виходячи із максимальної денної процентної ставки 1 % за весь період кредитування, є неправильним.
Скаржник вказав, що загальний розмір заборгованості складає 36915,12 грн.
Крім того, на переконання скаржника встановлення ТзОВ «Мілоан» у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов'язку сплачувати комісію за надання кредиту недійсною визнана не булла, за таких обставин вважає, що має право вимагати стягнення заборгованості з комісійної винагороди.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження та роз'яснено відповідачу право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження ОСОБА_1 отримав 02.10.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 36 915,12 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн * 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначної справи в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №100585166 про надання споживчого кредиту в сумі 12 000,00 грн, строком на 105 днів. 28 травня 2024 року договору факторингу №108-МЛ/Т позивач набув права вимоги до відповідача за договором №100585166 від 22 грудня 2023 року.
Суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт їх неповернення та дійшов висновку про необхідність стягнення тіла кредиту в повному розмірі.
Стягуючи частково відсотки, суд виходив з того, що кредитний договір був укладений 22.12.2023 року, тобто до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», але строк дії цього договору продовжувався до 24.02.2024 року, відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства з 24.12.2024 року не може перевищувати 1 %. Здійснивши перерахунок, суд дійшов висновку, що сума відсотків за період з 22 по 24 грудня 2023 року розраховується по тарифній ставці 1,7% на день, що складає 204 грн на день, а за 2 календарних дні 408 грн та з 24.12.2023 року по 05.04.2024 року (103 календарних дні) за ставкою 1 % від суми кредиту, що становить 12000 грн, а всього 12768 грн.
Щодо комісії, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1 договору про надання споживчого кредиту №100585166 від 22.12.2023 року щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 1200 грн суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1200 грн.
Колегія суддів частково погоджується з висновком суду, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №100585166 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 872025, за яким останній отримав кредит у сумі 12 000 грн (п. 1.2. договору) строком на 105 днів з 22.12.2023року (п.1.3 договору), дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 05.04.2024 року ( 1.4.).
Пунктом 1.5.1 договору передбачено комісію 1200 грн.
Процентна ставка за користування кредитом складає 3060 грн, яка нараховується за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового період (п. 1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.3.).
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором 872025, який було йому відправлено на номер +380981266590.
Згідно копії платіжного доручення 79094752 від 22 грудня 2023 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на банківську картку відповідача НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 12000 грн.
28 травня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т за умовами якого кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості.
Згідно витягу з реєстру боржників від 04.02.2025 року до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1000585166 від 22.12.2023 року в загальній сумі 36 915,12 грн, боржник - ОСОБА_1 .
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір №100585166 про надання споживчого кредиту, який підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 872025.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Згідно частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор)
Позивачем надано докази на укладання кредитного договору 22 грудня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 №100585166 про надання споживчого кредиту на суму 12 000 грн, в якому були погоджені сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк та порядок повернення коштів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач набув право вимоги за кредитним договором №100585166 від 22 грудня 2023 року.
Згідно витягу з реєстру боржників від 04.02.2025 року до договору відступлення прав вимоги №108-МЛ/Т від 28 травня 2024 року, ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1000585166 від 22.12.2023 року в загальній сумі 36 915,12 грн, боржник - ОСОБА_1 .
Згідно відомості про щоденні нарахування ОСОБА_1 08.01.2024 року та 17.01.2024 року здійснив сплату тіла кредиту по 840 грн, отже заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту №100585166 становить 10 320, 00 грн, що також не заперечується скаржником.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитом, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).
За умовами договору про надання споживчого кредиту №100585166 строк кредиту визначено 105 днів з 22.12.2023 року із терміном повернення кредиту та нарахованих процентів 05.04.2024 року.
Процентна ставка за користування кредитом, яка нараховується за ставкою 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п. 1.5.3.).
Отже сторони у договорі про надання споживчого кредиту передбачили проценту ставку як плату за користування кредитом, у вигляді 1,7% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та стандартну базову ставку 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Кредитний договір №100585166 укладено 22.12.2023 року, тобто, до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», та діяв після набрання чинності цим Законом, а тому пункт 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» поширюється на вказаний кредитний договір.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково здійснив перерахунок відсотків за користування кредитом по процентній ставці 1%. В цій частині доводи апеляційної скарги є слушними.
Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що денна процентна ставка передбачена кредитним договором не суперечить умовам 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування».
Отже, заборгованість за процентами у період з 22.12.2023 року по 06.01.2024 року за 15 календарних днів має нараховуватись по процентній ставці 1,7% від суми кредиту 12 000 грн за кожен день, а саме: 12 000 грн * 1,7% *15 днів = 3 060 грн.
07.01.2024 року заборгованість за процентами вираховується з тіла кредиту 12 000 грн за процентною ставкою 2,3% (стандартна процентна ставка, встановлена п. 1.5.3 договору) і становить 12 000 грн * 2,3% = 276 грн.
08.01.2024 року ОСОБА_1 здійснено оплату тіла кредиту в розмірі 840 грн, отже заборгованість має вираховуватись з тіла кредиту 11 160 грн, а саме з 08.01.2024 року по 15.01.2024 року становить 11160 грн * 2,3% * 8 днів + 2053, 44 грн.
16.01.2024 року відповідачем здійснено оплату тіла кредиту в сумі 840 грн, отже заборгованість за процентами з 16.01.2024 року по 05.04.2024 року за 81 календарний день має вираховуватись з тіла кредиту 10 320 грн, та становить 10320 грн * 2,3 % * 81 день = 19 226, 16 грн.
Отже, загальна сума заборгованості по процентам за кредитним договором №100585166 від 22.12.2023року, яка нарахована в межах строку кредитування, а саме з 22.12.023 року по 05.04.2024 року становить 3060 грн + 276 грн + 2053,44 грн +19 226, 16 грн = 24 615, 60 грн.
Щодо вимог про стягнення комісії за надання кредиту, судова колегія зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку. Позикодавцем в договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 , та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що кредитор не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23, у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 754/644/21.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією у розмірі 1200 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача комісії за надання кредиту та доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит -Капітал» слід задовольнити частково, заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року змінити в частині стягнутої кредитної заборгованості, збільшивши суму стягнутої з ОСОБА_1 на користь ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №100585166 від 22 грудня 2023 року з 23 088, 00 грн до 34 935, 60 грн.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що є підстави для перерозподілу судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 8).
При зверненні з апеляційною скаргою позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3633,60 грн ( а.с. 93).
Позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» задоволено на 94,63%, тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 2 292, 31 грн та за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог 3 438,47 грн.
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, провадження № 14-20цс22).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7 000 грн.
До позовної заяви позивачем надано договір про надання правової допомоги №0605, копію ордеру на надання правничої допомоги від 06.05.2025 року, акт наданих послуг №407 від 20.05.2025 року та детальний опис наданих послуг до акту №407 .
Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом правничих послуг по справі.
Колегія суддів оцінивши подані стороною позивача докази, враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи в суді першої інстанції, та те, що підготовка позовної заяви не потребувало тривалих затрат часу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, яку просить стягнути ТОВ «Фінансова компанія «Кредит капітал» на свою користь з ОСОБА_1 з 7 000, 00 грн до 4 000,00 грн.
Колегія суддів враховує положення ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України та виходить з засад пропорційності, відповідно до яких при частковому задоволенні позову судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» задоволено на 94,63%, то сума судових витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню у суді першої інстанції становить 3 785,20 грн (4000 грн * 94,63%).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» задовольнити частково.
Заочне рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 28 серпня 2025 року змінити в частині стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» кредитної заборгованості, суми судового збору та витрат на правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів заборгованість за договором споживчого кредиту №100585166 від 22 грудня 2023 року в розмірі 34 935, 60 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансової компанії «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, м. Львів, судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 5730,78 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 785,20 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий В.М. Луганська
Судді: І.В. Бойчук
Є.Є. Мальцева