Справа № 405/2651/25
2-а/405/49/25
13.11.2025 Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:
головуючого судді Волоткевича А.В.,
секретар судового засідання Бобко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Кропивницькому адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся в суд із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить суд:
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/1687 від 07.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про визнання його - ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього штрафу у розмірі 17 000,00 грн.
- відповідну справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування позовної заяви зазначив, що Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/1687 від 07.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на мене штраф у розмірі 17 000,00 грн. У вказаній постанові зазначено, що позивач не прибув до ТЦК за повісткою на 06.11.2024. В той же час позивач вказану повістку не отримував. Крім того, спроба вручення вказаної повістки була 08.11.2024, тобто через два дні після дати, на яку він викликався до ТЦК. Таким чином, він станом на визначену в повстці дату прибуття до ТЦК - 06.11.2024 не був оповіщений про необхідність прибуття до ТЦК.
Ухвалою судді від 08.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Також, ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, в якій просив вжити наступні заходи забезпечення вказаного адміністративного позову, а саме зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/1687 від 07.02.2025 р. за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу (виконавче провадження № 77830976, відкрите 16.04.2025 р. у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)).
Ухвалою судді від 08.05.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/1687 від 07.02.2025 р. за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, виконавче провадження № 77830976, відкрите 16.04.2025 р. у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), згідно з яким боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
13.05.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечено позовні вимоги. В обґрунтування відзиву зазначено, що громадянину ОСОБА_1 , була направлена повістка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з вимогою про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 06.11.2024 року, відповідно до підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 належним підтвердженням оповіщення про виклик є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме 08.11.2024, в порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у вказану дату не прибув.
16.05.2025 від представника відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду.
25.07.2025 до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Позивач та представник відповідача участі в судовому засіданні не брали, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.
Розглядаючи клопотання відповідача про залишення позову без розгляду суд враховує таке.
В обґрунтування поданого клопотання представник відповідіача зазначає, що оскаржувана постанова направлялася позивачу поштою, на підтвердження чого надає фіскальний чек (а.с. 77). Згідно з роздруківкою з офіційного веб-сайту Укрпошта поштове направлення з оскаржуваною постановою повернуте без вручення 22.02.2025 з відміткою органу поштового зв'язку: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 78). Таким чином, за твердження позивача, 10-ти денний строк на звернення позивача з даним позовом має відраховуватися з дня проставлення відмітки органу поштового зв'язку «за закінчення терміну зберігання», тобто з 22.02.2025. Відповідач вказує, що з даним позовом позивач звернувся до суду лише 06.05.2025, тобто з пропуском строку, встановленого законом на звернення до суду з адміністративним позовом.
Судом встановлено, що на підтвердження направлення відповідачем позивачу оскаржуваної постанови відповідачем надано фіскальний чек, який підтверджує лише направлення позивачу поштового направлення, однак зміст вказаного фіскального чеку не дає змоги встановити направлення позивачу саме оскаржуваної постанови. Будь-яких інших доказів, що підтверджують вручення позивачу оскаржуваної постанови до суду не надано, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.
Дослідивши докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив таке.
Постановою № 1/1687 від 07.02.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковником ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень (а.с. 9-14).
Відповідно до оскаржуваної постанови 30.01.2025 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , капітаном ОСОБА_3 складено протокол № 1/1687 відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 60). 30.01.2025 офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , капітаном ОСОБА_3 під особистий підпис доведено та вручено другий примірник повідомлення про запрошення до ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду справи про адміністративне правопорушення № 169 від 30.01.2025 (а.с. 61). Громадянину ОСОБА_1 направлена повістка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з вимогою ПРО необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 06.11.2024. Належним підтвердженням оповіщення про виклик є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме 08.11.2025, в порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у вказану дату не прибув, такими діями (бездіяльністю) вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію).
У зв'язку із незгодою з вказаною постановою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Стаття 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює відповідні обов'язки для громадян України:
"Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації
1. Громадяни зобов'язані:
з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;…".
Згідно з ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Оскаржувана постанова містить посилання на норму закону, вимоги якого порушені, а саме на: абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" та посилання на ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП містить інформацію про те, що позивач в умовах особливого періоду, воєнного стану та під час проведення загальної мобілізації всупереч вимог абз. 1 ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" не з'явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки строк та місце, зазначені в повістці, що надіслана за допомогою АТ "Укрпошта" про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не наддасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" в редакції від 19.05.2024 року (далі Закон N 2232-XII) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію".
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" (далі - Закон N 3543-XII) громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ N 560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року N 270 (далі Правила).
Відповідно до абз. 2 п. 16 Правил повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто.
Абзацом 3 п. 101 Правил визначено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81,82,83,84,91,99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Згідно з абз. 2, 4 п. 82 Правил рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що було сформовано Повістку № 848161 від 28.10.2024 на ім'я ОСОБА_1 , про з'явлення 06.11.2024 о 09:00 для уточнення даних (а.с. 59).
Також до повістки долучено опис вкладення до рекомендованого поштового відправляння №0610200947285 за формой 107П (а.с. 59 зворот).
Послуга опису вкладення до поштового відправлення полягає в підтвердженні у визначеному оператором поштового зв'язку порядку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції вмісту вкладення до поштового відправлення із зазначенням індивідуальних ознак відповідного вкладення (конкретний вид, кількість тощо), що відрізняє його від інших речей.
З даною метою розроблено форму 107П опису вкладення до рекомендованого відправлення, в якій відведено місце для підтвердження вкладення до рекомендованого листа самим відправником, а також місце для перевірки правильності вкладення до відправлення працівником поштового зв'язку у вигляді підпису та печатки.
Наданий відповідачем опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0610200947285 від 28.10.2024 не підтверджує того факту, що позивачу направлялась саме повістка № 848161, оскільки в ньому відсутні як підпис відправника, так і підпис з печаткою працівника поштового зв'язку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не був належним чином оповіщеним про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Крім того, як зазначає сам відповідач, повістка про виклик позивача до ТЦК та СП на 06.11.2024, вручена позивачу лише 08.11.2024, що фізично виключає можливість явки відповідача до ТЦК та СП 06.11.2025 і є окремою підставою для задоволення позову.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином законодавець визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються.
З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії з інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Виходячи з мотивів наведених вище, суд вважає, що оскаржувана постанова прийнята не на підставі вимог закону, що є порушенням ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 6 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП є протиправною, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП належить скасувати і закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статтею 210-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стосовно інших доводів сторін, суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Керуючись ст.5, 6, 9, 72, 77, 132, 139, 241, 242, 244, 245, 246, 250, 255, 286, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/1687 від 07.02.2025 за справою про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього штрафу у розмірі 17 000,00 грн та справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції, яким є Третій апеляційний адміністративний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Подільського районного
суду міста Кропивницького А. В. Волоткевич