Справа № 174/1270/25
п/с 2/174/618/2025
18 листопада 2025 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ілюшик І.А.,
за участю: секретаря - Троцько О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»), звернулося до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 31.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі - ТОВ «Лінеура Україна», Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено договір № 4853162 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на умовах: тип кредиту: кредит; сума кредиту: 5000 грн; строк кредиту 360 днів: з 31.07.2024 по 25.07.2025; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «48304».
Відповідно до зазначених вище умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .
У період з 31.07.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 925,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 925 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4853162 від 31.07.2024 на загальну суму заборгованості 24872,66 грн.
Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4853162 від 31.07.2024 та загальна сума заборгованості склала 24872,66 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 4999,99 грн, заборгованості за процентами - 17372,67 грн, штрафні санкції 2500,00 грн. Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 № 31/03/2025, строк дії Договору № 4853162 від 31.07.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 по 25.07.2025 (116 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8 700,00 грн. Позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції 2500 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4853162 від 31.07.2024 загальною сумою 31072,66 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 4999,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 17372,67 грн, нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 116 календарних днів 8700,00 грн.
Суму заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на його користь, а також стягнути понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ «Приватбанк».
23.10.2025 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка В.О. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», відповідач не визнає в повному обсязі, вважає їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. В справі відсутні будь-які належні та допустимі докази які підтверджують отримання відповідачем грошових коштів, та наявності заборгованості, оскільки позивач не підтвердив факт отримання відповідачем грошових коштів. На підтвердження укладення вказаних кредитних договорів, позивачем не надано жодного доказу, які в свою чергу фіксують чітку послідовність (хронологію) всіх дій товариства та клієнта щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку товариство використовує для укладення електронних договорів. Не зважаючи на те, що в позовній заяві зазначена процедура укладання кредитного договору в електронному вигляді.
Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів за процентами за кредитним договором № 4853162 у розмірі 26072,67 грн не є співмірною сумі існуючої заборгованості за кредитом у розмірі 4999,99 грн, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором. Крім того, позивач не довів того, що на його думку відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн, а чому тоді до стягнення підлягає 4999,99 грн. З урахуванням того, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем кредитних коштів, зарахування грошових коштів саме на картку відповідача по кредитному договору, вважає, що підстав для задоволення позовних вимог, як в частині тіла кредиту, так і в частині відсотків по кожному кредитному договору немає. З цих же підстав не підлягає і задоволення вимога про стягнення на користь позивача штрафу в сумі 2500 грн. В тому числі матеріали справи не містять належних та допустимих доказів з яких позивач виходив при визначені цієї суми як і не містять детального розрахунку нарахованої суми штрафу. Позовна вимога про стягнення не існуючих інфляційних втрат та 3% річних також не може бути задоволена, оскільки суд не може стягнути такі на майбутнє без визначення конкретної суми, а позивач детального розрахунку до суду не надав.
Також вважає, що позивач не надав доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, а тому, позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача витрат на правову (правничу допомогу).
Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 85-92).
27.10.2025 від представника позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвоката Столітнього М.М. через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, згідно з якою, з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства. Зазначає, що факт укладення кредитного договору та наявності права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором беззаперечно доведено належними та допустимими доказами. Просить позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити у повному обсязі (а.с. 97-104).
Одночасно, з відповіддю на відзив, представником позивача надано постанови апеляційних судів за апеляційними скаргами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рішення судів, публічну пропозицію ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 08.04.2024 (а.с. 105-149).
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розглядати справу за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі та проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, її представник надав заяву про розгляд справи без участі його та відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 31.07.2024 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 12687 підписала заяву про прийняття пропозиції на укладення договору про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів, що є її згодою на укладення договору відповідно до умов Публічної пропозиції ТОВ «Лінеура Україна» (далі - Публічна пропозиція) на укладення договору, що розміщені на офіційному вебсайті ТОВ «Лінеура Україна» за адресою: https://credit7.ua/pro-nas (а.с. 21).
Також, 31.07.2024 ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 уклали договір № 4853162 про надання коштів на умовах споживчого кредиту на умовах, встановлених договором, Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000,00. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 31.07.2024 або 01.08.2024. Договір № 4853162 про надання коштів на умовах споживчого кредиту та додатки № 1 та № 2 до нього, підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 48304 (а.с. 22-27).
На підтвердження факту погодження кредитних умов договору, позивачем надано Паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 14735 (а.с. 28-30).
На виконання вимог договору, 31.07.2024 на картковий рахунок клієнта ТОВ «Лінеура Україна» перераховано кошти в сумі 5000,00 грн на номер картки НОМЕР_1 в системі iPay.ua, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих № 1-0104 від 01.04.2025 на підставі договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, укладеного між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 31-33).
Порядок отримання та надання позики ТОВ «Лінеура Україна» регламентується Правилами надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна» (нова редакція), затверджених наказом ТОВ «Лінеура Україна» від 05.04.2024 № 43-ОД (а.с. 34-38).
Згідно розрахунку заборгованості за доровором № 4853162 від 31.07.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31.03.2025, наданим ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 склала 24872,66 грн (а.с. 39, 40).
31.03.2025 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 31/03/2025, за умовами якого, ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» приймає належні ТОВ «Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 31.03.2025 до договору факторингу № 31/03/2025 від 31.03.2025, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4853162 від 31.07.2024 на загальну суму 24872,66 грн (а.с. 41-47).
01.04.2025 ТОВ «Лінеура Україна» відправлено текстове повідомлення (SMS-повідомлення) по ID договору 4853162 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 про відступлення прав вимоги та предачі персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с. 48).
З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором № 4853162 про надання споживчого кредиту від 31.07.2024 за 116 календарних днів (01.04.2025-25.07.2025) вбачається, що сума основного боргу, на яку нараховується процентна ставка: 4999,99 грн, процентна ставка: 1.5%, сума нарахованих процентів за користування грошовими коштами: 8700,00 грн (а.с. 49, 50).
Листом від 03.11.2025 № 20.1.0.0.0/7-251030/86858-БТ АТ КБ «ПриватБанк» повідомляє, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ( НОМЕР_5 ) на яку зараховані кошти на суму 5000 грн 31.07.2024 (а.с. 156).
Відповідно до з ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеном у ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Як вбачається зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» має право вимагати від відповідача ОСОБА_1 , як позичальника, яка прострочила виконання зобов'язань, повернення суми заборгованості за договором № 4853162 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 31.07.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 .
Отримання відповідачем 5000 грн на картковий рахунок підтверджується матеріалами справи та відомостями наданими банком. Також, як вбачається з матеріалів справи та прямо вказано позивачем у позовній заяві, у період з 31.07.2024 по 31.03.2025 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 925,01 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 925 грн. Вказане свідчить про визнання відповідачем свого боргу перед кредитором. А також з урахуванням вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4999,99 грн, а не 5000 грн, і позов в цій частині підлягає задоволенню.
Оцінивши усі надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, судом не встановлено розбіжностей та суперечностей щодо їх змісту, тому сумнівів щодо їх достовірності немає.
Однак, враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість з відповідача за кредитним договором в сумі 26072,67 грн (17372,67+8700,00), яка є заборгованістю за процентами, не є співрозмірною заборгованості за основною сумою боргу 4999,99 грн, що суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов'язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до 4999,99 грн, що відповідає заборгованості за основним боргом.
Отже, позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в розмірі 9999,98 грн, яка включає в себе: заборгованість за основним боргом - 4999,99 грн; заборгованість за процентами - 4999,99 грн. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.
Крім того, позивач просив в порядку ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України зазначити у рішенні суду про те, що органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Згідно із ч. 10 ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 11 ст. 265 ЦПК України остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Із аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавець наділив суд правом у своєму рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення.
При ухваленні рішення суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року, справа № 910/14524/22, провадження № 12-4гс24 щодо застосування приписів частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої та одинадцятої статті 265 ЦПК України). Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.
Нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується.
Отже, суд першої інстанції звертає увагу, що в рішенні суду може бути вказано лише щодо нарахування відсотків або пені, а ч. 10 ст. 265 ЦПК України взагалі не передбачено можливість зазначення в рішенні нарахування інфляційних витрат.
Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов'язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Великої Палата Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24).
Однак позивачем вимога про стягнення 3% річних не заявлена, в зв'язку з чим взагалі відсутні підстави зазначення в рішенні суду про нарахування органом (собою), який буде здійснювати примусове виконання рішення суду, 3 % річних.
З огляду на викладене, оскільки ухвалення рішення в цій частині є правом суду, а позивачем не обґрунтовано доцільності застосування ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд не вбачає підстав для задоволення процесуального клопотання позивача.
Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного станута у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2422,40 грн, та витрати на правову допомогу в сумі 10000 грн.
Судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2422,40 грн (а.с. 1), який, в силу ч. 1ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в сумі 779,59 грн пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на підставі ч. 2 ст. 137, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3218,26 грн, понесення яких позивачем підтверджено матеріалами справи (а.с. 51-58) пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Судові витрати в іншій частині віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість загальною сумою 9999 (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 98 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 4999,99 грн, суми заборгованості за процентами 4999,99 грн.
Решту позовних вимог залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822) сплачений судовий збір у розмірі 779,59 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3218,26 грн.
Судові витрати в іншій частині віднести на рахунок позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Ілюшик