1[1]
15 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження заапеляційними скаргами захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року,
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 07 листопада 2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн; обвинуваченому ОСОБА_9 - до 07 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
Своє рішення суд мотивував тим, що на час вирішення питання про продовження обвинуваченим строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обставини, які враховувалися судами раніше, не змінилися, ризики не зменшились та продовжують існувати. Так, при неодноразовому вирішенні питання про доцільність продовження строку дії заходів забезпечення під час досудового розслідування судами та колегією суддів під час судового розгляду кримінального провадження враховано існування ризиків можливої неправомірної поведінки обвинувачених, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, ухвалити нову, якою ОСОБА_8 обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, ухвалити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.
Захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що при вирішенні питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом першої інстанції не враховано особу обвинуваченого, який є переселенцем, має міцні соціальні зв'язки, зокрема має двох неповнолітніх дітей, є учасником бойових дій, позитивно характеризується за місцем роботи та незадовільний стан здоров'я.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що підозра, пред'явлена ОСОБА_9 , є необґрунтованою; прокурором не доведено існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи викладені в апеляційних скаргах, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши надані в копіях матеріали кримінального провадження, колегія суддів уважає, що подані апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 до 07 листопада 2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_9 до 07 листопада 2025 року включно без визначення розміру застави.
На переконання колегії суддів таке рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Розумність строку тримання під вартою не піддається абстрактній оцінці. Законність тримання під вартою необхідно оцінювати, виходячи з особливостей конкретної справи. Проте продовження строку тримання під вартою можна виправдати, коли є конкретні ознаки існування реальної суспільної потреби, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають вимогу права, передбаченого ст. 5 Конвенції (рішення у справі "Lavents v. Latvia" п. 70).
Відповідальність за дотримання розумних строків тримання підозрюваного під вартою покладається в першу чергу на національні судові органи (рішення у справі "Геращенко проти України" п. 100).
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд першої інстанції зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов'язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
На переконання колегії суддів, судом першої інстанції дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке обмеження прав ОСОБА_8 , ОСОБА_9 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені в апеляційних скаргах захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 доводи щодо наявності підстав для звільнення обвинувачених з-під варти також не вказують на зменшення існуючих ризиків або інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не в змозі їм запобігти. Не містять таких відомостей і надані суду матеріали. Доводи апелянтів щодо необґрунтованості підозри обвинуваченим, - є неспроможними, оскільки в даному випадку вирішується лише питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених під час судового розгляду кримінального провадження, при цьому доведеність винуватості у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення перевіряється судом при розгляді справи по суті шляхом дослідження доказів.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 щодо не врахування судом першої інстанції особи обвинуваченого, є необґрунтованими, позаяк зі змісту ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року убачається, що судом досліджено зазначені обставини та враховано при ухваленні рішення.
Інші доводи апеляційних скарг у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону не можуть бути підставою для скасування постановленого судом рішення.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року та зміни обвинуваченим запобіжного заходу, а тому апеляційні скарги захисників задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.176-178, 183, 331, 404, 405, 407, 418, 419, 421 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: ______________ ________________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/5514/2025
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1