Єдиний унікальний номер 725/9165/21
Номер провадження 6/725/68/25
17.11.2025 року м. Чернівці
Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Нестеренко Є. В. розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в цивільній справі № 725/9165/21,-
10.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, яким просить суд: зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільній справі № 725/9165/21; встановити боржнику строк для подання звіту про виконання судового рішення в цивільній справі № 725/9165/21 в десять календарних днів з дня отримання ним ухвали суду.
Заяву обґрунтовано тим, що постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі № 725/9165/21 позов задоволено частково. Судове рішення перебуває на примусовому виконанні, однак боржником не виконується належним чином протягом тривалого періоду часу, виконавче провадження № 72346717 неодноразово закривалося та відновлювалося, що свідчить про неналежне виконання рішення суду боржником, на даний момент виконавче провадження № 72346717 відкрито.
Відповідно до ч. 1 ст. 453-2 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства в Україні є обов'язковість судового рішення.
Згідно статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною першою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Судовий контроль є одним з найефективніших способів забезпечення виконання судових рішень, оскільки: є гарантією дотримання закону та прав інших суб'єктів; дозволяє мінімізувати можливість зловживань; стимулює зобов'язану особу виконувати судові рішення добровільно; передбачає можливість застосування додаткових заходів для виявлення реальних перешкод у виконанні судового рішення; сприяє підвищенню рівня довіри суспільства до судової системи.
Відповідно до частини першої статті 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Водночас частиною четвертою статті 453-1 ЦПК України встановлено спеціальне правило: якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 червня 2023 року у справі № 725/9165/21 прийнято рішення, яким частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та зобов'язано Управління комунальної власності Чернівецької міської ради привести у відповідність черговість (номер черги) в загальному та окремому списках поза черговиків інвалідів війни та прирівняних до них щодо перебування ОСОБА_1 та членів його сім'ї, для отримання позачергово благоустроєного житла, як особи, що має статус інваліда війни 2 групи - ветерана війни.
На виконання зазначеного рішення було відкрито виконавче провадження № 72346717.
З матеріалів справи вбачається, що: постановою державного виконавця від 03 квітня 2025 року виконавче провадження було закінчено у зв'язку з його виконанням; постановою від 30 травня 2025 року № 72346717 дії державного виконавця визнано такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», постанову про закінчення виконавчого провадження скасовано та зобов'язано відновити виконавче провадження; постановою державного виконавця від 02 квітня 2025 року виконавче провадження відновлено.
Встановлено, що 16 вересня 2025 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 72346717 закінчено виконавче провадження у зв'язку з виконанням боржником рішення суду від 01 вересня 2025 року.
Аналізуючи приписи частини четвертої статті 453-1 ЦПК України, суд зазначає, що законодавець використав формулювання «суд зобов'язує» на відміну від «суд може», що вказує на відсутність судової дискреції при вирішенні питання про зобов'язання органу місцевого самоврядування подати звіт про виконання судового рішення за наявності відповідних умов.
Однак частина друга статті 453-1 ЦПК України встановлює, що стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Згідно з частиною третьою статті 453-1 ЦПК України у заяві про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення обов'язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження. вказана вимога спрямована на те, що суд у будь-якому випадку повинен перевіряти стан виконавчого провадження у ході розгляду справи за відповідною заявою стягувача та не допускати випадків встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, які фактично виконані.
У постанові Чернівецького апеляційного суду від 29.09.2025 року у справі № 725/9165/21, на яку посилається заявник, прямо вказано:
«разом з цим у ході розгляду справи у суді апеляційної інстанції судом встановлено, що 16 вересня 2025 року постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 72346717 закінчено виконавче провадження у зв'язку з виконанням боржником рішення суду 01 вересня 2025 року.
...тобто на час перегляду оскаржуваної ухвали апеляційним судом обставини, які слугували підставою звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про зобов'язання боржника подати звіт про викання судового рішення у справі №725/9165/21, відпали.»
Вимоги частини третьої статті 453-1 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження спрямовані на те, що суд у будь-якому випадку повинен перевіряти стан виконавчого провадження у ході розгляду справи за відповідною заявою стягувача та не допускати випадків встановлення судового контролю за виконанням судових рішень, які фактично виконані, тобто використовувати такий інститут всупереч його призначенню.
Перевіривши стан виконавчого провадження № 72346717 в автоматизованій системі виконавчих проваджень за наданим заявником ідентифікатором доступу, суд встановив, що станом на день розгляду справи виконавче провадження не завершено, оскільки постановою про скасування процесуального документу від 17.10.2025 року у виконавчому провадженні № 72346717 скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 16.09.2025 року.
Разом із цим, відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Однак, з такою скаргою, відповідно до матеріалів справи, позивач не звертався.
Відповідно до ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах: що виникають із трудових правовідносин; що виникають із сімейних правовідносин; щодо відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення; щодо відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду; щодо відшкодування моральної шкоди; щодо захисту прав споживачів; щодо захисту честі, гідності та ділової репутації; в інших спорах немайнового характеру.
Стягувач може звернутися до суду із заявою, передбаченою частиною першою цієї статті, в разі невиконання боржником судового рішення та за умови відкриття виконавчого провадження.
Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб'єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов'язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.
Відповідно до ст.453-2 ЦПК України, суд розглядає заяву про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 453-1 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні за правилами статті 450 цього Кодексу.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника боржника, якщо боржник є юридичною особою.
Ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали є остаточною і оскарженню не підлягає.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 453-4 цього Кодексу.
Отже, вказаною нормою ЦПК України передбачено право суду, який ухвалив судове рішення в цивільній справі, зобов'язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Так, судове рішення може бути виконано в добровільному, або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.
Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом (частина 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»).
Отже, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
При цьому відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Отже, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
У свою чергу, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження» (частина 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження»), відтак у задоволенні заяви слід відмовити.
Отже, у даному випадку застосування інституту судового контролю за виконанням судового рішення, суперечитиме меті та призначенню такого контролю, який полягає у забезпеченні реального виконання судового рішення, що не виконується боржником.
Головна мета судового контролю за виконанням рішень у цивільних справах полягає у реалізації основних завдань цивільного судочинства, оскільки правосуддя не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання. В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 725/9165/21 не підлягає задоволенню, оскільки на час розгляду матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення.
Керуючись статтями 18, 263, 367, 453-1, 453-2 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зобов'язання боржника подати звіт про виконання судового рішення у справі № 725/9165/21 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Нестеренко Є. В.