Справа№938/1409/25
Провадження № 1-кп/938/142/25
про вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу
19 листопада 2025 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 09.08.2025 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025090000000492, про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черемошна Верховинського району Івано-Франківської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, працевлаштованого трактористом у ФОП ОСОБА_7 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, -
До Верховинського районного суду Івано-Франківської області 22.09.2025 року надійшов для розгляду обвинувальний акт з доданими до нього документами про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою суду від 23.09.2025 року справу призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 29.11.2025 року включно, без визначення розміру застави. Доручено персоналу Верховинського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області скласти та подати суду досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Від Верховинського районного сектору філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області до суду поступила досудова доповідь відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 11.11.2025 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.
У ході судового розгляду даного кримінального провадження 18.11.2025 року поступило клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів.
В обґрунтування цього клопотання прокурором зазначено, що 11.08.2025 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 60 днів. Клопотання обгрунтовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до тяжких злочинів.
Крім того, наявні ризики передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Від захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 до суду поступило клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу з визначенням розміру застави, яка не буде для нього завідомо непомірною, або застосувати до нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, зокрема цілодобовий домашній арешт, з покладенням відповідних обов'язків. Клопотання обґрунтовано тим, що наведені ризики прокурором недостатньо обгрунтовані та недоведені, а тому на даний час відпала потреба у подальшому застосуванні до обвинуваченого найсуворішого запобіжного заходу без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, однак необережного, він має стійкі соціальні зв'язки, є особою пенсійного віку, хворіє, повністю визнає свою вину, тому не може впливати на свідків, які не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди, також відсутні докази зловживання спиртними напоями. ОСОБА_4 має твердий намір відшкодувати заподіяну шкоду потерпілій стороні, однак перебуваючи під вартою позбавлений можливості реалізувати свій намір. Загиблий ОСОБА_10 був товаришом обвинуваченого із сусіднього села, де люди добре знають один одного, тому з урахуванням ментальності яка поширена в громаді та морально-етичних міркувань, ризик того, що обвинувачений якому вже виповнилося 60 років може втекти із села та скритися відсутній. При цьому ОСОБА_4 просить долучити до матеріалів кримінального провадження його закордонний паспорт.
Захисники обвинуваченого та обвинувачений заперечували щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати щодо обвинуваченого більш більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або тримання під вартою із визначенням розміру застави. Сторона захисту свою позицію обгрунтовувала тим, що обвинувачений має стійкі соціальні зв'язки, віком обвинуваченого, наявністю місця роботи, позитивними характеристиками та тим, що обвинувачений не притягався раніше до кримінальної відповідальності.
Потерпіла в підготовче засідання не з'явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлена належним чином.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши та дослідивши матеріали даного клопотання, приходить до такого висновку.
З урахуванням позицій учасників кримінального провадження, суд прийшов до такого висновку.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ч.4 ст.176 КПК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Як зазначено в ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У ч. 2 ст.177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ч.ч.3,5 ст.199 КПК України, якою суд керується в силу ч.2 ст.331 КПК України, суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд зазначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. При чому ризик кримінального провадження як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.
Також суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє до Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Відповідно до ст. 5 п. «С» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв'язки з суспільством.
Зазначені стандарти доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 року обрано щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою з 09.08.2025 року до 07.10.2025 року без визначення розміру застави.
Ухвалою суду від 30.09.2025 року продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 29.11.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Як вбачається з вищевказаних ухвал слідчого судді, наявність обгрунтованої підозри підтверджується протоколом огляду місця події від 09.08.2025 року, допитами свідків, висновками щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_4 , а також іншими документами кримінального провадження.
Враховуючи вимоги кримінального процесуального законодавства України та практику Європейського Суду з прав людини, зважаючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп'яніння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, то суд вважає доведеним наявність ризиків, передбачених п. п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду є те, що він обвинувачується у вчиненні злочину в стані алкогольного сп'яніння, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 5 до 10 років, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, за скоєння якого не допускається застосування ст. 75 КК України. Також він досягнув 60-річного віку, документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон, а отже відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що дозволяє йому перетинати державний кордон України в період дії воєнного стану.
Долучення за клопотанням захисту до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 паспорта громадянина України для виїзду за кордон, не може ствердно свідчити про відсутність цього ризику, оскільки не позбавляє його можливості виготовити такий документ повторно.
Підставами вважати, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків є те, що він знайомий із свідками та йому відомі їх анкетні дані. Зокрема свідок ОСОБА_9 є рідним братом обвинуваченого.
Крім того, на переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду.
На переконання суду, застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків. Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_4 є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та перешкоджанню кримінальному правопорушенню іншим чином.
Відповідно до п.2 ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок якого загинув ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , то суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 178, 183, 197, 199, 331, 332 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 18 січня 2026 року включно, з утриманням у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)» без визначенням розміру застави.
Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань (№12).
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів, що здійснюють процесуальне керівництво.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 19.11.2025 року.
Суддя ОСОБА_11