Унікальний номер справи № 757/10342/22-ц Головуючий у суді першої інстанції - Остапчук Т.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/12748/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідування у місті Києві, Головного управління Національної поліції в місті Києві, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірною, протиправною протизаконною бездіяльністю органів державної влади,
У квітні 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Київської міської прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, Головного управління Національної поліції в м. Києві, Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною, протиправною, протизаконною бездіяльністю органів державної влади.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів, вчинення ними службових злочинів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021100000000227 їм було завдано моральної шкоди.
Посилалися на те, що за наслідками розгляду їхніх скарг на дії та бездіяльність відповідачів, поданих у порядку КПК України, ухвалами слідчих суддів відповідачів було зобов'язано розглянути належним чином їхні клопотання, подані під час досудового розслідування зазначеного кримінального провадження.
Зауважували, що невиконаними залишилися ухвали слідчих суддів Печерського та Шевченківського районних судів м. Києва: від 16 березня
2021 року у справі № 757/11449/21-к; від 12 травня 2021 року у справі
№ 757/23836/21-к; від 18 травня 2021 року у справі № 757/23831/21-к;
від 08 червня 2021 року у справі № 757/29129/21-к; від 28 вересня 2021 року у справі № 757/37490/21-к; від 27 серпня 2021 року у справі № 761/44589/21-к, постановлені за наслідками оскарження дій та бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні № 42021100000000227, а також 10 інших ухвал слідчих суддів, постановлених у рамках досудових розслідувань в інших кримінальних провадженнях.
Зазначали, що органи досудового розслідування не виконували вимоги статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, не вносили або несвоєчасно вносили відомості до ЄРДР та початку досудового розслідування, вчиняли протиправні дії, які полягають у спробах закрити кримінальне провадження без проведення у ньому будь-яких слідчих дій, необґрунтовано відмовили у визнанні ОСОБА_1 потерпілою. Орган прокуратури, що здійснював процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, належним чином не відреагував на незаконні процесуальні рішення слідчого.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд стягнути на їхню користь з Держави Україна в особі відповідачів у солідарному порядку, шляхом списання з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в якості відшкодування моральної шкоди 1 120 000,00 грн, в якості відшкодування матеріальної шкоди 25 000 грн, а всього -
1 135 000,00 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просили рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовують тим, що суд першої інстанції безпідставно та самовільно змінив предмет позову та необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, піддавшись тиску з боку відповідачів.
Вказують, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судової експертизи для визначення розміру моральної та матеріальної шкоди, нанесеної їм з боку відповідачів. При цьому, суд першої інстанції залишив поза увагою і їх посилання на практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі «Штефан проти України».
Зазначають, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні взагалі не встановив факт виконання чи невиконання вказаних у позовній заяві ухвал слідчих суддів, а також причин їх невиконання.
Крім цього, позивачі стверджують, що між незаконними діями відповідачів та заподіяною шкодою наявний причинно-наслідковий зв'язок, а саме факт неправомірності та протизаконності таких дій є очевидними та не потребує доведення.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 листопада 2023 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 28 травня 2025 року частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постанову Київського апеляційного суду від 21 січня 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції
Направляючи справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції повною мірою не визначився з предметом, підставами та змістом заявленого позову, не перевірив доводів позивачів про завдання їм, зокрема, моральної шкоди у зв'язку з невиконанням усіх 16 судових рішень, не встановив обставин та наслідків їх виконання, не надав оцінки діям відповідачів в інших кримінальних провадженнях, щодо яких були винесені заявлені позивачами ухвали слідчих суддів.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав. Представники відповідачів ГУ НП у м. Києві (Глущенко О.М.), ТУ ДБР у м. Києві (Ковальова А.Г.), Київської міської прокуратури (Котляр Т.М.) та Офісу Генарльного прокурора (Плясун Г.С.) у судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 16 березня 2021 року у справі № 757/11449/21-к задоволено частково скаргу ОСОБА_1 , зобов'язано уповноважену особу Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 01 березня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявниці витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
24 березня 2021 року зазначена ухвала надійшла до Київської міської прокуратури та 02 квітня 2021 року прокурором відділу Київської міської прокуратури внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 за ознаками злочину, передбаченого частиною першою статті 396 КК України.
Прокурором визначена підслідність даного кримінального провадження за слідчими першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 травня 2021 року у справі № 757/23836/21-к задоволено частково скаргу ОСОБА_1 , зобов'язано уповноважену особу Київської міської прокуратури у кримінальному провадженні № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року згідно зістаттею 220 КПК України в строк не більше трьох днів і задовольнити його за наявності відповідних підстав, про що повідомити належним чином заявницю.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 18 травня 2021 року у справі № 757/23831/21-к задоволено ОСОБА_3 , зобов'язано прокурора у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року, про що повідомити заявницю.
26 травня 2021 року слідчим першого слідчого відділу (з дислокацією ум. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 було розглянуто клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року у кримінальному провадженні № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК України, та винесено постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у залученні в якості потерпілої у цьому кримінальному провадженні.
Листом від 26 травня 2021 року за вих. № 10843-21/11-02-204/21 ОСОБА_1 було повідомлено, що у вказаному провадженні вона має статус заявника, таким чином її клопотання про залучення в якості потерпілої у кримінальному провадженні, ознайомлення з матеріалами провадження в порядку статті 221 КПК України, проведення слідчих дій, вручення пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого та з інших питань не підлягають розгляду та не можуть бути задоволені у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не входить до переліку учасників кримінального провадження, які мають право заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, визначеногостаттею 220 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 08 червня 2021 року у справі № 757/29129/21-к, з урахуванням ухвали від 10 вересня 2021 року про виправлення описки, задоволено скаргу ОСОБА_1 , зобов'язано слідчого ТУ ДБР у м. Києві або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні № 42021100000000227 розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 травня 2021 року у кримінальному провадженні№ 42021100000000227, у порядку та строк, передбачений статтею 220 КПК України, про результати розгляду проінформувати ОСОБА_1 відповідно до статті 220 КПК України.
Копія ухвали від 10 вересня 2021 року про виправлення описки в ухвалі слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року, яка стосувалася номеру кримінального провадження, надійшла до ТУ ДБР у
м. Києві 24 вересня 2021 року, тобто після закриття кримінального провадження, тому не була виконана.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києвавід 27 серпня 2021 року у справі № 757/44589/21-к задоволено ОСОБА_3 та зобов'язано уповноваженого слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання № 1/2 від 10 серпня 2021 року, № 3 від 10 серпня 2021 року, № 4 від 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021100000000227, про що повідомити заявників.
Клопотання за № 1/2 та за № 4 від 10 серпня 2021 року надійшли до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, та зареєстровані 04 вересня 2021 року. Клопотання за № 3 від 10 серпня 2021 року до ТУДБР у м. Києві не надходило.
Постановою слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 31 серпня 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК України, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України.
Листами від 15 вересня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про те, що31 серпня 2021 року кримінальне провадження за № 42021100000000227від 02 квітня 2021 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, тому клопотання за № 1/2 та за № 4 від 10 серпня 2021 року розгляду не підлягають.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 28 вересня 2021 року у справі № 757/37490/21-к задоволено ОСОБА_3 та скасовано постанову слідчого першого відділу СВ (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, ОСОБА_4 від 26 травня 2021 року про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року. Зобов'язано компетентних посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року в рамках кримінального провадження за № 42021100000000227від 02 квітня 2021 року відповідно до статті 55 КПК України.
02 листопада 2021 року до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 про виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2021 року, на що листом від 05 листопада 2021 року заявницю було повідомлено, що 31 серпня 2021 року кримінальне провадження закрито.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києвавід 21 червня 2022 року у справі № 757/49764/21-к скасовано постанову старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, від 31 серпня 2021 року про закриття кримінального провадження за № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року.
Матеріали справи не містять доказів направлення зазначеної ухвали для виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня2022 року у справі № 761/16693/22 зобов'язано слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021100000000227, розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15 серпня 2022 року.
Листом від 20 жовтня 2022 року ОСОБА_2 повідомлено про неможливість виконання зазначеної ухвали суду у зв'язку із закриттям кримінального провадження.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 вересня2022 року у справі № 761/17937/22 зобов'язано слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яким здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження за № 42021100000000227, розглянути клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за № 12, 13.
Листом від 22 вересня 2022 року позивачів повідомлено про неможливість розгляду зазначених клопотань у зв'язку із закриттям кримінального провадження 31 серпня 2021 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада2022 року у справі № 761/19190/22 зобов'язано уповноваженого слідчогоТУ ДБР, розташованого у м. Києві у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 розглянути у порядку статті 220 КПК України клопотання № 14 від 05 вересня 2022 року та № 15, № 16 від 12 вересня 2022 року, подані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Листом від 22 вересня 2022 року позивачів було повідомлено про неможливість розгляду клопотань № 15 та № 16 від 11 вересня 2022 року, у зв'язку із закриттям кримінального провадження 31 серпня 2021 року.
Листом від 28 вересня 2022 року позивачів було повідомлено про неможливість розгляду клопотання № 14 від 4 вересня 2022 року, у зв'язку із закриттям кримінального провадження 31 серпня 2021 року.
Листом від 10 лютого 2023 року, на виконання ухвали суду у справі № 761/19190/22, що надійшла та зареєстрована 19 січня 2023 року завх. № 1701-23/к, позивачів було повідомлено про розгляд клопотань та надання відповідей на них.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого2022 року у справі № 761/3885/22 зобов'язано уповноважену особу Державного бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_2 , в якій повідомлено щодо обставин, які можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частино другою статті 364, статтею 111, статтею 442, статтею 256, частиною четвертою статті 28, статтею 396 КК України, що отримана суб'єктом оскарження 24 січня 2022 року, розпочати досудове розслідування та надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ця ухвала 26 серпня 2022 року Державним бюро розслідувань була надіслана до ТУ ДБР у м. Києві для організації виконання.
02 вересня 2022 року ОСОБА_2 направлено повідомлення про початок досудового розслідування разом з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня2022 року у справі № 761/18347/22 зобов'язано слідчого Державного бюро розслідувань, уповноваженого вносити відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви ОСОБА_2 від 31 серпня 2022 року № 910/6 про вчинення кримінального правопорушення та повідомити про це заявника, шляхом надання витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з листом Шевченківського районного суду м. Києва від 07 листопада 2022 року заява ОСОБА_2 від 31 серпня 2022 року № 910/6, згідно з відомостями системи електронного документообігу, до ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, не надходила.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 вересня 2022 року у справі № 761/12212/22 зобов'язано уповноважену особу (слідчого) Державного бюро розслідувань негайно, але не пізніше 24 годин, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені у заявіОСОБА_2 , ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 30 червня 2022 року № 20-Г (№ 940-С), яка була отримана уповноваженою особою Державного бюро розслідувань, через електронне поштове відправлення30 червня 2022 року.
Виконання ухвали покладено на Державне бюро розслідувань.
Також судом встановлено, що в Офісі Генерального прокурора перебували на розгляді клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10 серпня 2021 року (вх. ОГП № 190131-21 від 16 серпня 2021 року), які надійшли з Офісу Президента України та подані в порядку статті 220 КПК України, про проведення необхідних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні № 42021100000000227.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК України, здійснювалось слідчими ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, за процесуального керівництва прокурорів Київської міської прокуратури.
Клопотання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10 серпня 2021 року листом заступника начальника відділу Курила Д. М. від 26 серпня 2021 року№ 31/3/2-85730вих-22 направлено до Київської міської прокуратури для подальшого розгляду.
Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначали, що внаслідок протиправних дій та бездіяльності відповідачів, вчинення ними неправомірних дій під часдосудового розслідування у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 їм було завдано, зокрема, моральної шкоди.
До позовної заяви було долучено копії 6 ухвал слідчих суддів у кримінальному провадженні № 42021100000000227.
Крім цього, 11 липня 2022 року, до початку підготовчого засідання у справі, позивачі подали до суду заяву - доповнення № 1 до позовної заяви, у якій вони зазначали про наявність ще 10 ухвал слідчих суддів, невиконання яких завдало їм матеріальної та моральної шкоди. При цьому, позивачі зазначили, що позовні вимоги ними не збільшуються, а залишаються такими, як зазначено у позові (с.с.59-64 т.1).
Тобто, фактично позивачі надали суду ще 10 ухвал слідчих суддів, невиконання яких, на думку позивачів, завдало їм матеріальної та моральної шкоди. При цьому, предмет позову - відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями відповідачів, що полягають у невиконанні ухвал слідчих суддів, у визначеному у позовній заяві розмірі, - залишився незмінним.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на вказані 10 ухвал позивачі посилались і в тексті первинно поданої ними позовної заяви.
Вказані 10 ухвал слідчих суддівстосувались:
скасування постанови старшого слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого в м. Києві, Назаренка А. В.від 31 червня 2021 року про закриття кримінального провадження № 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК України, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, запунктом 2 частини першої статті 284 КПК України (ухвала від 21 червня 2022 року № 757/49764/21-к);
зобов'язання уповноважених осіб ТУ ДБР,розташованогоу м. Києві, в порядку та строки, визначені статтею 220 КПК України, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 22 листопада 2021 року № 2, №3 та № 4 у кримінальному провадженні №42021000000000840 (ухвали від 21 січня2022 року у справі № 757/63705/21-к, у справі № 757/63708/21-к та у справі № 757/63703/21-к),
клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року у кримінальному провадженні №42021000000000840(ухвала від 12 травня2021 року у справі № 757/23834/21-к);
зобов'язання уповноважених осібГСУ ДБР внести відомості до ЄРДР за заявою (повідомленням) ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 01 березня 2021 року та розпочати досудове розслідування (ухвала від 27 травня 2021 року у справі№ 761/27160/21-к);
зобов'язання слідчого ДБР повідомити ОСОБА_1 про результати розгляду клопотання від 13 липня 2021 року про внесення відомостей до ЄРДР та клопотання від 13 липня 2021 року про залучення в якості потерпілого в рамках кримінального провадження № 62021000000000566 від 01 липня 2021 року (ухвала слідчого судді Святошинського районного судум. Києва від 03 грудня 2021 року у справі № 761/25885/21);
зобов'язання уповноважених осіб ДБР внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 01 березня 2021 року, зареєстрованої в канцелярії ДБР за вх № 80433КПвід 01 березня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення, та розпочати досудове розслідування (ухвала слідчого суддіКиєво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня2021 року у справі №761/9124/21);
зобов'язання слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, у кримінальному провадженні № 42019000000002461 розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотанняОСОБА_2 № 1/3 від 05 жовтня 2021 року (ухвала від 21 січня 2022 року у справі № 757/54646/21-к);
зобов'язання уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, у кримінальному провадженні № 420181000000001135 розглянути в порядку статті 220 КПК України клопотання ОСОБА_2 № 1, 2 від 22 грудня 2018 року (ухвала від 12 квітня 2019 року у справі№ 757/64207/18-к).
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Особа має право на компенсацію від держави за невиконання державою свого позитивного зобов'язання щодо проведення ефективного та незалежного розслідування злочину.
Розслідування не буде ефективним доти, доки всі докази не будуть детально вивчені, а висновки не будуть обґрунтовані. Критеріями оцінки ефективності розслідування є адекватність дій, проведених органом досудового розслідування, швидкість розслідування та незалежність слідства.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення шкоди.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов'язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, існувати шкода та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.
Подібний правовий висновок викладено у постановіВеликої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22.
Із матеріалів справи встановлено, що ТУ ДБР у м. Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні№ 42021100000000227 від 02 квітня 2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 396 КК України. Кримінальне провадження розпочате на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Матвійчук Г. О.№ 757/11499/21-квід 16 березня 2021 року про зобов'язання уповноважених осіб Київської міської прокуратури внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 від 01 березня 2021 року про вчинення кримінального правопорушення суддею Шевченківського районного суду м. Києва щодо приховування злочинів працівників правоохоронних органів.
В межах зазначеного кримінального провадження за скаргами позивачів слідчими суддями Печерського районного суду м. Києва були також винесені ухвали про: зобов'язання уповноваженої особи Київської міської прокуратури розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року згідно з статтею 220 КПК України (ухвали від 12 травня 2021 року у справі № 757/23836/21-к та від 18 травня 2021 року у справі № 757/23831/21-к); зобов'язання слідчогоТУ ДБР,розташованогоу м. Києві, або іншої уповноваженої особи у кримінальному провадженні розглянути клопотання ОСОБА_1 від 31 травня 2021 року у порядку та строк, передбачений статтею 220 КПК України (ухвала від 08 червня 2021 року у справі № 757/29129/21, з урахуванням виправлення описки щодо номеру кримінального провадження від 10 вересня 2021 року); зобов'язання уповноваженого слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Києві розглянути відповідно до вимог статті 220 КПК України клопотання № 1/2 від 10 серпня 2021 року, № 3 від 10 серпня 2021 року, № 4 ід 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (ухвала від 27 серпня 2021 року у справі № 757/44589/21-к); скасування постанови слідчого першого СВ (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, Назаренка А. В. від 26 травня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про визнання потерпілою ОСОБА_1 , зобов'язання розглянути клопотанняОСОБА_1 від 28 квітня 2021 року відповідно до статті 55 КПК України (ухвала від 28 вересня 2021 року у справі № 757/37490/21-к).
Встановивши, що кримінальне провадження № 42021100000000227 було розпочате на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного судум. Києва Матвійчук Г. О.№ 757/11499/21-к від 16 березня 2021 року, що свідчить про її виконання, а інші ухвали слідчих суддів надійшли до органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42021100000000227 після закриття зазначеного кримінального провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, суди першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати протиправними дії відповідачів щодо невиконання ухвал слідчих суддів, зокрема щодо розгляду клопотань заявників у кримінальному провадженні, яке закрито (№ 42021100000000227).
У постановіВерховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 квітня 2024 року у справі № 178/50/20 зауважено, що закриття кримінального провадження - це форма закінчення досудового розслідування, яка є заключним етапом розслідування, на якому прокурор, слідчий чи дізнавач, підбивають підсумок провадженню, аналізують й оцінюють сукупність зібраних доказів і на цій основі формулюють у постанові висновок про неможливість подальшого провадження через наявність передбачених законом обставин.
Фактично, з цього моменту, припиняється кримінальне переслідування, оскільки унеможливлюється подальше проведення слідчих (розшукових) дій та збирання доказів, припиняються повноваження щодо постановлення процесуальних рішень і вчинення процесуальних дій суб'єктами досудового розслідування, закінчується функція судового контролю за дотриманням прав та інтересів осіб під час досудового розслідування.
Подальше розслідування після закриття кримінального провадження є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована.
Під час повторного апеляційного перегляду також встановлено, що у межах кримінальних проваджень:
№42021000000000840 (ухвали від 21 січня2022 року у справі № 757/63705/21-к, у справі № 757/63708/21-к та у справі № 757/63703/21-к, ухвала від 12 травня2021 року у справі № 757/23834/21-к);
№ 62021000000000566 (ухвала від 27 травня 2021 року у справі№ 761/27160/21-к, ухвала слідчого судді Святошинського районного судум. Києва від 03 грудня 2021 року у справі № 761/25885/21);
№ 42019000000002461 (ухвала від 21 січня 2022 року у справі № 757/54646/21-к);
№ 420181000000001135 (ухвала від 12 квітня 2019 року у справі№ 757/64207/18-к);
постановлено низку процесуальних ухвал слідчих суддів щодо зобов'язання слідчих та уповноважених осіб ДБР внести відомості до ЄРДР за заявами ОСОБА_1 , розглянути її клопотання чи повідомити заявницю про наслідки розгляду раніше розглянутих клопотань у межах зазначених кримінальних проваджень.
Однак, позивачі не обґрунтували причинно-наслідкового зв'язку між розглядом клопотань, заявлених у межах вказаних кримінальних проваджень, та завданням їм моральної та матеріальної шкоди. При цьому, слід зауважити, що питання відновлення порушених прав позивачів у зв'язку із невнесенням відомостей у ЄРДР та відсутністю результату розгляду їх клопотань вже вирішене вказаними ухвалами слідчих суддів.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв'язку такої поведінки із завданою шкодою.
Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв'язок (як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Такі докази ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду, позивачами надані не були, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування позивачам за рахунок держави моральної шкоди.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги в цілому не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивачів з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилаються позивачі у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов'язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об'єктивну оцінку наявним у справі доказам та обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.
Апеляційний суд також зауважує, що обставини, додатково встановлені під час повторного апеляційного перегляду справи на підставі долучених до позовної заяви та доповнення до неї доказів, не спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідачів моральної та матеріальної шкоди.
Доводи апелянтів щодо відмови у проведенні експертизи колегія суддів також відхиляє.
Так, у липні 2022 року позивачами було подано заяву № 1 про призначення судово-психологічної експертизи, на вирішення якої просили поставити питання щодо розміру завданої їм моральної шкоди внаслідок невиконання уповноваженими особами органу досудового розслідування та прокуратури ухвал слідчих суддів.
Ухвалами суду першої інстанції від 05 жовтня 2022 року, занесеними до протоколу судового засідання, клопотання позивачів про збільшення позовних вимог було залишено без розгляду, а також відмовлено у задоволенні їх клопотання про призначення судово-психологічної експертизи.
Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року протокольні ухвали Печерського районного суду міста Києва від 5 жовтня 2022 року щодо відмови у задоволенні клопотання про призначення експертизи та прийняття заяви про збільшення позовних вимог скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 червня 2023 року у задоволенні клопотань позивачів про призначення судово-психологічної експертизи та прийняття заяви про збільшення позовних вимог відмовлено.
Зазначена ухвала суду позивачами оскаржена не була.
Частиною 1 статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Заявляючи клопотання про призначення судово-психологічної експертизи, позивачі зазначали, що її проведення необхідне для з'ясування розміру моральної шкоди, яка була їм заподіяна протиправними діями відповідачів.
Разом з цим, позивачами не було наведено обґрунтування у чому полягала завдана їм моральна шкода, та якими доказами підтверджується заподіяння моральної шкоди, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для призначення судової експертизи для визначення розміру моральної шкоди.
У постанові Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у справі № 686/12334/18 вказано, що встановивши, що позивач не довів достатніми та допустимими доказами факту заподіяння йому шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між прийняттям постанови про закриття кримінального провадження, бездіяльністю органу прокуратури та настанням шкоди, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Сам по собі факт того, що прийняте слідчим прокуратури процесуальне рішення про закриття кримінального провадження було скасовано судом, не свідчить про незаконність дій відповідача, оскільки постанова слідчого скасована з процесуальних підстав, цей факт не свідчить про заподіяння майнової та моральної шкоди позивачу, а також про причинний зв'язок із заподіяною майновою та моральною шкодою.
У постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 337/3375/17 зазначено, що для наявності підстав зобов'язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України. При цьому сам факт винесення слідчим суддею процесуальних ухвал, якими за результатами розгляду скарг позивача зобов'язано відповідача вчинити певні процесуальні дії, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені зазначені позивачем ухвали слідчих суддів, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності. З огляду на зазначене, Верховний Суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено14 листопада 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома