Справа № 461/2074/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/972/25 Доповідач: ОСОБА_2
17 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року,
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
встановила:
на розгляді Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, відомості про яке 23 лютого 2024 року внесене до ЄРДР за №12024141360000772, про обвинувачення ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 255, ч.3 ст. 27, ч.4 ст. 28, ч.5 ст. 190, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 361 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.5 ст. 190 КК України, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28, ч.5 ст. 190, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 361 КК України.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 03 січня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі з доповненням захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 покликається на те, що ухвала суду є незаконною, необґрунтованою та постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а судовий розгляд проведено неповно та однобічно.
Наголошує, що прокурор у клопотанні про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою не довів наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому вважає, що суд мав підстави відмовити у його задоволенні та змінити запобіжний захід на більш м'який. Проте зазначені доводи судом першої інстанції проігноровано.
Звертає увагу на невідповідність клопотання прокурора положенням ч.3 ст. 184 КПК України, зокрема на відсутність доказів, якими б підтверджувались наведені у ньому ризики і вина обвинуваченого в інкримінованих кримінальних правопорушеннях та недотримання судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали вимог ч.1 ст. 196 КПК України.
Зазначає, що прокурор не обґрунтував, у чому полягають так звані «справжні інтереси суспільства», які б виправдовували подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, особливо після завершення досудового розслідування.
Акцентує, що суд першої інстанції належно не мотивував продовження строку тримання під вартою, надавши перевагу доводам сторони обвинувачення і в ухвалі не навів жодного доказу, який би підтверджував наявність ризиків, а покликання на тяжкість інкримінованого злочину, на переконання сторони захисту, має формальний характер і не може бути самостійною підставою для обмеження права на свободу.
Також наголошує, що при постановленні ухвали суд не врахував правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 23 листопада 2017 року (справа №1-28/2017), відповідно до якої застосування запобіжних заходів, що обмежують особисту свободу, можливе лише за вмотивованим рішенням суду, ухваленим на підставі належних доказів. Водночас суд не врахував і вимоги ст. 62 Конституції України щодо презумпції невинуватості, ухваливши рішення на припущеннях, без належної доказової бази.
Окрім цього, звертає увагу на те, що трьом іншим обвинуваченим у цьому ж кримінальному провадженні запобіжний захід змінено на особисте зобов'язання, однак відносно обвинуваченого ОСОБА_6 застосовано більш суворий захід без належних підстав, що свідчить про відсутність індивідуального підходу при вирішенні клопотання.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, навчається у вищому навчальному закладі, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає і зареєстрований.
Стверджує, що перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_6 виконуватиме покладені на нього судом процесуальні обов'язки.
Просить скасувати ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року і постановити нову ухвалу, якою обвинуваченому ОСОБА_6 обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі або домашній арешт за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника - адвоката ОСОБА_7 та пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про її заперечення та залишення ухвали суду без зміни, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визначено ст. 422-1 КПК України.
Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
На переконання колегії суддів, під час розгляду клопотання прокурора, з'ясовані всі обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
Колегія суддів вважає доведеним прокурором, що ризики заявлені у клопотанні не зменшились, а отже, на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги, з врахуванням тяжкості інкримінованих за ч.2 ст. 255, ч.4 ст. 28 ч.5 ст. 190, ч.5 ст. 27 ч.2 ст. 361 КК України кримінальних правопорушень, а саме, особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, особливо тяжкого злочину проти власності, вчиненого організованою групою, у пособництві у вчиненні нетяжкого злочину у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку, та особи обвинуваченого, виправданим є подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні.
Покликання захисника обвинуваченого про наявність у ОСОБА_6 постійного місця проживання, на переконання колегії суддів, не є визначальними обставинами, які давали б можливість змінити запобіжний захід, а відтак, недостатнім є застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, про що вірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, в тому числі домашнього арешту.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеною актуальність наведених прокурором ризиків та приходить до висновку, про безпідставність доводів апелянта з цього приводу і вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення обвинуваченому розміру застави, з огляду на положення п.4 ч.4 ст. 183 КПК України, а саме вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ст. 255 КК України, забезпечить виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 05 листопада 2025 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4