Справа № 947/22211/25
Провадження № 2/947/4090/25
Іменем України
18.11.2025 м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Цирфи К.А., за участі:
- секретаря судового засідання Дімової Є.В.,
- позивача ОСОБА_1 ,
- представника позивача ОСОБА_2 ,
- представника відповідача-1 Дігуляра В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Позиції позивача та відповідача, інших учасників справи
У червні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач), поданим в його інтересах представником ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (далі також - відповідач-1), ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (далі також - відповідач-2) про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 100 000 грн моральної шкоди, 21 802,13 грн майнової шкоди у виді витрат на лікування.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що наразі майнова шкода (збитки), заподіяні за наслідками ДТП, які виразилися у витратах позивача на лікування після ДТП, а також заподіяна йому моральна шкода, не відшкодовані. Вина відвпоідача-1 у вказаній ДТП підтверджена вироком суду. Цивільно-правова відповідальність страхувальника (відповідача-1) на час ДТП була застрахована у страховика (відповідача-2).
У відзиві на позов представник відповідача-2 - ОСОБА_4 зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. Витрати на лікування потерпілого (позивача) не підтверджені належними доказами. Уважає, що у разі доведеності позовних вимоги відшкодовувати майнову та моральну шкоду має саме відповідач-1, як винувата особа у вчиненні ДТП.
У відзиві на позов представник відповідача-1 - Дігуляр В.В. зазначив, що позовні вимоги також не визнає в повному обсязі. Вказав, що наявність причинно-наслідкового зв'язку з ДТП та витратами на лікування потерпілого (позивача) не підтверджені належними доказами. Уважає, що у разі доведеності позовних вимог відшкодовувати майнову та моральну шкоду має саме відповідач-2, як страховик.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Заяви та клопотання учасників справи
01.09.2025 до суду представником позивача - ОСОБА_2 подано клопотання про витребування матеріалів страхової справи, заведеної за зверненням ОСОБА_1 за страховим випадком від 09.02.2024.
Ухвалою суду від 18.09.2025 вказане клопотання задоволено.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 21.07.2025 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Судові засідання призначалися на 18.09.2025, 15.10.2025 та 12.11.2025.
У судовому засіданні, 12.11.2025, позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі. Представник відповідача-1 заперечив.
Фактичні обставини справи
Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд доходить висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.
Судом установлено, що відповідно до полісу страхування № 213955514 від 03.04.2023 ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» застраховано цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5 та інших осіб, допущених до керування автомобіля марки «Mercedes-Benz А 160», р.н. НОМЕР_1 , з такими умовами: страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн; франшиза - 0 грн.
Згідно з вироком Київського районного суду м. Одеси від 25.04.2025 у справі № 947/11619/24 установлено, що 09.02.2024 о 14 год 26 хв, ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz А160», н.з. НОМЕР_1 , на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг вулиці Світанку з вулицею Інглезі в м. Одесі, здійснила маневр повороту ліворуч з другорядної дороги вулиці Світанку на головну дорогу вулиці Інглезі та не дала дорогу електросамокату «Like-Bike» під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по головній дорозі - вулиці Інглезі і наближався до неї з лівого боку, що призвело до зіткнення електросамоката з автомобілем «Mercedes-Benz А160».
За результатами розгляду кримінального провадження, ОСОБА_3 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 51 000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Цивільний позов прокурора в інтересах КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілого - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КНП «Міська клінічна лікарня №11» Одеської міської ради витрати на лікування потерпілого в розмірі 4 500,84 грн.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до обвинуваченої ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, не розглядався, оскільки позивачем не було залучено як співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс». Роз'яснено право позивача звернутися з відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 287 від 11.03.2024, у ОСОБА_1 виявлені такі тілесні ушкодження: закритий уламковий перелом ліктьового відростка ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням уламків, синець лівого передпліччя. Вказані ушкодження спричинені дією тупих твердих предметів, якими могли бути частини кузова автомобіля, електросамокату та дорожнє покриття в умовах ДТП (зіткнення автомобіля та електросамокату). Дані ушкодження утворилися незадовго до звернення ОСОБА_1 у лікувальний заклад, і таким чином, могли бути заподіяні 09.02.2024. Всі вищевказані ушкодження складають єдиний морфологічний комплекс, оцінюються разом і відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
На підставі страхового акта № 2083/12501/59/24 від 11.11.2024 ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням самоката в розмірі 15 000 грн. Доказів відшкодування майнової шкоди до справи не долучено, однак указаний факт сторонами підтверджено в заявах по суті справи.
Також в матеріалах страхової справи має місце заява ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування витрат на відновлення здоров'я в розмірі 21 802,13 грн та моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Відповіді страхової компанії матеріали страхової справи не містять.
Отже, з аналізу заяв по суті справи та наданих сторонами доказів, на їх підтвердження, випливає, що сторони не заперечують факт ДТП, винуватість відповідача-1 та здійснення часткового страхового відшкодування майнової шкоди, однак позивач просить додатково відшкодувати витрати на лікування та моральну шкоду, заподіяні внаслідок ДТП, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Мотиви прийнятого рішення
Надаючи правову кваліфікацію встановленим обставинам, суд зазначає, що спірні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП за участі застрахованих транспортних засобів, врегульовані положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також - Закон № 1961-IV), а також приписами ЦК України.
При цьому, застосовуючи правові норми до спірних правовідносин та визначаючи їх зміст шляхом тлумачення, суд також враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (п. 45, рішення ЄСПЛ від 06.12.2007, справа «Воловік проти України», заява № 15123/03).
Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 15 ЦК України).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону № 1961-IV).
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV).
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір
збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 1 ст. 1192 ЦК України).
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 Закону № 1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За приписами ст. 24 Закону № 1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Водночас, приписами ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З кумулятивного аналізу приписів Закону № 1961-IV та норм ЦК України логічно випливає, що обов'язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди потерпілій особі носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому, відшкодування понесених витрат у зв'язку з лікуванням особи, остання повинна підтвердити належними та допустимими доказами - первинними бухгалтерськими документами їх оплату, а також підставність (необхідність) придбання ліків та проведення відповідних процедур, що може випливати з історії хвороби, призначень (консультацій) лікарів тощо.
Щодо відшкодування витрат на лікування
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 Закону № 1961-IV).
Як установлено судом згідно з висновком судово-медичної експертизи № 287 від 11.03.2024, у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у виді закритого уламкового перелому ліктьового відростка ліктьової кістки лівого передпліччя зі зміщенням уламків, синець лівого передпліччя.
Відповідно до виписки № 2440 КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 установлено, що позивач перебував у цьому закладі з 12.02.2024 по 16.02.2024. 13.02.2024 йому проведено операцію: відкрита репозиція, МОС ліктьового відростку пластиною з кутовою стабільністю.
14.02.2024 позивачем було сплачено 14 800 грн ФОП ОСОБА_6 для придбання комплекту фіксаторів для накістного остеосинтезу ліктьової кістки (дублікат чеку від 26.04.2024, номер квитанції 0.0.3470176907.2) .
Відповідно до виписки № 4080 КНП «МКЛ № 11» Одеської міської ради з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_1 установлено, що позивач перебував у цьому закладі з 13.03.2024 по 14.03.2024. 13.03.2024 йому проведено операцію: видалення металоконструкції з лівого ліктьового відростку.
Також суд приймає як належні докази копії чеків № 133699 від 16.02.2024 на суму 136,20 грн (шприці) та чек № 24519 від 09.02.2024 на суму 277,53 грн (німесил), оскільки вказані ліки придбавалися безпосередньо після ДТП та під час проходження лікування.
Водночас суд відхиляє як неналежні докази посилання позивача на інші чеки, відповідно до яких було здійснено придбання ліків, оскільки необхідність їх придбання не підтверджено належними рекомендаціями лікувального закладу (випискою з історії хвороби, рецептами на ліки, іншими документами, які підтверджують необхідність у прийнятті саме цих ліків у відповідних дозах (пропорціях), здійснення конкретних процедур (перев'язки тощо). Також суд відмічає про нечитабельність частини наданих копій платіжних документів, що також позбавляє можливості посилатися на них, як на належні докази.
Отже розмір витрат на лікування, що підлягають стягненню на користь позивача становить 15 213,73 грн, які необхідно стягнути з відвпоіадча-2 ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь позивача.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Обґрунтовуючи наявність та розмір заподіяної моральної шкоди внаслідок ДТП позивач зазначив, що він був принижений та подавлений у зв'язку із тривалим обмеженням у нормальному звичайному способі життя у період лікування та наразі. Численні болі приносять йому страждання та обмежують його нормальну життєдіяльність, не дають позивачу жити повноцінним життям, працювати. Оскільки потерпілий є інвалідом ІІ групи, пенсіонером, він важко переживає відновлення стану свого здоров'я, повернення до нормального життєвого укладу.
Будь-якого відшкодування зі сторони відповідачів він не отримав.
Згідно з положеннями ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини (ч. 1 ст. 1167 ЦК України)
У постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 5, 9 постанови Пленуму).
Відтак, оцінюючи глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, спричинених наслідками ДТП, ступінь вини відповідача-1, її відношення до вчиненого, поведінку після ДТП, зокрема, щодо не відшкодування навіть частково заподіяної моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд уважає за необхідне зменшити заявлену потерпілим суму на відшкодування моральної шкоди, та визначити її в розмірі 20 000 грн.
Саме такий розмір, на думку суду, відповідає фактичним обставинам справи, є справедливим та домірним заподіяній моральній шкоді, не буде містити для відповідачів надмірного тягаря та не призведе до безпідставного збагачення потерпілої особи.
Відповідно до приписів ст. 261 Закону № 1961-IV, страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки 5 % від 15 213,73 грн становить 760,69 грн, відтак сума моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача-2 ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» на користь позивача становить 760,69 грн. Іншу частину заподіяної моральної шкоди позивачеві необхідно стягнути з відповідача-1 ОСОБА_3 в розмірі 19 239,31грн.
Висновки суду
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 2 ст. 13, ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Проаналізувавши заяви по суті справи та надані учасниками докази на їх підтвердження, у поєднанні із застосованими нормами права, враховуючи мотиви, покладені в основу рішення, суд доходить висновку, що позивачем частково доведено перед судом належними та допустимими доказами розмір завданої шкоди (збитків) у результаті ДТП та підставності їх відшкодування відповідачами.
Установлений судом розмір відшкодування моральної шкоди, на думку суду, не становить для відповідачів надмірного тягаря, є справедливим та співмірним із заподіяною шкодою.
Іншого перед судом не доведено.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, рішення від 10.02.2010).
Отже суд, надавши відповідь на основні аргументи сторін, які відноситься до предмету спору, та обґрунтувавши прийняте рішення, не вбачає за необхідне надавати відповідь на кожний детальний аргумент, указаний в заявах по суті справи, які не стосуються предмету спору.
Судові витрати
За приписами ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу.
Судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;
9) особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю;
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем справляється 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У цій справі ціна позову становить 121 802,13 грн, - 1 % від якої відповідає 1 218,02 грн.
Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, а саме з відповідача-1 на користь позивача необхідно стягнути 19 239,31 грн, що становить 15,79 % від ціни позову, а з відповідача-2 15 974,42 грн, що становить 13,11 % від ціни позову, відтак судові витрати, які необхідно стягнути з відповідача-1 на користь держави становлять 192,32 грн, а з відвпоілдача-2 - 159,68 грн відповідно.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зауважує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Таке процесуальне застереження зроблене представником позивача у позовній заяві, а також у судовому засіданні. Отже питання про стягнення судових витрат на правничу допомогу наразі судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_3 та користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди моральну шкоду в розмірі 19 239,31 грн.
3. Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» та користь ОСОБА_1 шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 15 974,42 грн, з яких: 760,69 грн моральної шкоди 15 213,73 грн витрат на лікування.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 192,32 грн.
6. Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» в дохід держави судовий збір у розмірі 159,68 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення тексту повного судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
Відповідач-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Відповідач-2: ПрАТ «Страхова компанія «Інтер-Поліс» (код ЄДРПОУ № 19350062, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69).
Суддя К. А. Цирфа