справа № 760/8794/23
головуючий у суді І інстанції Аксьонова Н.М.
провадження № 22-ц/824/9289/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого Петра Миколайовича та Департаменту патрульної поліції на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди, -
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача 100 000 грн завданої йому моральної шкоди та понесені позивачем судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що 29 березня 2022 року інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 258630 за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року у справі № 607/4356/22 за результатами розгляду матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі було закрито у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Крім того, 15 квітня 2022 року, іншим інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 складено ще один протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 097256, відповідно до якого позивачу також інкримінувалось вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, яке мало місце 29 березня 2022 року.
Проте, постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2023 року у справі №607/5067/22 за наслідками розгляду указаного протоколу провадження у справі було закрито у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Також указаною постановою встановлено у діях поліцейських провокацію стосовно вчинення адміністративного правопорушення.
29 березня 2022 року, у зв'язку із складання зазначених вище адміністративних матеріалів, автомобіль марки «Peuguet 307», д.н.з. НОМЕР_1 , який на той час перебував у власності позивача, був тимчасово затриманий та доставлений на спеціальний майданчик, що підтверджується актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 29 березня 2023 року. Перебування у власності позивача указаного автомобіля підтверджується відомостями зазначеними у вказаних вище протоколах.
Позивач вважає, що у зв'язку із незаконним здійсненням щодо нього провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, які у подальшому були закриті судом за відсутністю складів адміністративних правопорушень, йому було завдано моральної шкоди яка полягає у наступному.
Наявність вище вказаних судових справ призвели до приниження честі та гідності позивача, порушення його нормальних життєвих зв'язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації його життя, завдали позивачу стресу, що полягав у підвищеній тривожності, відсутності апетиту, безсонні та відчаї від свавілля працівників патрульної поліції. Позивач був позбавлений можливості користуватися належним йому автомобілем та витратив свій час і зусилля для його повернення.
Також, позивач був змушений звертатися до адвоката для доведення своєї невинуватості та незаконності дій поліцейських. У житті позивача були вишенні зміни та незручності, пов'язані із необхідністю витрачати свій час і зусилля щоб добиратися у м. Тернопіль для консультації з адвокатом, брати участь у судових засіданнях з розгляду вище вказаних судових справ.
Крім того, моральні страждання проявляються у переживаннях щодо розголосу факту його затримань та притягнення до адміністративної відповідальності за місцем проживання. Неправдиве обвинувачення позивача у вчинені правопорушення негативно вплинуло на його стосунки із сусідами, знайомими, оскільки ОСОБА_1 неодноразово отримував судові повістки, що викликало нездоровий інтерес до його особи, поставлено під сумнів його честь та гідність.
Вказує, що мінімальний розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на його користь підлягає розрахунку відповідно до статті 13 Закону №266/94-ВР, з урахуванням строку перебування ОСОБА_1 під судом (строк, протягом якого останній був підданий до адміністративної відповідальності), тобто з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення до дня прийняття суддею постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ №258630 складений відносно ОСОБА_1 29 березня 2022 року, а провадження за наслідками розгляду вказаного протоколу було закрито постановою судді від 28 липня 2022 року, тобто строк перебування позивача під судом становив 3 повних місяці та 29 днів.
Враховуючи встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі (з 01 січня - 6 500 грн), розмір мінімального відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача становить: 3 повних місяці х 6500 грн + 6080 грн (мінімальний розмір відшкодування за 29 днів (6500/31*29)) = 25 580 грн.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №097256 був складений відносно ОСОБА_1 15 квітня 2022 року, а провадження за наслідками розгляду указаного протоколу закрито постановою судді від 09 січня 2023 року, тобто строк перебування позивача під судом становив 8 місяців та 25 днів.
Розмір мінімального відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь позивача становить:
1) з 15 квітня 2022 року по 30 вересня 2022 року: 5 повних місяців х 6500 грн + 3250 грн (мінімальний розмір відшкодування за 15 днів (6500/30*15)) = 35 750 грн;
2) з 01 жовтня 2022 року по 09 січня 2023 року: 3 повних місяці х 6700 + 1945 грн. (мінімальний розмір відшкодування за 9 днів (6700/31*9) = 22 045 грн.;
3) разом за вказані періоди 57 795 грн.
Сукупний розмір мінімального відшкодування моральної шкоди, який у безспірному порядку підлягає до стягнення на користь позивача становить 83 375 грн, однак враховуючи обставини справи, а саме: провокацію працівників поліції стосовно можливого вчинення позивачем адміністративного правопорушення, він оцінює розмір заподіяної йому моральної шкоди у 100 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року частково задоволено позов ОСОБА_1 .
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 300 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що неправомірними діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року та задовольнити у повному обсязі позовні вимоги та заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано оцінки обставинам, які були встановленні суддями Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області при ухваленні постанов про закриття проваджень у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбаченого частини 1 статті 130 КУпАП, а також тривалості розгляду таких справ щодо нього.
Посилається на те, що у справі № 607/4356/22 провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що поліцією відносно ОСОБА_1 складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП за відсутності факту керування автомобілем, а у справі № 607/5067/22 - у зв'язку із провокацією вчинення поліцією адміністративного правопорушення та незаконною зупинкою автомобіля позивача.
Закриття проваджень у справах відносно позивача мало місце виключно внаслідок очевидно незаконних дій та рішень працівників поліції, а не з якихось інших, незалежних від поліцейських підстав. Вказує, що судом першої інстанції за наявності достатніх підстав не застосовано до спірних відносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Звертає увагу апеляційного суду, що правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 686/16847/17, від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18, від 02 вересня 2020 року у справі № 591/1001/17, від 09 червня 2021 року у справі № 726/837/20, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20.
Зазначає, що судом першої інстанції не надано своєї оцінки наведеному у позовній заяві розрахунку мінімального розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача, з урахуванням строку перебування останнього під судом (строк, протягом якого останній був підданий до адміністративної відповідальності), тобто з дня складання протоколу про адміністративне правопорушення до дня прийняття суддею постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на правові висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, однак указаний висновок мотивований посиланням на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Зазначає, що патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, чи органом досудового розслідування.
Вказує, що суд першої інстанції дійшов висновку про те, що здійснення провадження у справі, яка у подальшому закрита може свідчити про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження.
Скаржник не погоджується з вказаним висновком, оскільки рішення суду, яким би дії поліцейських були визнані протиправними, та яке набрало законної сили, відсутнє.
Отже, позивач не звертався до судів щодо визнання дій чи бездіяльності поліцейських протиправними, зокрема щодо визнання протиправними дій по складанню протоколів про адміністративні правопорушення чи затримання транспортного засобу.
Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки позивача було безпідставно притягнуто до адміністративної відповідальності, а тому є доведеним факт наявності моральної шкоди, що завдана позивачу провадженням у справі про адміністративне правопорушення.
Скаржник звертає увагу апеляційного суду на те, що протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП, який не є рішенням у справі про адміністративне правопорушення і не є документом, що встановлює вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
А складання протоколу про адміністративне правопорушення не є стадією розгляду справи про адміністративне правопорушення, а є процедурою фіксування певних обставин, що можуть вказувати на вчинення особою діяння з ознаками адміністративного правопорушення.
Окрім того зазначає, що відповідно до протоколу від 29 березня 2022 року та протоколу від 15 квітня 2022 року, в обох випадках, огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився в медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР, за результатами якого наявні висновки лікарів про наркотичне сп'яніння ОСОБА_1 .
Тобто, працівники поліції, склавши відповідні протоколи, лише належним чином зафіксували факт вчиненого діяння, яке містило ознаки правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Наголошує, що матеріали справи не містять жодних підтверджень та обґрунтувань, окрім слів позивача, стосовно завданої йому моральної шкоди та визначення розміру її компенсації.
Учасники справи, повідомлені належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого П.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі, у якій він підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2022 року інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Старченком І.А. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 258630, за частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідно до змісту якого 28 березня 2022 року о 13 год. 30 хв. у м. Тернопіль по вул. Гайова, 56, водій, керуючи ТЗ марки «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у медичному закладі КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР (а.с. 11).
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 липня 2022 року у справі № 607/4356/22 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 12-13).
15 квітня 2022 року інспектором Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Ткачем А.І. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 097256, відповідно до змісту якого 29 березня 2022 року о 21 год. 00 хв. у м. Тернопіль, вул. Підволочиське шосе, водій керував автомобілем марки «Peugeot 307», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп'яніння. Огляд проводився КНП «ТОЦСНЗ» ТОР, висновок лікаря № 104, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с. 14).
Постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 січня 2023 року у справі № 607/5067/22 за наслідками розгляду указаного протоколу, провадження у справі відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення (а.с. 15-17).
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади чи місцевого самоврядування та їх посадовими особами, які є відмінними від загальних підстав деліктної відповідальності.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (частина 1 статті 1174 ЦК України).
Для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: 1) неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; 2) шкода; 3) причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі статей 1173, 1174 ЦК України.
Предметом розгляду у цій справі є визнання дій Департаменту патрульної поліціїнезаконними та відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу у результаті складення відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення та перебування останнього під судом до закриття адміністративних проваджень у справах відносно позивача.
З огляду на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» патрульна поліція не є органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, тому на правовідносини щодо складання протоколів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не поширюються правила статті 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
У спірних правовідносинах шкода відшкодовується на загальних підставах, визначених статтею 1174 ЦК України, а тому обов'язковою умовою для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб відповідача у виді відшкодування шкоди є встановлення протиправності у діях працівників патрульної поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24) викладено висновок про те, що при не встановленні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення невідповідності дій (бездіяльності) працівників патрульної поліції щодо складання протоколу, які мали наслідком закриття справи про адміністративне правопорушення, дії патрульного поліцейського щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою лише у тому випадку, якщо закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, або які мають ознаки свавільності.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог ОСОБА_1 перевірці та встановленню судом підлягає наявність таких обставин: 1) очевидна невідповідність протоколу вимогам закону; 2) інші протиправні дії працівників Департаменту патрульної поліціїпід час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення; 3) дії працівників Департаменту патрульної поліції, які мають ознаки свавільності.
Однак, обґрунтовуючи протиправність дій працівників Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_1 у позовній заяві посилався лише на те, що йому завдано моральної шкоди незаконним здійсненням щодо нього провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП, які у подальшому були закриті судом за відсутністю складів адміністративних правопорушень.
При вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень) працівників патрульної поліції як обов'язковий елемент деліктної відповідальності за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.
Але будь-яких інших доводів, які б обґрунтовували очевидну невідповідність протоколу вимогам закону; інші протиправні дії працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення; дії працівників патрульної поліції, які мають ознаки свавільності, позовна заява не містить.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Череватий П.М. посилається на те, що у справі № 607/4356/22 провадження у справі закрито у зв'язку з тим, що поліцією відносно ОСОБА_1 складено протокол за частиною 1 статті 130 КУпАП за відсутності факту керування автомобілем, а у справі № 607/5067/22 - у зв'язку із провокацією вчинення поліцією адміністративного правопорушення та незаконною зупинкою автомобіля позивача.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 6 статті 367 ЦПК України).
Диспозитивність є одним з базових принципів судочинства, керуючись яким, скаржник самостійно вирішує, які вимоги скарги заявляти та які мотиви на її обґрунтування наводити.
Суд позбавлений можливості формулювати мотиви позовної заяви замість позивача.
На підставі викладеного, враховуючи, що указані доводи апеляційної скарги виходять за межі доводів позовної заяви, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, а тому відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд зауважує, що під час перегляду цієї цивільної справи не здійснює перевірку законності постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.
При цьому преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що ухвалення судових рішень про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП не є обов'язковим для вирішення іншої справи, у якій розглядаються позовні вимоги про визнання дій незаконними та відшкодування моральної шкоди, завданої діями працівників патрульної поліції, оскільки законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь працівників патрульної поліції, а суд під час розгляду цивільної справи може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінки наданих сторонами доказів з урахуванням принципу диспозитивності.
Враховуючи, що самі лише дії працівників патрульної поліції щодо складення протоколів про адміністративне правопорушення у разі подальшого закриття справи у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення не можуть бути підставою для відшкодування шкоди державою, а ОСОБА_1 не доведено протиправність дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення або невідповідності протоколів вимогам закону, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції необхідно задовольнити, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого П.М. - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а судом відмовлено у задоволенні його позову, Департаменту патрульної поліції необхідно компенсувати судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288 грн 32 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Череватого Петра Миколайовича залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 24 лютого 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про відшкодування моральної шкоди.
Компенсувати Департаменту патрульної поліції судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 288 грн 32 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 листопада 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська