справа № 307/3771/23
головуючий у суді І інстанції Коренюк А.М.
провадження № 22-ц/824/8444/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марича Івана Юрійовича на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення нестойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
У вересні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2013 року по 01 вересня 2023 року у розмірі 780 730 грн 79 коп.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку/доходу щомісячно до досягнення ними повноліття.
Вказує, що відповідачем рішення суду не виконується, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за аліментами за період з 01 грудня 2013 року по 01 вересня 2023 року станом на 28 серпня 2023 року у сумі 780 730 грн 79 коп.
Розмір неустойки (пені) від несплачених аліментів за кожен день прострочення за вказаний період становить 780 730 грн 79 коп., який розрахований позивачем з урахуванням обмежень, визначених положенням частини 1 статті 196 СК України, який не може складати більше 100 % заборгованості за аліментами, й складає 780 730 грн. 79 коп., що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не обґрунтована сума заборгованості по аліментам у розмірі 780 730 грн 79 коп., відповідно, неправильно визначена сума заборгованості; час, з якого нараховується пеня (з 01 грудня 2013 року), що вплинуло на розрахунок пені в аналогічно визначеній позивачем сумі 780 730 грн 79 коп., що є підставою для відмови у позові, проведений позивачем розрахунок не відповідає положенням статті 196 СК України за кожним із цих періодичних платежів.
Не погоджуючись із заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Марич І.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у разі незгоди з розрахунком заборгованості позивача суд зобов'язаний був здійснив власний перерахунок, зважаючи на встановлені обставини прострочених сум аліментів, що зазначені у розрахунку ДВС, наданого з виконавчого провадження.
Згідно із наявним у справі розрахунком заборгованості, складеного державним виконавцем від 30 січня 2023 року, вбачається що станом на 30 січня 2023 року заборгованість за аліментами становить 727 600 грн 34 коп.
Не погоджуючись із розрахунком позивача, який розрахований на дату подання позову (серпень 2023 року, тобто на 7 місяців більший період), суд першої інстанції мав можливість задовольнити позов частково, у межах суми боргу.
На думку апелянта, неналежна оцінка судом першої інстанції доказів та розрахунку у справі призвела до помилкових висновків про необґрунтованість позову та призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову.
Також посилається на те, що суду першої інстанції необхідно було врахувати мотиви і висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 14-85цс15.
Щодо правової позиції відповідача.
Станом на день ухвалення постанови апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції в порядку частини 6 статті 187 ЦПК України направлялись запити щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача.
За відомостями Дарницької РДА встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 29 вересня 1989 року по теперішній час (а.с. 75).
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка надсилається разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Відповідно до частини 10 статті 6 цього Закону реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Кореспонденція суду є офіційною, тому повинна надсилатися саме за адресою зареєстрованого місця проживання або, як виняток, на адресу, зазначену самим учасником справи - адресатом.
Апеляційний суд направив на зареєстровану адресу відповідача повідомлення разом з копіями ухвали про призначення розгляду справи, апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Відповідач кореспонденцію суду не отримав, надіслана апеляційним судом кореспонденція повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідача, апеляційним судом розміщувалося оголошення на сайті судової влади про призначення розгляду справи.
Таким чином, апеляційний суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, апеляційний суд виходить з того, що відповідно до статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (надалі - Конвенція) держава має позитивні зобов'язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов'язку суду розглянути справу.
Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно. У разі виникнення перешкод, адресат міг, зокрема, подати заяву про пересилання або доставку адресованих йому поштових відправлень на іншу адресу.
Це передбачено пунктами 118, 123 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Отже, для добросовісного адресата є механізм забезпечення права на отримання офіційної кореспонденції незалежно від того живе він чи ні за певною адресою. Натомість у суду немає жодного механізму забезпечити вручення судової кореспонденції учаснику справи, який не бажає її отримувати або не проживає за зареєстрованою адресою. З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути перешкодою для розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідача належним чином повідомлено про розгляд справи (за зареєстрованим місцем проживання та оголошення на сайті судової влади), незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, апеляційний суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо апеляційної скарги.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Відповідно до частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.?
Згідно з абзацу 4 частини 2 Постанови пленуму ВСУ від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Однак, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає з огляду на таке.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.
У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок.
За обставинами цієї справи суд першої інстанції не був позбавлений можливості вжити самостійних заходів для з'ясування обставини, пов'язаних з правильністю здійснення позивачем розрахунку, а не відмовляти у задоволенні позовних вимог з підстав того, що позивачем не обґрунтована сума заборгованості за аліментами та час, з якого нараховується пеня (з 01 грудня 2013 року), та як наслідок неправильно розраховано розмір пені.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, під час ухвалення якого, колегія апеляційного суду вирішуватиме такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від його заробітку/доходу щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, й до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 18 листопада 2013 року (а.с. 5).
Згідно з розрахунком заборгованості від 30 січня 2023 року, складеного старшим державним виконавцем Дарницького ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 щодо виконання виконавчого листа № 753/13870/14 від 26 жовтня 2016 року, виданого Дарницьким районним судом міста Києва, станом на 30 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за період з листопада 2013 року по січень 2023 року становила 727 600 грн 34 коп. (а.с. 12-13).
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 надала розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2013 року по 01 вересня 2023 року у розмірі 780 730 грн 79 коп. (а.с. 16-27).
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно із частиною 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (частина 2 статті 196 СК України).
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання.
Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини 1 статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.
Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів. Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України.
При цьому стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини 1 статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
ОСОБА_1 у своєму позові просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь нестойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 грудня 2013 року по 01 вересня 2023 року у розмірі 780 730 грн 79 коп.
Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, станом на 30 січня 2023 року заборгованість ОСОБА_2 за період з листопада 2013 року по січень 2023 року становила 727 600 грн 34 коп.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року, яким стягнуто аліменти з ОСОБА_2 , визначено, що аліменти стягуються за минулий час з 18 листопада 2013 року.
Разом із цим, для застосування зазначеної вище санкції (стягнення неустойки) до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною 1 статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Враховуючи викладене, підстави для нарахування пені за прострочення сплати аліментів за період із 18 листопада 2013 року (день з якого стягнуто аліменти за минулий час) або з 01 грудня 2013 року (день з якого позивач просить стягнути пеню) по 19 грудня 2014 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів) відсутні, оскільки до ухвалення рішення про стягнення аліментів у платника аліментів відсутня вина, що є обов'язковим елементом для стягнення неустойки.
При цьому наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості, складений державним виконавцем, здійснений за період листопада 2013 року по січень 2023 року.
Доказів наявності заборгованості зі сплати аліментів з лютого 2023 року по 01 вересня 2023 року (кінець періоду за який позивачем порушується питання про стягнення пені) матеріали справи не містять.
Таким чином, період, за який наявні підстави для нарахування неустойки (пені) за несплату аліментів становить з 19 грудня 2014 року (день ухвалення судового рішення про стягнення аліментів) по січень 2023 року (кінець періоду за який наявна заборгованість за аліментами відповідно до розрахунку заборгованості).
Отже, з розрахунку заборгованості, складеного державним виконавцем, заборгованість за аліментами за період з 19 грудня 2014 року по 31 січня 2023 року згідно з розрахунку апеляційного суду становить 693 917 грн 91 коп.
З наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів вбачається, що такий розрахунок здійснений без урахування висновків Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), зокрема при обрахунку пені за кожен місяць враховувалася кількість однакова днів заборгованості - 100.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 вересня 2025 року зобов'язано ОСОБА_1 надати розрахунок пені за прострочення сплати аліментів складений відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
На виконання ухвали апеляційного суду, представником ОСОБА_1 - адвокатом Марич І.Ю. надано розрахунок пені за прострочення сплати аліментів за період з грудня 2013 року по липень 2023 року у загальному розмірі 11 616 562 грн 64 коп., з яким апеляційний суд погоджується.
З указаного розрахунку також вбачається, що розмір неустойки (пені) за період з 19 грудня 2014 року по 31 січня 2023 року, за який наявні підстави для її нарахування, перевищує розмір заборгованості за аліментами за цей же період (693 917 грн 91 коп.), тому, з урахуванням вимог частини 1 статті 196 СК України відповідно до якої пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута у розмірі, який не перевищує 100 відсотків заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 693 917 грн 91 коп.
Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити частково, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 693 917 грн 91 коп. за період з 19 грудня 2014 року по 31 січня 2023 року.
Щодо судових витрат.
Оскільки позивач на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 939 грн 17 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 10 408 грн 75 коп.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марича Івана Юрійовича задовольнити частково.
Заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 січня 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 693 917 грн 91 коп. за період з 19 грудня 2014 року по 31 січня 2023 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 6 939 грн 17 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 10 408 грн 75 коп.
Відомості про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відомості про боржника: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 17 листопада 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська