Справа № 685/612/25
Провадження № 2/685/343/25
19 листопада 2025 року селище Теофіполь
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Теофіполь
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 31.07.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5930692 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 10000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_1 ), на власні потреби не пов'язані з підприємницькою діяльністю, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути позику у погоджений умовами договору строк (70 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 1,61850% в день (акційна процентна ставка), 2,49000% в день (базова процентна ставка), акційна та базова процентні ставки застосовуються протягом першого розрахункового періоду (п.2.4.1, 2.4.2 договору), 3,00000% на день (основна процентна ставка, застосовується протягом усього строк позики, крім першого розрахункового періоду) (п.2.4.3 договору), реальна річна процентна ставка 21720% річних. Крім того, 25.08.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №5930692 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якої ТОВ «МАНІФОЮ» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 10000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_1 ), на власні потреби не пов'язані з підприємницькою діяльністю, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути позику у погоджений умовами договору строк (80 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 2,49000% в день (базова процентна ставка), застосовується протягом першого розрахункового періоду - 30 днів, 3,00000% на день (основна процентна ставка, застосовується протягом усього строк позики, крім першого розрахункового періоду - 50 днів) (п.2 додаткової угоди). Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором позики №5930692 від 31.07.2023 щодо повернення суми позики та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 32470 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 22470 грн - заборгованість за відсотками. 11.01.2024 між позивачем та ТОВ «МАНІФОЮ» укладено договір факторингу №11-01/2024 та додаткову угоду №1 до договору факторингу. Відповідно до умов договору факторингу та додаткової угоди до нього та Реєстру боржників №1, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики №5930692 від 31.07.2023.
Крім того, 26.10.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76816274 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 9500 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_2 ), на власні потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (15 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 2,5 % в день, реальна річна процентна ставка 403312,1 % річних. Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором позики №76816274 від 26.10.2023 щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 20165,57 грн, з яких: 2982,75 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 17182,82 грн - заборгованість за відсотками. 14.06.2021 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21. 28.07.2021 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21. 13.06.2022 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21. 11.04.2024 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №22 до договору факторингу №14/06/21. Відповідно до умов договору факторингу та зазначених додаткових угод до нього та Реєстру боржників №22, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики №76816274 від 26.10.2023.
Крім того, 26.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100631588 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_3 ), на власні потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (105 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом у пільговий період (перші 15 дні), 3% за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (90 днів після пільгового періоду). Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023 щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 13486 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9486 грн - заборгованість за відсотками. 29.01.2024 між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №29012024. Відповідно до умов договору факторингу та Реєстру боржників №2, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023.
Крім того, 26.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №6400096 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_4 ), на власні потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (15 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом. Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №6400096 від 26.10.2023 щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 13486 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9486 грн - заборгованість за відсотками. 29.01.2024 між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №29012024. Відповідно до умов договору факторингу та Реєстру боржників №1, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №6400096 від 26.10.2023.
Просить позов задовольнити та стягнути з відповідачки 79607,57 грн заборгованості, з яких: 32470 грн - заборгованість за договором позики №5930692 від 31.07.2023, 20165,57 грн - заборгованість за договором позики №76816274 від 26.10.2023, 13486 грн - заборгованість за договором про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023, 13486 грн - заборгованість за договором про споживчий кредит №6400096 від 26.10.2023, а також 3028 грн судового збору.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, в суд не з'явився, подав клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності його представника, проти винесення заочного рішення не заперчує.
Відповідачка про дату, час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явилася, заяв чи клопотань не подала.
Суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи .
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
В судовому засіданні встановлено, що 31.07.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №5930692 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 10000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_1 ), на власні потреби не пов'язані з підприємницькою діяльністю, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути позику у погоджений умовами договору строк (70 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 1,61850% в день (акційна процентна ставка), 2,49000% в день (базова процентна ставка), акційна та базова процентні ставки застосовуються протягом першого розрахункового періоду (п.2.4.1, 2.4.2 договору), 3,00000% на день (основна процентна ставка, застосовується протягом усього строк позики, крім першого розрахункового періоду) (п.2.4.3 договору), реальна річна процентна ставка 21720% річних. Крім того, 25.08.2023 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору позики №5930692 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якої ТОВ «МАНІФОЮ» надав ОСОБА_1 позику у розмірі 10000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_1 ), на власні потреби не пов'язані з підприємницькою діяльністю, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язалася повернути позику у погоджений умовами договору строк (80 днів - до 13.11.2023) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 2,49000% в день (базова процентна ставка), застосовується протягом першого розрахункового періоду - 30 днів, 3,00000% на день (основна процентна ставка, застосовується протягом усього строк позики, крім першого розрахункового періоду - 50 днів) (п.2 додаткової угоди). Відповідачка підписала електронний договір позики шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором w20131, а також електронну додаткову угоду №1 до договору позики №5930692 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором f87994. Вказане підтверджується змістом: договору позики №5930692 від 31.07.2023, додатку №1, які підписані одноразовим ідентифікатором w20131(а.с.10-16), а також додаткової угоди №1 від 25.08.2023 до договору позики №5930692 від 31.07.2023, додатку №1 до додаткової угоди (а.с.20-22), які підписані одноразовим ідентифікатором f87994. Доказом перерахунок коштів у розмірі 10000 грн є довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідно до якої 31.07.2023 на картку НОМЕР_1 перераховані грошові кошти у розмірі 10000 грн. Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором позики №5930692 від 31.07.2023 та додаткової угоди №1 від 25.08.2023 до нього щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості (а.с.32), який наданий позивачем становить 32470 грн, з яких: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22470 грн - заборгованість за відсотками. 11.01.2024 між позивачем та ТОВ «МАНІФОЮ» укладено договір факторингу №11-01/2024 та додаткову угоду №1 до нього. Відповідно до умов договору факторингу та додаткової угоди до нього, акта прийому-передачі, витягу з Реєстру боржників №1, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором позики №5930692 від 31.07.2023, що підтверджується змістом договору факторингу, додаткової угоди до нього, акта прийому - передачі Реєстру боржників, витягу з Реєстру боржників №1, платіжних інструкцій (а.с.24-31).
Також судом встановлено, що 26.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №100631588 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 4000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки 535557*28), на власні потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (105 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 0,01 % за кожен день користування кредитом у пільговий період (перші 15 дні), 3% за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (90 днів після пільгового періоду). Відповідачка підписала електронний договір про споживчий кредит №100631588 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором 155461, а ТОВ «Мілоан» перераховано суму кредиту в розмірі 4000 грн. Вказане підтверджується змістом: договору про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023, який підписаний одноразовим ідентифікатором 155461 (а.с.59-63), доказом перерахування коштів відповідно до договору є платіжне доручення 75240847 від 26.10.2023 (а.с.65). Відповідачка взяті на себе зобов'язання за договором про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023 щодо сплати суми кредиту та відсотків не виконує, у зв'язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 13486 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9486 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.67). 29.01.2024 між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №29012024. Відповідно до умов договору факторингу та Реєстру боржників №2, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №100631588 від 26.10.2023, що підтверджується змістом договору факторингу, акта прийому - передачі Реєстру боржників, платіжної інструкції, витягу з Реєстру боржників №2 (а.с.69-74).
Крім того, судом встановлено, що 26.10.2023 ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір №6400096 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 421183, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» надав відповідачу кредит у розмір 4000 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_2 ), на власні потреби, строком на 105 днів (з 26.10.2023 по 08.02.2024), зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 0,01 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду (перші 15 днів) та 3% за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (наступні 90 днів) - п.1.3.1 та 1.3.2. Договору. Відповідно до платіжного доручення 113622765 від 26.10.2023 ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 були перераховані кошти у розмірі 4000 грн на виконання договору 6400096 (а.с.79). Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» нарахував ОСОБА_1 за кредитним договором 6400096 заборгованість у розмірі 13486 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 9486 грн - заборгованість за відсотками (а.с.81). 29.01.2024 між позивачем та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №29012024. Відповідно до умов договору факторингу та Реєстру боржників №1, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит №6400096 від 26.10.2023 (а.с.83-85).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідач не надала суду доказів того, що кредитні картки, на які були перераховані кредитні кошти відповідно до умов договорів №5930692, 100631588, 6400096 та номер телефону НОМЕР_5 , за допомогою якого були укладені вказане електронні договори, належать не їй, то суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 32470 грн заборгованості за договором позики №5930692, 13486 грн заборгованості за кредитним договором №100631588 та 13486 грн заборгованості за кредитним договором №6400096.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 20165,57 грн заборгованості за договором позики №76816274, суд зазначає наступне:
В судовому засіданні судом встановлено, що 26.10.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №76816274 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язалося передати ОСОБА_1 позику у розмірі 9500 грн, шляхом перерахунку на рахунок (реквізити платіжної картки НОМЕР_2 ), на власні потреби на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит у погоджений умовами договору строк (15 днів) та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 2,5 % в день, реальна річна процентна ставка 403312,1 % річних. Відповідачка підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором EtA6jWVRwB. Вказане підтверджується змістом: договору позики №76816274 від 26.10.2023, додатку №1 договору, які підписані одноразовим ідентифікатором EtA6jWVRwB (а.с.37-40). 14.06.2021 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21. 28.07.2021 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу №14/06/21. 13.06.2022 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №7 до договору факторингу №14/06/21. 11.04.2024 між позивачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» укладено додаткову угоду №22 до договору факторингу №14/06/21. Відповідно до умов договору факторингу та зазначених додаткових угод до нього та Реєстру боржників №22, позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики №76816274 від 26.10.2023 (а.с.41-49).
Формулювання умов договору позики «зобов'язується передати» вимагає підтвердження факту надання/передачі коштів для встановлення безспірності виконання Кредитодавець/Позикодавцем умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі й первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
Ухвалою Теофіпольського райсуду від 29.09.2025 позивачу в порядку ст.12 ЦПК України роз'яснено право подати до суду докази на підтвердження позовних вимог. 06.10.2025 на виконання ухвали суду позивачем надано розрахунок заборгованості за договором позики №76816274 від 26.10.2023, згідно з яким станом на 11.04.2024 відповідачці нарахована заборгованість у розмірі 20165,57 грн, однак, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надав доказів на підтвердження зарахування коштів на виконання договору позики №76816274 від 26.10.2023 (сума позики 9500 грн). Суд зауважує, що розрахунок заборгованості за договором є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження №61-1211св19.
Суд вважає, що відсутність у матеріалах справи належних первинних банківських документів про виконання позичальником умов п.1 Договору позики не тільки позбавляє суд можливості перевірити факт перерахування чи отримання позичальником коштів у кредит, але й перевірити розмір спірної заборгованості, порядок її нарахування, а також підстави та порядок нарахування відсотків за користування за договором позики №76816274 від 26.10.2023.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Даючи правову оцінку дослідженим судом доказам, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів отримання відповідачкою суми позики у розмірі 9500 грн за договором позики №76816274 від 26.10.2023, що позбавляє суд можливості прийти до беззаперечного висновку щодо правової природи, суттєвих умов та дійсності договірних зобов'язань, у зв'язку з чим, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо
На підставі п. 3 ч. 2 і ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат проводиться пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки позивачу задоволено позов в розмірі 74,67% позовних вимог, то судовий збір необхідно стягнути в розмірі 2261 грн (3028 грн х 74,67 %).
Керуючись ст. 526, 638, 1048, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», ст.12, 81, 89, 263-265 ЦПК України районний суд,
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_7 у АТ «ТАСкомбанк») 59442 грн , з яких: 32470,00 грн - заборгованість за договором позики №5930692 від 31.07.2023, 13486,00 грн - заборгованість за договором №100631588 від 26.10.2023,13486,00 грн - заборгованість за договором №6400096 від 26.10.2023, а також 2261,00 грн судового збору.
В частині позовних вимог щодо стягнення 20165,57 грн заборгованості за договором позики №76816274 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча