Справа № 466/9767/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/2983/25 Доповідач: ОСОБА_2
06 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу у м. Львові в режимі відеоконференції адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави до підозрюваного ОСОБА_7 ,-
з участю прокурора ОСОБА_8 ,
адвоката ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
даною ухвалою, задоволено клопотання.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Визначено підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (3028,00грн.), що становить 242 240,00 грн.
У разі внесення застави у вищевказаному розмірі крім обов'язків підозрюваного/обвинуваченого, визначених ст. 42 КПК України, встановити підозрюваному ОСОБА_7 такі обов'язки:
-не відлучатися із місця постійного проживання (
АДРЕСА_1 ), без дозволу слідчого, прокурора або суду в залежності від стадії кримінального провадження;
-прибувати до відділу поліції №1 Львівського районного управління поліції №1 ГУ НП у Львівській області, за адресою: м. Львів, вул. Ак. Кучера, 5, каб. №19 за першою вимогою слідчого, а також за першою вимогою прокурора та суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи (при наявності), що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
-утримуватися від спілкування з свідками та потерпілою у вказаному кримінальному провадженні;
-не вчиняти інших кримінальних правопорушень передбачених КК України.
Строк тримання під вартою ОСОБА_7 визначено 60 днів та рахувати з часу постановлення ухвали.
В разі внесення застави роз'яснено підозрюваному його обов'язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю роз'яснено у вчиненні якого злочину підозрюється особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов'язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов'язків.
З моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення визначеної застави, підозрюваний, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Строк дії ухвали і встановлених обов'язків 60 днів.
Виконання ухвали доручено слідчому СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 .
Контроль за виконанням даної ухвали покладено на прокурора Галицької окружної прокуратури м. Львова ОСОБА_8 .
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, зокрема, вказав, що враховуючи особу підозрюваного, обґрунтованість його підозри у вчиненні злочину, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, відтак підозрюваному ОСОБА_7 слід обрати запобіжний захід у виді у виді тримання під вартою, натомість відсутні підстави для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити оскаржувану ухвалу, та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 та можливість суворого покарання, не можуть бути безумовними та самодостатніми підставами для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна братись у сукупності з іншими обставинами.
Зазначає, що ОСОБА_10 у відповідності до ст. 89 КК України є раніше не судимим.
Зауважує, що ОСОБА_7 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 186 КК України визнає частково, має намір відшкодувати повністю магазину «Рукавичка» ТзОВ «Львівхолод» заподіяну шкоду.
Також зазначає, що ОСОБА_7 є мешканцем АДРЕСА_1 , відповідно має постійне місце проживання.
Вважає, що ОСОБА_7 , маючи постійне місце проживання недалеко від місця розташування органу досудового розслідування,буде дотримуватись покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з'являтиметься до органу досудового розслідування та в подальшому до суду.
Заслухавши доповідача, виступ захисника ОСОБА_6 , пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою вищенаведеної статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з матеріалами клопотання, СВ ВП № 1 Львівського районного управління поліції № 1 ГУНП України у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025141380001202 від 21.10.2025 року.
21 жовтня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Під час вирішення питання про задоволення клопотання слідчого слідчим суддею встановлено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні вказаного злочину доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту представника потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , протоколами допиту свідків ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , протоколом огляду предмету від 21.10.2025 та іншими доказами у кримінальному провадженні.
При цьому слідчий суддя обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 підозрюється у вчинені умисного злочину, що відноситься до тяжкого кримінального правопорушення, санкція статті якого передбачає позбавлення волі на строк від семи до десяти років, у зв'язку із наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 будучи особою, яка обізнана із можливою мірою покарання у разі визнання його винним у вчиненні злочину, в якому він підозрюється, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування та в подальшому від суду, а також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 офіційно не працевлаштований, не одружений, немає на своєму утриманні неповнолітніх чи малолітніх дітей або осіб похилого віку чи інвалідів, не встановлено тяжких захворювань та інвалідності, які б перешкоджали утриманню його під вартою, відтак інші більш м'які запобіжні заходи, які відносно нього можуть обратись, не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, крім того, підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів, потерпілого, представника потерпілого, чи знищити речові докази, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На переконання колегії суддів, додані до клопотання слідчого докази в своїй сукупності дають можливість переконати об'єктивного спостерігача в ймовірності вчинення якого ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, та наявні фактичні обставини кримінального провадження дають можливість об'єктивно його пов'язати із вчиненням даного кримінального правопорушення.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_7 повідомлено про підозру, а саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, дані про його особу та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчим суддею обґрунтовано обрано саме такий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави, натомість підстави для обрання ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відсутні.
Встановлені слідчим суддею ризики відповідно до ст. 177, ст. 183 КПК України виправдовують застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і нівелюють твердження захисника підозрюваного.
Таким чином, застосований до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою за обставин даного кримінального провадження, з урахуванням встановлених ризиків, на думку колегії суддів не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Покликання захисника про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту свого підтвердження при апеляційному розгляді не знайшли, застосований слідчим суддею запобіжний захід є співмірний з особою підозрюваного та обставинами пред'явленої йому підозри, і повністю буде запобігати ризикам, доведеним прокурором.
Колегія суддів апеляційного суду порушень норм КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали не вбачає та вважає, що висновок слідчого судді про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави відповідає фактичним обставинам справи.
Дійшовши правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя, врахував ці положення закону та навів в ухвалі достатні обґрунтування щодо визначеного розміру застави, який на переконання колегії суддів, обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали слідчого судді.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог апелянта немає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2025 року, якою застосовано підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4