Ічнянський районний суд Чернігівської області
Провадження № 2/733/710/25
Єдиний унікальний №733/2135/25
Іменем України
18 листопада 2025 року м. Ічня
Ічнянський районний суд Чернігівської області
у складі головуючого - судді Овчарика В.М.,
за участю секретаря Ткаченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі -ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 24 722,75 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 22 липня 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9866557 в електронній формі на суму 7 475,00 грн, яку було перераховано на платіжну картку відповідача. 20 січня 2025 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 00-9866557 від 22 липня 2024 року. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 722,75 грн, з яких 7 475 грн - заборгованість по тілу кредиту та 17 247,75 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Всупереч умов договору № 00-9866557 від 22 липня 2024 року відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого за ним утворилася вказана вище заборгованість, у зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 24 722,75 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Ухвалою судді від 22 жовтня 2025 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи (а.с. 65); подане разом з позовною заявою клопотання представника позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» про витребування доказів від АТ КБ«ПриватБанк» (а.с. 60-61), задоволене ухвалою судді від 22 жовтня 2025 року (а.с. 66-68); 17 листопада 2025 року на адресу суду надійшла відповідь на виконання ухвали про витребування доказів (а.с. 80, 81-82).
Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.
У судове засідання представник позивача не з'явився, який у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За таких обставин, враховуючи також, що від ОСОБА_1 заяв про розгляд справи за відсутності та відзиву на позов не надійшло, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України вирішив справу на підставі наявних у ній даних та доказів, провівши заочний розгляд справи, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Судом установлено, що 22 липня 2024 року між ТОВ "Макс Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9866557 (Далі-Договір) (а.с. 26-30), відповідно до якого сума ліміту кредитної лінії складає 6 500 грн.
Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію, а також виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п 1.3. Договору строк дії кредитної лінії 360 календарних днів, (дата остаточного повернення кредиту 17 липня 2025 року, згідно умов пункту 3.5 цього Договору).
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка складає 1,45% від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору (за виключенням кредитування, коли Позичальник має право на користування Зниженої процентної ставки).
Відповідно до п. 1.5.2. знижена процентна ставка становить 1,00 % від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, надається Позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за першою Періодичною датою оплати процентів, визначеною п.1.4. цього Договору. Знижена процентна ставка застосовується виключно протягом 15 днів користування Кредитом поспіль.
Відповідно до п. 1.6. Кредитодавець одноразово нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 15% від Суми кредиту, що складає 975,00 грн, яку Позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5. цього Договору.
Кредитодавець зобов'язаний надати кредит у дату надання/видачі Кредиту: 22 липня 2024 р Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 6 500,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 (п. 2.8. Договору).
Кредитний договір, графік платежів та паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 73655 (а.с. 18).
Із детального розрахунку заборгованості за період з 22.07.2024 року по 20.01.2025 року вбачається, що за відповідачем мається заборгованість перед ТОВ «Макс Кредит» у розмірі 24 722,75 грн, при цьому з нього також видно, що 22.07.2024 року відповідачу було видано кредит у сумі 6 500 грн та нараховано комісію у розмірі 975 грн (а.с. 40-41).
Відповідно до виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 00-9866557 від 22.07.2024 року за ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Ейс» станом на 01.10.2025 року мається заборгованість у розмірі 24 722,75 грн, з яких: 7 475,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 17 247,75 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом (а.с. 39).
Зазначені розрахунки загальної суми заборгованості відповідача по даному договору відповідають вимогам закону та не спростовані останнім, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору суду не надано.
20 січня 2025 року між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 00-9866557 від 22 липня 2024 року (а.с. 46-48).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 24 722,75 грн, з яких 7 475 грн - заборгованість по тілу кредиту та 17 247,75 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 44-45).
Згідно інформації АТ КБ «ПриватБанк», наданої на виконання ухвали суду від 22.10.2025 року, на ім'я ОСОБА_1 банком емфітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . Також емітувались інші картки. Фінансовим номером телефону був НОМЕР_3 , який знаходився в анкетних даних ОСОБА_1 , на який відправлялася інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 22.07.2024-27.07.2024 р. 22.07.2024 року на рахунок № НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 6 500 грн (а.с. 80).
Із виписки за договором № б/н за період 22.07.2024-27.07.2024 вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами у сумі 6 500 грн (а.с. 81-82).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов'язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Норми ст. 625 ЦК України вказують, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.
За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, позивачем доведено належними та допустимими доказами у контексті вище перелічених норм законодавства щодо виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин на умовах, зазначених позивачем, надано докази щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, строків їх повернення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з викладеного вище, враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором, а також наявність договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025 року, яким позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 722,75 грн суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог на підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн (а.с. 6).
Також позивачем ставиться питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що 20 серпня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 (а.с. 37-38) та додаткова угода № 25770857972 від 11 вересня 2025 року (а.с. 36). Факт надання адвокатських послуг позивачу також підтверджується свідоцтвом про зайняття адвокатською діяльністю, виданого на ім'я Соломка О.В. (а.с. 33), актом прийому-передачі наданих послуг адвокатським бюро «Соломко та Партнери» ТОВ «ФК «Ейс» на суму 7 000 грн (а.с. 35), копію протоколу погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 (а.с. 38-на звороті), які підтверджують факт сплати позивачем адвокату обумовленої договором вартості правничої допомоги.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням викладеного, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, суд вважає витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн такими, що підлягають до задоволенню, які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 525, 526, 527, 530, 549, 599, 610, 625, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 259, 263? 264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9866557 від 22 липня 2024 року в розмірі 24 722 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять дві) гривні 75 коп, з яких 7 475,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17 247,75 грн - заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 7 000 (сім тисяч) гривень 00 коп понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте Ічнянським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місце знаходження: вул. Алматинська, 8, офіс 310а, м. Київ, ЄДРПОУ 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 18 листопада 2025 року.
Головуючий суддя В. М. Овчарик