Справа № 203/2168/22
Провадження № 1-кп/0203/195/2025
іменем України
18 червня 2025 року Центральний районний суд міста Дніпра
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022040000000028 від 17.01.2022 року, відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28, ч.3 ст.311 КК України, -
На розгляді Центрального районного суду міста Дніпра знаходиться кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.2 ст.311, ч.2 ст.28, ч.3 ст.311 КК України.
В ході судового розгляду ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про скасування арешту майна. Обґрунтувала клопотання тим, що 07.02.2022 року було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було вилучено грошові кошти у сумі 17872 доларів США та 11400 гривень, на які ухвалою слідчого судді було накладено арешт. Зазначає, що 12000 доларів США та 11400 гривень, були її власними грошовими коштами, в ході досудового розслідування не було здобуто доказів того, що вони містять інформацію щодо обставин, які підлягають доказуванню, тому вони не можуть бути речовими доказами та просила частково скасувати арешт на грошові кошти та повернути їй вказане майно.
ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримала клопотання.
Захисник, обвинувачені не заперечували проти його задоволення.
Прокурор вважав клопотання ОСОБА_8 необґрунтованим, зазначив, що грошові кошти стосуються предмета кримінального провадження та їх долю необхідно вирішити під час прийняття остаточного рішення у справі.
Вислухавши заявлене клопотання, думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частина перша статті 174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, учасник кримінального провадження, який подав таке клопотання, має довести, що у подальшому застосуванні арешту відпала потреба або, що арешт на майно накладено необґрунтовано.
Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпра від 18.02.2022 року було накладено арешт на майно, вилучене під час проведення 07.02.2022 року обшуку кватири № 24 будинку № 6 по вул.Абхазькій в місті Дніпрі, зокрема на грошові кошти в сумі 17872 доларів США та 11400 гривень.
Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.
Суд зазначає, що обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. Обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними.
Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
Вирішуючи подане клопотання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини щодо можливості втручання за рішенням суду в права особи на мирне володіння майном, гарантованого ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Так, Суд у рішенні у справі «Узан та інші проти Туреччини», оцінюючи виправданість втручання відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, зробив висновок про те, щоб бути сумісним із положеннями Конвенції, втручання повинно відповідати трьом умовам, а саме: (1) бути передбачене національним законом, який в державі вважається необхідним для регулювання використання майна, (2) повинне відповідати загальним інтересам суспільства, (3) має забезпечуватися справедливий баланс між правами власника та загальносуспільними інтересами (п. 195). Крім того, у п. 203 рішення у наведеній справі Суд, аналізуючи питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції передбачає, що втручання в право мирного володіння майном можливе за умови існування розумного взаємозв'язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби. Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли наявний значний суспільний інтерес на здійснення такого втручання в право людини, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.
Таким чином, накладення арешту не має на меті позбавити особу належного їй на праві власності майна, а лише тимчасово обмежити її право користуватись та/або розпоряджатись ним, зокрема до закінчення кримінального провадження.
Подане клопотання ОСОБА_8 обґрунтовано тим, що 12000 доларів США, які взяла в борг у вітчима ОСОБА_9 , та 11400 гривень були її власними грошовими коштами, зберігала їх за місцем сумісного проживання з ОСОБА_5 .
На підтвердження цих фактів було допитано ОСОБА_9 , який пояснив, що в період 2013-2021 роки знаходився на заробітках на півночі РФ, мав значний дохід, в грудні 2021 року дав в борг свої падчерці ОСОБА_10 та ОСОБА_11 12000 доларів США для придбання автомобілю.
Суд зауважує, що при розгляді питання про скасування арешту майна суд не вправі визначати право власності на річ за будь-якою особою, спір про її належність вирішується в порядку цивільного судочинства (постанова ККС ВС від 09.04.2020 у справі № 676/2199/19). Натомість, на підставі фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, перевіряються відомості про належність особі майна, щодо якого вирішується питання про скасування арешту.
Судом встановлено, що під час обшуку кошти в сумі 17872 доларів США та 11400 гривень вилучено в квартирі за місцем реєстрації та місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 . Під час обшуку була присутня ОСОБА_12 та захисник ОСОБА_4 , який здійснював правову допомогу ОСОБА_5 та зазначив лише про неналежність грошових коштів останньому. Разом з цим будь -яких заперечень з приводу вилучення коштів ОСОБА_12 не висловлювала, не зазначала, що частина грошових коштів є її власними.
Натомість, долучені до клопотання матеріали переконливо свідчать про володіння та користування цими коштами саме підозрюваним, який проживає у квартирі, та фактично мав у розпорядженні ці кошти.
Надані ОСОБА_8 докази та пояснення у своїй сукупності та у співставленні з поясненнями та доказами, наданими стороною обвинувачення, у тому числі щодо фінансової можливості ОСОБА_8 володіти грошовими коштами у віднайденому розмірі, не є достатньо переконливими, щоб спростувати презумпцію перебування вилучених грошових коштів у власності обвинуваченого в силу його фактичного володіння ними.
Враховуючи викладені вище обставини, суд вважає, що ОСОБА_8 не доведено, що у арешті грошових коштів відпала потреба чи арешт накладено необґрунтовано, оскільки кримінальне провадження на теперішній час триває, арешт накладено з метою збереження речових доказів, тому суд приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 174, 350, 369-372 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання ОСОБА_7 про скасування арешту майна - відмовити.
Повний текст ухвали складено та оголошено 23.06.2025 року о 17.30 годині.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1