(заочне)
17 листопада 2025 рокуСправа № 495/3481/25
Номер провадження 2/495/2243/2025
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Волкової Ю.Ф.
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
датою ухвалення судового рішення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п'ятої статті 268 ЦПК України).
19.05.2025 ТОВ «Діджи фінанс» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200525457 від 10.05.2016 у розмірі 36556 грн 95 коп.
1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
1.1. 10.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200525457 щодо кредитування.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12629,44 грн., з встановленим строком користування з 10.05.2016 р. по 10.05.2019 р., а Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
Приймаючий банк набув усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час Відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 29.04.2025 р. загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 27932,79 грн., з яких: 11277,38 грн. - заборгованість за кредитом; 16655,41 грн. - заборгованість за відсотками.
Враховуючи прострочення грошового зобов'язання, заборгованість відповідача за кредитним договором № 200525457 складає 36556,95 грн ; з яких: 27932,79 грн - заборгованість за основним боргом; 6107,91 грн - інфляційні витрати; 2516,25 грн - 3 % річних.
1.2. Правом подачі відзиву на позов відповідач не скористався.
2. Рух справи у суді.
Позов надійшов до суду 19.05.2025.
Ухвалою від 23.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
3. Заяви, клопотання учасників процесу та насідки їх вирішення; порядок судового розгляду.
Представник позивача в судове засідання 12.11.2025 не з'явився, до позову надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання 12.11.2025 не з'явилась про дату, час, місце судового розгляду належно повідомлений, про поважність причин неявки, відкладення розгляду справи суду не заявив.
Керуючись статтею 280 ЦПК України суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв'язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).
4. Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 10.05.2016 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено угоду № 200525457 щодо кредитування, шляхом підписання анкети та заяви.
Відповідно до умов Кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12629,44 грн., з встановленим строком користування з 10.05.2016 р. по 10.05.2019 р., а Відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами; розмір процентної ставки за кредитом - 0,0001% річних; щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 0% до 1 місяці строку дії Кредитного договору включно, 3,99% - з першого місяці строку дії кредитного договору та до його закінчення; разова комісія за видачу кредиту - 1,5%; сукупна вартість кредиту - 213,1% річних.
Також у заяві № 200525457 від 10.05.2026 ОСОБА_1 погодилась на отримання від ПАТ «Банк Михайлівський» позичку з умовами: надати кредит в сумі, що зазначена в графі «Сума Кредиту» Розділу 2 ОП Заяви (далі - Кредит), та в день надання Кредиту утримати з суми Кредиту разову комісію за видачу кредиту в сумі 189,44 грн та у випадку, якщо у Розділі 2 ОП Заяви в полі «Надання довідки про відсутність кредитної заборгованості за Кредитним договором» вказане значення «Так», утримати з суми Кредиту плату у розмірі 100 грн за надання довідки про відсутність кредитної заборгованості за Кредитним договором, та після повного погашення боржником кредитної заборгованості в рамках даного Кредитного договору надіслати зазначену довідку на адресу, вказану позичальником під час усного звернення до Контакт-центру Банку (п. 1.1.); активувала послугу «SMS-сервіс» із щомісячною платою - 15 грн (540 грн за 36 місяців користування послугою); погодилась на списання у безготівковому порядку на користь ТДВ «СК «Арсенал Лайф» суми страхової премії у розмірі 2340 грн за весь період дії договору страхування № 200525457.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.
Приймаючий банк набуває усіх прав та обов'язків кредитора щодо позичальника (боржника), вимоги до якого передані відповідно до договору про відступлення прав вимоги, разом із правами за договором забезпечення таких вимог. Вимогами чинного законодавства України та умовами договору факторингу не передбачена передача програмного забезпечення, що здійснює нарахування заборгованості по сплаті тіла кредиту, нарахуванню відсотків та пені, а також його детального розрахунку з формулою її формування. Це пов'язано з тим, що в разі відступлення права вимоги вже за існуючою заборгованістю Фактор, відповідно до умов договору факторингу, не має право нарахувати відсотки, комісію, неустойку що передбачені умовами кредитного договору.
Вказаних обставин відповідач не заперечив, не спростував.
За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 27932,79 грн., з яких: 11277,38 грн. - заборгованість за кредитом; 16655,41 грн. - заборгованість за відсотками. Враховуючи прострочення грошового зобов'язання, заборгованість відповідача за кредитним договором № 200525457 складає 36556,95 грн ; з яких: 27932,79 грн - заборгованість за основним боргом; 6107,91 грн - інфляційні витрати; 2516,25 грн - 3 % річних. Заборгованість розрахована станом дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів.
5. Застосовані норми права. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 10.05.2016 договір за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», договір підписаний відповідачем (аналогом власноручного підпису).
Предметом даного позову є стягнення кредитної заборгованості новим кредитором.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна осіб у зобов'язанні пов'язана з тим, що попередні учасники зобов'язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов'язки переходять до суб'єктів, які їх замінюють.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторони.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач довів суду використання та неповернення відповідачем кредитних коштів. Відповідач розмір заборгованості за тілом кредиту не спростовував.
Позивач, крім тіла кредиту, просив стягнути з відповідача заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої четвертої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За змістом позовної заяви та розрахунку боргу позивач ставить вимогу про стягнення процентів за правомірне користування кредитом. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК не заявлена.
Суд відповідно до вимог статті 13 ЦПК України розглядає справу в межах заявлених вимог.
Право позивача вимагати повернення кредитних коштів ґрунтується на договорі про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, який відповідно до статті 512 ЦК України є підставою для зміни кредитора у зобов'язанні.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи графіку платежів до кредитного договору № 200525457 від 10.05.2016, який містить підпис відповідача:
- основна сума кредиту становила 12 629 грн 44 коп. (до стягнення у позові заявлено 11 277 грн 38 коп. основної суми кредиту);
- проценти за користування кредитом - 0,00;
- щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 18 140 грн 76 коп. (до стягнення у позові заявлено 16 655 грн 41 коп.);
- комісія за видачу кредиту - 189 грн 44 коп.;
- плата за надання довідки про відсутність заборгованості - 100 грн;
- плата за послугу «SMS-сервіс» - 540 грн;
- послуга страхування - 2 340 грн.
При цьому розрахунку заборгованості представник позивача суду не надав.
За результатами оцінки вказаних доказів, суд дійшов висновку про часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання за основною сумою кредиту - 1 352 грн 06 коп. (12 629,44-11 277,38); також суд дійшов висновку про часткову сплату відповідачем щомісячної комісії за користування кредитом у сумі 1 485 грн 35 коп. (18 140,76-16 655,41).
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 висловилася щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно. У такому разі має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині скасовує дію попереднього нормативно-правового акта. Тобто у спірних правовідносинах (кредитний договір укладено 10.05.2016) застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування», яким безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування збитків за невчасне виконання умов договору з урахуванням 3% річних 2 808,35 грн. та сумою збитків інфляційних втрат - 12 575,38 грн.
Вказані відшкодування нараховані позивачем відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Таким чином, враховуючи, що станом на день ухвалення рішення у справі відповідач відзив на позов або докази сплати заборгованості за кредитним договором не надав та не спростував докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про під ставність позовних вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 36556,95 грн ; з яких: 27932,79 грн - заборгованість за основним боргом; 6107,91 грн - інфляційні витрати; 2516,25 грн - 3 % річних.
6. Розподіл судових витрат.
6.1 Щодо судового збору
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги задоволенні повністю, отже з відповідача на користь позивача потрібно стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн.
6.2. Щодо витрат на правничу допомогу
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Представник позивача Романенко М.Е. як доказ понесення останнім витрат на послуги адвоката подав копію договору про надання правничої допомоги № 26 від 15.02.2024, укладений між ТОВ "Діджи Фінанс" та адвокатським бюро «Анастасії Міньковської», актом про підтвердження надання правової допомоги від 16.05.2025.
Суд вважає, що ці документи не підтверджують факту надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом цієї конкретної справи, а лише вказують на те, що між ТОВ "Діджи Фінанс" та Адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» (адвокатом) існують договірні відносини щодо надання першому юридичних послуг.
Так, предметом договору є надання юридичної допомоги без конкретизації боржника, судової справи, в межах якої надається така допомога.
Надані копії детального опису робіт (наданих послуг), акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги містять інформацію про найменування послуг, їх вартість, усього - 6 000 грн. Розрахункового документа із зазначенням платника, отримувача коштів, суми, призначення платежу суду не надано.
За результатами оцінки доказів - договору про надання правничої допомоги № 42649746 від 11.12.2023, детального опису робіт (наданих послуг), акту про підтвердження факту надання правничої (правової), суд їх вважає неналежними та недостовірним, оскільки вони не містить інформації щодо предмета доказування і на їх підставі дійсні обставини справи не встановлюються.
Висновуючи таке рішення, суд керується тим, що у тексті цих документів відсутні будь-які посилання на те, що правнича допомога надавалась адвокатом саме у справі № 495/2704/24. Інших доказів, які б свідчили про пов'язаність договору, детального опису та акту із цією справою, суду не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими, достовірними доказами його вимоги про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу в цій справі. При цьому слід наголосити, що не можуть бути покладені на відповідача витрати на правову допомогу, надані в інших судових справах або за представлення інтересів особи в інших органах, організаціях та установах, що не пов'язані з розглядом цієї справи.
При вирішенні даного питання суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21.
Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у зв'язку з недоведеністю їх понесення у цій справі.
Керуючись ст.4,5,12,81,89,141,258-259,263-265,268,280 ЦПК України, суд
вирішив:
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200525457 від 10.05.2016 у сумі 36556 грн 95 коп. (тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн 95 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 грн 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Копію рішення направити учасникам справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 17.11.2025 .
Повне найменування сторін:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, місто Київ, 04112;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.Ф. Волкова