10 листопада 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 363/1909/25
номер провадження 22-ц/824/13471/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Філатова Т.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Українська залізниця» - Владимирової Сніжани Миколаївни
на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2025 року /суддя Чіркова Г.Є./
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Вишгородська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася з вимогами про визнання протиправною бездіяльності Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» щодо неподання клопотання до Вишгородської міської ради про надання згоди на передачу кв. АДРЕСА_1 в комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади; зобов'язання Акціонерне Товариство «Українськака залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» подати клопотання до Вишгородської міської ради про надання згоди на передачу кв. АДРЕСА_1 в комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади; стягнення з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2025 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Акціонерного Товариства «Українська залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» щодо неподання клопотання до Вишгородської міської ради про надання згоди на передачу кв. АДРЕСА_1 в комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади. Зобов'язано Акціонерне Товариство «Українська залізниця» в особі Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Українська залізниця» подати клопотання до Вишгородської міської ради про надання згоди на передачу кв. АДРЕСА_1 в комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади згідно ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» з метою подальшого здійснення приватизації цієї квартири. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська Залізниця» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 18 000 грн., а всього 19 211 (дев'ятнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 (двадцять) коп. /а.с. 105-111/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник акціонерного товариства «Українська залізниця» - Владимирова С.М. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що квартира АДРЕСА_1 є державною власністю, закріпленою за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання (п. 22 Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою КМУ №735 від 02.09.2015 (ред. №1338 від 19.12.2023)); наявна заборона відчуження такого майна (п. 35 Статуту АТ «Укрзалізниця» - Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження майна, що є державною власністю та закріплене за товариством на праві господарського відання; ч. 2 ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт» - АТ «Укрзалізниця» не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, безоплатне користування, вносити до статутного капіталу майно, що є державною власністю та передано на праві господарського відання, а також вчиняти інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна); відсутність імперативного обов'язку подавати клопотання (ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» - державний житловий фонд за бажанням може передаватися в комунальну власність; ч. 3 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не встановлює строків для ініціювання передачі, а лише для рішення органу приватизації); суперечлива поведінка позивача (не скористалася погодженням Мінінфраструктури від 11.06.2013 №6417/10/10-13); ст. 19 Конституції України - ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти її задоволення, посилаючись на те, що обмеження щодо розпорядження майном (ст. 10 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт») стосуються лише інфраструктурного та технологічного майна (станції, колії тощо), а не житла; квартира набута Укрзалізницею (договір купівлі-продажу від 20.06.2012 №1505, акт приймання-передачі від 20.06.2012, витяг №35110375 від 09.08.2012); постанова КМУ №313 від 02.04.2008 дозволяє продаж житла працівникам за колективними договорами; постанова КМУ №1054 від 22.11.2017 поширюється на набуте майно; посилалась на суперечливу поведінка відповідача (листи №ЦКМ-14/388 від 05.08.2024, №ЦКМ-14/25 від 17.01.2025, №ЦКМ-14/119 від 28.02.2025 визнали необхідність передачі, доручили філії ініціювати); наголошувала на принципах добросовісності та легітимних очікуваннях (п. 91 постанови ВП ВС від 25.05.2021 у справі №461/9578/15-ц - заборона суперечливої поведінки; постанова ВС від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 - легітимні очікування мають правове підґрунтя); посилалась на ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» - ініціатива повинна бути від балансоутримувача.
Представник апелянта в судове засідання не з'явилась, про час та дату судового розгляду повідомлена належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за її відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, щоапеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові на підставі наступного.
Судом встановлено, що згідно витягу з реєстру Вишгородської міської ради №2024/014190956 від 25 листопада 2024 року, ОСОБА_1 з 21 грудня 2012 року зареєстрована і постійно проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Із витягу про державну реєстрацію прав №35110375 від 09 серпня 2012 року вбачається, що Державна адміністрація залізничного транспорту України на підставі договору купівлі-продажу від 20 червня 2012 року, зареєстрованого за №1505, є власником кв. АДРЕСА_1 , яка є об'єктом державної власності.
Зазначене також підтверджується актом приймання-передачі квартири до Договору купівлі-продажу квартири від 20 червня 2012 року, технічним паспортом Комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації», виготовленого у 2011 році та витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12 травня 2025 року.
25 жовтня 2012 року рішенням Вишгородської міської ради №248 від 25 жовтня 2012 року, затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету апарату Укрзалізниці про надання житлової площі та ордера ОСОБА_1 заступнику начальника управління - начальнику відділу Головного управління капітальних вкладень Укрзалізниці на однокімнатну кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу №13 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету апарату Укрзалізниці від 21 серпня 2012 року, адміністрація та профспілковий комітет апарату Укрзалізниці вирішили надати житло ОСОБА_1 , зокрема однокімнатну кв. АДРЕСА_1 , житловою площею -28,4 кв.м на 9 поверсі, на родину з 3-х осіб: ОСОБА_1 , 1955 року народження, яка працює в апараті з 1999 року, її син - ОСОБА_2 , 1986 року народження, її мати - ОСОБА_3 , 1931 року народження.
Згідно листа Державної адміністрації залізничного транспорту України Міністерства інфраструктури України №ЦЗ-1-0-6/790 від 17 квітня 2013 року, з метою реалізації працівниками апарату Укрзалізниці права передбаченого ст. 47 Конституції України, враховуючи викладене та лист Мінінфраструктури № 9846/16/10-12 від 17 вересня 2012 року, Укрзалізниця просить Міністерство інфраструктури, як орган управління, погодити приватизацію (відчуження) квартир, які є державним житловим фондом, на користь працівників апарату в порядку, передбаченому чинним законодавством про приватизацію державного житлового фонду.
В даному реєстрі ОСОБА_1 зазначена за №31.
Відповідно до реєстру заяв, який є Додатком до листа Укрзалізниці №ЦЗ-1-0-6/790 від 17 квітня 2013 року, ОСОБА_1 подала заяву для отримання дозволу на приватизації спірної квартири, отриманої на підставі ордеру.
Із листа Міністерства інфраструктури України №0417/10/10-13 від 11 червня 2013 року вбачається, що Міністерство інфраструктури опрацювало лист Укрзалізниці №ЦЗ-1-0-6/790 від 17 квітня 2013 року та на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 13 Положення про порядок передачі квартир (будинків); жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №396 від 16 грудня 2009 року, п.п. 1 п. 1 постанови КМУ «Про заходи щодо удосконалення управління об'єктами державної власності» №313 від 02 квітня 2008 року, не заперечує щодо приватизації житла, відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до листа АТ «Українська залізниця» №ЦКМ-14/388 від 05 серпня 2024 року, квартира АДРЕСА_1 обліковується на балансі філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця» та закріплена за товариством на праві господарського відання. Враховуючи те, що в АТ «Укрзалізниця» відсутні підрозділи, які здійснюють приватизацію житлового фонду в АТ «Укрзалізниця» відсутня можливість та правові підстави для здійснення операцій із приватизації житла та надання погодження на такі дії. Додатково зазначено, що здійснення приватизації вищевказаної квартири можливе за умови передачі її до комунальної власності. Процедура розпорядження майном в АТ «Укрзалізниця» здійснюється відповідно до вимог Порядку №1054 (зі змінами). Передача об?єктів житлового фонду та інших об?єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність здійснюється за рішенням вищого органу управління, а саме загальних зборів, функції якого виконує Кабінет Міністрів України. Після погодження питання передачі та надходження відповідного рішення органу місцевого самоврядування, товариство здійснить всі заходи згідно з встановленим порядком.
Згідно листа Вишгородської міської ради №02-14/104 від 14 січня 2025 року, до Вишгородської міської ради клопотання від АТ «Укрзалізниця» щодо отримання згоди на передачу з державної у комунальну власність Вишгородської міської територіальної громади АДРЕСА_1 не надходило.
Із листа Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» №ЦКМ-14/25 від 17 січня 2025 року вбачається, що з метою реалізації права мешканців квартири на приватизацію житла, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , балансоутримувачу майна направлено лист від 16 січня 2025 року№ЦКМ-13/143 з дорученням направити клопотання до Вишгородської міської ради для отримання згоди на передачу вищезазначеної квартири до комунальної власності Вишгородської міської територіальної громади. У разі отримання такого рішення від органу місцевого самоврядування та погодження правлінням АТ «Укрзалізниця» питання передачі вищезазначеної квартири у комунальну власність, товариство здійснить відповідні заходи згідно з встановленим порядком.
Листом №6417/10/10-13 від 11 червня 2013 року, Міністерство інфраструктури України погодило приватизацію квартир працівникам апарату Укрзалізниці згідно поданого листа №ЦЗ-1-С-6/790 від 17 квітня 2013 року реєстру заяв працівників та пенсіонерів апарату Укрзалізниці для отримання дозволу на приватизацію квартир, що отримані по ордерах згідно з чинним законодавством по м. Києву та області. В даному Реєстрі ОСОБА_1 зазначена за номером 31. Зазначили, що наданим погодженням ОСОБА_1 не скористалася. Відповідно до листа заступника директора Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» №ЦКМ-13/143 від 16 січня 2025 року направленого Філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця» (додаток до листа Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця» №ЦКМ-14/25 від 17 січня 2025 року), квартира АДРЕСА_1 обліковується на балансі філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця» та закріплена за товариством на праві господарського відання. У вказаному листі заступник директора Департаменту майнової політики АТ «Укрзалізниця», з метою реалізації права мешканців квартири на приватизацію житла, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , також просила ініціювати роботу з органами місцевого самоврядування та направити клопотання до Вишгородської міської ради для отримання згоди на передачу вищезазначеної квартири до комунальної власності Вишгородської міської територіальної громади.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про те, що державний житловий фонд за бажанням може передаватися в комунальну власність; ст. 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» про те, що ініціатива щодо передачі може виходити від органів, підприємств; ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про те, що кожна особа має право мирно володіти майном; ст. 317, 321, 391 ЦК України про те, що власник має права володіння, користування, розпорядження; право власності непорушне; власник може вимагати усунення перешкод.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачка виявила бажання приватизувати квартиру у 2012 році (рішення №248 від 25.10.2012, лист Мінінфраструктури №6417/10/10-13 від 11.06.2013); орган приватизації не створено після реорганізації відповідача; ч. 9 ст. 8 Закону про приватизацію врегульовує передачу за відсутності органу приватизації; обмеження (ст. 10 Закону про особливості утворення АТ, п. 34, 35 Статуту) стосуються лише інфраструктурного майна; у позивачки наявні легітимні очікування (постанова ВС від 18.01.2023 у справі №580/1300/22); бездіяльність протиправна; спосіб захисту ефективний.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Пунктом 34 Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 року № 1338), (далі - Статут) встановлено, що Товариство не має права безоплатно передавати майно, внесене до його статутного капіталу, іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Квартира АДРЕСА_1 є майном державної форми власності, що закріплене за АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання. Отже посилання на пункт 34 Статуту є безпідставним, оскільки зазначене майно не внесене до статутного капіталу акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Товариство). Пунктом 22 Статуту акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2023 р. № 1338) (далі - Статут) встановлено, що за товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження майном, відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, визначених законом, іншими нормативноправовими актами та цим Статутом. При цьому суд, приймаючи рішення, не взяв до уваги, що частиною другою статті 5 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що АТ «Укрзалізниця» не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, вносити до статутного (складеного) капіталу суб'єктів господарювання майно, що є державною власністю та передано АТ «Укрзалізниця» на праві господарського відання, а також вчиняти інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна. Аналогічно пунктом 35 Статуту встановлено, що Товариство використовує, утримує державне майно, закріплене за ним на праві господарського відання, та розпоряджається ним з урахуванням обмежень, установлених законодавством. Майно, що є державною власністю та закріплене за товариством на праві господарського відання чи іншому речовому праві, включається до його активів. Товариство не може вчиняти правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна.
Протиправна поведінка (дія або бездіяльність) означає порушення особою вимог закону або інших нормативно-правових актів, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином. Частиною 3 статті 8 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» встановлено, що передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Товариство не є органом приватизації. Зазначена норма не встановлює строки розгляду звернень громадян щодо ініціювання передачі майна з державної у комунальну власність до суб'єктів, у яких державний житловий фонд знаходиться у повному господарському віданні, а відтак посилання на цю норму є безпідставним. Крім того, суд, приймаючи рішення протиправної бездіяльності Товариства не взяв до уваги, що частиною 9 статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В листах, на які посилається позивач та суд першої інстанції (від 05.08.2024 № ЦКМ-14/388, від 17.01.2025 № ЦКМ-14/25, від 28.02.2025 № ЦКМ-14/119), зазначається, що квартира обліковується на балансі філії «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця» та закріплена за товариством на праві господарського відання. Крім того, в листах зазначено про необхідність погодження питання передачі, що безумовно передбачає внутрішнє погодження передачі майна в тому числі балансоутримувачем, яким є філія «Центр сервісного забезпечення» АТ «Укрзалізниця».
Отже, легітимні очікування позивача в даному випадку не виникають без імперативного обов'язку, встановленого законом /постанова ВС від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 - очікування повинні мати правове підґрунтя/.
Суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув, зобов'язавши відповідача діяти не у спосіб, визначений законом.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу про поширення обмежень лише на інфраструктурне майно, набуття квартири, постанову КМУ №313, Порядок №1054, суперечливу поведінку, легітимні очікування - не спростовують викладеного, оскільки обов'язок відсутній, процес приватизації та передачі майна остаточно не погоджено.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування є неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача. Стягненню з позивачки на користь АТ «Українська залізниця» підлягає 1816, 80 грн.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Українська залізниця» - Владимирової Сніжани Миколаївни на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2025 року - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 21 травня 2025 року - скасувати, відмовивши у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: Вишгородська міська рада про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / на користь акціонерного товариства «Українська залізниця» /код ЄДРПОУ 40075815/ 1816, 80 грн.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: