Справа №367/3439/22Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5188/2025
13 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №220221011100000182, по обвинуваченню:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року,
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.436-2 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
По справі вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за встановлених судом обставин, місці та час поширював матеріали, в яких містилося виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, а також глорифікація осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, розпочату у 2014 році, представників збройних формувань Російської Федерації, регулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, з використанням засобів масової інформації, а його дії кваліфіковані за ч.3 ст.436-2 КК України.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини кримінального провадження та правову кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд належним чином не врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та дані про особу винного.
Звертає увагу, що обвинувачений визнав свою провину лише під час судового розгляду під тиском не спростованих доказів та не визнавав своєї винуватості під час досудового розслідування, що може свідчити про здійснення ним і надалі висвітлення антиукраїнських поглядів у інформаційному просторі, небажання стати на шлях виправлення та здійснити самоосуд свого вчинку.
За твердженнями апелянта, поза увагою суду залишилось те, що обвинувачений ОСОБА_7 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, цілеспрямовано, в умовах триваючої агресії Російської Федерації проти України, на шкоду інформаційній безпеці суспільства та держави, мав ідеологічні мотиви та прямий умисел, направлених на розповсюдження антиукраїнських наративів за допомогою мережі Інтернет.
Вважає, що за наведених обставин виправлення ОСОБА_7 неможливе без ізоляції від суспільства, а тому суд неправильного застосував положення ст.75 КК України та звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.
За результатами апеляційного розгляду просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 за ч.3 ст.436-2 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. В решті вирок суду просить залишити без змін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та вважали вирок суду законним, обґрунтованим та вмотивованим, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та правова кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.3 ст.436-2 КК України учасниками судового провадження не оспорюється та не оскаржується, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
За приписами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, та дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, на спеціальних обліках не перебуває, за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, бере активну участь у громадському житті села.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, відсутність обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства, в умовах контролю поведінки уповноваженим органом з питань пробації, а тому на підставі положень ст.75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції обґрунтовано врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, в мовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації.
Доводи прокурора про те, що суд необґрунтовано звільнив ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, не знайшли свого підтвердження за результатами апеляційного перегляду, оскільки обвинувачений повідомив в суді апеляційної інстанції, що він повність засуджує свою поведінку, шкодує про вчинене та зобов'язується не вчиняти будь-яких протиправних діянь. Така ж позиція обвинуваченого ОСОБА_7 була під час розгляду в суді першої інстанції.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, колегія суддів також враховує те, що ОСОБА_7 в даному кримінальному провадженні утримувався під вартою з 06.06.2022 року по 20.09.2024 року, після звільнення під заставу по даний час інших кримінальних правопорушень не вчиняв.
Як вважає колегія суддів, переконливих доводів про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст.75 КК України, що призвело до неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, доводами апеляційної скарги не підтверджено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів оскаржуваний вирок суду залишає без змін, а подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів, -
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 лютого 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4