Єдиний унікальний номер 722/1634/24
Номер провадження 1-кс/719/6/25
19 листопада 2025 року м. Новодністровськ
Новодністровський міський суд Чернівецької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 ,
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Новодністровського міського суду Чернівецької області заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24, кримінальне провадження № 12024262140000236 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
У провадженні Новодністровського міського суду Чернівецької області знаходиться кримінальна справа № 722/1634/24, кримінальне провадження № 12024262140000236 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Справа розглядається одноосібно головуючою суддею ОСОБА_5
28.10.2025 у Новодністровський міський суд Чернівецької області надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 , яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями була передана на розгляд судді ОСОБА_6 .
Однак суддя ОСОБА_6 , з урахуванням вимог ч. 1 ст. 81 КПК України, подала заяву про самовідвід від розгляду заяви захисника ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5
12.11.2025 ухвалою Новодністровського міського суду Чернівецької області було постановлено відвести від участі у розгляді заяви захисника ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24, кримінальне провадження № 12024262140000236 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, суддю Новодністровського міського суду Чернівецької області ОСОБА_6 .
Справу про відвід головуючої судді ОСОБА_5 належить розглядати у цьому складі суду.
Судове засідання для вирішення питання про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24 було призначене о 12.00 19.11.2025.
17.11.2025 суд ухвалою задовольнив клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 (від 14.11.2025) та клопотання прокурори ОСОБА_7 (від 14.11.2025) про проведення судового засідання щодо розгляду заяви захисника ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «ВКЗ» - для захисника та з Сокирянського районного суду Чернівецької області - для прокурорки.
18.11.2025 від прокурорки ОСОБА_7 надійшла заява про розгляд заяви ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 без її участі, у зв'язку з її зайнятістю в іншому кримінальному провадженні. У заяві прокурорка заперечила підставність заяви про відвід головуючої судді ОСОБА_5 , просила суд відмовити у задоволенні відповідного клопотання захисту.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , адвокат ОСОБА_4 свою заяву про відвід судді підтримав повністю. Обвинувачений погодився з позицією свого адвоката.
Зокрема, у письмовій заяві про відвід головуючої судді ОСОБА_5 ОСОБА_4 зазначив таке.
19 серпня 2025 року суддя ОСОБА_5 постановила ухвалу, у якій суд, виходячи за межі предмета розгляду, надав низку оціночних характеристик щодо поведінки захисника ОСОБА_4 , вказавши на «ознаки дисциплінарного проступку», «зловживання процесуальними правами» та «небажання здійснювати захист».
Одночасно суд ухвалив повідомити Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернівецької області про нібито наявність таких ознак, запропонувати відкрити дисциплінарне провадження та притягнути адвоката до дисциплінарної відповідальності, а також зобов'язав КДКА повідомити суд про результати розгляду.
У вказаній ухвалі суд також зробив висновок про «неявку без поважних причин» 07.08.2025р. та 19.08.2025р., обґрунтувавши його посиланням на повістки, направлені через Електронний кабінет учасника справи (ЄСІТС), та узгодження дат із учасниками.
Заявник уважає, що перелічені обставини у сукупності породжують об'єктивні підстави для сумніву у неупередженості судді та становлять підставу для її відводу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України (наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді).
При цьому адвокат наголошує:
По-перше, ухвала від 19.08.2025 року очевидно виходить за межі процесуальної нейтральності суду та допустимих меж його компетенції у кримінальному провадженні. Здійснюючи правосуддя, суд зобов'язаний діяти виключно в межах, визначених законом, і забезпечувати рівність сторін відповідно до ст. 22 КПК України, залишаючись арбітром, а не учасником спору. Суд не є суб'єктом дисциплінарної юрисдикції щодо адвокатів і не наділений правом кваліфікувати їхні дії як такі, що «містять ознаки дисциплінарного проступку».
ОСОБА_4 покликається на ч. 3 ст. 33 та ст. 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до якої питання дисциплінарної відповідальності адвоката вирішують органи адвокатського самоврядування, вказує, що суд може лише інформувати їх про відомі факти і не вправі підміняти їхню дискрецію чи вимагати конкретних дій. Такі оцінні формулювання в ухвалі у тій самій справі створюють «видимість упередженості: (appearance of bias) у сенсі ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ (Piersack v. Belgium, Di Cubber v. Belgium та Morice v. France), що утворює підставу для відводу за п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.
Формулювання суду про «ознаки дисциплінарного проступку», «зловживання процесуальними правами» та «небажання здійснювати захист» не мають ознак нейтральної констатації, а є негативними оцінками професійної діяльності конкретного адвоката. Такі висловлювання виходять за межі розгляду справи та свідчать про формування судом осудливого ставлення до сторони захисту, що створює очевидний позапроцесуальний конфлікт між судом і захисником. Подібна риторика несумісна з принципом неупередженості, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та суперечить вимогам Бангалорських принципів поведінки суддів (п. 2.5-2.6), які зобов'язують суддю заявляти самовідвід, якщо навіть може скластися враження упередженості.
По-друге, як переконаний захисник ОСОБА_4 висновки суду про «неявку без поважних причин» зроблені з порушенням процесуальної форми повідомлення. Насамперед самі повістки містять дефект ідентифікації процесуального статусу викликаної особи: у них зазначено «представник апелянта». Така термінологія не кореспондує ролям, передбаченим КПК для суду першої інстанції: сторона захисту діє через захисника (ст. 45 КПК), тоді як «представник апелянта» - це словосполучення, не передбачене для цієї стадії та такого суб'єкта (пор. ст. 58, 63 КПК щодо представників інших учасників). Відповідно до ст. 137 КПК повістка повинна містити коректне зазначення процесуального статусу особи, яку викликають; це не технічна формальність, а обов'язковий реквізит, від якого залежить розуміння обсягу прав і обов'язків викликаного учасника та правових наслідків неприбуття. Помилкове визначення статусу не створює презумпції належного виклику і, щонайменше, породжує обґрунтований сумнів у дотриманні вимог ст. 137 КПК, що виключає можливість робити категоричний висновок про «неявку без поважних причин» виключно на підставі таких документів. Крім того, навіть абстрагуючись від наведеного дефекту, спосіб направлення повісток суперечить процесуальним вимогам. У кримінальному провадженні учасник справи може за власним бажанням отримувати процесуальні документи від інших сторін та від суду безпосередньо в «Електронному кабінеті» Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
По-третє, ОСОБА_4 наголошує, що відкладення судових засідань 07.08.2025 р. та 19.08.2025 р. мало цілком об'єктивні процесуальні підстави, пов'язані не з ухиленням сторони захисту від участі у розгляді, а з необхідністю забезпечення реалізації права обвинуваченого на ефективний захист.
06.08.2025 р. обвинувачений залучив до справи ще одного захисника - адвоката ОСОБА_8 , про що до суду було подано відповідний договір про надання правничої допомоги та ордер. Уже наступного дня, 07.08.2025 р., новозалучений захисник подав клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, а 18.08.2025 р. - клопотання про відкладення судового розгляду.
А тому відкладення розгляду не було проявом зволікання чи зловживання правами, а реалізацією основоположної гарантії права на захист.
Адвокат зауважує, що відкладення судових засідань 07.08.2025 р. і 19.08.2025 р. було зумовлене виключно необхідністю забезпечення належної реалізації права на захист, передбаченого Конституцією України та КПК. Висновки суду про «зловживання процесуальними правами» є безпідставними, суперечать фактичним обставинам та процесуальним гарантіям, а їх поява в ухвалі додатково свідчить про втрату суддею об'єктивності й сумнів у неупередженості судді, що виникає з об'єктивних зовнішніх обставин, що утворює підставу для відводу згідно з пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 наголосив, що вважає, що суд (у складі головуючої судді ОСОБА_5 ) упереджено вказав: «Більше того, в останні два судові засідання підряд 07 та 19 серпня 2025 року захисник ОСОБА_4 взагалі не з'являвся без поважних причин, що, на думку суду, може свідчити про неналежне ставлення адвоката до своїх професійних обов'язків» та «суд вбачає у поведінці захисника ОСОБА_4 ознаки порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 на ефективний захист…». У наведених фразах суддя вийшла за межі компетенції, якорю наділена відповідно до приписів КПК України.
Статтею 75 КПК України передбачені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Відповідно до частини першої вказаної статті, суддя, слідчий суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді для розгляду справи.
Крім того, у складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.
Стаття 76 КПК України унормовує недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Пунктом 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України (ч. 1ст. 26 КПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Згідно із частинами першою, другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Частиною 5 статті 80 КПК України передбачено, що відвід повинен бути вмотивованим.
Досліджуючи заявлені захисником обвинуваченого ОСОБА_3 підстави для відводу судді ОСОБА_5 суд установив, що такі є необґрунтовані та не узгоджуються з вимогами КПК України.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Адвокат ОСОБА_4 покликається на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, яка є самостійною підставою для його відводу. А підтвердженням існування таких обставин уважає ухвалу Новодністровського міського суду Чернівецької області від 19.08.2025, якою постановив: повідомити Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Чернівецької області про наявність в діях адвоката ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку у зв'язку з порушенням ним Правил адвокатської етики та неналежне виконання своїх професійних обов'язків. Запропонувати Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Чернівецької області відкрити дисциплінарне провадженім на підставі викладених в ухвалі даних та притягнути адвоката ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності; окремі вислови та фрази суду в ухвалі та недобросовісність суду щодо надсилання судових викликів та повідомлень.
Загалом суд доходить переконання, що, розглядаючи заяву захисника ОСОБА_4 про відвід головуючої судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24, він має дослідити два аспекти: 1) чи означає ухвала суду, постановлена у рамках ч. 1 ст. 324 КПК України, наявність упередженості та необ?єктивності судді щодо розгляду кримінальної справи, безпосередньо щодо захисника і чи впливає така позиція суду щодо оцінки процесуальної поведінки захисника на обвинуваченого, його права, гарантовані Конституцією України та КПК України; 2) чи можуть наведені захистом вислови та фрази суду в ухвалі вважатися такими, що нівелюють презумпцію безсторонності судді.
1. Ч. 1 ст. 324 КПК визначає, що у випадку неприбуття з неповажних причин захисника у судове засідання суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності.
Цьому припису кореспондує стаття 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено, що право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (тобто це можуть бути суддя, прокурор, клієнт, протилежна сторона, журналісти, треті особи).
Конструкція ч. 1 ст. 324 КПК України вказує на імперативний припис щодо поведінки суду у випадку неприбуття з неповажних причин захисника у судове засідання, порушення питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності, є не стільки його правом, скільки обов'язком.
Щодо поважності чи неповажності причин пропуску судового засідання, то слід наголосити, що їх оцінка належить до суддівського розсуду, позаяк вони є оціночними судженнями. Суд, надаючи оцінку причинам такого пропуску, відштовхується від обставин у справі і внутрішнього переконання.
Тому суд уважає, що у рамках дослідження підстав для відводу судді ОСОБА_5 він не може ні оцінювати саму ухвалу, ні оцінювати позицію суду, висловлену у цій ухвалі щодо підставності неприбуття захисника у судові засідання.
Виходячи із наведеного суд констатує, що постановлення суддею ОСОБА_5 19.08.2025 наведеної захистом ухвали саме по собі не свідчить про наявність у судді упередженості та необ?єктивності щодо адвоката ОСОБА_4 , у т. ч. і з точки зору виникнення сумнівів у цьому у стороннього спостерігача.
Статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. У частині першій статті 6 згаданого Закону вказується, що адвокатом може бути фізична особа, яка, зокрема, отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно зі ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема: 1) дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; 2) на вимогу клієнта надати звіт про виконання договору про надання правової допомоги; 3) невідкладно повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів; 4) підвищувати свій професійний рівень; 5) виконувати рішення органів адвокатського самоврядування; 6) виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Також діяльність захисника має відповідати Правилам адвокатської етики, затвердженим Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 (далі - ПАЕ, Правила), які вказують на таке.
У Преамбулі до Правил зазначено, що вони слугують обов'язковою для використання адвокатами системою орієнтирів при збалансуванні, практичному узгодженні своїх багатоманітних, іноді суперечливих професійних прав та обов'язків відповідно до статусу, основних завдань адвокатури і принципів її діяльності, визначених Конституцією України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законодавчими актами, а також закріплюють єдину систему критеріїв оцінки етичних аспектів поведінки адвоката.
Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності. При здійсненні професійної діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватись загальноприйнятих норм ділового етикету (ст. 12 Правил).
Згідно з положеннями статей 7, 19 ПАЕ адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.
За змістом ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010), і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення названого Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від 20.01.2011).
Ухвала суду про порушення питання про відповідальність адвоката, який не прибув у судове засідання, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності, сама по собі не свідчить про упередженість і необ'єктивність суду, а є інструментом реагування на виявлені порушення щодо виконання адвокатом його обов'язків належно забезпечувати захист обвинуваченого, який реалізується, у т. ч. і шляхом явки у судові засідання та їх непропуску без поважних причин. Однак рішення може стати підґрунтям для такої думки, залежно від контексту та змісту ухвали. Важливо розуміти, що суди мають право виносити такі ухвали у випадках зловживання правами, порушення або неналежного виконання адвокатом своїх обов'язків. Наведена ухвала має розглядатися як скарга, що була передана до відповідних органів адвокатури для подальшого розгляду.
2. Щодо формулювань головуючої судді ОСОБА_5 в ухвалі від 19.08.2025: «ознаки дисциплінарного проступку», «зловживання процесуальними правами» та «небажання здійснювати захист»
Оцінюючи поведінку учасників кримінального провадження суду слід враховувати належне виконання ними своїх процесуальних обов'язків (зокрема, щодо явки за судовим викликом, дотримання умов обраного запобіжного заходу, надання у передбачений законом спосіб доказів тощо), існування випадків зловживання процесуальними правами тощо.
Під зловживанням правом у теорії права класично розуміють дії: 1) переважним мотивом яких є заподіяння шкоди; 2) здійснення яких є абсолютно нераціональним з огляду на відсутність будь-якого законного інтересу у здійсненні права, або ж його здійснення завдає шкоди іншому; 3) право реалізується з ціллю, відмінною від тієї, для якої воно існує.
Заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права (ухвала Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 676/7346/15-к), зокрема, на кримінальне судочинство. Європейський суд з прав людини оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви (частина третя статті 35 Конвенції). До одного із випадків зловживання правом на подання заяви ЄСПЛ відносить подання явно сутяжницької заяви або такої, що позбавлена реальної мети. Так, вважається зловживанням той факт, коли заявник неодноразово подає до Суду сутяжницькі та явно необґрунтовані заяви (M. v. The United Kingdom; Philis v. Greese).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989, також вказував на недопустимість зневілювання ключового принципу - верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом.
Водночас, ЄСПЛ у своєму рішенні від 01.07.2014 у справі «S.A.S. проти Франції», § 66, визначив, що «зловживання правом» - це шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надане/створене.
Статтею 44 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
Відповідно ст. 42 Правил адвокатської етики, представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватись вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог Правил.
Отже, поняття «зловживання процесуальними правами» - загальноприйняте у національному процесуальному праві, не має емоційного забарвлення і встановлення його судом з урахуванням обставин розгляду справи є допустимим. Більше того, воно може бути обов'язковим для суду у випадку необхідності забезпечення прав інших учасників процесу чи дотримання розумності строків розгляду справи.
В ухвалі від 19.08.2025 суддя ОСОБА_5 не встановлювала наявність чи відсутність дисциплінарного проступку у діях адвоката, але припустила його наявність, у зв'язку з чим указала на «ознаки дисциплінарного проступку» з посиланням на кількість призначених судових засідань у справі, узгодження дат їх проведень із захистом, а також на приписи законодавства про адвокатську діяльність. При цьому суддя запропонувала Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Чернівецької області відкрити дисциплінарне провадження щодо адвоката ОСОБА_4 та притягнути його до дисциплінарної відповідальності, залишивши таке право саме за наведеною комісією.
Щодо висловлювань судді в ухвалі від 19.08.2025 «Більше того, в останні два судові засідання підряд 07 та 19 серпня 2025 року захисник ОСОБА_4 взагалі не з'являвся без поважних причин, що, на думку суду, може свідчити про неналежне ставлення адвоката до своїх професійних обов'язків» та «суд вбачає у поведінці захисника ОСОБА_4 ознаки порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 на ефективний захист…» суд зазначає, що в ухвалі суддя ОСОБА_5 не встановлювала неналежне ставлення адвоката до своїх професійних обов'язків, а лише припустила таке для проведення належного аналізу процесуальної поведінки відповідним компетентним органом.
Висновок судді щодо наявності ознак порушення права обвинуваченого ОСОБА_3 на ефективний захист слід розглядати через призму змісту всієї мотивувальної частини ухвали, при цьому головуюча суддя ОСОБА_5 , знову ж таки, не встановила таке порушення, а лише наголосила на тому, що вбачає його ознаки, що є припустимим, виходячи із того, що суддя наводила свої міркування щодо неналежної процесуальної поведінки адвоката для її дослідження Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Чернівецької області.
Отже, суд резюмує, що суддя не вийшла за межі її компетенції у кримінальному провадженні.
Суд також наголошує, що у судовому засіданні було з'ясовано, що, власне, Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Чернівецької області притягнула до дисциплінарної відповідальності адвоката ОСОБА_4 за результатами дисциплінарного провадження, відкритого на підставі ухвали головуючої судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24, що також підтверджує об'єктивність судді.
Покликання заявника щодо неналежного способу направлення судом повісток суд залишає поза увагою, позаяк направлення повісток учасникам кримінального провадження та його спосіб не можуть свідчити про необ'єктивність суду.
Навпаки, спосіб направлення захиснику повісток свідчить про тлумачення суддею ч. 2 ст. 35 КПК України таким чином, що особам, які зобов?язані зареєструвати офіційні електронні адреси в ЄСІКС (зокрема, й адвокати), надсилання копій документів, у т. ч. і повісток, відбувається без письмової згоди останніх на це
Тлумачення норм права - це діяльність щодо з'ясування або роз'яснення (інтерпретації) змісту (смислу) юридичної норми з метою правильного її застосування та реалізації.
Судове тлумачення норм права - це завжди офіційне тлумачення, що здійснюється суддями, результати такого тлумачення можуть бути обов'язковими як для необмеженої кількості випадків (нормативне тлумачення), так лише для конкретного судового спору (казуальне тлумачення). Особливістю судового тлумачення є спеціальна форма закріплення його результатів у мотивувальній частині судових рішень.
Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів у неупередженості (рішення «Кастілло Альгар проти Іспанії» ).
Покликання заявника на упередженість висловлювання судді в ухвалі від 19.08.2025 стосовно його небажання здійснювати захист обвинуваченого суд уважає вирваним з контексту, позаяк висновок судді про «небажання ОСОБА_4 здійснювати та завершити судовий розгляд у розумні строки», по-перше, стосувався не здійснення захисту обвинуваченого, а розгляду справи у розумні строки, по-друге, ґрунтувався на аналізі процесуальної поведінки захисника, зокрема, в ухвалі зазначено: «На даний час у справі було призначено одинадцять судових засідань: 09, 22, 29 травня 2025 року, 04, 20, 26 червня 2025 року, 01, 09, 24 липня 2025 року та 07, 19 серпня 2025 року. Кожного разу судом вживались заходи для узгодження наступних дат судових засідань із сторонами кримінального провадження, зокрема, 09 травня 2025 року із захисником ОСОБА_4 узгоджено наступні дати судових засідання на 22 та 29 травня, 04 червня 2025 року, а 04 червня 2025 року із захисником ОСОБА_4 узгоджено дати судових засідань на 20 та 26 червня, 01 та 09 липня 2025 року. Однак від початку судового провадження в суді першої інстанції захисник неодноразово знаходив різні причини для відкладення судових засідань, внаслідок чого із одинадцяти призначених судових засідань відбулося лише три (09 травня, 04 та 20 червня 2025 року). Більше того, в останні два судові засідання підряд 07 та 19 серпня 2025 року захисник ОСОБА_4 взагалі не з'являвся без поважних причин, що, на думку суду, може свідчити про неналежне ставлення адвоката до своїх професійних обов'язків».
Крім того, частиною 4 ст. 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
Суд переконаний, що саме незгода захисника ОСОБА_4 з ухвалою від 19.08.2025 та її обґрунтуванням є підставою для подання заяви про відвід головуючої судді ОСОБА_5 .
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом в ухвалі від 06 березня 2024 року (cправа № 907/860/17). В ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Окрім наведених підстав, адвокат ОСОБА_4 не навів обставин та не надав доказів, які б викликали сумніви у неупередженості та необ?єктивності судді ОСОБА_5 . Таких обставин не встановлено і судом під час розгляду заяви про відвід.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Суддя дотримується незалежної позиції як щодо суспільства в цілому, так і щодо конкретних сторін судової справи, в якій він повинен винести рішення. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (пункти 1.2, 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів).
Позаяк кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди [України] застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Мироненко та Мартиненко проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявникам потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи тощо).
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені також у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема, у рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року. У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування одного із цих критеріїв (підходів) або обох залежить від конкретних обставин, пов'язаних зі спірною поведінкою судді.
ЄСПЛ у рішенні від 03 травня 2007 року у справі «Бочан проти України» вказав, що ЄСПЛ далі нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто жоден із членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
У рішенні у справі «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року ЄСПЛ зазначив, що стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50).
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, і у цьому зв'язку навіть видимі ознаки можуть мати певне значення.
Для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності та неупередженості судді не можуть вважатися належними сумніви, які випливають із припущень заявника. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах.
Заявлений відвід не містить належних даних, які б свідчили про наявність підстав, передбачених КПК України, для відводу судді ОСОБА_5 та зводиться до незгоди із прийнятим нею процесуальним рішенням, зокрема про повідомлення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Чернівецької області про наявність в діях адвоката ОСОБА_4 ознак дисциплінарного проступку та пропозицією відкрити дисциплінарне провадження на підставі викладених в ухвалі даних та притягнути адвоката ОСОБА_4 до дисциплінарної відповідальності.
Проте, така обставина жодним чином не свідчить про наявність сумніву в об'єктивності, неупередженості чи безсторонності судді ОСОБА_5 , яка є головуючою у справі.
На підставі наведеного, враховуючи те, що під час розгляду заяви про відвід суддею не встановлено наявності підстав для відводу, згідно із правилами КПК України, суд доходить висновку, що заява адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 не підлягає до задоволення.
Керуючись наведеним та ст. 75, 76, 80, 372 КПК України суд
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 у кримінальній справі № 722/1634/24 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 19 листопада 2025 року.
Суддя: ОСОБА_9